ВИХОВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ В УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

 ВИХОВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ В УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

Системне застосування сучасних засобів навчання, проходить в умовах багатоваріантності, множинності підходів, джерел інформації і оцінок, що значно оптимізує досягнення цілей педагогіки толерантності.

Для ефективної реалізації групових технологій педагог повинен дуже добре знати групу (рівень знань, особливості особистісних відносин, що склалися в колективі); систематично займатися з консультантами (перевіряти якість їх знань, давати методичні поради) і т.д. Деякі додаткові витрати часу на підготовку повністю компенсуються результативністю. У наших стінах можна спостерігати сприятливе середовище для формування атмосфери толерантності та здійснення її учасниками педагогічного процесу).

Процес формування міжособистісної толерантності підлітка можна представити у вигляді послідовності таких  етапів:

• інтеріоризація (засвоєння) цінностей;

• перетворення цінностей в мотив;

• перетворення мотиву в діяльність і відносини;

• формування нового змісту мотиву під впливом діяльності суб'єкту;

• усвідомлення толерантності як цінності, що забезпечується накопиченим позитивним досвідом толерантних відносин.

У процесі проведення заходів визначено види ігор, які можуть використовуватися на різних етапах формування толерантності. До них відносяться ігри, що забезпечують позитивний досвід толерантних відносин. Вони використовуються на першому етапі педагогічної діяльності.

Ігри з явною або прихованою конфліктною ситуацією застосовуються на другому етапі формування міжособистісної толерантності.

На третьому етапі – педагог  може організовувати ігри, що занурюють кожного в ситуацію знедоленого, які дозволяють підлітку відчути себе «білою вороною».

У той же час, встановлюватися умови організації гри, що забезпечують успішність формування міжособистісної толерантності підлітка.

Серед них виділяємо такі:

• Забезпечення рівних можливостей кожного учасника в прояві власної позиції і відстоюванні своєї думки, що досягається засобами  прихованих або явних правил і добровільності участі в грі (див. Рисунок 2.1).

Рис. 2.1. І етап гри

• Зміст гри має ґрунтуватися на толерантних цінностях, таких як цінність людської гідності і людського життя, прав людини та безпеки (див. Рисунок 2.2.).

Рис. 2.2. ІІ етап гри

• Після ігрового заняття необхідна організація рефлексії, спрямованої на осмислення того, що співпраця, взаємодія, домовленість з іншими дітьми є найбільш ефективним засобом досягнення цілей як власної, так і групової роботи з вирішення конфліктної або проблемної ситуації (див. Рис. 2.3.).

Рис. 2.3. ІІІ етап гри

За підсумками формуючого експерименту, у процесі якого ігрова діяльність використовувалася як засіб формування міжособистісної толерантності підлітка, була виявлена позитивна динаміка, яка проявилася в тому, що кількість толерантних учнів в групі зросла більш ніж на 20%.

Специфіка педагогічного діагностування в сфері виховання толерантності полягає в тому, що прояви толерантності не так сильно кидаються в очі; до того ж і їх діапазон досить широкий – від  обмеження згубних проявів нетерпимості до відповідальності, що і  є межами толерантності. Труднощі спостереження і вимірювання толерантності полягає в тому, що вона все ж залишається абстракцією, але соціальні ознаки толерантності допомагають побачити її значення як для окремої людини, так і для спільноти.

Система роботи всього навчального закладу з виховання толерантності передбачає участь різних сил і структур в системі освіти. При цьому, завданням педагогів є ефективна координація своїх зусиль, плідна співпраця на основі інтересу до відмінностей і різноманіття.