23 липня о 18:00Вебінар: STEM-освіта без гендерних стереотипів – запорука успішного майбутнього школярів

Виховна година " Ой не ріж косу..."

Про матеріал

Познайомити учнів ще з одним символом українського народу - дівочою косою, що є ознакою цнотливості, честі, краси, багатства; формувати у дітей любов до прекрасного, чистого та шану до народних традицій.

Виховувати почуття дівочої честі і гідності. Вчити дівчаток бути охай­ними, працьовитими, добропорядними. Домагатися естетизації їх зовнішнього вигляду. Сприяти вихованню пошани до дівчини, жінки як берегині роду. Відрод­жувати призабуті звичаї нашого народу.

Перегляд файлу

ТЕМА : Ой не ріж косу, бо хорошая…

МЕТА: Познайомити учнів ще з одним символом українського народу - дівочою косою, що є ознакою цнотливості, честі, краси, багатства; формувати у дітей любов до прекрасного, чистого та шану до народних традицій.
  Виховувати почуття дівочої честі і гідності. Вчити дівчаток бути охай­ними, працьовитими, добропорядними. Домагатися естетизації їх зовнішнього вигляду. Сприяти вихованню пошани до дівчини, жінки як берегині роду. Відрод­жувати призабуті звичаї нашого народу.

 

Звучить пісня «Розпустили кучері дівчата»

  Розпустили кучері дівчата,

  Підвели ще й брови для краси.

  Тільки ти роби, як вчила мати,

  Не обрізуй русої коси.

  Хай вона росте густа та пишна,

 Всім зрадливим хлопцям на біду.

 Я тобі, моя чарівна вишне,

 Сам троянди в коси заплету.

  Назбираю вранці, коли роси,

  Квітів, що срібляться у росі.

  Що є краще за дівочі коси

  І троянди, вплетені у них?

«Дівчина з косою, – казали старші люди, - як трава з росою», «Нема коси – нема краси». І коли

поверталися дівчата до батьківських домівок із кучерями – баранцями доводилось переконувати

розпачливих неньок, що довгі коси нині не в моді, та й на їхній догляд не вистачає часу.

Проте збігали роки, зростали черги в жіночих салонах, де вже не тільки підстригали, робили хімічні   завивки, а й перефарбовували в найнеприродніші кольори, використовували перуки. Лишень вряди – годи, перекладаючи  речі, витягуючи згорточок, у якому лежить відрізана коса,  з’являється думка: «А яке ж було гарне волосся». Звучить пісня «Ой не ріж косу», Музика Я. Вишиваного, слова М. Ткача.

    Ой не ріж косу, бо хорошая,

    Не погань красу, дуже прошу я.

     ПРИСПІВ:

    Я люблю таку тебе,

    В косах небо голубе

    Виграє веселкою

    Стрічкою веселою.

   Про чужу красу і не марю я,

   То ж не ріж косу – будеш парою.

     ПРИСПІВ:

    Покохав тебе закосичену,

    Бо краса твоя не позичена.

     ПРИСПІВ:

       Однак наша мова не про те відрізати чи не відрізати косу. Якщо вже наточені ножиці, то вони неодмінно повинні виконати свою місію. Але чи ж так уже і мають? Тож давайте подумаємо трохи: чому все ж здавна дівчата дорожили косою? Чого тут більше сталих звичаїв, естетичної доцільності чи етичних норм, а може сліпої традиції?

 

        З давніх -  давен в Україні символом дівочої честі, працьовитості, охайності була дівоча коса. Недарма у народній скарбничці ми зустрічаємо так багато легенд, пісень, поезій, влучних виразів та прислів’їв та приказок, промовлянь, присвячених дівочій косі.

Слайд 1: Перший раз волосся стригли, коли дитині виповниться рік.

        Народні обряди, пов’язані з дівочою косою, супроводжували дівчину від її народження.

    Велика радість у наш дім прийшла:

    Родилось малесеньке дівча.

