25 вересня о 19:00Вебінар: Співпраця вчителя та батьків: модернізовані підходи та нетипові форми взаємодії

Виховний захід "Державний прапор України – святиня нашого народу"

Про матеріал

Розробка заходу допоможе класному керівникові ознайомити учнів з національними символами України, з її святинею – прапором; формувати національну свідомість школярів; виховувати патріотів рідної держави, повагу до її символів, розширювати пізнавальні інтереси учнів до історичного минулого та сучасного України.

Перегляд файлу

 

Тема: Державний прапор України – святиня нашого народу

Мета:

  • ознайомити учнів з національними символами України, з її святинею – прапором;
  • формувати національну свідомість школярів;
  • виховувати патріотів рідної держави, повагу до її символів, розширювати пізнавальні інтереси школярів.

Обладнання: Державний прапор України, Герб, Гімн, презентація про історію створення Державного прапора України, пісні про Україну, зображення прапорів України та її земель у різні часи.

Хід заходу

Наш стяг – пшениця у степах 
Під голубим сплетінням неба.

1-й ведучий. 23 серпня 2006 року, український народ, усі ми, вперше святкували День Державного прапора України. Тобто ми стали свідками зародження ще однієї, дуже важливої для політичного та національного єднання нашого народу державної традиції.

E:\День Державного прапора\Flag_of_Ukraine.svg.pngЧитець 1. 
Вже скільки закривавлених століть 
Тебе, Вкраїно, імені лишали... 
Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить: 
Внесіте прапор вільної Держави! 
Степів таврійських і карпатських гір 
З'єднався колір синій і жовтавий. 
Гей, недругам усім наперекір – 
Внесіте прапор вільної Держави! 
Ганьбив наш прапор зловорожий гнів, 
Його полотна в попелі лежали... 
Але він знов, як день новий розцвів, 
Внесіте прапор вільної Держави! 
Повірмо в те, що нас вже не збороть, 
І долучаймось до добра і слави. 
Хай будуть з нами Правда і Господь – 
Внесіте прапор вільної Держави! 
В.Крищенко. Прапор України.

2-й ведучий. До внесення прапора вільної України прошу всіх встати! 
Внести прапор! 

Під час внесення та підняття прапора звучить Гімн України.

Державний прапор - одна з офіційних емблем держави, яка символізує її суверенітет. Це полотнище певного кольору, чи поєднання кольорів, часто з певним зображенням, прикріплене до держала чи шнура.

Читець 2.

Прапор – це державний символ,
Він є в кожної держави,
Це для всіх – ознака сили,
Це для всіх – ознака слави.
Синьо-жовтий прапор маєм,
Сине небо, жовте жито
Прапор свій оберігаєм – 
Він, святиня, знають діти.
Прапор свій здіймаєм гордо,
Ми з ним дружні і єдині,
Ми навіки є народом
Українським в Україні.

Український державний прапор являє собою синьо-жовте прямокутне полотнище з двох рівних за шириною, горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

3-й ведучий. Поєднання кольорів синього і жовтого може трактуватися багатозначно: це кольори сонця, Верховного божества наших предків, та води – основних життєдайних сил і символів української міфології, це і чисте, мирне, безхмарне небо, що простягнулося над жовтим кольором хлібного лану – символом мирної праці і достатку, це золотий вогонь свічок на вінках, що пливуть синіми водами рік на свято Івана Купала, фрески Софійського та Михайлівського соборів у Києві. Однак головна ідея синьо-жовтого – це велика гармонія космосу, сонця, води та всього, що на землі сущого.

1-й ведучий. Прапори держав, народів відомі нам з античних часів. Давні стяги на Русі були у великій шані ще за часів язичництва, а після запровадження християнства вони освячувались образом животворного Христа, що було перейнято від греків. Слов'яни обожнювали свої знамена й вірили, що у воєнний час вони найсвятіші від усіх ідеалів. Прапороносцями призначали, як правило, визначних богатирів, які мали обов'язок постійно тримати прапор над полем бою, пильно охороняти його.

2-й ведучий.  Цікавою є версія львівського мовознавця М. Роговича щодо давньої української традиції поєднання жовтого та синього кольорів. Так, згідно з нею, слово «хохол», яким дехто зневажливо називає українців, монгольського походження: «хох» – синій, небесний, «улу» ( юлу ) – жовтий. Кінцева голосна редукується, і ми маємо теперішнє звучання. 
Ця здогадка досить вірогідна. Згадаймо: в багатьох літописах вказується, що мечі як символ незалежності і перемоги фарбували у синій колір, а вкладали їх у золоті піхви.

Читець 3.

Під синім небом України 
Зазолотилися жита, 
У чуйнім серці воєдино 
З'єдналася палітра та. 
Бо це дано нам споконвіку – 
Від пращурів нива ясна – 
Душею, що не любить крику,
Єднати землю й небеса.

3-й ведучий. Синьо-жовті кольори поширюються на західноукраїнських землях у ХІУ ст., зокрема на гербових відзнаках. Якщо в Києві, очевидно під польським впливом, починають входити до геральдики білий та червоний кольори ( білий архангел Михайло на червоному полі ), то в гербах Львівщини, Поділля, Холмщини, Закарпаття зустрічаються синій та жовтий кольори. Червоний колір Київської землі трансформувався з часом у малиновий прапор запорізьких козаків ( ХУ – ХУІ ст. ).

E:\День Державного прапора\2000px-Lviv_COA.svg.png

E:\День Державного прапора\images.jpg

E:\День Державного прапора\gerb_kp.gif

E:\День Державного прапора\1597_Bielski_Kyiv_Voivodship.svg.png

Герб Львова

Герб Закарпаття

Герб Поділля

Герб Київського воєводства
(ХVІ­–ХVІІІ століття)

2-й ведучий. Проте, окрім малинового прапора, козацькі полки мали прапори різних кольорів, в тому числі жовті, сині, зелені та ін. Жовті та сині барви найчастіше зустрічаються в козацькому одязі часів визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького.

3-й ведучий. З ХУІІІ ст. полкові і сотенні козацькі прапори Війська Запорізького все частіше виготовляють з блакитного полотнища, на які жовтою фарбою наносять хрести, зорі, зброю, постаті святих. Подібні барви поширюються і на знамена козацьких полків Слобідської України. Зокрема корогва Балаклійської сотні Ізюмського полку була такою: на жовтій землі – червоний хрест, над ним - корона і блакитні лаври.

В силу обставин, політичної розчленованості та відсутності своєї державності в Україні за часів феодалізму єдиної уніфікованої символіки практично не існувало. Потреба у відображенні національної символіки виникла в ході розвитку національно-визвольного руху в західноукраїнських землях в середині ХІХ ст. Тоді створена інтелігенцією у Львові Головна Руська Рада прийняла як національну емблему колишній герб Галицького князівства – зображення жовтого (золотого) лева на блакитному полі. Поширення цих кольорів можна спостерігати на прикладі про оздоблення зали, в якій товариство “Руських жінок” Станіслава влаштувало вечір пам’яті Тараса Шевченка в березні 1895 року. Газета “Діло” розповідала: «На естраді посеред екзотичних квітів і зелені прикрашений синьо-жовтими фестонами пишався величавий бюст Шевченка».

E:\День Державного прапора\ivanec_i._strileckiy_prapor.1917.jpg1-й ведучий. Аналогічну картину спостерігаємо й у Східній Україні. Незважаючи на заборону російського уряду відзначати 100-літню річницю від дня народження Великого Кобзаря, київське студентство вийшло у березні 1914 року на маніфестацію під жовто-блакитними прапорами. 
З початком першої світової війни ( 1914 р. ) в австро-угорській армії було створено військові частини з українців – Українські січові стрільці. Вони мали прапор, на якому був зображений архангел Михайло, що тримає в одній руці меч, в другій – щит, де зображений золотий лев на блакитному фоні.

2-й ведучий. Після лютневої революції 1917 р. під синьо жовтими прапорами відбувалися масові маніфестації в Харкові, Севастополі та багатьох інших містах Російської імперії, в тому числі й двадцятитисячна демонстрація у Петрограді.

E:\День Державного прапора\image09.jpg3-й ведучий. Жовтий та синій кольори як державні барви були прийняті офіційно Законом Української Центральної Ради у Києві.

1-й ведучий. Такі самі кольори мав і прапор ЗУНР, ухвалений Законом про самостійність українських земель Австро-Угорської монархії (листопад 1918 року.

 Прапор Організації українських націоналістів ( ОУН ), створеної у Відні 1929 року, і пізніше УПА - Української повстанської армії, як політичних угруповань, мав червоно-чорний колір. Стосовно цього було ухвалено спеціальну постанову на 2-му Великому зборі ОУН у квітні 1941 року.

3-й ведучий. Пам'ятаймо! Пам'ятаймо усі! 2 вересня 1991 року над будинком Верховної Ради України було піднято синьо-жовтий прапор – символ незалежності та суверенітету нашої держави, а 28 січня 1992 року сесія Верховної Ради України  більшістю голосів проголосила синьо-жовтий прапор Державним прапором України. Це велика подія і велика наша перемога. Ревно ж бережімо нашу святиню, намагаймося  ніколи і нічим не заплямувати її.

2-й ведучий. Сьогодні Державний прапор постійно майорить на будинках Президії Верховної Ради України, резиденції Президента України, його представників в областях і районах, Кабінету міністрів України, у святкові дні – на будинках міністерств та відомств, інших державних та громадських організацій. Він здіймається над усіма посольствами нашої держави, в багатьох країнах світу, під ним ходять у моря-океани українські пароплави...

Синьо-жовтий Державний прапор України піднімається при відкритті міжнародних конференцій, під час офіційних церемоній, при врученні міжнародних спортивних призів. Наш прапор тріпотить на вершинах Гімалаїв, Ельбрусу і Кіліманджаро.

Гордо розвівається синьо-жовте знамено, промовляючи всьому світу: "Є у світі Україна!".

Діти. Була! Є! Буде! Слава Україні!

1-й ведучий. Дорогі друзі! Любіть свій народ, свою землю, яка є найкращою в світі.

2-й ведучий. Любіть свою Україну, пишайтесь її символами.

Читець 4.

Прихилюсь я до тебе уклінно,
Побажаю і щастя й добра.
Тільки вірю: не вмреш, Україно,
Бо співочий народ не вмира.
Переміниться світу будова,
І сягне у космічну блакить.
Рідна мова моя кольорова
На далекі зірки полетить.

Читець 5.

І не буде нас доля цуратись
У Карпатських, Таврійських садах.
І не зможе ніхто відібрати
Те, що ти зберегла у віках.
Доки пісня звучить солов’їна,
Щире слово в козацьких устах,
Ти не вмреш, ти не вмреш, Україно,
Будеш жити у наших серцях.

3-й ведучий. А сьогоднішнє свято нехай послужить зціленню і відродженню наших душ.

Читець 6.

Піднімем вище наші прапори,
Вшануєм нашу віру, нашу мову,
Українці, повертайтесь з чужини
У рідний край до батьківського дому.
Хай почує світ - ми не раби!
Ми славного козацтва вільні діти!
Повіяв вітер нової доби,
Щоб наші душі в злагоді зігріти.

Звучить пісня „Боже великий, єдиний" - сл. О. Кониського, муз. М. Лисенка

 

Інформаційні джерела

  1. http://region.library.kharkov.ua/lib_druk.php?id=338
  2. http://tmb.at.ua
  3. http://librportal.org.ua
  4. www.artek.org/information

 

docx
Додано
5 липня 2018
Переглядів
1449
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку