Видатна жінка Степового Побужжя Євдокія Завалій

Видатна жінка Степового Побужжя Євдокія Завалій. MOD 252-2023 Робота Цуркан Н. М.

Серед видатних жінок області - Емілія Глазенап (Завалій) .

Біографія. Народилася 28 травня 1924 року в місті Новий Буг Миколаївської округи Одеської губернії. Друга світова війна. Незабаром після того, як їй виповнилося 17 років, почалася німецько-радянська війна.25 липня 1941 року бої почалися в її рідному селі. Німцями був висаджений десант. Вона під бомбардуванням перев'язувала поранених бійців і командирів. Коли 96-й кавалерійський полк 5-ї кавалерійської дивізії 2-го кавалерійського корпусу став відступати, вона умовила командира полку взяти її з собою, сказавши, що їй скоро 18 років.13 серпня 1941 року німецькі війська наблизилися до Нового Бугу. Їх наступ стримували частини 169-ї стрілецької дивізії 18-ї армії. Вночі радянські частини за наказом командування залишили Новий Буг, і 14 серпня 1941 року німці зайняли рідне село Є. М. Завалій

Євдокія Завалій, яка народилася у Новому Бузі.

У полку вона служила санітаркою. При переправі через Дніпро в районі Хортиці була поранена, відправлена до Краснодара в шпиталь. Медики хотіли її комісувати, але вона відмовилася. Після лікування була спрямована в запасний полк, але коли відбирали солдатів на передову, її прийняли за чоловіка, тим більше що вона була в гімнастерці і галіфе, а в документах було записано «Завалій Євдок. Мик». Вона нікого переконувати не стала. Вона була направлена в 6-у десантну бригаду. Їй вдалося зберегти свою таємницю 8 місяців. Після того, як вона узяла в полон німецького офіцера, вона була направлена у відділення розвідки, командиром якого незабаром стала. У одному з боїв командир взводу був убитий і вона підняла усіх в атаку. У цьому бою вона була поранена і в шпиталі відкрилася таємниця про те, що «Євдоким», який 8 місяців воював разом з десантниками, — дівчина.

У 1943 році вона була направлена на шестимісячні курси молодших командирів і після закінчення їх, у званні молодшого лейтенанта, була спрямована в 83-тю бригаду морської піхоти командиром взводу. Командуючи взводом, вона звільняла Севастополь, штурмувала Сапун-гору (за цей епізод була нагороджена орденом Вітчизняної війни I ступеня), брала участь у боях за Балаклаву, Цукрову Голівку і Керч, переправлялася через Дністровський лиман, звільняла Бессарабію, воювала за звільнення Тамані, Туапсе, Новоросійська, висаджувалася з десантом в румунську Констанцу, болгарські Варну і Бургас, Югославію.

У ході Будапештської наступальної операції Євдокія Завалій зі своїм взводом, пройшовши через міську каналізацію з кисневими подушками, захопили бункер німецького командування. Серед полонених опинився генерал, для якого цей полон виявився ганьбою, тому що командиром десантників виявилася дівчина. За цей епізод була нагороджена орденом Червоного Прапора. Зі своїм взводом вона перекрила шлях до відступу німецьким танкам. Десантники під її командуванням підбили 7 танків.

У ХІХ столітті Євдокія Завалій керувала жіночим благодійним товариством і завдяки їй відкрився сиротинець "Дом призрения".

Євдокія Завалій під час німецько-радянської війни отримала прізвисько "Фрау Чорна Смерть" і була єдиною жінкою-командиром взводу морської піхоти.

Нагороди Зовнішні зображення Полковник морської піхоти Євдокія Завалій. 65-а річниця звільнення України від фашистських загарбників. С. Л. Тигипко вітає Євдокію Завалій, 28.10.2009. Кавалер чотирьох бойових орденів і близько 40 медалей:орден Жовтневої Революції,орден Червоного Прапора,орден Червоної Зірки,Орден Вітчизняної війни I та II ступенів,медаль «За оборону Кавказу»,медаль «За оборону Севастополя»,медаль «За взяття Будапешта»,медаль «За взяття Відня»,Медаль «За визволення Белграда»,інші ордена і медалі. Нагороди України: Орден Богдана Хмельницького III ступеня. Орден «Золота фортуна» III ступеня. Була членом Ради ветеранів України.