    І перший крик її для нас

    Став піснею на довгий час.

     Батьки її і вся рідня

     Плекали,  пестили дитя,

     А щоб красивою зросла,

     У травах купана була.

    Неси, бабо, швидше воду,

    Наливай у миску,

    Щоб скупати нашу внучку,

    М’яту дай, любистку.

   Віллєм меду,

   Грошей кинем,

   Щоб була багата,

   Щоб росла красива доня

   І раділа хата.

    Ще й купіль покладемо

    Червону калину,

    Чебрець, руту та барвінок,

    Скупаєм дитину.

   Щоб коса була у неї

   Гарною, густою,

   В першу купіль покладемо

   Гребінець з щіткою.

         Діти, як правило, народжуються з коротким волоссячком, а якщо траплялося, що дівчинка народилася з довгим волоссям, то казали, що в майбутньому на неї чекає життя в багатстві та розкоші.

З моменту першого купелю починалась турбота батьків про коси дівчини. Стригти дитя не дозволялось до річного віку. Коли дівчинці виповнювався рік, влаштовували в день її народження так званий «обряд перших пострижин». Здійснював її батько хрещений. Перш ніж виконати цей ритуал, він мав виголосити промову – побажання: щоб у дівчини зростало густе волосся, щоб руса коса лягла до пояса.

        Після перших пострижин волоссячко спалювали, а одне пасмо залишали на пам’ять. Якщо хлопчиків стригли часто, то дівчаткам заборонялося після річного віку стригти коси, і матері ретельно стежили за ними: мили в пахучих травах:  розчісували, : світлі ромашкою, щоб сонечком світилися і медом пахли, шавлією та м̕ ятою темні, щоби пахли загадково та звабно, любистком щоби хлопців чарувати, розчісували, прикрашали кіски стрічками. Згодом, коли дівчинка підростала, мама чи бабуся намагалися привчити її до самостійності. Це були чи не найперші уроки охайності і працелюбності.


    Час летів, роки минали,

    Наша дівчинка зростала.

    Вже зробила перший крок,

    «Мамо» - проказала,

    І у гарні дві коси

    Стрічки заплітала.

    Ще й співала залюбки,

    Танцювать любила,

    В хаті поралась щодня,

    Все робити вміла.

Слайд 2: Перший раз заплітали косу у 5 років

          Заплітали дівчинці коси теж у визначений звичаєм час. Як правило, це робили тоді, коли дівчинці виповнювалось 5 років. Святкове заплітання коси здійснювала хрещена мати, коли дівчинка йшла до першого причастя. Коси заплітали віночком, вплітали в них святкові білі стрічки, а зверху чіпляли віночок з білих квітів.

    Благословіть, батьку й мати,

    Косу заплітати.

    Косу заплітати,

    У стрічки вбирати.

    Щоб виросли довгі,

    Густі та красиві.

    І раніш своїх годочків

    Не стали сиві.

        Щоденні ж традиційні зачіски по всій Україні були найрізноманітнішими. Як правило, малих дівчаток заплітали в чотири коси, а старших – у дві. Викладали їх на голові віночком. У святкові дні волосся заплітали в одну або в дві коси, що вільно спадали на плечі із вплетеними стрічками. Чим дорослішою ставала дівчина, тим ретельніше вона доглядала за своєю косою. Виплітали коси, хто як міг. Прикрашали стрічечками, квіточками, віночками, шишками з ниток (галунами).
 

 Кожна дівчина хотіла мати гарне волосся і пишну косу. Люди вірили, що підрізати волосся потрібно у визначений час, саме: на повний місяць – «молодик», особливо у травні, «щоб коса була повна». Підстригати повинен був хтось із родичів по чоловічій лінії. Ні в якому разі не можна було підрізати волосся собі самій.

          Згодом вже мами і бабусі привчали дівчинку до самостійності, щоб формувалася жіноча ошатність і працьовитість. Прокинувшись вранці дівчинка мусила насамперед «навести лад», тобто розчесати волосся і заплести косу. Здавна вважалося найбільшим нехлюйством братися за будь-яку роботу чи сідати до столу із розплетеною або нечесаною косою.                              Про таких казали:
«У неї на голові сорока гніздо звила», «У неї в косах сім чортів кублилось».

          Споконвіків дівоча коса була своєрідною візиткою охайності. Як стежить юнка за своїм власним волоссям, такою в майбутньому, вважалося, буде і господиня, чепурною, працьовитою або ж неохайною чи лінькуватою. Тому матері з особливою наполегливістю, невсипністю намагалися з раннього віку привчати своїх дочок до охайності, щоб знали традиційні закони моралі. «Яка коса, така й краса», «Подивись на косу, а подумай про господиню.» Із косою, як бачимо, пов'язані досить предметні риси вдачі.

3 слайд: Яка коса, така й краса

 

Учень 1.Косички у дівчаток, щоб смикати за них, -
Так думав я спочатку, а виявилось - ні.
Вони ростуть для того, щоб заплітати довго,
Щоб хтось про них казав: «Ах, ах, яка краса!».

Учень 2.Навіщо косички дівчатам? 
Ніяк зрозуміти не міг.
На них треба стрічок багато
Та й клопоту менше без них.

Проте косички довгі
Всім радують серця,
Тому, що ті косички
Дівчаткам до лиця.
Мені коси не треба,
Я  хоч куди козак!
А що я теж красивий,
То це помітно й так!

 


Ось як про це говорить народ у своїх обрядах природного календаря:
Ой, рано-рано кури заспівали,
А ще раніше Гануся встала.
Гануся встала, косу чесала,
Косу чесала, двір замітала.
А двір замела, до церкви пішла.
Там люди стояли, її питали:
«Чи ти попівна, чи королівна?»
«Я не попівна, не королівна.
Батькова дочка, як ягідочка,
Материна дівка, як ясна зірка».

 

Та як би мама не тішила-пестила доньчину косу наставав час самостійному вирішенню долі дівочої окраси. Заховавшись у куточок, приткнувшись до прихиленого люстерка, рішуче відпанахували шовкові пасма дорогоцінних дівочих кіс. І тоді неживим тілом спадало на підставлений паперовий аркуш купане в любистку-м'яті, сушене на трепетних плечах і цнотливих персах, куйовджене на вітрі, висвітлене на сонячному промені волосся. Одтинали його, наче живе тіло. І ніхто не звертав уваги на те, скільки материних турбот, надій і сподівань було у ці коси вкладено.

 



Не менш важливий у цьому плані і морально-етичний аспект. Вислів "Наруга над косою" безпосередньо стосувався дівочої цнотливості. Юнка котра не вберегла її, згідно з традицією, втрачала право носити косу.
 

За давнім звичаєм, збезчещеній дівчині прилюдно відтинали косу. Іноді були й суворіші покарання.
          Але це були поодинокі випадки. Здебільшого послуговувались чисто символічними формами, зокрема відтинанням коси чи пов'язуванням хусткою. Навіть такі покарання вважалися досить впливовими, адже тій, котра ступила на слизьку стезю розбещеності, загрожувало довічне дівування. Усе це змушувало виховувати своїх дітей так, щоб і самим не стати об'єктом насмішок, людської зневага, лихого поголосу. Чи не від того пішло прислів'я: «Подивися на матір і оженися

на дочці».

 

4 слайд: На весіллі
         3 особливою поетичністю оспівана дівоча погорда  коса  у весільному обряді. Цьому присвячено спеціальний ритуал, так зване розплітання коси  один чи не з найбільш хвилюючих, за яким стежили всі учасники весілля, адже дівчина тепер більше ніколи не заплітатиме косу, а витиме вінком навколо голови і ховатиме його під хусткою.
         Після шлюбу в оселі молодої збирались дружки й дівчата. Змастивши волосся медом, кликали найменшого брата. Він мав востаннє розплести косу своїй сестрі. Дія ця неодмінне супроводжувалась журливою піснею:
 

Як я в косах ходила, то я вас не просила;
А тепер я вас прошу:
Розпустіть мені косу,
Розпустіть мені косу по червонім поясу.
 


