Виховна година "Масляна"

Масляна на носі

Масляна Вона святкується за тиждень перед Великим постом і триває 7 днів. Обрядова страва Масляни -млинці, які потрібно пекти кожного дня. Це і є головна традиція цього свята. Млинець символізує сонце. Кожен день Масляної має свою назву, звичай. Назви цих днів розбігаються. Останній день Масляни називається Прощеною Неділею. Млинці печуть з молока,традиційна начинка – сирна. На Прощену Неділю печуть дріжджові млинці.

Історія Масляни Масляна - древнє слов'янське свято, що дісталося нам у спадщину від язичиської культури, яке збереглося й після прийняття християнства. Масляна була прийнята християнською церквою фактично як релігійне свято й одержала назву Сирного чи Сиропусного тижня, але це не змінило її внутрішньої суті. Масляна приходиться на тижні, що передує Великому посту.

Масляна - це, насамперед, ситна їжа. Тому немає нічого неправильного в тому, щоб у цей час поласувати, скуштувати щось смачненьке і не відмовляти собі ні в чому. У традиційному побуті завжди вважалося, що людина, яка погано і нудно провела тиждень, буде невезучою протягом усього року. Початок Масляної коливається від 3 лютого до 14 березня.

Масляна - це веселе проведення зими, осяяне радісним чеканням близького тепла, весняного відновлення природи. Навіть млинці, неодмінний атрибут свята, мали ритуальне значення: вони являли собою символ сонця. Проходили століття, мінялося життя, із прийняттям на Русі християнства з'явилися нові, церковні свята, але широка Масляна продовжувала жити. Масляну в народі завжди любили і ласкаво називали "цукрові вуста", "чесна масляна", "перепілочка", "перебуха", "об'їдуха", "ясочка".

Чому Масляна так називається? За одним із тверджень в основі появи слова "масляна" лежить традиція випікання млинців і пов'язана з тим, що люди як могли, намагалися залучити милість сонечка, умовити його побільше гріти замерзлу землю.

Крім того, у селах об'їжджали кілька разів село на конях, прикрашали колесо від воза і на тичині носили його по вулицях, водили хороводи. Вважалося, що подібні церемонії "умаслюють" сонце, роблять його добрішим. Звідси й назва - "Масляна".

За іншою версією назва свята виникла тому, що на цьому тижні за православним звичаєм м'ясо вже виключається з їжі, а молочні продукти ще можна вживати - от і печуть млинці. Саме тому Масляну називають Сирним тижнем.

А якщо вірити легендам, то Масляна народилася на Півночі, батьком її був Мороз. Одного разу якийсь чоловік помітив її й попросив допомогти людям, зігріти та розвеселити їх. І Масляна прийшла, але не тендітною дівчинкою, що ховалася в лісі, а бабою з рум'яними щоками, не з посмішкою на вустах, а з реготом. Вона змусила людей забути про зиму, розігріла кров у їх жилах, схопила за руки і пустилася з ними танцювати до непритомності.

От тому в давнину Масляна була веселим святом. В Україні останній тиждень м'ясниць носив кілька назв - "Масляна", "Сиропусний тиждень", "Пущення", "Загальниця", "Ніжкові заговини", "Колодій“,.

Традиції святкування Масляни Масляна ділиться на три основні частини: зустрічний "переломний" понеділок, "широкий" четвер та "прощальна", чи "шуткова" неділя. Кожна з них мала свою обрядову специфіку. Кожен день Масляного тижня мав свої традиції.

У понеділок- влаштовуалися загальні ігрища, накривали столи із солод- кими стравами. Діти ладили ранком солом'яну ляльку - Масляну - наряджали її в каптан і шапку. У вівторок, дівчата та хлопці запрошувалися покататися на гірках, поїсти млинців. В середу, тещі запрошували своїх зятів на млинці, гукали всіх рідних.

На четвертий день возили опудало на колесі, співали пісень, проводили кулачні бої. На п'ятий день зяті пригощали млинцями своїх тещ, іноді - і всю рідню. Зять зобов'язаний був з вечора особисто запросити тещу. У шостий день розгульного тижня молода наречена запрошувала своїх рідних до себе. У цей день будували на ріках, ставках і полях сніжне містечко з вежами і воротами, потім ватага розділялася: одні охороняли містечко, інші повинні були силою взяти його.

Звичаї останнього дня Масляної пов'язані з культом предків, прощання з Масляною супроводжувалися різними обрядами. Солом'яну ляльку - "Масляну" - урочисто спалювали, а попіл від опудала розсіювали по полю, щоб додати сили посіву, майбутньому врожаю.

У неділю сусіди й родичі обходили одне одного й просили пробачення за образи. Вважалося, що саме в цей день має відбудеться страшний суд, а тому годилося "помиритися з тими, хто на цьому світі". У такий спосіб народна звичаєва структура сприяла залагодженню різноманітних конфліктів між людьми.

Ба́бське свято Мало хто знає, але загалом Масляна вважалася жіночим святом, хоч участь у ньому могли брати і чоловіки. Але вони мусили за це відборговувати грішми чи горілкою.". Саме на Масляну заміжні українки, залишивши вдома чоловіків і дітей, йшли в шинок, щоб, зібравшись разом, випити чарку, заспівати, станцювати і повеселитися в жіночому колі. Між іншим, виконувати домашню роботу в цей день суворо забороняється . Масляна - свято жіночий , тому й починається вона у домашнього вогнища , з приготування млинців (готують чоловіки !) Жінки, зібравшись у гурті йшли в понеділок до корчми і відзначали "початок Масної. У вівторок жінки знову сходилися до шинку, вчиняли всілякі забави і сценки. Середу на м'ясопустному тижні називали "зноби-баби". Якихось обрядодій, пов'язаних з цим днем не збереглося. В переломний чи широкий четвер жінки, зібравшись у товариство піднімали тости за те, "щоб телята водилися"і намагалися в цей день не прясти, "аби масло не згіркло“.

Обрядові страви Масляни Основою обрядовою стравою Масляної були вареники з сиром, які споживалися з маслом чи сметаною. Пекли також гречані млинці, заправлені смальцем. Ними частували протягом усього тижня. Досить популярними серед селян були сколотини од масла. "Нехай буде і маслянка, аби щоранку!“ (Сколотини - побічний рідкий продукт, що одержують при збиванні масла з вершків, сметани.) Головним напоєм на цьому тижні є наливки та інші трунки. За церковною традицією тиждень називається сирним, або м'ясопусним, — через набір страв, які прийнято готувати протягом цього періоду. На цьому тижні немає посту в середу й п'ятницю, кожен день можна вживати молоко, яйця і рибу, але м'яса вже не їдять. 

Ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня - без писанки, Святої Троїці - без клечання, навіть називаємо це останнє свято «Зеленими Святами». Всі ми відзначаємо свято Купала, на «Введіння» закликаємо щастя на майбутній рік на «Катерини» кличемо долю, а на «Андрія» хто з нас не кусав галети (це великий корж із білого борошна) і яка дівчина не ворожила , чи вийде заміж цього року? Свято в українській народній традиції завжди займало провідну роль. Усі свята українського календарного року пов'язані з господарським життям та побутом українців. Кожне з них має свої особливості, традиції та обряди.

Свято Масляної 7 січня - Різдво Христове 19 грудня – свято Миколи Чудотворця 1 січня – Новий рік 19 січня – свято Водохрещі

Святий Миколай є одним з найбільш шанованих на Україні святих. В календарі є два свята Миколи - один весняний (22 травня) і другий зимовий. Святий Миколай — чудотворець, доброчинець, чарівник. У ніч на 19 грудня, у день його пам'яті, він розносить дарунки дітям, вітає з зимою, благословляє на добрі вчинки.

За легендою, Святий Миколай живе у Раю на небесах і раз у рік спускається на землю, щоб прийти до діток і принести їм дарунки за хороше навчання, чемну поведінку, повагу до батьків та старших людей.

Святий Миколай все знає про діток. Усе хороше і погане записане у нього у великій книзі, котру допомагають йому заповнювати ангели цілий рік.

Якщо котрась дитина була нечемною чи не хотіла вчитися, то замість Святого Миколая у чарівну грудневу ніч до неї прийде чортеня Антипко. Воно залишить під подушкою непослуха пучок вербових різочок. Іноді наука не іде без бука. Але то буває дуже рідко, бо дітки у нас усі слухняні і добре вчаться на радість батькам.

Різдво на Україні святкують 7-го січня за Григоріанським календарем, як і в багатьох інших країнах, де сповідують християнство.

Свята різдвяного циклу розпочинаються ще 2 січня в день Гната. Дівчата ретельно прибирали оселю та готували різноманітне святкове спорядження - "Павучки", "Їжачки", "Дідух". До 4 січня, дня Анастасії, оселя повинна бути святково прибрана.

Напередодні Різдва влаштовують "Вертеп" (з давньогрецької - печера). Вертеп – старовинний пересувний ляльковий театр, де ставили релігійні та світські п’єси. Це сцени з біблійних розповідей про народження Ісуса. Вони показують маленького Ісуса в яслах, Марію, волхвів, що принесли дари, та зірку над Віфліємом.

Вертепи влаштовують у громадських місцях, зазвичай біля або всередині церков. Вночі всередині вертепів ставлять свічки для того, щоб люди, що прийшли на нічну службу, могли все бачити.

Переддень Різдва в Україні називають Свят Вечором, або інколи - Святою вечерею. Люди зазвичай готують смачні страви на цей вечір. На столі повинно стояти щонайменше 12 різних страв. Обов'язково повинна бути кутя, ритуальна страва, яку готують з пшениці та спеціального сиропу, що містить рідкий мед, мелений мак, родзинки та інколи грецькі горіхи.

Цього вечора діти ходять до сусідів з бенгальськими вогнями, сіючи зерно та кольорове насіння. Вони бажають людям міцного здоров'я та рясного врожаю на наступний рік та просять за це гроші. Також вони виконують різдвяні пісні, що в різних місцевостях України називаються колядки або щедрівки, а саме: "Радуйся, радуйся, земле. Син Божий народився" "Добрий вечір, щедрий вечір. Добрим людям на здоров'я"

Колядували хлопці, ходячи по дворах із саморобною зіркою, іноді у супроводі переодягнених Маланки, Кози, Ведмедя, Солдата. Якщо їх запрошували до хати, вони розігрували сценки з народної вистави, в якій пророкували добробут у господарстві.

Щедрували в новорічну ніч переважно дівчата: в перший день ходили по хатах із засівалками чи посипалками, посипали зерном навколо себе і виголошували коротенькі віршики-побажання.

Якщо на Багату кутю іній, або сніг – то літо мокрим буде. Зелене Різдво - білий Великдень. Срібні дзвіночки дзвеніли під вікнами, і люди тішилися, що до них ідуть аж три свята в гості. Перше свято — це Різдво Христове, і все, що бажали у цей святковий день маленькі колядники, неодмінно збувалося, бо слова у коляду також були чарівні.

А ще воно зветься святом святого Василя. Василь приходив не сам, а з дівчиною Маланкою. Всі радилися в чудернацький одяг. Було дуже весело, навіть трішечки страшно, бо раптом, мов з-під землі, з'являлися волохаті ведмеді, бородаті дали, рогаті чортики, князі з булатними мечами, старезна відьма і навіть Котигорошко з велетенською була­вою. Але не треба боятися, бо це наші колядники, перевдягнені в казкових героїв.

Сійся, родися жито, пшениця, Жито, пшениця, всяка пашниця, Коноплі по стелю, льон по коліна, Щоб у вас, хрещених, голівка не боліла. Вранці наступного дня колядники, знявши свою чудернацьку одежу, знову бігли від хати до хати. Кожен з них ніс мішечок, в якому були пшеничні зерна. Вони сіяли зерна по хатах, примовляючи:

Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення в річці Йордан. Вийшов на берег, а з небес почувся голос Бога-Батька, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва — Богоявлення. Вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба. Це свято відзначають 19 січня та пов'язують з хрещенням на Йордані Ісуса Христа.

Зранку люди йшли до річки або ставка. Там вони вирізали великого хреста з льоду. Приходив священик і освячував воду. Люди набирали собі у глечики тієї водиці та берегли її цілий рік, ласкаво називаючи водичкою-йорданичкою, бо це була жива вода, яка приносила здоров'я і красу.

Священик ходив по селу і скроплював святою водичкою кожну оселю, щоб до людей у двір приходило тільки щастя, щоб обминали їх нечисті сили зла. Віддавна в народі посвячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин.

До Водохреща жінки намагалися не полоскати у воді білизни, бо «там чорти сидять і можуть вчепитися». Натомість дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум'яними. Напередодні Водохрещі святкується «Голодна кутя», або другий Святий Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять — постують. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви — смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху — хлібину, «щоб хліб родився».

Останній перед Великим постом тиждень треба провести весело, бо попереду цілих 7 тижнів суворої поведінки та усіляких обмежень. Наступало свято Масляної. Кожний день цього тижня мав певні особливості та цікаві звичаї. Розглянемо кожен з них.

У понеділок жінки ішли до корчми і розпочинали свято Масляни. Якщо ж до їх компанії хотіли долучитись чоловіки, то їм на шию чіпляли колодку, зняти яку можна було лише поставивши могорич. У вівторок жінки знову в шинку. Після гуляння в шинку всі виходили на вулицю де влаштовувались веселі забави, які тривали майже весь день. Середа не пов'язана з якими-небудь дійствами і має назву "Зноби-баби".

Напевно, що Масляна це справжній рай для жінок, бо в четвер вони знову сідають до столу. До того ж в цей день не можна шити та прясти. У п'ятницю зять повинен почастувати свою тещу. Після цього зятю належить покатати свою тещу вулицями села, або ж міста. При чому сервіс в такому випадку напряму залежить від характеру тещі, тобто злу та сварливу везуть по нерівній дорозі і, навпаки, якщо теща лагідна, то і дорога рівна немов струна. Субота не позначена цікавими обрядами.

Найбільш пишно відзначають неділю. Спеціально до цього дня готували вареники з сиром, на відміну від російських млинців. Проводились масові гуляння, ігрища, забави.

В цей день потрібно обійти усіх родичів та сусідів і попросити пробачення за всі скоєні образи, аби очиститись перед Великим постом від усякої скверни. Не можна також вживати горілки. перед сном потрібно ретельно прополоскати зуби, аби чорти не витягли сир, що залишився після Масляної разом з зубами.

Не завжди котові масляна. Масляна, Масляна, яка ти мала, - якби ж тебе сім неділь, а посту одна.