Виховна година "Андріївські вечорниці"

 

 

 

 

 

 

Показова виховна година

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета: Познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці та обрядами ворожіння й кусання калити. виховувати в учнів повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні; виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти народні звичаї та обряди. Розвивати творчі акторські здібності учнів.

Обладнання: вишиті рушники, доріжки, серветки; рогачі; глиняний посуд та макітра; українська піч. Учні – в українських народних костюмах.

Ведуча: 3 давніх-давен славилася Україна таким звичаєм, як ворожіння у ніч на Андрія. Нехай оживе одне із сторінок молодості наших матерів і бабусь. Це свято відзначається 13 грудня i вважається днем пам'яті мученицької смерті одного iз дванадцяти апостолів Христових — Андрія Первозванного. За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному з пагорбів поставив хрест i сказав: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа». Згодом там, де він установив хрест, було споруджено Андріївську церкву. 3 давніх - давен у ніч на Андрія дівчата ворожать. Може, не зовсім щиро, та все ж десь там, глибоко в душі, дівчина вірить, що Андрієва ніч допоможе їй дізнатися, чи вийде заміж, а чи доведеться знову дівувати цілий рік.
                                                                                Сцена І

(Сільська хата, в хаті Галя).

Галя. Як довго я чекала цього вечора. Дівчата обіцяли зайти за мною. А я сьогодні вже такою хорошою була: і курей на­годувала, і їсти наварила, ще й у хаті прибрала.

(Заходить Мати).

Мати. Галю! А куди це ти вирядилася, чи не сватів зустрічаєш?

Галя. З вами дочекаєшся сватів, коли ви навіть на вулицю не пускаєте. Матінко-голубонько, ну пустіть мене до дівчат. Вони ж сьогодні будуть га­дати, калиту гуляти. Я ж цілий рік чекала цього дня. Ви ж обіцялись, мамо!

Мати. Ну, та я що? Я ніби й пустила б, та бать­ко наш...

Галя (перебиваючи). То ви пускаєте, мамо?

Мати. Хіба ж я не була молодою?!

(Заходить батько).

Батько. Стара! Злий-но мені на руки. Ото худо­ба, мало хліва не рознесла, ледве встиг впоратися з нею. А чого це наша Галя на­че писанка вирядилась? (наче з скрині вилізла).

Галя (улесливо). Таточку, а ви знаєте, який день сьогодні?

Батько. А чому ж не знаю - хороший! Правда, змерз я трохи.

Галя. От ви змерзли, а я ще й на вулиці не була. Я і в хаті прибиралася, і їсти наварила, і чоботи ваші...

Батько. І куди це ти? Мене старого не про­ведеш. Кажи вже, що там на­думала.

Галя. Таточку, пустіть Андрія справляти. Калиту гуляти!

Батько. Тож ти ще мала.

Галя. Як до роботи - то не ма­ла, а як погуляти - то мала!

Голоси дівчат (за дверима). Галю! Галю! Ми за тобою!

(Галя сіпнулась було до дверей).

Батько. Як на вулицю, то метка, як віник.

(Галя зупинилась).

Галя. Мамо! Тату! Пустіть на вулицю!

Мати. Старий! А може, нехай?

Батько. Нехай! Нехай! То й нехай!

А ти, стара, вечеряти давай!

(Галя цілує батьків та вибігає на вулицю).

Сцена ІІ

Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Як подумати, що коли  це ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, то аж тини тріщать… Зовсім не те, що тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой – ой - йой! Куди все поділося?

                                 (чути сміх …Господиня схоплюється. Заходять дівчата)

1 дівчина : Добрий вечір вашій хаті,

Уклін  господині,

Чи веселі вечорниці в нашій Україні.

Добрий вечір, господине, славна молодице.

Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

2 дівчина : Аби щастя було в хаті,

Щоб усі були багаті,

Аби було любо, мило,

Аби всі були щасливі.

3 дівчина: Будем з вами добрі, щирі,

То і  будем  жити в мирі.

Тоді всім нам допоможе

Матір світу – Мати Божа.

Господиня: Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!

Просимо, просимо.

Поспішайте, дівчатонька,

Все приготувати,

Бо пора вже вечорниці

Всім нам починати.

Зваримо вареників

Біленьких, смачненьких,

Та й запросим до нас в гості,

Хлопчиків гарненьких,

Щоб вони разом із нами

Дружно працювали,

Андріївські вечорниці

Піснею стрічали.

(Дівчата співають пісню «Ой у вишневому садку»)

Господиня: Дівчата, а що це у вас в руках?

4 Дівчина : Та це ж вишневі гілочки. Ми поставимо їх у воду, і якщо гілка зацвіте до Різдва чи Маланки – то це добра ознака, бо й дівоча доля цвіте, а якщо ні – кепські справи (ставлять гілочки у вазу).

 Господиня: Вмощуйтесь зручніше. Будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата?

Дівчата: Хочемо!

Господиня:. Гаразд! То можеі я помолодію біля вас.

Господиня: Ну що, дівчата, де наша миска, наберемо водиці святої, дістанемо з комірчини свічки.

(Дівчата наливають воду в миску, запалюють свічки).

5 Дівчина : Хто перший свого нареченого буде роздивлятися?

6 Дівчина : Я зараз!

7 Дівчина : Якого хочеш побачити білявого чи чорнявого?

Всі дівчата (ходять по колу приказуючи) :

Андрію, Андрію!

Андрію, Андрію!

На тебе маємо надію,

Долю хочемо знати,

Просимо допомагати.

Прийди до нас у цей вечірній час,

У цю годину –

Та обдаруй кожну дівчину.

 (дивиться 6 Дівчина  у миску і бачить коханого) : Бачу, бачу, який красень!

