Вечір зустрічі з випускниками "Зустріч поколінь"

«Зустріч поколінь»

 

Вечір зустрічі з випускниками

Лунає музика.

 

1 вед. Зашуми великий зале,

 Більше оплесків давай,

 Всіх випускників колишніх,

 Рідна школо, привітай!  

  2 вед. Хай лунає наша пісня

   На межі тисячоліть.

   Зустрічайтесь, покоління,

   Многая вам й блага літ!

1 вед. Наша зустріч незабутня

 Нагадає знов і знов

 Про дитинство і про юність,

 Про навчання і любов.

  2 вед. Веселіше посміхайтесь,

   Як у юності колись.

   Пригадайте шкільні будні

   Шкільні друзі всі зійшлись.

1 вед. Хоч літа пливуть нестримно,

 Вже й на скронях сивина,

 Будьте учнями сьогодні:

 Школа в нас усіх одна.

 

2 вед. Добрий вечір, дорогі друзі!

 

1 вед. Добрий вечір всім, хто зміг залишити всі свої справи для того, щоб

зустрітися зі своєю юністю.

 

2 вед. Школа, навчання в ній поволі й безповоротно відпливає у минуле. І чим довшою буде відстань, тим чарівнішими і милішими серцю здаватимуться її обриси.

 

1 вед. Минуле не вернуть, не виправить минуле.

 Вчорашнє – ніби сон, що випурхнув з очей.

 Як луки навесні ховаються під мулом,

 Так криється воно платами днів, ночей.

 

2 вед. Але воно живе – забуте й незабуте,

 А час не зупиняється. А молодість біжить.

 І миті жодної не можна повернути,

 Щоб заново, по – іншому прожить!

 

1 вед. Саме в стінах рідної школи ти сам собі Кутузов, Рафаель, Наполеон. І перша буква, схована у магії слова, і перша цифра, пробуджена у нескінченому ряду арифметичних знаків, і перше кохання, і перша невдача – все це творить із нас найдовершенішу суть самої природи, ім’я їй  - Людина!

 

2 вед. Ви спитаєте нас, теперішніх учнів, як нам живеться? Ми відповімо: як у казці! А казка наша починається так:

 

1 вед.  Не за синіми високими горами,

 Не за дальніми глибокими морями,

 В селищі казковім, мальовничім

 Нас до себе рідна школа кличе.

 Ми до неї поспішаєм радо.

 Вчить вона нас розуму і правди,

 І в сумні серця несе розраду,

 Й кожному із нас надасть пораду.

 

         2 вед. Ми не раз, ще будучи маленькі,

  Пустували, в вікнах шибки били;

  Все прощала школа нам рідненька,

  Всі гріхи за нас вона терпіла.

  В пам’яті не згасла та картина,

  Коли наші, ще маленькі ноженята,

  Через твій поріг переступили,

  Ми тоді були зовсім малята.

 

1 вед. І кожного року до неї приходили нові учні, і кожного року її поріг покидали  випускники та йшли в іншу, не шкільну країну.

 

2 вед. Погляд на шкільне життя у кожного покоління учнів різний. Із великою надією, із захопленням, із радістю та натхненням приходять першокласники; з роздратуванням та розчаруванням дивляться на шкільне життя семи -  чи восьмикласники, і зовсім по-іншому розуміють це випускники.

 

Першокласниця Я буду добре в школі вчитись,

   Щоб всі науки упізнати.

   Читати виразно, співати,

   Писати гарно, малювати.

 

Семикласник      Я так не хочу в школі вчитись,

   Хіба, що бігати й гуляти.

   Дівчат за коси потягати,

   І з хлопцями в футбол пограти.

Одинадцятикласник. Я хочу так у школі вчитись,

   Бо тут є місце погуляти,

   Поспати трохи, покурити,

   Дівчат за рученьки хапати.

   А ви, малеча, підростайте,

   На це в вас буде іще час.

   І зовсім скоро ви пізнаєте,

   Що в школі вчитися – це клас!

 

1 вед. Хтось колись давно сказав, що вчитель – це майстер, який із юної дитячої душі, податливої наче глина, з додаванням мудрості, ніжності, терплячості, часу ліпить основу для життя, створює Людину, творця свого майбутнього.

 

2 вед. А зараз, від імені всіх випускників, дозвольте сказати слова вдячності вам, дорогі вчителі. Адже так само як і від батьків, від вас теж залежить якими стануть ваші учні.

 

1 вед. Ми знаємо, вам хочеться зустрітись

 З учителями, що вели ваш клас,

 І успіхами з ними поділитись,

 Й тривогами, що на душі у вас.

 І про здоров’я щиро запитати,

 І побажати радості й тепла.

 Уклін земний усім їм передати,

 Щоб доля в них щасливою була.

 Ще хочеться, звичайно, пригадати

 Історії веселі і сумні.

 Учителям спасибі всім сказати

 За те, що вчили бути вас людьми!

 

2 вед. Перша вчителька! Добра, терпляча.

 Наче мама була нам малим,

 А любов її щира гаряча

 Зігрівала сердечко усім.

  1 вед. Пам’ятаєте й зараз ті роки

   Перші труднощі, гарний ваш клас,

   І веселі, цікаві уроки...

   Як же швидко пролинув той час.

2 вед. Ви малі на лінійці стояли,

 А в очах і цікавість, і страх!

 В ручках квітів букети тримали,

 І тремтіла тривога в серцях.

 

 

  1 вед. А вона, як та фея, і добра, і мила

   Усміхнулася лагідно вам;

   Як же щиро вона вас любила!

   І як завжди хвалила батькам.

 

 Класний керівник. Нікому у світі так добре не жити,

  Як тій класній керівниці з дітьми ся возитись

 

  Одне ляже спати, друге листи пише,

  Ну а третє на уроці ледве – ледве дише.

 

  З самого раненька в учительську зайду:

  Там такого наговорять, що місця не знайду.

 

  Лечу я до класу, сваритися мушу.

  В той момент Андрій Оксані відкриває душу.

 

  Ой порадьте, люди, що діяти маю.

  Як я своїх непослухів в світ повипускаю.

 

2 вед. Вічні теми... Давні теореми...

 Сива пам’ять і космічний вік...

 Ти – учитель, ти – сіяч недремний

 І невтомний мудрий садівник.

 

  1 вед. Знаєш ти правдиві таємниці,

   Розум твій розпалює вогонь.

   Журавлі, лелеки і синиці

   Воду п’ють у тебе із долонь.

 

2 вед. Лікар ти, котрий лікує душі

 І до сонця повертає всіх.

 Капітан, на морі і на суші

 Ти наставник юнгів молодих.

 

  1 вед. А в дорозі – люди знамениті,

   Кожний з них – кровиночка твоя.

   Світить нам і світиться у світі

   Наче сонце вчителя ім’я.

 

2 вед. Життя іде. А де його причали?

 Літа пливуть невпинно, як вода

 Здається, вчора юність ще буяла,

 Цвіла, неначе квітка золота.

  

1 вед. Життя іде, а може в тому мудрість,

 Літа пливуть невпинно, як вода,

 Здається, вчора ще весніла юність,

 Сьогодні – осінь в очі загляда.

 

2 вед. За плечима багато прожитого та пережитого, пронесеного й перенесеного, побаченого й почутого. Але думками ви сьогодні повернулися в юність, безтурботну й відповідальну, радісні шкільні роки й буденний вир життя.

 

1 вед. І незважаючи на те, що перед нами сидять солідні люди, але вони для

школи, для вчителів завжди залишаються юними, допитливими, сповненими мрій і сподівань дітьми.

 

2 вед. Хоч і пройшли роки, ви всі, напевно, пам’ятаєте і перше писання букви «А», і ту капосну таблицю множення.

 

1 вед. Якими ж ви повернулися до нас сьогодні? Якими спогадами ви б хотіли поділитися? Який досвід хотіли б нам передати?

 

2 вед. І сьогодні ми, учні ____ навчального року, просимо вас, шановні гості, повернутися в роки щасливої юності, згадати той час коли ви навчалися в школі і поділитися своїми спогадами.

 

1 вед Слово надається випускникові (випускниці) ______  року

 

2 вед. Дитинство не міняється у школі,

 Єдина зміна – це, звичайно, ми,

 А ми міняємось, хто швидше, хто поволі.

 І вже стаєм дорослими людьми.

 

  1 вед. А дзвоник знову весело лунає,

   І знову галас, пустощі і крик.

   Ідуть уроки... Тут ідуть уроки.

   І так щодня... І так із року в рік.

 

2 вед.  Знов нагадало вам зимове небо,

 Щасливу пору, ті шкільні роки,

 Коли дзвінок мелодію веселу

 Закарбував у серці навіки.

  

                 1 вед. Скажіть, хто може розлюбити школу,

         Цю альма-матір на усе життя.

         А за провини – очі знов додолу,

         Хоч то вже запізнілі каяття.

2 вед. Квітне сад в надвечір’ї довкола,

 Я весною його посадив.

 Ти пробач мені, матінко - школо,

 Що тобі я колись насолив.

  

            1 вед. Зізнаюся, пекло мені душу,

  Коли ніс мене зоряний кінь,

  За ту шибку, що вибив байдуже

  У твоїм причілковім вікні.

 

2 вед. Радий я, що тебе знов побачив,

 Он про це вуркотять й голуби...

 Лиш не знаю, чи все ти пробачиш,

 Я ж люблю тебе так, як любив.

  

              1 вед. Писались віршами мої надії –

  Читаю прозою своє життя.

  Як високо злітали мої мрії!

  Розтали в небі та й без вороття.

             Співалось в юності. Які чудові,

           Які бентежні то були пісні!

           Якби тепер та все почати знову,

           А доля тихо усміхнулась: «Ні!»

 

  

2 вед. Життя людське... Яке воно прекрасне. Бувають злети і падіння, сльози і

радість...

 

1 вед. Але ми повинні бути щасливими уже тому, що живемо, і що кожен

прожитий день не схожий на попередній.

 

2 вед. І сьогоднішня наша зустріч доводить, що життя триває в єдності поколінь, в юності, яка живе у кожного в серці, в надії, яка розкриває крила душі кожної людини.

 

1 вед. Любі друзі, пам’ятайте, що є в світі пристань, яка кожен день чекатиме вас. Тут ви зможете повернутися в своє дитинство, в свою юність. Це наша школа. Тут є люди, які зрозуміють вас, дадуть пораду, зігріють теплом свого серця. Це наші вчителі!

 

 2 вед. Шкільне дитинство дзвоником злетіло,

  Давно доросле почалось життя,

  Здається, вчора атестати вам вручили.

  І не знайти в минуле вороття.

 

1 вед. Та пригадайте перші ваші кроки,

 Коли прийшли ви вперше в перший клас,

 Таким був світ безмежним і широким,

 Дзвінок тоді дзвенів вам перший раз.

 

 2 вед. Вже позаду залишилися уроки,

  Екзамени вам більше не здавати.

  Багато літ відтоді проминуло,

  Та ми сьогодні хочем вам сказати:

  «Сьогодні тут ви, як і в юні роки,

  Коли буяла юності душа.

  Тож хай до школи шлях ляга щороку

І світла віра вас на залиша!»