Виховна година "Революція гідності"

 

 

Виховний захід на тему:

«Революція гідності»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План виховної години

Тема: «Революція гідності»

Мета: розширити знання учнів про фрагменти з історії України, донести важливість збереження патріотичного духу у кожного громадянина;виховувати культуру взаємовідносин між людьми у щоденному житті, сприяти розвитку пізнавального інтересу; допомогти учням зрозуміти суть людського життя, визначити своє місце в ньому, сприяти вихованню в них людяності, чесності, працьовитості, відповідальності, любові до людей, до рідної землі.

Обладнання: мультимедійний проектор; відеоролики «Початок подій», «Вірш А.Дмитрук», «Ти чекай мене», «Молитва за Україну», «Небесна сотня», «Повертайся живим»; презентація.

Хід заходу

Ми – не раби, і ніколи ними не будемо. Ми з гідністю маємо нести нашу культуру та традицію. Нас не можна вбивати, обкрадати та обманювати. Ми – єдина нація. Наш шлях – до європейських цінностей.

(Перегляд відеоролику «Початок подій»)

Майстер в/н.  Сьогодні ми проводимо виховну годину на тему «Революція гідності» і хочеться почати такими словами «Ми – не раби, і ніколи ними не будемо. Ми з гідністю маємо нести нашу культуру та традицію. Нас не можна вбивати, обкрадати та обманювати. Ми – єдина нація. Наш шлях – до європейських цінностей».

Викладач. Багатьом здається це почалося рік тому. Всього лише рік…Хоча у масштабах нашої новітньої історії один рік це не мало.

Майстер в/н. Майдан став епіцентром суттєвих перетворень, лабораторією якісно нових суспільних відносин. Не виключено, що наслідки цього вибуху гніву і гідності, який вивільнив колосальну енергію змін даватимуться взнаки не одне десятиліття.

Учень 1. Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа – частинка твого «Я».

Красою правди у святім двобою

Понад Майданом сонця лик сія…

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.

Викладач. Як воно було...Країна на межі економічного краху, вона потонула в корупції та свавіллі влади. Задихається від злості і безсилля перед брехнею і цинізмом. І при цьому більшість українців вірить у майбутнє своєї країни. Ця надія – Європейський Союз.

28 листопада Президент мав підписати договір про асоціацію з ЄС. У це вірили всі, а він знав, що так не буде.

І от вони вийшли на майдан, багато студентів і взагалі молодих людей. Ті, хто за кілька років будуть керувати цією країною. Співали пісень, малювали плакати, скандували гасла та навіть не думали про найгірше розгін…кров…смерть...Це ще попереду.

Розбиті голови дітей, звірячий напад Беркуту, закривавлений Євромайдан шокував усіх. Це не було розчарування, це була злість на владу. Вже не вагалися виходити чи ні, віче.. на вулицях сотні-тисяч людей. Вони кричать не про Європу, над столицею лунає  «Владу  геть!». Революція свідомості стала початком революції гідності.

Майстер в/н. Всі настільки втомилися жити в тотальній брехні, коли відкриваєш  газету – брехня, включаєш телевізор - брехня, дивишся  Верховну Раду – ляльковий театр. Виникає запитання «Держава, гідна, з працьовитими людьми, з чудовими природніми ресурсами. Чому живимо як жебраки?». При цьому кількість міліонерів та міліардерів зростає, а кількість бідних людей – жахливо зростає.

(Перегляд відеоролику «Вірш А.Дмитрук» )

Викладач. Люди хотіли сказати «Ні» не правді і корупції, яка фактично зруйнувала країну.

Ніч на 11 грудня... її потім назвуть ніччю спротиву. Озброєні загони виступили проти людей, які були озброєні лише власною гідністю. Влада не здавалася, майдан мали «зачистити». Дзвони Михайлівського золотоверхого розривали ніч, благали і закликали…і сталося диво - люди вистояли.

Майстер в/н. Це вже не був просто мітинг. В центрі Києва  народилася окрема країна -  країна мрії. Тисячі чоловіків та жінок змінили теплий дім на холодний намет та оселилися на майдані. Разом з димом багаття вони вдихали аромат свободи. Тут пролилася і перша кров. Разом з нею прийшло й розуміння – заради своєї країни вони готові віддати найбільшу цінність…життя.

Учень 2. Я вирушаю, мила, у похід,
Ніхто не знає, чим все обернеться…
Дай на прощання обніму дітей
І пригорну тебе до свого серця.

Уже сьогодні, певно, буде бій.
Для когось може стати він останнім,
Та ти, кохана, плакати не смій
У ці хвилини нашого прощання…

І не шукай мене в отім диму
Ти на екрані між облич героїв,
Я на екран, повір, не попаду,

А якщо, раптом, упаду в бою,
Я буду там, у самім пеклі бою..
А чи потраплю до катів за грати,
Знай, в моїм серці була тільки ти
І наші діти, й Україна мати…

Уже сьогодні, мабуть, буде бій…
Іще бої… жорстокі і запеклі….
Герої наші будуть у раю,
А ворогам ми зробимо тут пекло.

Та я вернусь! Як тільки ця весна
Нам принесе, нарешті, перемогу.
Тобі з порога радісно всміхнусь…
Дай обніму. Мені пора в дорогу…

(Перегляд відеоролику «Ти чекай мене»)

Учениця.

Пливуть хмаринки небом ніжно-білі,
Вдивляюсь у небесну височінь.
Де ти, коханий? Відгукнися, милий!
Вернись до мене! Із небес прилинь!

Тебе люблю, коханий мій єдиний,
Без тебе так самотньо на землі.
В Небесній Сотні ти, в новій родині.
Тебе між хмарами шукаю я в імлі.

Вернись до мене! Я тебе благаю.
Вернися, любий! Я тебе так жду.
Тебе безмежно віддано кохаю
І між зірками я тебе знайду.

Всміхнись мені хмаринкою і сонцем.
Змий мої сльози дощиком рясним
І зазирни трояндою в віконце,
Прийди живим у неспокійні сни.

Розвій тривоги, обійми за плечі.
Скажи мені, коханий: “Я живий!”
Та плаче зірка з неба в тихий вечір:
“Небесній сотні вічний упокій!”

А я не вірю й вірити не буду
У смерть твою, чекатиму тебе.
Тебе, коханий мій, я не забуду.
Вернись до мене, милий, із небес.

Тебе я бачу в кущику калини,
В бузку цвітінні, краплях дощових.
Тебе я бачу в небі синім-синім,
В Небесній Сотні ти – серед живих!

 

Учень 2.  Пробач мене, моя кохана,
За сльози на очах твоїх.
Пробач мене, що повернутись
Живим до тебе я не зміг.

Пробач мене за біль на серці,
Пробач, що ти тепер сама.
Так сталося, що все змінила
Ця найжорстокіша зима.

Не плач, кохана! Я з тобою,
Щоночі сон твій стережу,
А вдень – твій янгол-охоронець,
Тебе від лиха бережу.

Сини мої! І ви пробачте
За те, що я від вас пішов,
Пішов за правду поборотись,
Але, натомість, смерть знайшов…

Сини мої, моя надія!
Зростайте гідними людьми!!!
Цінуйте дім, шануйте матір,
Тепер у неї ви одні!

Пробач мене, моя родино,
Як в чомусь був я не правий,
Для мене Ненька Україна
Була, неначе – Дім Святий!!!

(Перегляд відеоролику «Молитва за Україну»)

Майстер в/н. Час плине, а пам`ять залишається...

У 2013-2014 роках в Україні відбулась безпрецедентна подія – народ повстав проти свавілля корумпованої влади. Внаслідок злочинного насильства влади проти громадян мирний протест перетворився на революційний рух, який призвів до корінних політичних змін, і в першу чергу змін у свідомості українців.

На вулиці Грушевського багато що сталося вперше в історії України.  Міліція вперше застосувала водомет, і це при 12-градусному морозі. Вперше у протестувальників стріляли із травматичної зброї.

Викладач.  У криваві дні майдану мало хто був на роботі, а без роботи не було нікого. Чоловіки у багажниках возили шини та бензин для барикад, жінки на інститутській кололи бруківку, бабусі несли консерви, а молоденькі хлопці та дівчата, які мали хоч мінімальну медичну підготовку – рятували людей,під пулями виносили поранених без страху. Хоча знали, їхній червони хрест на білому жилеті – мішень для снайпера. Тут на центральних вулицях країни здавалося була вся Україна, яка відмовилася від звичного життя. 

Учень 3.

Майдан повстав, Майдан гудів… 
На подвиг і відвагу 
І з міст, і з сіл, і звідусіль 
Ішов народ під стягом. 
І революції ступні 
На чорнозем ступали. 
У церкві кожен дзвін дзвенів, 
Щоб чули всі і знали.

Викладач.  Iшов народ за майбуття, 
Долав стежки і траси, 
Не за жебрацтво, за життя 
Повстали Львів, Черкаси. 
Гримить Житомир, кличе Київ, 
Від заходу до сходу, 
Від Сумщини і до Волині 
Лунає гімн свободи. 
В серцях горить одна мета, 
Щоб в вільній Україні, 
Де поля смужка золота 
З’єдналась з небом синім, 
Воскресла воля, щезнув пан, 
Щоб у новій країні 
Громадянин майбутнє мав – 
Старий, студент, дитина. 
Щоб не гнобили не цурались, 
Як то було віками. 
Вікно в Європу пробивали 
Піснями й кулаками, 
В холодний день, голодну ніч 
З молитвами і гаслом, 
Рука в руці і пліч-о-пліч, 
Доки вогонь не згасне… 

Майстер в/н.

Та дорога була ціна 
За патріотів подвиг. 
Чий гріх, чий біль, чия вина? 
Небесна впала сотня. 
Майдан став наче ешафот, 
Бруківка пахла кров’ю, 
У мирний час зловіщий фронт 
Спинив їх на півслові. 
 

 

Учень 6.

Мамо, пробач за чорну хустину,
Пробач за Київ, що згорів ледь не дотла.
Мамо!  Я люблю Україну!
Вона, як і ти, у мене одна…

Люблю…Її  і від любові тої
Згора моя душа дотла!
Я у серцях нащадків буду вічно жити.
Не бійся, мамо, Україна ще жива!

Я не один такий, нас тут багато,
Хто за державу голову поклав,
Щоби могла вона ізнов сіяти
І щоб народ наш більше не страждав!

Не плач, матусю, хоч не повернуся
Й закриті очі, та душа жива!
Я там, на небі, Богу помолюся, 
Щоб долю Україні добру дав...

Майстер в/н. Подивіться, будь ласка, у вікно: шепоче замріяний вітер слова кохання річці синьоокій, а день стоїть у шелестах золота та яскравих кольорах осінніх квітів. Обнялися голубе небо і пожовкле колосся безкраїх степів. Такою ми бачимо під жовтневим сонцем нашу неньку – Україну. Вона горда від того, що зуміла виховати людей, здатних об’єднатися на Майдані, здобути волю, вибороти справедливість. Ми заявили про себе, як про велику націю, гідну зайняти достойне місце у світовій спільноті.

Трагічні події в Україні, починаючи з листопада минулого року, тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвувала своїм життям «Небесна сотня».

Учень 7. Шум над Києвом здіймають хмари-буревії,

І ці дні запам’ятають, - дні боротьби за мрії,

Як стояли ми стіною, як боролись спільно,

Не за те щоб пам’ятали, а щоб жити вільно.

 

Сни в тумані  закінчились – брехня не забута,

Вільні люди пробудились, їх підняла скрута,

Розірвались ланцюги, в ноги впали грати,

Час настав для боротьби, час настав стояти.

 

Учень 8. Воля б’ється у серцях, по венам струменіє,

Воля в наших праотцях, воля й наша мрія,

У блакитних небесах і на жовтих нивах,

Забувається  наш страх  і зростає сила.

 

Шлях тернистий, скрізь вогонь, дим над небесами,

Що попереду  чекає, що лишимо  за нами?

Ми пройдемо уперед крізь залізні лави,

Дні настали непрості,  дні  для волі й слави!

 

Мрія наша ожила, ніби і  чекала,

Перемога вже близька, вона майже настала,

Шлях до неї непростий, пройдена дорога,

А вінець в цій боротьбі -  наша Перемога.

 

Майстер в/н. Вони готові були померти і віддавали життя за нову Україну, тоді як з іншого боку – вмирали за стару.

Викладач. Історія України мала багато трагічних періодів. Коли свобода і навіть сам факт існування українського народу опинявся під загрозою. Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки України ставали на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників.

Так було і за княжої доби. Так було і за часів Козаччини. І за часів боротьби за незалежність 1917-1921 років. 

 І під час Другої світової. І на початку 1990-х.

Нині знову прийшов цей час - час вибору між свободою та рабством, світлим майбутнім та темним минулим, справедливістю та тиранією. 

На Майдані пліч-о-пліч стали українці і євреї, росіяни та вірмени, грузини і білоруси.

Їх об'єднала українська земля та бажання жити у вільній країні.

Спочатку вони вимагали право вибору. Потім їм довелось вимагати права жити. І хоч кулі снайперів - це вагомий аргумент, але ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей. Вони гинули, та не здавались...

Майстер в/н. Так на Майдані з'явилась ще одна сотня - Небесна. Для України це найголовніша, найвпливовіша сотня. Кожен із них заплатив за свої переконання найвищу ціну - життя. І для нас є святим обов'язком гідно вшанувати Героїв. Щоб ми пам'ятали - хто і за що загинув. Щоб ми їх не зрадили.

Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей.

 (Перегляд відеоролику «Небесна сотня»)

Викладач. На вимогу громади було прийнято рішення про створення Меморіалу Героям Небесної сотні. І ця робота буде дійсно народною.

Темні часи пройдуть. Буде колоситись хліб. Будуть сміятись діти. Буде жити Україна.

Сьогодні у нас присутній голова Полтавської обласної організації «Свобода», учасник подій на Майдані та боєць полку «Азов» Матвійчук Юліан.

(Виступ Матвійчука Юліана)

 

Викладач. Імена загиблих на Майдані зараз на устах у всієї України. Про героїв, які померли від куль снайперів та спецпризначенців, пишуть вірші, пісні. Їхні фото і відео виступи знаходять, розповсюджують, щоб ці особистості залишилися в пам’яті людей. Втрат зазнала і наша Полтавщина.

 

Ігор Сердюк, Кременчук, 40 років.

Загинув 18 лютого від пострілу в обличчя. На Майдані Ігор, прапороносець 9-ї сотні самооборони, будував барикади, носив мішки.

Андрій Черненко, Гребінківський район полтавської обл., 35 років

Загинув 19 лютого у столиці від снайперської кулі. Наш земляк із Гребінківського району віддав душу й тіло заради кращого життя. У 35-річного Андрія залишилась дружина та донечка Яна, якій днями виповнилось лише 8 місяців. Чоловік на майдані був із перших днів.

Олег, із Кременчуцького району.

Прізвище загиблого 22 лютого досі не з’ясували, у списках в українській «Вікіпедії» він значиться як боєць 1-ї сотні Майдану. Помер від поранення, отриманого напередодні. Чоловіку зашили сонну артерію, витягли кулю. Проте в тілі було ще кілька кілька куль, яких не помітили.

Іван Креман, Кременчук.

У списках в українських ЗМІ інформації про чоловіка дуже мало. Відомо, що він загинув 20 лютого на вулиці Інститутській. За іншими даними, які опублікували у списках української «Вікіпедії», Іван Креман – це Іван Пантелеєв із Краматорська (хлопець мав псевдонім «Креман»), 33 річний рок-музикант, соліст гурту «Небо Мінуса». Про цього героя Майдану теж зазначено, що він загинув на Інститутській під час подій 20 лютого на Євромайдані. Тіло ідентифіковане в готелі «Україна». За свідченням лікарів та його матері, у тілі було сім куль (від голови до ніг).  

Майстер в/н.  На самім початку революційних подій, коли нікому і в голову не могло прийти, чим усе обернеться, слова «Слава Україні! Героям Слава!»  видавалися простим вітанням. Звісно, для частини протестувальників гасло мало важливий сенс, але для більшості було лише словами, котрими розпочинали свою промову численні оратори зі сцени Майдану.

Для частини ж населення і поготів всі ці гасла й вітання, в їх серйозному варіанті, асоціювалися із націоналізмом та чимось неприємно-ворожим. Вони не розуміли, про яких таких героїв йдеться, якій нації слава? Інші ж на місці героїв бачили: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку та  тих, хто першим вийшов на Майдан, а дехто – волонтерів. У кожного був свій варіант. Із розвитком подій в центрі столиці з’являлися все нові і нові претенденти на те, щоби стати тими героями, котрим, власне, слава.

Викладач. Минув майже рік від початку протестів і уже, мабуть, ні в кого немає сумнівів, хто ці герої. Небесна Сотня. Ті, хто віддали життя за кожного з нас. З цими смертями «Слава Україні! Героям Слава!» перестало бути просто вітанням. Це і віддання шани найкращим, котрі в найважливіший момент не злякалися і пожертвували собою заради кращого життя усіх в цій країні, а також і засвідчення справжнього подвигу.

Революція добре показала нам хто є хто. Друг пізнався в біді. І часто цими друзями, братами по боротьбі стали ті, від кого ми цього не очікували. Ті ж, хто, здавалося, однозначно мав би стояти поруч на барикадах, виявилися раптом чужими. Ця ідентифікація стала дуже важливою для подальшого життя.

Все стало на свої місця. Проте не лише «Слава Україні! Героям Слава!» набуло нового й точнішого змісту. Тепер зрозуміло, що «Слава – політичній нації», що «смерті ворогам» хочеться багатьом і досі, коли перед очима зринають кадри із вбитими та пораненими героями. Що «душу й тіло ми положим за нашу свободу» – це не просто абстрактні слова з гімну. Врешті-решт, що Майдан Незалежності – справді те місце, де здобували свою свободу. Це дивне, неймовірне місце, потужна точка енергії нашого народу, де встигли відчути все: і радість, і безвихідь, і горе, і біль, і гордість, і повагу.

По країні уже з’являються перші вулиці та площі, названі на честь героїв Майдану. Вони виникатимуть й надалі, і щоразу участь у їх відкритті й іменуванні все більше братимуть ті, хто ще донедавна називав Небесну Сотню «радикалами», «терористами» й «екстремістами».

Майстер в/н. Гуртуватися маємо не довкола ненависті, а довкола любові, довкола вищої мети. Такою має стати побудова нової держави, тієї, котру бачили в своїх мріях загиблі герої і за котру вони віддали життя. Ми мусимо зробити все, щоби таке більше ніколи не могло повторитися і ніхто не вмирав. Щоб герої не відправлялися на небеса передчасно, а трудилися і жили на радість рідним та близьким, мирно й щасливо.

Викладач. Майдан стояв для того, щоб збудувати чесну, гідну країну. Для того, щоб шахтарі Донбасу піднялися з колін, щоб вони перестали бути рабами та щебраками. Щоб західна Україна мала підприємства, де б жінки та чоловіки не змушені були виїжджати в усі світи. 

Майстер в/н. Трагічні події на Майдані показали нам найгірше в людях. Але це був також час, коли відбулося багато чудових проявів людяності. Герої були всюди – до, під час та після подій. Шок і печаль смерті принесли зміни і нас зміцнили.

Кожен з нас пережив події на Майдані чи своєю особистою присутністю, чи в соціальній мережі, чи волонтером в медичній службі… Для тих з нас, хто втратив близьку людину, або маємо знайомих, які втратили когось, думки та розмови про цих людей та ці події викликають сильні емоції.

Викладач.  Ще не покарані винні, в лікарнях лежать тяжко поранені, країна в жалобі, яка огорнула нас надовго. Люди не задоволені, болючий процес створення нової України триває. Не викликає сумнівів одне – на Майдані здійснилась революція… революція людської гідності.

Учень 10.

Ми потроху розвіюєм горе,

Що пройшло із Майданом крізь нас,

Не закрили ще ящик Пандори –

Схід країни вбирає наш час.

Нам комфортно в ліжках засипати.

Ми живем, як і жили колись,

До смертей навіть стали звикати.

Бо щодня – чиєсь серце увись.

Забуваємо сльози родини,

Закатованих болі і крик,

І що краю важкі уродини

Відбулись на Майдані торік.

Нашу честь до землі пригинали,

Кулі сіяли щедро і страх.

«Ще не вмерла…» ми гордо співали,

Синьо-жовтий здіймаючи стяг.

Майстер в/н. Збережемо наш патріотизм, віру та силу духу для наступних поколінь.

Викладач.

Майдан став поштовхом до пробудження української нації, колесо історії набрало швидких обертів. Історія майбутньої України твориться сьогодні. Ми, українці, її творці.

Завершити нашу виховну години хочеться позитивним моментом і такими рядками:

«На світі багато чудових країн,

мені наймиліша, найкраща країна,

Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,

Безсмертна моя Україна»

(Перегляд відеоролику «Повертайся живим»)