Виховна година"Чорнобильська трагедія"

Про матеріал
Вшанування трагедії Чорнобильської АЕС. Опис подій, фактів, пам'ятних дат і героїв.
Перегляд файлу

C:\Users\User\Desktop\ангелина\img0.jpgУсі ми любимо нашу рідну вишневу Україну, мальов­ничу і прекрасну, з її широкими нивами і полями, глибокими ріка­ми і морями, з високими горами, з її прекрасною мовою, піснями і танцями, її волелюбним народом.

За природними умовами, Україна — одна з найбагатших країн світу. Разом з тим, Україна — одна з найбільш неблагополучних країн Європи щодо екологічної ситуації. Над нею нависла загро­за руйнування природних умов в результаті нещадної експлуатації природних ресурсів і безконтрольного забруднення середовища.

Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь знову і знову повертатиметься до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому. Забути це чи ви­креслити з нашої історії неможливо.


1-а учениця.
Над Чорнобилем літо сплива, Вже курличуть вгорі журавлі,

Спрагло пахне хлібом і ріллею. Вже збираються вдалеч гуси.

То чому ж так стогне земля, То чому на отій ріллі

То чому ж невесело над нею? Не стогують снопів стовусих?

 

А тому, що змертвіла земля,

Скам'яніла од болю і горя.

І веселий клич журавля

Вже сюди не долине ніколи!

26 квітня!

В ніч із забуття

Йде страшне створіння – атомне дитя.

Суть його безкровна і зіниць нема

І уста безмовні, і душа німа.

 

26 квітня!

Люди не проспіть!

Атомне століття раною горить.

Кличе кожне серце стати з злом на боротьбу,

Щоб зустріли внуки вранішню зорю.

 

Ведучий:

Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести.

 

Але в історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.

Ведучий:

Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.

Трапилось це в 130 км на північ від Києва. Біда відгукнулася болем у серцях мільйонів лю­дей, країна вперше відчула на собі таку грізну силу, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.

Зойкнула Земля чаіним криком

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла мати із іконним ликом:

- Йди, синочку, хто ж коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

- Йди, коханий, хто ж коли не ти?

Уже через кілька секунд по тривозі прибули до реактора по­жежники

учень:

Лейтенанти – хлопці непохитні,

Молоде, вогненне покоління.

Ви, як пам’ять у тривожнім світі

Раду незнищенного коріння.

Першим важко. Ви ж були найперші,

Із вогню та в полум’я шугали

Не до подвигів і не до звершень

Ви ж собою людство заступали.

Та серця, мов кремені, не вгасли

Залишались іскрами на тверді

Тільки жити – в нас бунтує спрага,

Та продовжить пісню родоводу.

А лишилась вірності присяга.

Батьківщині. Матері. Народу.

Ведучий:

Суворий іспит складали всі: пожежники, тран­спортники, будівельники, медики, спеціальні частини хімзахисту, вертольотчики та інші підрозділи Міністерства оборони, МВС.

 

Летять, летять машини на Чорнобиль,

На чорну жур, на погар, на біду.

І жайвори випурхують з колдобин,

Розхитуючи зелень молоду. ...Дітей узять.

Не зайві в себе вислать гроші.

О, не для слави, не для нагород!

  • Кориснм бути! Без оплати прошусь!

Я впізнаю тебе: ти мій народ!

Ведучий:

Міліціонери складали списки жителів Прип’яті і 27 квітня провели організовану евакуацію людей. Люди виїжджали з Прип’яті з надією на повернення до рідних домівок.

Скрадлива чутка поповзла селом,

Із хати в хату, наче тінь зловісна.

«Біда в Чорнобилі... четвертий блок...

Рятуймось... Завтра може бути пізно...»

Та радіо мовчить. Газети поніміли.

По телевізору — концерти та кіно.

А ми по воду до криниць ходили,

Дітей поїли теплим молочком.

Город садили. Босими ногами

Збивали роси з ніжної трави.

Про радіацію не знали Я не гадали.

І страх у душах ще не оселивсь.

Чому ж було так важко на душі,

Немов щось світле вмерло й не воскресне?

... Літак, що в небі Креслив віражі,

Немов зумисне — сонце перекреслив!

Ведучий:

Серед тих хто загинув, приборкуючи ядерну стихію – молоді. Їм ще тільки починати жити, кохати, приносити радість у свої оселі. У кожного були свої плани, надії, бажання. Все було попереду, але хто міг передбачити? Та ніч для них була фатальною. Вони не озиралися, не відступали, не ховались за спини інших. В самому пеклі аварії вони виконали свій обов’язок до останнього подиху. Ми схиляємо голови перед усіма, хто ціною свого життя оплатив шанс на життя мільйонів. Їх…. Сім - перших!(лунає музика)

 

  • Правик Володимир Павлович
  • Кібенок Віктор Миколайович
  • Тишура Володимир Іванович
  • Титенюк Микола Іванович
  • Ващук Микола Васильович
  • Ігнатенко Василь Іванович
  • Телятников Леонід Петрович.

 

Запам’ятайте їхні імена.

  На все життя запам’ятайте.

  Для них домівка твердь земна,

  Завчасу прийняла вона

  Своїх героїв,

  Тож віддайте

  Їм славу, шану і печаль,

  І смуток свій, свою скорботу.

  Болить душа, а серцю жаль,

  Не треба, Боже, срібла й злата.

  Лиш чудо, Боже, сотвори:

  Синів верни до матерів,

  Батьків верни до дітвори,

  До тої нас верни пори,

  Коли реактор не горів.

(Хвилина мовчання).

 

Ведучий:

Тієї ночі на зміні було 50 пожежників. Усі вони, перебуваючи у зоні смертельного вогню і смертельної радіації, зробили все можливе і навіть не можливе, щоб зупинити вогонь і попередити поширення аварії.

Ведучий:

Якби вони ціною свого життя не зупинили вогню, вибухнули б ще 3 енергоблоки. Дослідники стверджують, що в такому випадку на місті Київської, Волинської, Чернігівської областей та півдня Білорусі залишилась би вирва.. Україна, Білорусь та південно - західна Росія втратила б більшість людей і тварин, а радіаційною зоною, небезпечною для життя, треба було б оголосити усю частину Євразійського материка і Північ Африки.

На жаль, з ліквідацією аварії на станції біда для України не вщухла. Радіація заразила води, землі і повітря майже всієї України. А на деяких землях узагалі ризиковано залишатись. Ці землі було огороджено гострою огорожею і названо Чорнобильською зоною.

Ведучий:

Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка, але все дається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті, що могли ніколи не народяться після 1986 року народились, живуть і вчаться творити прекрасне.

 

 

Ведучий:

Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.

 У перші дні аварії основні зусилля були направлені на зниження радіоактивних викидів із зруйнованого реактора і запобігання ще більш серйозним наслідкам. Потім почалися роботи з очищення і поховання зруйнованого реактора. Довкола 4-го блоку був побудований бетонний «саркофаг». Будівництво саркофагу було завершено в листопаді 1986 року.

Ведучий:

Після аварії на 4-му енергоблоці робота електростанції була припинена. Проте вже в жовтні1986 року, після масштабних робіт зі спорудження саркофагу, перший та другий енергоблоки були знову введені в дію. Через 5 років на 2-му енергоблоці спалахнула пожежа. Стало зрозумілим, що подальше існування АЕС неможливо і небезпечне. 15 грудня 2000 року був назавжди зупинний останній реактор станції і вона припинила своє існування.

Україна моя засніжена,

Запечалена колисковими!

Вітер рани твої зализує,

Від Чорнобиля успадковані!

Скільки горя зазнала і лиха ти!

І думки твої невеселі.

Знову щось заважає дихати

У просторій твоїй оселі.

Ведучий:

Не варто відступати перед різними нещастями — треба жити за Божими Заповітами, творити добро, частіше всмі­хатися і радіти, сонечку, різнобарвній і щедротній землі, деревам, дарувати всім тепло своїх сердець, щоб ніколи не було чорноби­лів, болю нашого, мертвої землі. Маємо берегти і вберегти нашу планету, наше довкілля. Ви — діти своєї неньки. І від вас, вашого навчання, ставлення до людей і Всесвіту, від вашої мудрості, ві­рності й любові залежить доля України.

1-й читець:

Я маю право жити на землі,

Творити, дихати, учитись,

Примножувать багатства всі її,

Своєю Україною гордитись.

 

2-й читець.

Я маю право Україну восхвалять,

Боротися за неї і за честь стояти,

Безкрайнії поля її любити

 І щовесни журавликів із вирію зустріти.

 

3-й читець.

Я маю право на веселку й на весну,

На щедру осінь і на тепле літо, '

На зиму, так безмежно чарівну,

І на лани із стиглим житом.

 

4-й читець.

На золотаве сонце в небесах,

Що щедро Україну зігріває,

На соловейка спів в гаях

І на любов батьків безмежну і безкраю.

Ведуча:

Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому.

Ведуча:

Урятований світ – найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі.

Пам'ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи не падала на Землю гірка зірка Полин.

 

О, Боже Великий, наш Боже, наш Боже!

Дай певність на радість, умнож наші сили,

Аби підняли ми обпалені крила,

Щоб швидше минувся час лиха й випроби,

Щоб злився дощами пекельний Чорнобиль.

 

 

Хай стане мир міцнішим  у сто крат,
Хай над землею чисте небо буде
Чорнобиль – попередження, набат,
Його уроків людство не забуде.

Ведучий:

Чорнобиль атомний. Він, мабуть, зникне після того, як ми втратимо в собі Чорнобиль духовний. А поки що не заживає чорнобильська рана. І не відшукати нам слова, що вгамує біль.

Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто, ризикуючи своїм здоров'ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю.

Чорнобильський вітер по душах мете,

 Чорнобильський пил на роки опадає.

Годинник життя безупинно іде.

…Лишпам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає.

 

docx
Додав(-ла)
Макарук Олеся
Додано
1 квітня 2020
Переглядів
684
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку