Виховна година «Рослини – «годинники»

Виховна година

«Рослини – «годинники»

 

 Квіти – це унікальне творіння природи. Уявити Землю без квітів неможливо, адже вони прикрашають та роблять її незвичайною, різнобарвною.

Із настанням весни природа щодня зустрічає нас новими квіточками. Ось задзвеніли білими дзвіночками підсніжники, відкрила свої бузкові очки печіночниця, сонячно усміхається мати-й-мачуха, зверхньо, по-королівськи поглядають на всіх різнобарвні крокуси. За ними поспішають розквітнути синьоокі проліски та чарівні фіалки. А на клумбах ще з осені поселилися веселі братики, тендітні примули, запашні гіацинти.

Пройшовши ясним ранком вздовж росяного лугу, можна помітити, що одні рослини вже розпустилися, інші – лише ледь-ледь розкрили квіткові голівки, а деякі, наче не довіряють ранку – дрімають, не розтуляючи суцвіть – розкриють, коли сонце підбере останні крапельки роси.

Сонячного дня рослини «знають» свій час пробудження і спокою, лише негода може порушити їхній добовий ритм.

 

Мак

 

Мак можна використати для створення «квіткового годинника»: його квітки відкриваються о 6-й год ранку.

Мак дикий — одна з найкраси­віших декоративних рослин нашої флори. Існує багато сортів, серед яких чимало форм з повними квітками. Повні квітки утворю­ються внаслідок перетворення ти­чинок на пелюстки.

Латинська назва роду в пере­кладі означає «справжня дитяча каша». Це пов'язано з тим, шо ра­ніше сік маку додавали в дитячу їжу (до речі, це дуже шкідливо), щоб діти добре спали. Видова наз­ва походить з грецької.

В Україні росте 11 видів маку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Цикорій звичайний (петрові ба­тоги)

 

Багаторічна рослина 20— 120 см заввишки. Росте на вигонах, схи­лах, уздовж доріг по всій Україні. Цвіте з червня до осені. Кошики цикорію розкривають­ся о 5—6-й год ранку, а о 10-й вже закриваються. Ця рослина може бути і барометром: її кошики на дощ не розкриваються — присто­сування для захисту пилку від на­мокання.

Шкірясті листки цикорію зібрані у прикореневій розетці — пристосування до зменшення випаровування води листками. Довгий головний корінь проникає на значну глибину, аж до ґрунто­вих вод.

Цикорій — рослина харчова, медоносні, лікарська. Потовщені корені цикорію використовують як замінник кави або домішують до

кави при виготовленні кавових напоїв. Молоді листки їстівні, у них містяться вітамін С, каротин, легкорозчинний цукор, інулін. Салати з листків цикорію корисні для хворих на діабет. На пасови­щах цикорій добре їсть худоба, він підвищує надої і якість молока.

Латинська назва роду утворена від арабської назви цієї рослини. Українська і російська — дослів­ний переклад з латинської мови. Назву «петрові батоги» рослина дістала за зовнішній вигляд.

В Україні росте 2 види цикорію.

 

Латаття біле (водяна лілія)

 

 Багаторічна водяна рослина. Росте у стоячих і повільно текучих водоймах по всій Україні. Цвіте з кінця травня до серпня. До дна водойми прикріплюється великим міцним, вкритим бурими лусками, кореневищем завтовшки до 10 см. Від нього на довгих черешках піднімаються великі цілісні лист­ки овальної форми із серцеподіб­ною основою, які плавають на по­верхні води. Великі красиві квітки сидять по одній на кінцях довгих бурих квітконосів, шо також відхо­дять від кореневища. Квітки на ніч опускаються під воду, але тільки-но зійде сонце — вони спливають на поверхню у вигляді великих овальних бутонів, які через деякий час розкриваються. О 5—6-й год вечора квітки починають повільно закриватися і занурюватися у воду. Занурення — це пристосування до захисту від надмірного випроміню­вання тепла у нічні години, коли над річкою прохолодно. У дошову погоду квітки не розкриваються.

Латинська назва походить з грецької міфології від назв міфічних істот — німф, які ніби то жили у воді і були втіленням кра­си та ніжності. Видова назва є до­слівним перекладом з латинської мови.

В Україні росте 3 види латаття. Належить до рослин, які зникають, і потребує охорони.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кислиця звичайна

 

Багаторічна витончена росли­на до 10 см заввишки. Росте в старих хвойних тінистих лісах, рідше — в листяних у північній і західній частинах України. Цвіте в травні.

Листки кислиці у спеку опус­каються і згортаються своїми ниж­німи частинами, зменшуючи ви­паровування води (саме з ниж­нього боку містяться продихи). На ніч, о 8—9-Й год вечора, у холодну або дошову погоду вони теж опус­каються, прихиляючись один до одного і до черешка. О 3—4-й год ранку — випростовуються і розгор­таються. Якщо вдарити по листоч­ках лозинкою — вони поволі опус­каються. Пелюстки на ніч закри­ваються, а верхня частина квітко­ніжки вигинається — квітки на­хиляються.

Оригінальним є і поширення насіння. Коли воно достигне, зовнішній шар коробочки тріскається, стулки різко відгорта­ються до основи, а насіння із си­лою викидається назовні. Під час дощу оболонка насінини від воло­гого повітря тріскається і випи­нається, відкидаючи насінину на відстань до 2 м.

Латинська назва роду утворена від грецьких слів, що означають «гострий» і «солоність». Видова назва в перекладі — «кислий».

В Україні росте 4 види кислиці.

 

 

 

 

 

Кульбаба

Це відома ще в далекому ми­нулому лікарська рослина. Теоф-раст рекомендував її для лікуван­ня веснянок і печінкових плям на шкірі. Пізніше її почали викорис­товувати араби. У XVI ст. в Німеч­чині кульбабі приписували заспо­кійливі та снодійні властивості.

Багаторічна трав'яниста росли­на. Росте як бур'ян на всій тери­торії України. Цвіте з весни до пізньої осені.

У коренях містяться тритерпе­нові сполуки, інулін (до 24%), кау­чук (до 3%), олія, до складу якої входять гліцериди пальмітинової, олеїнової, лінолевої, мелісової і церитонової кислот, У листках -вітаміни С (50—70 мг%), Е, каро­тин (6—8 мг%), солі заліза, каль­цію і фосфору.

Корені застосовують для збу­дження апетиту, як жовчогінний засіб, для поліпшення травлення, при запорах. З них також готу­ють сурогат кави. Свіжі листки після попереднього вимочування у солоній воді придатні для виго­товлення салатів, їх можна мари­нувати в оцті й додавати до ово­чевих страв як приправу. Фран­цузи вживають не тільки зелені листки, а й молоді, ще не розкриті суцвіття. Кошики маринують і до­дають у солянки й вінегрети, з косметичною метою використо­вують напар з квіток кульбаби.

Ним зводять бородавки, пігментні плями і ластовиння. Ця рослина входить до складу противугрево-го лосьйону.

Оскільки кошики кульбаби відкриваються о 6-й ранку, а за­криваються о 10-й, її можна ви­користати для створення квітко­вого годинника. До того ж куль­баба — непоганий барометр: на дощ її кошики закриваються.

 

 

Хаменерій вузьколистий (іван-чай)

 

Багаторічна рослина з прямо­стоячим стеблом заввишки 50— 150 см. Росте на лісових зрубах, згарищах, галявинах, просіках, по­близу доріг, на сухих горбах, су­хих піщаних місцях по всій Україні. Одним з перших оселяється на вирубках. Цвіте з червня по ве­ресень.

Добрий медонос. Суцвіття доб­ре помітні здалеку, приваблюють комах. Але не всі вони можуть по­ласувати нектаром. Від мух та інших дрібних комах він надійно захищений тичинковими нитка-ми і трьома волосинками на стовпчику маточки. Дістають нек­тар лише бджоли, які Й запилю­ють рослину. Квітки в суцвітті розкриваються поступово, почи­наючи знизу. Уночі й на дощ вони закриваються та поникають, захищаючи пиляки і маточку від зволоження.

Іван-чай — рослина-годинник: його квітки завжди відкриваються о 6—7-Й год ранку.

Назва роду утворена від грецької, що означає «малень­кий» і «вогкий», пов'язана з використанням цієї рослини як су­рогату чаю.

В Україні росте 1 вид іван-чаю.

 

 

 

 

Мати-й-мачуха (підбіл зви­чайний)

 

Багаторічна кореневищна рос­лина до 25 см заввишки. Росте на глинистих схилах, у ярах, на бере­гах річок і озер по всій Україні. Цвіте в березні — квітні.

Підбіл звичайний — один із пер­ших провісників весни. Ще над­ворі холодно, подекуди лежить сніг, а на пагорбах уже з'являють­ся перші суцвіття на квітконосних пагонах. Листки розвиваються пізніше. Пагони формуються з різних бруньок. Вони з бутонами закладаються ще з літа на підзем­них кореневищах, де накопичу­ються поживні речовини, мм.::чи живиться рослина весною.

Це цінна лікарська рослина, яку використовують для лікування за­студних 'захворювань в офіційній і народній медицині. Добрий медо­нос, але і в'їдливий бур'ян.

Підбіл також можна використа­ти для створення квіткового годин­ника: його кошики закриваються о 17-й год.

Назву роду утворено від ла­тинського слова, що означає «ка­шель», а видову — від начви цієї рослини у римлян. Українська і російська назви пов'язані з особ­ливостями будови листків росли­ни: знизу вони пухнасті, м'які й теплі, а зверху — голі, холодні, шорсткі. Нижню поверхню листків порівнюють з матір'ю, а верхню — з мачухою.

В Україні росте 1 вид підбілу.