Виховна година на тему: «Поведінка – це дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя»

Мета: з’ясувати суть терміну «поведінка», сприяти розвитку культурного рівня учнів; вчити бачити негативні пряви поведінки та корегувати її, допомогти учням усвідомити, що культура поведінки починається з малого; виховувати повагу один до одного.

Хід уроку

Вчитель:

Мати репутацію симпатичної людини, відчувати любов, повагу, прихильне ставлення людей до себе - законне прагнення кожного. Але як цього досягти?

Абсолютно однакових людей не буває. Так само як немає людей цілком хороших або цілком поганих. У різних ситуаціях за різних обставин одна й та сама людина веде себе неоднаково. Люди різняться багатьма властивостями, у них різний досвід, риси характеру, вдача, у кожного індивідуальна і шкала позитивних якостей.

Нерідко ми забуваємо, що в людських стосунках існують певні правила й закономірності.Чи вмієте ви так поводити себе з людьми, щоб вони вас любили, розуміли і охоче приходили вам на допомогу? Чи вмієте належним чином говорити? Чи знаєте основні правила поведінки в товаристві?

Чи існує певний загальний принцип поведінки, з якого б випливала більшість інших? Так, є, і в ньому втілена сама мудрість доброго ставлення до людей: "Поводь себе з іншими так, як хотів би, щоб інші поводилися з тобою".

Вправа «Мікрофон»:

Учитель просить учнів перелічити асоціації зі словом «поведінка». Усе перелічене записується на дошці, а потім учні  складають портрет.

Протягом багатьох років складалися правила за якими людина повинна жити поряд з іншими, так, щоб всім було добре. Про це говорять в багатьох прислів’ях та виразах.

(Учні обговорюють заготовані прислів’я та влучні вирази)

Поведінка – це дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя (В. Гете).

Не ви маєте говорити про свої заслуги, а нехай люди говорять про вас (М. І. Калінін).

Через свою чемність ми нічого не втрачаємо, щонайменше - місце для сидіння (Д. Бернард).

Молодим людям часто здається, що їх поведінка природна, тоді як насправді вони просто невиховані і грубі (Ф. де Ларофшуко).

Злі язики страшніше пістолетів (О. С. Грибоєдов ).

Якщо ти сам, думай про свої помилки. Якщо ти в товаристві, не говори про помилки інших (Чеське прислів’я).

Вчитель:

Отже, серед багатьох наук, без яких не обійтися людям, є дуже особлива і необхідна для всіх – наука спілкування з людьми, наука поваги один до одного, уміння поводити себе так, щоб оточуючим було приємно та зручно. Без цієї науки людям не можна було б жити, відпочивати та працювати разом. Дуже важливо знайти правильну лінію поведінки. Немає зараз людини, якій ще в дитячому садку не говорили б: першим вітайся зі старшими, мий руки перед їжею, не ламай іграшки. І вшколі наставляють: вчись старанно; будь працелюбний, чесний, акуратний; поводсч ввічливо, тактовно. І народна мудрість закликає : «Говори мало, слухай багато, а думай ще більше». Та чи достатньо все просто запам’ятати, щоб навчитися жити серед людей?

Учень:

Сторіччя, а то й тисячоріччя існують загальноприйняті правила поведінки. Ми, вітаючись, протягуємо руку, так само, як і наші далекі предки, що демонстрували свою миролюбність відкритою долонею, в якій не було каменя чи іншої зброї.

Слова «дякую», «спасибі» теж пов’язані з давніми народними віруваннями. Ще й зараз старенька може побажати: «Врятуй тебе Бог, голубчику», тобто «Спасибі тобі, милий». Вираз «врятуй Бог» пізніше перетворився на коротке «спасибі», яке дотепер володіє чарівною силою. До речі, у слові «дякувати», яке походить від старослов’янського «благо дарувати», укладена та ж думка – побажання людині блага.

Вікторина «Добра поведінка»

1.   Як виник звичай, заходячи до приміщення, знімати ка­пелюха?

(Цей звичай виник за часів Середньовіччя, його започат­кували лицарі. Входячи в дім, лицар знімав шолом, даючи цим жестом Зрозуміти господарю: «Я довіряю тобі». Нині, знімаючи капелюха, гість показує господарям, що ста­виться із повагою до них і їхньої оселі. До речі, це правило ввічливості, як і в давнину, стосується лише чоловіків. Жінкам дозволено перебувати в приміщенні в капелюшку, адже він — частина їхнього вбрання, модний аксесуар.)

2.   Як виник звичай, вітаючись, знімати рукавичку?

Цей звичай також започаткували лицарі. Вітаючись, одне з одним, вони знімали рукавичку з правої руки. У такий спосіб вони показували, що не мають наміру застосовувати зброю і ставляться до співрозмовника доброзичливо.)

3.   Чому вважається неввічливим перебувати в темних оку­лярах під час розмови із кимось?

(Якщо під час розмови людина не знімає окулярів, спів­бесідник не бачить її очі й відчуває психологічний диском­форт, адже в нього складається враження, що від нього щось приховують.)

Вчитель:

Отже, правила культури поведінки прийшли до нас із давніх часів, і за традицією вони продовжують існувати і служити людям. У наші часи ці давні правила поведінки і прийоми ввічливості виражають повагу до людей. Ввічли­вим потрібно бути не тільки до знайомих, а й до незнайомих людей. До старших і молодших, удома і в школі, на вулиці й у громадських місцях.

Практична робота

(учні класу діляться на творчі групи та отримують завдання на картках)

1. Скласти правила поводження на перерві.

1. Завжди пам'ятай, що ти не один. Намагайся поводити себе так, щоб не заважати іншим людям – учням і вчителям.
2. Ніколи не кричи, не лайся, не смійся голосно, не розмахуй  руками.
3. Не  кидай на підлогу обгортку від жувальної гумки або цукерки, шкірку від фруктів, лушпайку від насіння.
4. Не жуй жувальну гумку, розмовляючи з товаришем чи дорослим.
5. Не випльовуй жувальну  гумку  на підлогу, не приліплюй її до стільця, до столу, до стіни, шкільної парти.
6. По коридорах не бігай, пропускай молодших, не товкайся біля їдальні, будь ввічливим.
7. У  школі паління заборонено!
8. Не кривдь молодших учнів, не чіпляйся до старших.

2. Скласти правила поведінки на уроці.

— Старанно вчись, акуратно відвідуй уроки, не запіз­нюйся.

— Безперечно виконуй розпорядження вчителів, упов­новажених класного та шкільного колективу.

— Під час уроку сиди прямо, не спирайся на парту і не розлягайся, уважно слухай, не займайся сторонніми  справами.

— Якщо знаєш відповідь на запитання, мовчки підніми руку.

— Не «тягнись» і не вигукуй — будь скромним.

— Уважно слухай відповідь товаришів, не глузуй з то­вариша, що допустився помилки, неточності у від­повіді.

— Будь ввічливим з учителями і товаришами: проси ви­бачення, коли ненавмисне вчинив якусь прикрість, постійно користуйся словами ввічливості.

— Допомагай товаришеві в навчанні.

— Тримай у чистоті й порядку своє робоче місце в класі, кабінеті, майстерні.

— Не затримуй хід уроку, не задавай запитань, які не стосуються теми.

— Виправляй відповідь товариша у доброзичливій фор­мі, не підкреслюй своєї переваги.

• Якщо не підготувався до уроку, скажи про це і не на­магайся відповідати, цим ти збережеш час і для себе, і для товаришів.

3. Скласти правила поведінки за стололом

• Учись правильно і красиво накривати на стіл. Таріл­ки ставлять на рівній відстані одна від одної. Спра­ва від тарілки кладуть ніж і ложку (заглибленням уверх), зліва — виделку (зубцями вверх).
• За столом сиди прямо, не боком, не клади лікті на стіл, ногу на ногу, не підпирай щоку рукою.
• Виделку тримай у лівій, ніж — у правій руці, їж без поспіху, не відкушуй великих шматків. Не розмовляй з повним ротом. Якщо тебе про щось запитали, спочатку проковтни їжу, а потім від­повідай.
• Не катай кульок із хліба, не криши його, доїдай скоринки.
• Під час їди не присьорбуй голосно, не дуй на гарячу страву, не стукай ложкою по тарілці. Намагайся їсти беззвучно.
• М'ясо відрізай невеликими шматочками, коли з'їси один шматочок, відрізай інший. Не розрізай на шма­точки відразу всю порцію, їжа швидко охолоне. Птицю треба брати з тарілки виделкою, відрізати не­великими шматочками, а коли відрізати нічого, мож­на взяти кісточку пальцями і обгризти. Кісточки з риби можна виймати не тільки видел­кою, але й пальцями, притримуючи шкоринкою хліба. Пальці при цьому не облизують, а витирають серветкою.
• Рибу, сирники, котлети, яєчню тощо ножем різати не треба. Це легко зробити виделкою. Не їж ложкою те, що можна їсти виделкою. Не їж з ножа, це некрасиво, до того ж небезпечно: можна порізатись.
• Їж акуратно, чиста скатертина на столі — ознака твоєї культурності.
• Під час їди не займайся сторонніми справами — не читай і не захоплюйся розмовами. Поївши, подякуй батькам або господарям, якщо ти перебуваєш у гостях.
• Приступаючи до обіду, дотримуйся послідовності у виборі страв: спочатку їж салат, закуску, після цього переходь до першої, потім до другої гарячої
•  Не підбирай хлібом залишки соусу з тарілки.
•  Кісточки від компоту не випльовуй на блюдце. Підне­си ложку до рота, виплюнь на неї кісточку і поклади на блюдце.
•  Закінчивши їсти, ложку не облизуй. Брудні ніж і ви­делку не клади на скатертину, а поклади на свою тарілку.
• Коли п'єш чай, не залишай ложку в чашці або склян­ці: вони можуть перекинутись. Розмішавши цукор, поклади ложку на блюдце.
• Виступ учня:

У Івася немає тата.

Не питайте тільки чому.

Лиш від матері ласку знати

 Довелося хлопчині цьому.

Він росте, як і інші діти,

І вистрибує, як усі.

 Любить босим пострибати

По ранковій колючій росі.

Любить квіти на луках рвати,

Майструвати лука в лозі.

По городу галопом промчати

На обуреній гнівній козі.

Але в грудях жаринка стука,

Є завітне в Івася одно —

Хоче він, щоб узяв за руку

 І повів би тато в кіно.

Ну, нехай би смикнув за вухо,

Хай нагримав би раз чи два,—

 Все одно він би тата слухав

І любив би його слова...

Раз Івась на толоці грався,

 Раптом глянув — сусіда йде.

— Ти пустуєш тута,— озвався,—

 А тебе дома батько жде...

Біг Івасик, немов на свято,

 І вистрибував, як лоша,

 І, напевно, була у п'ятах

Пелюсткова його душа.

На порозі закляк винувато,

Але в хаті — мама сама.

• Дядько кажуть, приїхав тато,
• Тільки чому ж його нема?..
•  Раптом стало Івасю стидно,
• Догадався, чому єхидно
• Захихикав сусіда вслід.
•  Він допізна сидів у коноплях,
• Мов уперше вступив у гидь,

3 оченят від плачу промоклих

Рукавом витирав блакить.

А вночі шагнув через грядку,

Де сусідів паркан стирчав,

Вибив шибку одну з рогатки

І додому спати помчав...

Бо ж немає тим іншої кари,

 Хто дотепи свої в іржі

Заганяє лезо в рани,

У болючі рани чужі...

Вчитель:

Учитель просить учнів висловити свої думки про те, як можна поранити словом, яку прикрість завдає брехня. Хто вчинив неправильно: дорослий чи дитина?

Творче завдання «Вчини як годиться».

Учитель роздає учням роздруковані картки із задачами «на ввічливість» і пропонує їх розв'язати.

1.   Вам потрібно швидко звернутись до вчителя, який в цей час розмовляє з кимось. Що робити у даному випадку? (Вибачитись і звернутись до вчителя.)

2.   Людмила Дмитрівна йде по коридору, а поруч з нею ще два вчителі. Біжить назустріч хтось з учнів вашо­го класу. Біжучи, він вітається з учителькою. Що ви можете сказати про поведінку цього учня? А як по­трібно повести себе в цьому випадку? (Звичайно, цей учень некультурний, невихований. Треба було зупинитися і привітатись.)

3.   Уявіть собі, що всі хлопчики нашої школи дотриму­ються такого правила: ніколи не пройдуть першими, також пропустять дівчаток. Чи повинні дівчата, яким дали дорогу, дякувати? (Ні, дякувати не обов'язково. Але ж такі випадки бувають не дуже часто. Вони настільки приємні, що хочеться подякувати.)

Заключне слово вчителя.

Закінчити сьогоднішню розмову про культуру поведін­ки мені б хотілося порадами відомого польського психолога Яна Комичека: «Для того щоб життя у родині було щасливе, щоб дружно працювалося у гурті, люди повинні бути уважними і ввіч­ливими одне до одного».

Не забувайте якнайчастіше вживати такі слова й ви­рази: «пробачте, що потурбував», «дякую», «спасибі», «будь ласка», «якщо ваша ласка», «дозвольте, будь, лас­ка» тощо, й одразу побачите, як зміниться на краще ваш настрій.

Пам'ятайте слова Мігеля Сервантеса: «Ніщо не цінить­ся так дорого, ніщо не коштує нам так дешево, як ввіч­ливість».