Учень. Поет-пісняр Олександр Тараненко написав дуже доречний вірш:
 

Буду гарна коханому жіночка,
Восени хай сватів присила.
Я зваблива-таки україночка,
Недарма, що з глухого села.
У любистку матусею купана,
Від батьків і землі - ця краса.
Не мальовані в мене й не куплені
Чорні брови і довга коса.
І на сцені сільській уже звісна я,
Оцінили таланти мої.
Голосиста, бо виросла з піснею,
А навчили співать солов'ї.
У мистецтво закохана змалку я,
Надто в ролі сільських чарівниць.
Можу бути сьогодні Наталкою,
Завтра - Галею із «Вечорниць».
Ось одіну коралі й намисто,
Що на сонці блищать, як роса. ...
У степах променистих і чистих
Розцвіта України краса.


 

        Та немеркнучою сторінкою нашого народу є те, як коси наших слов'янських красунь використовували в роки Великої Вітчизняної війни завойовники чужинці. Коси матері сивіють коли діти хворіють, коли стає якесь нещастя, коли сини ідуть на війну.

 

5 слайд: За повсякденними турботами сивіли коси в матерів
         За повсякденними турботами та працею старіли жінки і сивіли їх коси, але шана до них не зменшувалась. Послухайте, як про це красномовно говориться у пісні «Мамина коса»

    Мамині коси сивими стали.

    Радість і горе вони зустрічали.

    Мамині руки не знали спокою.

    Мамине серце пройнялось тугою.

   О рідна мамо, о рідна ненько,

   Давай же сьогодні посидим тихенько.

   До тебе пригорнусь, затаю печаль,

   Люба матусю, за все вибачай.

Звучить пісня «Мамина коса»

    Народ нам мудрість передав свою,

    Що диха в звичаях, обрядах і повір’ях:

    «Ой ти не ріж косу!» -

    Благала мати доньок в калинових сузір’ях.

   Тож пам’ятайте рідний оберіг,

   Без пам’яті нема народу.

   Примножуймо все те, що Бог для нас зберіг,

   Народу мудрість – берегиню роду.

 Вважалося, чим довша коса, тим пильніше оберігає дівчину від усіх напастей і спокус покровителя жіноцтва і шлюбу – богиня достатку Макоша. Коса, перекинута через праве плече на груди, означала мудрість до супутника, а через ліве – і не підступайся.

 Діти знають прислів’я і приказки про косу. Зараз вони нам їх розкажуть.

  • Дівчина з косою, як трава з росою.
  • Нема коси – нема краси.
  • Дівка без коси, що кінь без гриви.
  • Утоплюсь в косі – утоплюсь в красі.
  • Де дівка з косою, там хлопці юрбою.
  • Коса – дівоча краса.
  • Подивись на косу, а подумай про господиню.
  • Не вари борщу, поки не заплетеш косу.
  • Косу збережеш, щастя знайдеш.

 

6 слайд: Цікаво знати. Розпустили кучері дівчата.

 

7 слайд: З історії зачіски.

 

Кожна історична епоха мала свій естетичний ідеал, своє уявлення про красу. В Стародавній Греції прикладом для наслідування була людина, досконала у духовному і фізичному розвитку. Простота, елегантність, вишуканість – це характерні ознаки античної зачіски.

В епоху Середньовіччя, коли розпущене волосся вважалося ознакою гріховності. Жінки змушені були ховати свої зачіски під різноманітними велетенськими головними уборами.

Епоха Відродження приходить з модою на довгі коси, укладені короною навколо голови. В Німеччині жінки, що складали в суді присягу, клялись своїм волоссям. Під час присяги жінка намотувала косу на ліву руку і прикладали її до серця, правою рукою тримаючись за жезл судді.

В ХVІІ ст. стає модним носінням перук ( штучні зачіски, які одягають поверх власного волосся ). Французький король Людовік ХІV носіння перук робить обов’язковим ( сам король на той час був лисий і щоб не викликати пересудів, змушує носити перуку всіх французів ). Згодом ця мода приходить в Росію. Носити перуки могли лише придворні, а купці та ремісники повинні були робити зачіски із власного волосся.

У ХVІІІ ст.. законодавцем моди стає Париж. Для королеви Марії – Антуанетти її перукарями спеціально підготовлено і створено зачіску заввишки півметра, прикрашену хвилями шифону, пір’я, коштовностями. Для її виготовлення майстри використали каркас – основу з металевого дроту, обплетену волоссям. Зачіска була такою високою, що королева не могла поміститися в кареті. Тому для її поїздок верх карети знімали. Наслідуючи королеву, жінки прикріплювали до зачіски фігурки людей, опудала тварин, квіти, плоди. На честь морської битви було створено зачіску «фрегат», на якій було укріплено макет морського човна.

Подібні зачіски вимагали великої кількості шпильок, помади, пудри і багато часу на виготовлення, тому їх хотіли зберегти якомога довше – іноді тижні та місяці. Для сну використовували спеціальні підголівники, які не давали зачісці торкатися до подушки. Чи не тоді виник вислів «Краса вимагає жертв».

Моду на зачіску ХХ ст.. визначали соціальні потрясіння і війни та революції. Саме тоді стає популярною коротка стрижка.

Цікаві факти про довжину волосся

Красиві, сильні, довгі локони - завжди в моді. Вони - символ жіночності і мрія більшості дівчат. Хтось хоче відростити волосся довжиною 60 сантиметрів, комусь вистачить і сорока. Мати найдовше волосся в світі або навіть просто кучері, дістають до землі, навряд чи є предметом чиїхось фантазій. Давайте дізнаємося про людей, для яких миття голови протягом декількох годин поспіль стало реальністю. 

У кого найдовше волосся в світі? (Книга Гіннеса)


Фахівці запевняють: у нормальної людини волосся здатні досягти довжини не більше 90 см, після чого їх зростання припиниться. В ж Книгу рекордів Гіннеса можуть потрапити лише одиниці - люди, у яких через аномалій організму цей «гальмівний механізм» відсутня. Їх волосся ростуть безперервно. 

Володарка найдовшого волосся серед жінок


Офіційний рекорд по довжині волосся серед представниць прекрасної половини належить Ксие Квипинг з Китаю. Його фіксація пройшла 10 років тому. За даними представників Книги рекордів Гіннеса, на той момент довжина локонів китаянки становила 562 див. Зараз їй 54 а останній раз Ксие робила стрижку, будучи дитиною - майже 42 роки тому. Вражаючий результат. 

Згадаємо ще одну володарку титулу - 51-річну американку Ашу Манделу. Її ім'я вписане в Книгу рекордів Гіннеса: у Аші - найбільша довжина дредів. До однієї з найвідоміших мешканок Атланти вже давно приклеїлося прізвисько «Чорна Рапунцель». Представники книги, заміряючи в 2008-му році довжину дредів Аші, зафіксували результат 594 див. Але подейкують, що в Аші є один дреди, майже в три рази перевищує це число. Його довжина - 1694 см, тобто - майже 17 метрів. 

Відрощувати волосся жіноча рекордсменка початку майже 30 років тому - відразу після переїзду в Нью-Йорк. Процедура миття дредів у неї проходить чотири рази на місяць, на одне миття витрачається п'ять-шість флаконів шампуню. Наступні два дні вона проводить, чекаючи, поки волосся висохнуть. Відразу після миття її дреди важать близько  11кг.

 

 І це - привід для занепокоєння про здоров'я Аші з боку медиків. На їхню думку, через них у жінки скривився хребет. 

Серед чоловіків


4 роки тому помер Тран Ван Хай - житель В'єтнаму. Її коса сягає 680 см, це - найдовше волосся в світі серед чоловіків. Дружина рекордсмена говорила, що Тран не стригся понад півстоліття: в юності після відвідин перукаря у нього постійно спостерігався занепад сил. І Тран Ван Хай вирішив назавжди відмовитися від сумнівної послуги і не підстригати волосся. 

За фотографіями Ван Хая помітно, що зовнішній вигляд його локонів більше нагадує товстий, туго сплетений канат, ніж волосся нормальної людини. В'єтнамець завжди намотував їх навколо голови - так вони завдавали менше незручностей. Отримана конструкція нагадувала вовняну шапку. На догляд за подібною зачіскою йшло практично весь вільний час. А ще Тран встигав лікувати людей методами нетрадиційної медицини. За словами місцевих, робив це дуже добре і ніколи не брав грошей. 

Серед дітей


Наташа Мораес - звичайна і нічим не примітна бразильська дівчинка. Нічим, крім довжини волосся. Її коса за 12 років життя отрасла на півтора метра. Така зачіска помітно ускладнювала життя дівчині, було потрібно багато часу на догляд за нею. Зрештою, Наташа вирішила зістригти свою гордість. Але - про все по порядку. 


Як не дивно, але рекорд найдовшого волосся у світі належить чоловікові. В̕ єтнамець Тран Ван Хей не підстригав волосся протягом 50 років, оскільки після кожної стрижки неодмінно хворів. Його коси сягали 6.8 метра , хоча точної довжини його немитого волосся не знав ніхто. Навіть він сам. Протягом життя чоловік мав удосталь клопоту зі своєю зачіскою. Наприклад, не міг їздити на мотоциклі, оскільки жоден шолом на нього не налазив. Він викладав своє заплетене волосся навколо голови, і воно нагадувало кошик, обгорнутий шарфом. Хей вів тихе та спокійне життя травника і помер у 2010 році у віці 79 років.
У 1949 році світ обійшло повідомлення про одного монаха з Індії, чиє волосся досягло довжини 7 метрів 92 сантиметри.
Довжина волосся Тетяни Письмової, яка проживає в місті Волгоград,сягає 2 метри 70 сантиметрів. На миття голови вона витрачає не менше ніж 4 години, а на сушку від 6 до 12 годин.
Долині. Довжина її волосся 160 см. Свою диво-косу Ольга Ломако відрощувала з п̕ яти років. Відтоді, упродовж двадцяти років, підрізає її лише на 10 см. Раз на кілька років, коли відчуває незручність, наступаючи на власне волосся.

 

 

 

. Дівчата, мов квіти, у кожної із них своя чарівність, потрібно лише вміти дивитися.

 Потрібно вміти бачити.

Любі дівчата! Ростіть і шануйте коси – свою дівочу красу.

В нашому класі коси у Ведмідь Зоряни та Шапарєвої Аміни. Подивіться на їх зачіски.

Хай там що, а в довгій косі до пояса завжди відчувається щось ніжне і прекрасне. Тож нехай у нас відроджується традиція носити коси.

Ллються коси, як ранкові роси,

в ланцюгах срібляться золотих.

Що є краще за дівочі коси

І троянди вплетені у них?

Сьогодні ми зробили спробу повернути життя ще одному із призабутих звичаїв нашого народу — вшануванню дівочої коси. І хочеться вірити, що він оживе, наповниться новим змістом і передасться  новим поколінням. Бо що б не казали і хоч би якими аргументами не переконува­ли нас про старомодність коси, а все-таки в довгій дівочій косі є своя принада, щось ніжне і близьке, щемливе і священне. Хоч, на жаль, сьогодні це трапляється рідко, але коли повз нас пройде дівчина з гарною косою, ми не обминемо її ува­гою. Поглянемо і подумаємо: "Гарні ж були наші звичаї".

 

 

docx
Додано
3 грудня 2018
Переглядів
132
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку