Виховний захід до Дня Т.Г. Шевченка

Виховний захід

«Тарас Григорович Шевченко – безсмертний Кобзар українського народу»

Підготувала

вчителька зарубіжної літератури

Чемернянської гімназії

Федорчук Юлія Олександрівна

ТЕМА. Тарас Григорович Шевченко – безсмертний Кобзар українського народу.

Мета:

• розширити знання учнів про творчість і життєвий шлях Великого українського поета  і художника Тараса Григоровича Шевченка;
•  навчити дітей виразно декламувати вірші Т.Г.Шевченка, розповідати його біографію.
• розвивати творчі здібності, сприяти національному вихованню учнів;
• виховувати почуття гордості та поваги за національного генія.

Хід виховного заходу

1. Вступне слово

     «Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури… Доля переслідувала його все життя, та вона не зуміла  перетворити золото його душі на іржу…Найкращий і найцінніший дар доля дала йому аж по смерті – “невмирущу славу і вічно нову насолоду, які приносять його твори мільйонам людських сердець»

 І.Я.Франко

Шановні учні та гості нашого заходу! Сьогодні ми з вами зібралися, щоб вшанувати пам’ять Великого українського поета і художника Тараса Григоровича Шевченка. Минає двісті три роки від дня народження  великого українця, людини незбагненної долі та багатого таланту, що вражає світ променистою глибиною свого правдивого слова. Навіть за ці два століття ми не можемо сказати, що вичерпали скарбницю поетичної спадщини письменника.

У кожного народу є великі поети, яких знають і дорослі, і діти. У поляків -  Адам Міцкевич, у  німців – Йоган Вольфганг фон Гете, англійці мають Вільяма Шекспіра, італійці – Аліг’єрі Данте, а ми, українці – Тарасом Григоровичем Шевченком. Все, що з ним пов’язане, дороге нам і рідне.

1ст.

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

2 ст. 

 Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами,

3 ст.

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.

В похилій хаті край села

Над ставом чистим.

4 ст.

 Спасибі, земле, що ти родиш хліб,

Спасибі, земле, що на Україні

Колись давно з убогої хатини

Тарас великий вирушив у світ

Вступне слово

         Сьогодні я хочу вам запропонувати тридцяти хвилинну подорож життям Тараса Шевченка. На дошці ви бачите потяг, який вирушив із відправної точки в далекому 1814 році, а саме 9 березня із села Моринці на Звенигородщині. Діти, ми з вами повинні заповнити вагони нашого потяга власними знаннями про життя Тараса Шевченка. Розпочнемо із дитинства. Зовсім нещодавно ви читали повість із української літератури Степана Васильченка про життя Тараса Шевченка. Давайте пригадаємо як вона називається і про що в ній нам автор розповідає . Правильно, отже давайте разом заповнимо наш перший вагончик своїми знаннями про дитинство Тараса Шевченка.

(Учні згадують повість, в якій детально описується дитинство

 Т. Шевченка, виписують « у вагончик», на дошці свої знання про Шевченка. )

Вагон № 1. Дитинство Тараса Шевченка

Ведуча 1. Року 1814 з 26 на 27 лютого старого стилю, темної ночі, перед світанком в селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта, блиснув вогник, єдиний на все село, народилась нова панові кріпацька душа, а Україні – великий співець Тарас Шевченко…

Тарас був четвертою дитиною в сім’ї Григорія Івановича та Катерини Якимівни. (Ім’я  Тарас перекладається так: здатний на непокору, бунтар, безстрашний.)

Маленькому Тарасові ледь виповнилося два роки, коли пан Енгельгардт перевів родину Шевченків у сусіднє своє село Кирилівку. (Тепер Шевченкове на Черкащині). Тут у Кирилівці, в убогій хатині минуло безрадісне дитинство майбутнього поета. Допитливий і цікавий до всього Тарас не вдовольнявся звичайними забавами своїх ровесників. Його вражало все – люди з їхньою безпросвітною нуждою і ввесь навколишній світ. Він ніколи не тримався хати, а все тинявся по бур’янах, за що його прозвали в сім’ї «малим приблудою».

Швидко промайнув час, підріс наш Тарасик…

Вагон № 2. Переломний момент у дитинстві Т. Шевченка

Ведуча 2. Доброта і тепле материнське серце передалося і Тарасові. Тяжким і безрадісним було його дитинство. Перше велике горе яке впало на хлопчика це смерть матері. Котру тяжка праця та голод поклали у домовину. Їй було лише  40 років, а Тарасові дев’ять з половиною. Щоб заробити собі на шматок хліба, Тарас йде до школи дивитися за меншими учнями та носити воду.

Батько одружився вдруге взявши вдову теж із дітьми. В хаті почалися сварки, докори, бійки, плач. Мати захищала своїх дітей, батько своїх – і знову сварка. Так – сяк жилося Тарасові, поки живий був  батько. А як застудився у дорозі та помер слідом за матір’ю – сиротам не стало життя у своїй хаті. Найбільше перепадало Тарасові, як найстаршому, до того ж упертому, правдивому і гарячому.

Помираючи, батько говорив Тарасові: «З мого хазяйства тобі нічого не треба – ти не будеш звичайною людиною: з тебе вийде або щось гарне, або великий ледар, для тебе моя спадщина або нічого не буде варта, або нічим не допоможе.»

 Після смерті батька життя зовсім стало не стерпним. Мачуха нападала на Тараса звинувачуючи його в тому, до чого він був не причетний.. Не витримуючи цього хлопець покидає рідну домівку. Згодом за ним розбігаються і його молодші брати і сестри. З того часу починається його поневіряння по чужих людях.

5 ст.

Ходив, шукав, що було сили

 Людей, щоб розуму навчили.

 Писати вчився у дяка, а малювати в маляра.

6 ст.

По селах пас чужі ягнята,

Носив і воду школярам.

У пана був прислужником.

І пан віддав його навчатись,

Щоб потім з нього користь

мати.

Вагон №3. Початок професійного творчого шляху Тараса Шевченка

Ведуча 3. 1828 рік – Тарас Шевченко стає козачком (так називали слуг)в панському дворі села Вільшана. Саме сюди він прийшов навчатися мистецтву та навіть почав копіювати картини суздальських майстрів.

1828-1831 роки – Шевченко проводить час зі своїм паном Павлом Енгельгардтом у Вільні, де пише професійні картини.

1831 рік – Тарас Григорович та його пан переїжджають до Петербурга, де Шевченка віддають на 4-річне навчання до відомого художника Василя Ширяєва. Одним із найулюбленіших місць у Петербурзі став Літній сад, де молодий мистецтвознавець малював пейзажі та навіть почав писати свої перші вірші. В цей період Тарас намалював портрет свого пана, який і зараз зберігається в київському Національному музеї Тараса Шевченка).

         Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму. Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Шевченко перший в українській літературі виступив як істинно народний поет, Шевченко ж виступив як грізний суддя і викривач усього самодержавно-кріпосницького ладу, як непримиренний ворог поміщиків і царизму. У його творах змальований новий позитивний герой – борець проти самодержавно-поміщицького ладу, борець за щастя народу, твори якого з усією повнотою відбили почуття й думки українського народу, їх віковічні визвольні прагнення.

       Одночасно митця захоплює літературна творчість. У 1837 році була написана Шевченком балада "Причинна", у 1838 - поема "Катерина", елегія "На вічну пам'ять Котляревському", у 1839 - поезія "Тополя", "До Основ'яненка".  1840 рік – у світ виходить перша та найвідоміша збірка віршів «Кобзар», яка складалася з 8 поем: "Думи мої...", "Перебендя", "Катерина", "Тополя", "Думка", "До Основ'яненка", "Іван Підкова", "Тарасова ніч". Окремо Шевченко опублікував поеми «Гайдамаки» та «Гамалія». Шевченків «Кобзар» - це біблія народу, це велика книга мудрості та любові до України. Народ, який мав такого поета, як Шевченко, і таку вічну книгу, як «Кобзар» - безсмертний. Автор зібрав у ній кожну сльозинку, біль і стогін кріпака. Духовну красу і велич народу він підніс на найвищу височінь, чим і збагатив увесь світ.

Кобзарем його ми звемо так від роду і до роду,

Кожний вірш свій і поему він присвячував народу.

        Багато віршів Шевченка стали піснями. Композитори різних країн писали музику на його вірші. Український композитор Микола Лисенко написав музику більше ніж на сто творів Кобзаря. 1843 рік – відбулася перша подорож Шевченка на Україну, де він познайомився з великою кількістю відомих людей. Після пережитого на своїй Батьківщині Тарас Григорович написав вірш «Розрита могила», в якому розказує про поневолення народу українського. 1844 рік – Тарас Шевченко повертається до Росії та пише поему суто політичного характеру «Сон». Російська самодержавна система відреагувала на поему жорсткою критикою.

 Вагон №4.  Шевченко – художник

Ведуча 1. Цю сторінку ми присвячуємо ще одному таланту Т.Г.Шевченка. Ще з дитинства Тарас мав здібності до малювання. Коли він заробляв у наймах копієчку, він купляв своїм сестричкам пряничок чи цукерочку, а собі аркуш сірого цупкого паперу. У вільний від роботи час він заховається у бур’яни і малює природу рідної України, або змальовує статуї у панському саду.

Хлопця не покидає бажання навчитися малювати. Згодом він потрапляє до маляра, котрий погодився навчити його малювати. Однак пан Енгельгардт забирає його до себе в Петербург і Тарас стає козачком – прислужником.

Зустріч у Петербурзі і з земляком – художником Сошенком змінила долю Тараса. Він знайомиться з художниками Брюлловим, Венеціановим, поетом Жуковським, які побачили великі здібності молодого художника і викупили його з неволі. Брюлов вирішує написати картину «Портрет Жуковського» і продати її. За портрет було виручено 2500 карбованців. Так 22 квітня 1838 року був викуплений з кріпацтва Т. Шевченко.

     1837 року Шевченка було офіційно зараховано "стороннім учнем" до Академії мистецтв. «Вільні слухачі» називалися сторонніми на відміну від академістів, які починали навчання з виховного училища при Академії. За певну плату вони одержували квитки на право відвідування спеціальних дисциплін, тобто рисувальних класів. Український митець з великою жадобою слухає лекції в академії, багато читає, користується бібліотекою Брюллова, пише вірші, відвідує театр, виставки, музеї - швидко здобуває знання. У 1838 році Шевченко знайомиться з художником Штернбергом. У січні 1839 його зарахували пансіонером Товариства заохочення художників. У квітні цього ж року Шевченка нагородили срібною медаллю 2-го ступеня за малюнок з натури. У 1840 році його нагороджено срібною медаллю 2-го ступеня за першу картину олійними фарбами "Хлопчик-жебрак дає хліб собаці". Він виправдав їхні надії. 1842 рік – Тарас Шевченко намалював картину «Катерина» за сюжетом однойменної поеми. У 1845 році закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням, вільного художника. Шевченко малює, портрети картини, ілюстрації до своїх віршів.

Вагон № 5. Т.Г.Шевченко – борець за волю народу

Ведуча 2. 1845 рік – Академія мистецтв видає Шевченкові звання некласного художника, а також право на проїзд до України та проживання там.

1846 рік – Тарас Шевченко прибув до Києва, де через місяць став членом секретного Кирило-Мефодіївського братства, організованого Миколою Костомаровим.

Царю та його оточенню не подобались такі вірші 1847 року  за бунтарські вірші 33 річного Тараса забрали в солдати і вислали на острів Мангишлак. Там він провів 10  страшних років. І хоча йому забороняли писати і малювати, але він, ховаючись, продовжував складати вірші і писати малюнки.

Та малює й пише він таємно там.

Гнівно його вірші страх несли панам.

         1859 рік – Тарас Григорович прибув на Україну, де незабаром його заарештували та змусили повернутися до Петербурга. До самої смерті великий поет перебував під безперервним наглядом таємної поліції. В цей час його твори перекладаються на різні мови та стають популярними в багатьох європейських країнах. Сам поет займається гравюрою та бере участь у підготовці журналу «Основа».

У 1860 році Т. Г. Шевченко складає і видає посібник для початкового навчання «Букварь южнорусскій».Це перший посібник для навчання грамоти, написаний рідною мовою. Коштував він 3 копійки. Продавали його на користь недільних шкіл.

 Служба в солдатах сильно підірвала здоров’я великого Кобзаря. 9 березня 1861 року Т. Шевченку виповнилось 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. У неділю 10 березня 1861 року о п’ятій ранку, зійшовши по сходах до майстерні, Шевченко охнув і впав. Так перестало битися серце Тараса Шевченка.

Поховали його спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі, у вівторок на масляну. Народу було дуже багато. Домовину поета несли студенти. 22 травня 1861 тіло Шевченка було перевезено в Київ, а потім - в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав Тарас у своєму поетичному заповіті.

Вагон №6. Підсумок

Декламація поезії.

 У старій хатині

Кріпака колись,

В тихий день весінній

Хлопчик народивсь.

У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас.

Він не вчився в школі,

Він ягнята пас.

Вмерли мама й тато...

Сирота – в дяка.

Тут була в хлоп’яти

Грамота гірка.

 В пана – бусурмана

В Петербурзі – дім.

Кріпаком у пана

Був Тарас у ні

Хоче малювати

Прагне він до знань -

Та за це багато

Зазнає знущань

 За ясну свободу й

Світло майбуття –

Він віддав народу,

Все своє життя.

Тарасе, наш Кобзарю, всюди  

Проходиш нині ти, як свій,

Тебе вітають люди

На всій Україні моїй.

Чи знаєте ви, що:

• перший пам’ятник Шевченку на українській землі встановили у Харкові у 1897 році;
• майже на всіх континентах світу є пам’ятники Шевченку; відсутні вони в Німеччині, Великобританії, Естонії, Латвії, Киргизії;
• понад 300 сходинок ведуть на Тарасову гору у Каневі; ними пройшли 11 млн  людей зі 150 країн світу (приблизні підрахунки );
• найбільше пам’ятників Шевченку у Галичині (500 ), де він ніколи не був;
• у творах Тараса Шевченка згадується понад 80 різних рослин, а верба – аж 40 разів;
• 21-річний Іван Максимович Сошенко у 1828р. розминувся у Вільшаній з 14-річним Шевченком, щоб через 8 років зустрітися вже в Петербурзі;
• відомо 11 фотографій Шевченка, з яких збереглося 10; перша датується 30.03.1858р.

Ведуча 3. От ми прибули до кінцевої станції на Чернечу гору у місто Канів, Черкаської області 10 - го березня 1861 року. Всього 47 років прожив Т.Г.Шевченко. З них 24 роки був кріпаком, 10 в засланні і тільки 13 років на волі. Ось і промайнуло перед нами усе нелегке життя українського генія Тараса Шевченка. Пам’ять про нього живе вже понад 200 років, і навряд чи згасне, адже український народ дуже шанобливо відноситься до своїх героїв.

Дякую за увагу.