Виховна година на тему: " Схаменіться, люди, поки ще не пізно!"

Виховна година

Тема: Схаменіться, люди, ще не пізно.

Мета: зберігати знання дітей про навколишнє середовище, показати тісний зв`язок природи і людини; розвивати мовлення учнів; виховувати бажання оберігати природу.

Вступне слово вчителя: Дорогі друзі, шановні гості, сьогодні ми з вами зібралися в цій залі для того, щоб поговорити про екологію в Україні, про ту небезпеку, яка загрожує нашій землі, а значить і нам, бо ми з вами на цій землі, а значить і нам, бо ми з вами на цій землі живемо.

Учні: 1. Всім відомо, що природа на землі сформувалася до появи людини. Первісні люди були такою ж частиною природи, як і дикі звірі, а головною їх  проблемою був голод.

2. І пізніше, щоб не вмерти з голоду, люди навчилися вирощувати хліб і розводити домашніх тварин. Але їхньою проблемою були інфекційні хвороби, які виникли від бактерій, що розводилися від накопичення сміття і бруду, особливо в містах.

3. Ще пізніше, щоб зробити своє життя багатшим і зручним, люди стали змінювати природу, розвивати технічний прогрес, забруднювати все навколо себе.

4. Теперішньою проблемою всіх людей на землі є «екологічні» захворювання природи.

5. І ось прийшов час, коли природа вже не може віддавати, коли вона волає, кричить: «Людино, захисти, врятуй мене від самої себе!»

6. Це крик! За цими словами, гірка істина. Людство стоїть на порозі екологічної катастрофи.

7. Причиною ракових захворювань людей і тварин у 70% випадків є порушення взаємодії організму і навколишнього середовища.

8. Земле рідна – природи ім`я
Понівечено скрипка моя
Як могла в цім світі жити?
Як могла благоденствувати?

9. В ніжності просинатися рано?
Коли ти помираєш в ранок.
Як могла плекати квіти, -
Коли так благаєш жити?

1 хл. Щоб від спеки десь сховатись,
Ми до річки йшли купатись

2 хл. Що це з річкою? Вона
    Непривітна і сумна
(Заходить дівчинка-річка, у синьому платтячку)

1 хл. Ти ж була колись глибока,
          Швидкоплинна, світлоока.

2 хл. Чом же стала каламутна?
          Чом плюскочуть хвилі смутно?

Річка: Як мені не сумувати?
Всі отрутохімікати
Постікали в мою воду,
Зіпсували чисту вроду.

Вже течу між болотами
Заросла очеретами.
Зникла риба. Навіть раки
Поховались небораки.

1 хл. Ой ти, річко синьоока,
Ти була колись глибока.

2 хл. І сумуєм ми з тобою
Під плакучою вербою.

Річка: Чуєте хтось плаче?

1 хл. Хто ти?

Рибка: Я – Рибка.

2 хл. А чого ти плачеш, Рибко?

Рибка: Ой біда! Люди, що це за вода?
Може вам і добре жити –
Хімікати в ній усі,
А мені в ній важко жити –
І на дні, і на воді.

1 хл. А вода ж була колись!

Рибка: Люди, звідки ви взялись?

Люди, трохи совість майте.

Бідну річечку спасайте.

Пісня про річку:

1.Тече вода каламутна

Річка моя, чого смутна?

Хто ж це тебе так засмутив?

Воду твою скаламутив?

2.Хто ж це робить тобі на зло ?

З молокозаводу текло.

Забруднили воду мені,

Нічого живого й на дні.

3. Я прошу вас, люди мої,

Не скидайте в мене гної.

Бо я жити хочу, як всі

Щоб щукі були й карасі

2кл.Люди схаменіться! Не губить природу !

10. То були справжні джентльмени

Дерев не нищили даремно.

Хоч екології не знали,

Але природу шанували.

11. В Червону  книгу ми занесли

Світ неповторний та чудесний,

Що поступово вимиряє

Давно рятунку в нас благае

12. Невже в майбутньому, на світі

Не будуть квітнуть, дивні квіти?

Конвалія й фіалки ніжні

І вісник березня – підсніжник ?

13. Жайворонки над полями

Більше не співають

Тільки одні хімікати

Вітри розганяють.

Вже в бабусиних городах

Огірки не родять

Бо ядучі  жовті хмари

Понад ними ходять.

14. Тече річка, невеличка,

Поміж осокою,

Взяла дівка нові відра

Пішла за водою.

1хл.А тую воду, можна було піти ?

2хл. Так. Ти ж знаєш,  якими чистими були колись рички

1хл. Та то колись! Он у наших річках

15.Верби були біля річки

А яка була водичка!

Ії можна було пити

І супи й борщі варити

16. Щось це сталося з нами, люди ?

Це ж як так, то нічого не буде.

Ні річок, ні гаїв, ні криниць

Ні комах, ані звірів, ні птиць

Ані квітів, ні трав, ні повітря,

Ні людей. Хоч тепер вже повірте.

Пісня: (Під мелодію «Червона Руто»)

1. Подівиться навкруг

Що з природою стало

Дихать  зовсім нічим

Люди всі у печалі

Може десь у лісах

 Ще щебече пташина

Але в думках у нас

Сум мелодії лине

Пр.   Чистеньку воду

Не шукай, у джерелах

Бо Чорнобильський дим

Вже і тут повів

А колишня врода

Зелененьких лісочків

Відійшла у давнину ти повір.

2. Так що треба тепер

Об`єднатись нам дружно

Щоб собі повернуть

І діброви й стежини

І ми будем нести

Людям квітку надії

Бо давно уже це

Увійшло в наші мрії

17. Зупинімось. Останній є шанс
Оглянімось. Благаємо вас.

18. Все задумано мудро в природі.
Жити всім треба в мирі і згоді.

19. Річка хай куди хоче тече
Пташеняті підставим плече.

20. Як зрубаємо дерево вмить
Поспішаймо аж два посадять.

21. Зупинімось, останній є шанс
Це планета не тільки  для нас.

22. Дивлюсь я на небо та й думку гадаю
Що ми після себе на світі минаєм?
Ліси наші в`януть, нема більше рік
Пташки покидають край рідний навік
Нечисте повітря, у грунті нітрати
І слово «Чернобиль» нам страшно згадати
І щоби на світі не сталось біди
Шануйте природу усюди й завжди

                        Лист до людини
Людино, розумно істото,
Ти можеш усе на землі!
Відсунути можеш потопи
й будеш цілі кораблі

Та знову і знову, людино,
До тебе звертаємось ми.
Ми гинемо, гинемо, гинем
Будь ласка, ти нас збережи.

Хай будуть в нас цілі дерева,
Рослини, тварини, птахи.
Людино, людино, людино!
Ми просимо нас зберегти!

Пісня: Найщасливіша.

1. Виглянуло сонечко
   Світить на лужку
   Я назустріч сонечку
   По траві біжу
   І ромашки білії
   Рву я на льоту

І віночок з квіточок

      Сонечко вплету.

2. День іскриться радістю
   Піснею летить
   Наді мною райдуга
   Весело дзвенить
   У вербі над річкою
   Чую солов`я
   Мабуть найщасливіша
   Цього ранку я
3. Я зберу в долонечки
   Чистую росу
   Райдуга і сонечко
   Я в руках несу
   І найкращі квіточки
   Пісню і зорю -
   Все, що вранці стріну я,
   Мамі віддаю.

Дорогі друзі! Природа волає, природа просить прислухатися до її прохання. І від того, як ми себе поведемо, залежатиме і наше життя, і життя майбутніх поколінь.