Виховна година на тему: "Проблеми утилізації та промислові відходи"

Про матеріал

Розробка виховної години на тему: "Підприємства та їх промислові відходи.

Проблема утилізації та переробки відходів", для учнів початкової школи (3-4класи), сприяє розвитку екологічного виховання.

Перегляд файлу

Підприємства та їх промислові відходи.

Проблема утилізації та переробки відходів.

Мета: підвести до розуміння проблеми промислових відходів та шляхів їх

переробки, ознайомити учнів з поняттям “утилізація”,виховувати

громадську відповідальність за стан природи.

Хід уроку

Організація класу.

Любі діти, добрий день!

Зичу праці та натхнень.

А ще, друзі, вам бажаю

Сил, здоров'я на весь день.

Актуалізація знань.

- Розпочати наш урок, я хочу таким віршем:

Я – природа велич незбагненна
І можливо у всесвіті єдина
І життя тримаю на планеті,
І твоє, моє дитя, - людино!
Тільки зараз дихаю я важко
Віки бруду на вбранні святковім.
Роз’їла отрута мене за що,
Я вже стала непритомна
Дайте ж мені свіжого повітря,
Покладіть в прозоре чисте море,
Дайте мені ліків, бо загину,
А загине неня – буде горе.

Повідомлення теми і мети уроку

- Сьогодні в черговий раз ми з вами будемо говорити про забруднення природного середовища, промисловими відходами від підприємств, з'ясуєм чи в нашій країні існує проблема переробки відходів.

Вивчення нового матеріалу

1.Словникова робота.

Утилізація — це перероблення відходів з метою раціонального використання. У цьому випадку відходи є вторинною сировиною.

Заклик до утилізації має такий значок.

2. Розповідь вчителя.

Відходи - це непридатні для виробництва даної продукції види сировини, її невикористані залишки або виниклі в ході технологічних процесів речовини (тверді, рідкі, газоподібні) й енергія, що не піддані утилізації в даному виробництві.

Відходи поділяють на побутові, промислові, виробничого споживання, а також небезпечні (токсичні) і радіоактивні. Всі промислові відходи поділяють на тверді, рідкі, газоподібні, каналізаційні.

До твердих відносять відходи металу, дерева, пластмас, пилу мінерального й органічного походження, промислового сміття тощо. До рідких відходів належать осади стічних вод після їх обробки, шлами пилу мінерального й органічного походження в системах мокрої очистки газів тощо. Газоподібні відходи - це викиди підприємств, які поступають через димові труби в атмосферу. Основними забруднювачами повітря є оксиди нітрогену, сульфуру, карбону, вуглеводні, озон. Каналізаційні відходи - це шлам, який утворюється в процесі очистки стічних вод на станціях водоочищення. Він збагачений органічними речовинами та біогенними елементами. Джерелами радіоактивних відходів є підприємства та лабораторії ядерного циклу.

В Україні надзвичайно гостро постає проблема відходів у промислових регіонах Донбасу і Придніпров’я. У районі Донбасу, де сконцентровані найрізноманітніші промислові підприємства, відбувається нашарування відходів, що призводить до деградації регіональних екосистем. Десятки тисяч гектарів земель є місцями складування твердих промислових відходів. Сотні мільйонів метрів кубічних брудних стоків щорічно скидається в річкові мережі. Загальна кількість викидів тільки підприємств енергетики становить близько 2,5 млн т на рік. У викидах цементних заводів концентрація пилу у 5-10 разів більша за гранично допустимі концентрації.

Основні тверді відходи від виробництв:

1. Органічні речовини — 57%

2. Деревина — 2%

3. Папір та картон — 8%

4. Скло — 7,5%

5.Пластмаси — 7,5%

6. Метали — 3,5%

7. Небезпечні відходи — 1%

8. Інертні відходи — 6%

9. Комплексні відходи — 3,5%

10. Інші відходи — 4%

3. Фізкультхвилинка.

1.Якщо ти не рвеш великих букетів квітів – сплесни руками над головою.

2. Якщо ти ніколи не залишаєш сміття лісі – тупни ногою.

3.Якщо ти не ламаєш гілок з дерев – підстрибни.

4.Якщо ти саджаєш і доглядаєш квіти , дерева, кущі – підніми руки.

5.Якщо ти доглядаєш вазони - посміхнись.

6.Якщо до твоєї кімнати залетіла якась комаха і ти намагаєшся випустити її на волю – змахни руками.

7.Якщо ти переконаний , що кожній людині потрібно піклуватися про природу, про все живе – простягни руку сусідам і візьми їх за руки.

4. Опрацюваня казки.

Жив-був смітник

   В парку, на головній алейці між дерев поруч з лавочкою встановили смітник.
Металева урна поки що сяяла чистотою на сонці.
Тьотя-прибиральниця застелила його сміттєвим пакетом, щоб легше було сміття діставати і рушила далі прибирати паркові алеї.
Спочатку до блискучого і нового прибіг собака -понюхав, лизнув... і побіг вперед.
За ним йшов господар, тримаючи в одній руці поводок, в іншій - залишки цигарки. Її й кинув до нової урни.
Цигарка ще тліла, тому й пакет загорівся.
Зовсім скоро він загас, але місцями прилип до смітника.
   Та й смітник, бідолаха, обгорів трохи.
Підбігли сюди дві панянки з печивом та соком. Посиділи, погомоніли. А, коли викидали сміття, не дивились. Тому коробочки біля урни залишились.
   Аж тут недалеко прибігли кілька дітлахів з крейдою.
Сіли поруч з лавочкою (там трішки пізніше їхні матусі присіли відпочити) і малюють. Хто човника на воді, хто сонечко і дерева, а хто великого джипа.
   Набридло малюкам малювати, тут же в класики почали грати, витерли ручки серветками - а до смітника через упаковки від соку й печива дістатися не змогли, кинули поруч.
Зовсім похнюпилась урна - мало того, що зсередини брудна, сміття й зовні стільки, що незабаром її видно не буде.
Та звечоріло, парк опустів, і втомлений першим днем смітник, заснув.
Вранці його розбудив незнайомий гуркіт.
Поруч на газоні у всі боки розбрискувалась вода, а по алеї їхав сміттєвіз.
Тьотя-прибиральниця спочатку зібрала сміття поруч з урною.
Навіть протерла боки, що ті знову засвітились у сонячному промінні.
Та тільки вона спробувала дістати пакет зсередини, як той геть розвалився.
Жіночка акуратненько діставала все розсипане, розлите. Де-не-де і щіткою махнула, щоб почистити смітник, тоді постелила новий пакет, поправила і рушила вперед, наспівуючи.
Але за якусь годину піднявся вітер.
Він хотів забрати з смітника пакет, та хазяйновита прибиральниця добре його одягла.
   Небо вкрили важкі сірі хмари і почався дощ. Крапля за краплею падали на землю, обмивали листя на деревах і струмочком котилися вниз.
То там, то тут утворювались калюжі.
Неприкрита урна теж була до половини залита водою.
Поодинокі відвідувачі парку кудись поспішали і поспішали...
Та раптом до смітника кинули клаптик паперу.
Той спочатку, наче кораблик, плавав з краю до краю, але, коли змок, пішов на дно.
   Дощ припинився аж вночі. Хмари розійшлись і небо, засіяне зірками, запрошувало землян до сну.
Тільки моркому смітнику не спалось.
Ранок підкрався непомітно.
Вже знайома тітонька вилила воду, поправила пакет, сонечко засяяло, висушуючи і зігріваючи...
Аж тут тишу порушили троє молодиків. Голосно розмовляли, ще голосніше сміялись. Пташки злякано позлітали з дерев, шукаючи тиші, кудись полетіли.
Хлопці рушили до лавочки, пострибали на ній, тоді разом підійшли до доволі нового і пустого смітника, вдарили його ногами.
Та так сильно, що йому захотілось плакати. Навіть кут відламався.
Пораненого, втомленого смітника тьотя-прибиральниця зняла.
Згодом приїхала машина, на яку його поклали. І повезли...
У приміщенні були люди, щось іскрилось.
Урну спочатку поклали збоку, а тоді почали нагрівати і склеювати.
І, коли її цілу відклали вбік, можна було й поспати.
А прокинутись серед співу пташок у рідному парку було великою радістю.
Над смітником прикріпили дашок, щоб не заливав дощик.
А збоку намалювали ротик і дописали: "Я хочу їсти -- нагодуй мене".
З того часу всі відвідувачі парку старанно годували смітничок.
І парк став ще чистішим.
А наш маленький герой відчував свою потрібність.