(Все повторюється коли дивляться всі дівчата) (Всі сміються)

Господиня: Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до

порога. Чий перший на поріг стане та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата,спробуйте і

перевірте. Роззувайтеся! Ти, Оксано, перша, і так капчик за капчиком. Потім перший знову

переставляє вперед і так аж до порога.

( Дівчата, сміючись, міряють чоботами підлогу.)

2 хлопець: А чого ж то нас ніхто не кличе? Зірка перша вже зійшла!

5 дівчина: Ходіть, ходіть ворожити будемо.

(Хлопці, заходять і танцюють Гопака ).

3 хлопець: Добрий вечір, добрим людям!

Господиня: А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.

4 хлопець: Добрий вечір вам, а то дівчата слова не дадуть сказати.

5 хлопець: А давайте, хлопці, я гумореску розкажу.

Ясновидиця

 

Раз Хома зустрів циганку, ткнув у руку п'ятака і сказав: —Якщо ти справді Ясновидяща така, розтлумач мені, будь ласка, що цей сон мій означа: уночі мені приснилось, що купив я «Москвича». Подивилася циганка пильним оком на Хому, на костюм його благенький і отвітила йому: — Означає сон твій віщий, що при скромній зарплатні ти придбать собі машину можеш тільки уві сні.

 3 хлопець: Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?

(пісня «Наші хлопці вареників хочуть»)

Господиня: Милі гості, просим сісти,

1 дівчина: Вареники будем їсти.

2 дівчина: Вареники непогані,

3 дівчина: Вареники у сметані.

4 дівчина: Вас чекають у макітрі

5 дівчина: Вареники дуже ситні.

6 дівчина: Білобокі, круглолиці,

7 дівчина: З української пшениці.

8 дівчина: Їжте, їжте, просим щиро

1 дівчина: Вареники наші з сиром

2 дівчина: Вареники непогані

3 дівчина: Вареники у сметані.

 Господиня: Дівчата, почастуйте хлопців.

(Їдять)

4 дівчина: Андрій народився!

5 дівчина:

(Бере пиріг і підходить до хлопця)

 З’їж ,  Андрійку, пиріжок,

Він дуже смачненький,

А у нього всередині

Сирочок  дрібненький.

( Голос з коридору « Хлопці, допоможіть мені!» )

(Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Роман.

В’язанка бубликів у нього на шиї )

6  хлопець (Роман) : От і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть,  багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.

 6 дівчина: Не сумуй, Ромцю!

 6  хлопець (Роман) : Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився.

Чи я, тату, не доріс,

Чи я, тату, переріс,

Чи не рублена хата,

Чом не люблять дівчата?

 

7 дівчина: Ой , Ромцю,  любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.

 8 дівчина: Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.

 1 дівчина: А давайте заспіваємо.

(пісня «Із сиром пироги»)

Господиня: А зараз, дівчатка, давайте свої паляниці, тільки позначте їх.

1 хлопець: Тітко Віро! А для чого оті паляниці помічати?

Господиня: Щоб кожна дівчина свою впізнала... Ми їх покладемо  собаці. Чию паляницю собака найшвидше з'їсть, та дівчина найшвидше заміж піде.

3 хлопець:  Моя собака така голодна, що мене ледь не з'їла.(Пускають собаку, а та їсть паляниці)

Господиня: А зараз ворожба для хлопців. Оце вам тарілка,дівчата кидають туди свої перстні.
Наливайте воду і губами дістаньте перстень, чий дістанете, та й парою буде.
Поки вони будуть бавитися, ви дівчата ідіть і принесіть дров.(Дівчата приносять).

А тепер порахуйте кожна по скільки принесли? Через стільки років і заміж підете. (Сміх).

 Господиня: А зараз кожна дівчина пише на папері імена хлопців, кожна своїх.Потім розкладають по підлозі і пускають перстень, до якого аркуша перстень покотиться, так буде називатися ваш суджений).

 (Дівчата по черзі пускають колечко. Сміються і підштовхують одна другу).

2 хлопець: А тепер давайте калиту ділити.

(підвішують калиту на зріст людини)

3 дівчина : А Дідом хто буде?

5 хлопець: Роман, він до ладу вміє примовляти!

(Сцена з Дідом ).

Дід. Ну що ж, дякую за довіру. Слухайте мою умову: хто вкусить коржа, діставши до нього, і не засміється, тому все минеться, а як засміється - то від мене не відмиється. Ну, хто перший? Ти? А може, ти?

 4 дівчина: А я не хочу!

 5 дівчина: А я боюсь!

 6 дівчина :А я й так вже регочу!

 7дівчина: Ну, я перша.

Дід. Хто наступний?

 8 Дівчина: Давайте, діду, я.

Дід.Ось тобі туди й сюди! (Маже її сажею). (Дівчина втікає).

 2 хлопець. А дайте і я спробую.

   1дівчина. А тепер я. Діду, діду, я їду.

  Дід. Куди?

  1 дівчина. До твоєї бороди! (Зриває бороду).

  Дід. Оце вже, мабуть, і по калиті.

 (Всі хлопці беруть участь у кусанні калити.

Господиня: Хлопці, дівчата, заколядуймо. Сьогодні вже й колядувати  годиться.

(Колядують «Добрий вечір тобі, пане господарю»)

 3 хлопець: Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам  за стіл багатий.

Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.

5 Дівчина : Ми гуляли, веселились,

Усім весело було.

Вечорниці завершились

І здається все пройшло.

4 Хлопець :

Ні, так  просто не проходить,

В серці струночка бринить.

Про шкільні ці вечорниці

Спомин в серці буде жить.

Ведуча: Ось і ожили перед нами ігри  і забави  нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш  рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті!