Виховний захід "Ціна хліба"

ЦІНА ХЛІБА

 

Ведучий 1

Добрий день, дорогі наші гості!

Ведуча 1

Добрий день, дорогі наші друзі! Запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру.

Ведучий 2

Ми хлібом-сіллю друзів зустрічаєм.

Хай в світі буде більше в нас братів,

Хай в кожній хаті будуть короваї,

Щоб люд ніколи хліба не просив.

Ведуча 2

Візьму я в руки хліб духмяний.

Він незвичайний, він святий,

Ввібрав і пісню, й працю в себе,

Цей хліб рум'яний на столі.

Йому до ніг вклонитись треба.

Він - скарб найбільший на землі.

Ведучий 3

Ми зустрічаємося з хлібом кожен день. Без ньо­го не обходиться ні скромний сніданок, ні щоден­ний обід, ні святковий стіл. Він супроводжує нас від народження до глибокої старості - добрий нам товариш, ім'я якого люди на всіх мовах промовля­ють з любов'ю та теплотою. Хліб є для нас вічним символом благополуччя та достатку.

Ведуча 3

В нашій державі великий вибір хліба та хлібних виробів. Але це не повинно породжувати транжир­ства, зневаги, принижувати того відчуття поваги, яким хліб користувався у всі часи, у всіх народів, у всіх державах. Адже в хлібові зосереджено пра­цю мільйонів людей. Недаром у багатьох народнос­тей в давнину хліб, як сонце і золото, позначався одним символом - кругом з крапкою посередині. Хліб берегли, на його честь складали гімни, ним зустрічали найдорожчих гостей. Неповага до хліба прирівнювалась до великої образи. З дитячих літ людей вчили цінувати та берегти шматочок хліба, як найбільшу на землі цінність.

Ведучий 1

Хто першим кинув у ріллю насіння?

Хто рунь помітив першим? Хто розтер

Достиглий колос на жорсткій долоні?

Людина!

Ведуча1

Хто першим здер покрови із зерна?

Хто першим жорно вигадав? Крила

Дав вітрякові, загнуздавши вітер?

Людина!

Ведучий 2

Хто вигадав діжу. І замісив

Важке й пахуче життєдайне тісто,

Що дихає, немов живе єство?

Людина!

Ведуча2

Хто першим кинув тісто на черінь,

Розпечену, мов камінь у пустелі,

 Хто першим вийняв, вигукнувши «Хліб!»?

Людина!

 

Ведучий 3

Велике відкриття хліба  здійснилось в глибокій давнині, більше 15 тис. років тому.

Із давніх-давен люди знали, що давньо­руське слово «жито» походить від слова «жити».

Учень 1

Мій пращур брів із пралісу густого,

Як звір, голодний, бо не вполював,

Остання сила гаснула у нього,

І, падаючи між високих трав,

Хапавсь у порятунку за стеблинку,

Здавалось, на самісінькім краю,

І ненароком у руці живинку

Відчув, затис, як знахідку свою...

Тоді, можливо, і з'явилось жито,

Коли мій пращур залишивсь живим,

Коли на сито пальців — перше сито —

Зерно просіяв і наситивсь ним...

Ведуча 3

 Є хліб - є й життя. А зараз послухайте легенду про виникнення хліба

Учень 2

Люди почали займатися землеробством ще до того часу, як Адама і Єву Бог вигнав із раю. Вигнані із раю сім днів голо­сили напроти райських воріт, припавши до землі. Бог послав ангела сказати Адаму і Єві, щоб вони взяли землі, змоченої їх сльозами, і розсіяли її. Там, де посіяв Адам, виросла пшени­ця, де сіяла Єва - коноплі. Отак люди одержали хліб і одяг.

Ведучий 3

Хліб на столі, хліб у серці. «Хліб — усьому голова», - кажуть у народі.

До хліба звикають з дитинства, щоб потім до останніх днів своїх не розлучатися з ним. Хліб, кажуть, дорожчий за золото. І ще кажуть, що хліб - це шматочок сонця на нашій планеті.

Учень 3

То скільки ж років хлібові? По­близу єгипетського Асуана знайшли зерна ячме­ню, вік яких сягає 15 тис. років. Коли в Єгипті вперше з'явився печений хліб, його подавали як окрему вишукану страву.

Учень 1

Хто і коли спік першу хлібину? Чіткої відповіді немає. Але в музеї міста Цюріха зберігається хліб, випечений 6 тис. років тому. Круглу хлібину, випечену 3400 р. тому, можна побачити в музеї мистецтв Нью-Йорка.

Учень 2

У Давній Греції на обід подавали, як правило дві страви: шматок смаженого м’яса та білий пшеничний хліб. Чим багатший був господар, тим щедріше пригощав він гостей хлібом. Гре­ки були переконані, що якщо людина не їсть хліба, то вона здійснює великий гріх, та буде обов'язково покарана богами.

Учень 3

Це переконання перекликається з одним законом, який існував в Індії. Злочинців у цій державі кара­ли тим, що забороняли їм їсти хліб на певний час за­лежно від того, який злочин вони здійснили. При цьому індуси були впевнені, що той, хто не їсть хліба, буде мати погане здоров'я та нещасливу долю.

Учень 1

У Древній Греції, як і в Древньому Єгипті, особ­лива роль відводилась черствому хлібові. Вважа­лось, що він допомагає при захворюваннях шлунка. Розглядати хліб як лікувальний засіб проти різних хвороб було властиво багатьом народам.

Учень 2

Хлібопекарням Древньої Греції ми зобов'язані і самим виникненням слова «хліб». Вони застосовува­ли для випічки хліба горшки спеціальної форми «клібанос». Від цього слова, на думку вчених, у древніх готів і виникло слово «хліб» .

Ведучий 1

У молитві «Отче наш» є сім прохань, які люди­на адресує Богу. Одним із них е:   «Хліб   наш   насущний   дай нам сьогодні».

Ведуча 1

Хліб наш насущ­ний... У Біблії це не лише універсальний продукт харчу­вання, а ще й дивовижний небесний дарунок. Для наших предків вирощування хліба - це була духовна праця, супрово­джувана красивими дійствами.

Ведучий 1

 І їли хліб побожно. Перехрестившись до образів, батько розрізав хліб і роздавав його окрайці своїй родині.

Учень 4

Отче, хлібе насущний у щоденній потребі,

Хай же святиться ім'я твоє стоязика,

І на полі, й на морі, на шахті і в небі

Буде воля твоя, наш безмовний владико.

Батько твій -чорнозем з українського степу.

А за матір - Марія з селянського роду.

Притули свою щоку, рум'яну і теплу,

До людини - малої частини народу.

Корінь глибоко твій: глянеш - темно у вічі.

Коло нього там тіні і скіфа, й дуліба.

Перемочений кров'ю він не раз і не двічі.

Бо історія людства - історія хліба.

Ведуча 1

За всю історію людства люди ніколи не їли хліба вволю, ніколи не могли себе забезпечити хлібом в достатній кількості... Хлібні бунти, голодні діти, що просять хліба, голодні села та міста...

Ведучий 1

Глибока і незабутня пам'ять хліба. Ми цінуємо його по-справжньому лише тоді коли на очах вмирають від голоду діти .

 

Ведучий 2

В історії нашої країни також був час, коли люди цілими сім'ями помирали від голоду. Пригадайте історію - 1933 рік в Україні.

Учень 5

Могил нема.

Могили повтікали.

Дніпро утік - зостапась лиш вода.

І вовчі небеса над вовчими віками

 Снують ходу свою.

Печальна та хода.

І нипає помазаником Божим

 Півправда, півсвобода, півжиття.

 І над народом, стомленим та босим,

Панує без'язике небуття...

Ведуча 2

1933-й рік... Найчорніший час між чорними часами в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, як той, що випав на долю народу найродючішої і найблагодатшої землі.

Як сталося, що без стихії, без засухи, без війни - в самому центрі цивілізованої Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була жит­ницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей?! Що це було?!

Ведучий 2

Світ мав би розколотись надвоє, сонце мало б перестать світити, земля — перевернутись — від того, що це було на Землі. Але світ не розко­ловся. Земля обертається, як їй належить, і ми хо­димо по цій землі зі своїми тривогами і надіями. Тож пом'янімо хоч сьогодні, із спізненням у кілька довгих десятиліть, тих великомучеників нашої тяж­кої історії — мільйони українських селян, жертв не­баченого в історії людської цивілізації голодомору.

Учень 6

Зі свідчень очевидців

Була весна 1933 року. Мені йшов вісімнадцятий рік, навчалася у Київському педтехнікумі. Набір до технікуму був 99 чоловік, а закінчило тільки 33. А де ж 66? Померли, а хто пішов світ за очі. Ось іде урок математики, а Сахно Володя після нічної зміни на заводі "Укркабель" спить вічним сном на столі. Винесли ми його і поховали на Лук'янівському кладовищі.

Учень 5

Один епізод залишився на все життя у моїй пам'яті. Був урок воєнізації... — тактичні заняття... за містом, біля Лук'янівського кладовища. Сили не було, а командир заставляє бігати, і нас троє не побігло, а відійшли вбік... Був з нами хлопець з дитячого будинку — Костя. Ми його чекаємо, а він не йде. Підійшли до нього і вжахнулись... Він сидів біля ями, у якій було повно мертвих тілець дітей. Вони всі лежали в безладі: того рука, того нога, того весь тулуб показував, що їх звалили з підводи. Таких було сім могил... Це робилося вночі - привезуть, скинуть - і поїхали далі по людські душі.

Нас покликав воєнрук. А ми тремтіли й плакали, а особливо той хлопець з дитбудинку. Він сказав: "І мене жде така доля..."

Учень 7
Ми з Ванею будяки їли чи крашанки у ґав і сорок на деревах дерли. А коли й крашанок не стало, пішли до дядька Андріяна на хутір. Заходимо - а в хаті такий дух, ніби щойно вишкварки з печі витягли! Тут Андріян мов озвірів:

- Ви тут що забули, щенята?! - хотів мене за рукав ухопити.

Ваня крикнув: '"Тікаймо!"

Побігли ми до сусіда  Крапленя, розповіли все. Той ще сусід  узяв і пішов  до Андріяна. А в нього в казані його чотирирічна донька варилася... Забрали і його, і тітку Тетяну - і по цей день про них чутки в селі немає...".

Ведуча 2

І знову вони йдуть... Щодня, щоднини, щоночі... Мільйони тіней, мільйони очей йдуть небесним Чумацьким Шляхом і поверта­ють до мого серця. Ідуть українські Варвари-великомучениці, пригортають до всохлих грудей немовлят босоногі Богородиці, пропливають Марії Оранти, святі Покрови роду нашого... Василі, Одарки, Катери­ни, Івани... Янголи летять!.. Лишають білий зойк, білий крик, що сходить у серці білою мукою. Ідуть із холодних боліт, зі снігових заметів, з весняних дібров - і в білих розвеснених садах, на всіяних кульбабами луках - падають!..

Учень 6

Не звільняється нам 'ять, відлунює знову роками.

Я зітхну... Запалю обгорілу свічку.

Помічаю: не замки — твердині, не храми —

Скам 'янілий чорнозем — потріскані стіни плачу.

Піднялись,   озиваються в десятиліттях

З далини, аж немов з кам 'яної гори

Надійшли. Придивляюсь: «Вкраїна, XX cm.

І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три».

Учень 7

У той рік заніміли зозулі,

Накувавши знедолений вік,

Наші ноги розпухлі узули

В кирзаки-різаки у той рік.

У той рік мати рідну дитину

Клала в яму, копнувши під бік,

Без труни, загорнувши в ряднину...

А на ранок — помер чоловік.

У той рік і гілля, і коріння —

Все трощив буревій навкруги...

І стоїть ще й тепер Україна,

Як скорботна німа край могил.

Ведучий 2

Вісім  мільйонів зморе­них голодом дітей України . Їм - неоплаканим і невідспіваним, їм похованим у спільних могиль­никах... Похованим без труни й молитви, позбавленим могили й шанив знак памяті й скорботи запалимо свічки .

Ведучий 3

1941 рік. На Україну, насунула навала фашистської Німеччини. Всі люди, чим могли, допомагали фронту. Ті, хто не боровся з фашистами зі зброєю в руках, працювали за станками, виробляли зброю, сіяли хліб, який був не менш важливим для перемоги, ніж зброя.

Ведуча 3

Хліб! У першу чергу він, до нього і зараз стелються головні нитки спогадів, з ним зв'язані, найгостріші переживання. Грамами, грамиками вимірювались дні, шанси, та надії людей вижити.

І які драми видимі і невидимі світу розігрувались щоденно біля шматочка хліба, адже він був мірилом. життя і смерті, які складні, самі високі і самі низькі почуття клекотіли в чергах, де дочікувались хліба, над «буржуйками», де його сушили, ділили безцінні та безжалісні «грамики» - про них і сьогодні говорять з гіркотою та сльозами.

Учень 8

Із спогадів.

Хліб я ділила на 3 частини, і в певний час ми  з'їдали  по  шматочку,  запиваючи чаєм, зігрівали   на   «буржуйці»,   по   черзі   спалюючи стільці, шафу, книги.

З нетерпінням я чекала вечірньої години, к чоловік приходив з роботи. Непомітно я підкладала йому більший шматочок хліба і коли він це бачив, то сердився і відмовлявся їсти взагалі, говорячи, що я обмежую себе. Ми противились, як могли, наступу смерті».

Учень 9

 «Голод - все!» - говорить лікар - блокадниця Самоварова. І перевірила вона це не тільки на інших -на собі самій. «Знаєте, яка радість була найбільша? Це коли прибавили до трьохсот грамів хліба. Ви знаєте? Люди в магазині плакали, обнімались. Це було світле Христове Воскресіння, це вже така радість була!»

Ведучий 3

Хліб. Він потрібен всім і кожному. Потрібен щоденно. Йому немає заміни. Він ніколи не приїдається. І він безсмертний. Хліб - це життя.

Ведуча 1

Золота пшениця — символ нашої України. Недарма ж частина нашого прапора символізує сонце, золоті пшеничні лани.

Ведучий 1

Хліб на столі... Хліб у серці...

Шануйте і бережіть наш святий насущний хліб, бо він закріпив нас на цій землі. Нас, українців, орачів, хліборобів. Бо тільки у нас є Богом благословенна земля, яка родить жито (від слова жити), пшеницю, овес, ячмінь, просо - стільки хліба, що можна нагодувати всю Європу.

Ведучий 2

- Не кидайсь хлібом! Він святий! -
В суворості ласкавій.

Бувало, каже дід старий

Малечі кучерявій.

Ведуча 2

- Не грайся хлібом! То ж бо гріх! -
Іще до немовляти,

Щасливий стримуючи сміх,

Бувало, каже мати.

Бо красен труд, хоч рясен піт,

Бо жита дух медовий

Життя несе у людський світ

І людські родить мови.

Ведучий 3

У скибці нашого хліба - і праця, і наука, і пісня, і танок, і мрії, і щастя людське. Звикли ми до хліба, як до материнської ласки. Без нього і борщ не борщ, і сало не сало. Статистикою доведено, що людина з'їдає за своє життя 15 т хліба. З хлібом ми зустрічаємо дорогих гостей, поклавши його на най­кращий рушник. У нову хату входимо з хлібом, віта­ючи господаря з новосіллям. Батьки благословляють ним молодят на довге й щасливе життя. Хліб кладе­мо на віко домовини, проводжаючи людину в остан­ню путь. З хлібом ніде не пропадеш.

Ведуча 3

Хліб дешевий за ціною і дорогий за своєю суттю. Без нього нафти не добути, сталі не виплавити, по­ля не зорати, задачку в школі не розв'язати. Ніхто не візьме на себе сміливість стверджувати, що вартість хліба обчислюється копійками. Ні, у хліба інша ціна.

Ведучий 1

Візьміть у руки шматочки хліба. Подивіться на них уважно, скуштуйте їх. Живіть так, щоб хліб ваш завжди був справедливий і чис­тий.

Ведуча 1

Ніколи не ставтесь до хліба цинічно байдуже. Адже ми не просто говоримо слова, коли звертаємось щодня до Бога: «Хліб наш насущний дай нам сьо­годні». Ми просимо миру, спокою, добробуту.

До хліба ставтесь так, щоб і для ваших дітей і прав­нуків він назавжди залишився прекрасним дивом.

Ведучий 1

Пам'ятайте:

Хліб великий і прекрасний,

Ведуча 1

за хліб платять кров'ю.

Ведучий 2

Хліб тяжкий і трагічний,

Ведуча 2

за хліб платять життям.

Ведучий 3

Він сильніший за все, смачніший за все,

Ведуча 3

Він дорожчий за все золото світу.