Виховний захід " Дзвони Чорнобиля"

 

 

             Дзвони Чорнобиля

 

 

                                             Підготувала

 класний керівник:

Антоненко Л. С.

 

Тема. Дзвони Чорнобиля

Мета: ​ розповісти дітям про Чорнобильську трагедію, її масштаби, ознайомити з героями  « 1 колони», їх важливим внеском в подолонні аварії на ЧАЕС; розвивати, мислення, пам'ять, виховувати чуйність, доброту, милосердя,  повагу до ліквідаторів, бережне ставлення до природи рідної землі.

Обладнання: мультимедійний супровід уроку, відеофільм.

Цільова аудиторія: учні        класу

   Хід  виховного заходу

Вчитель.

У далині зловісно пульсує Чорнобиль,

І серце крає гостра печаль.

Поникли ліси і поля навколо,

І сум напинає темну вуаль

 

Чорнобиль— чорний біль нашого народу. Це містечко знаходиться на сході українського Полісся на берегах річки Прип’ять. Тут розташована ЧАЕС, де чверть століття тому назад сталася велика трагедія.  Письменники і поети не раз зверталися до цієї теми в своїх творах, основне завдання їх було— розповісти про цю страшну катастрофу, довести до наших уст імена героїв, які ліквідовували аварію, попередити  і не допустити повторення такої страшної трагедії. « Чорнобильські дзвони— це і є тема сьогоднішнього уроку, ми зробило екскурс в історію і дізнаємося багато нового і цікавого.

1 учень. 26 квітня в ніч із забуття

Йде страшне створіння – атомне дитя.

Суть його безкровна і зіниць нема

І уста безкровні, і душа німа.

 Вчитель. Аварія сталася 26 квітня 1986 року. В цей час на 4 атомному енергоблоці при виведенні на плановий ремонт пролунали один за одним 2 вибухи. В момент аварії загинули двоє: Валерій Миколайович Шашенюк і Валерій Іванович  Ходемчук. На боротьбу з атомним страховищем стали звичайні люди і проявили в боротьбі свої найкращі риси.

Виходять під музику дівчата з табличками- написами : мужність, сміливість,  відвага, безстрашність, відповідальність, взаємодопомога, честь, совість.

3 учень. Нам поле люте миром перебути

Нам, побороти зло в бетон і бронь.

 І не забути! Доки світ і люди,

Синів землі, що відвели вогонь.

4 учениця. Не винні ми , що все це сталось

Що розкололась неба твердь

Що в золото покриту галузь

Ми атомну пустили смерть.

5учень.  Вирвалось на волю з мороку ночей

Вже калічить долі батьків і дітей

Виродок створіння ціль страшну таїть

Поглина сумління, душі нам двоїть.

Зойкнула земля чаїним криком

Сину вбережи і захисти

Вийшла мати із іконним ликом

Йди синочку, хто ж коли не ти ?

Небо спалахнуло, впало крижнем

Сину, вбережи і захисти!

 Вийшла жінка з немовлятком ніжним

-- Йди, коханий , хто ж коли не ти.

І уже ні сина , а ні мужа,

Лиш розверсті, зоряні поля

Та пліч - о- пліч  стали біль і мужність,

Дух і воля, небо і земля.

Учитель.

Першими до реактора через декілька секунд по тривозі прибули пожежники ВПЧ-2 З охорони АЕС на чолі з начальником караулу Володимира Правика. За пожежниками Правика прибув караул В. Кривенка. 28 пожежників прийняли найжорстокіший бій на 4 енергоблоці атомної електростанції. Вони ринули у вируюче полум’я, у смертельну радіацію, не за наказом командира, а за наказом совісті рятувати станцію і людей, не думаючи про себе, хоч добре усвідомлювали, небезпеку. Ніхто з них не зупинився, не відступив перед лицем смерті.

Відеоролик  «Чорнобиль»

6 учень. Палаючі безодні ночі

 Нема ні впину, ні кінця,

 А ранок ще життя доточить,

Ще сколихне людські серця.

Ще день, мов поклик розів’ється

У небі в обріях земних

І пам’ять знеболеного серця

Назве і мертвих, і живих

Живі і мертві-- всі тутешні

Вітчизни матері сини.

7 учень. Людське життя, мов цвіт черешні

Осипалось не з їх вини.

Де сад весни і  поле отче

Їх слід веде у майбуття

Палаюче жахіття ночі

Перепинило їх життя.

Куди ж тепер біжить дорога

І чи впаде в буденний шлях.

Та хлопцям вижити не можна.

На тих реакторних полях.

Вчитель. Відвага — для пожежника невід’ємна професійна риса, без якої ніяк не можна. Тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти виконували свою звичну роботу. О, ні це був смертельний бій, з якого хлопці вийшли переможцями, 28 рятувальників із двох караулів, затулили собою не тільки станцію, а й усю Європу.  Ці імена ми повинні завжди пам»ятати

Володимир Правик, Віктор Кибенюк, Микола Ващук, Василь Ігнатенко,  Микола Титенюк,  Володимир Тищура. Вони ціною власного життя оплатили шанс на життя мільйонів.

8 учень. Ви заступили собою

Від лютої хвилі пожежі

Ставши до грізного бою—

  В тій, що родились одежі.

І віддали, що мали

Життя…що одне в дитини.

Вчитель. Суворий екзамен у ці дні тримали не тільки пожежники, а й транспортники, будівельники, медики, спеціалісти хімічної служби захисту, міліції. Усі вони діяли героїчно і самовіддано. Серед нас живе багато ліквідаторів, яким ми завдячуємо власним життям

Багато загинуло  з в момент приборкування атомного страховиська, інші— в лікарнях отримуючи тяжкі опіки і рани, радіаційне опромінення.  По всій  Україні побудовані пам’ятники героям-ліквідаторам. Тому зараз попрошу встати і вшанувати всіх загиблих героїв Чорнобиля хвилиною мовчання.

9 учень. Мій Чорнобиль, зелений пагорбе,

у якому ти жив сторіччі.

Запеклись перестиглі ягоди ,

 Наче кров на твоєму обличчі.

Вчитель. Чорнобиль— мертва земля, чорнобильська зона. Зверніть , який вигляд вона має сьогодні.

Показ слайдів

Це трагедія для всього людства. Через Чорнобиль люди усвідомили, що щастя – це трава, на яку можна лягти, не боячись радіації, тепла річка, у якій можна плавати, це усміхнені дитячі обличчя.

10 учень. Чи буде квітень, як завжди

Дарунком весняної здоби

Чи власним іменем біди

Ми назвемо його «Чорнобиль»

Учитель. Пам’ять багатьох  наступних поколінь знову й знову повертатиметься до квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому.

11 учень. За днями дні—минав повільно рік

За днями дні—30 рік минає

Нехай же лихо наше проминає

І в нашім світі не повториться повік.

12 учень. Хай стане мир міцнішим у стократ

Хай над землею чисте небо буде!

Чорнобиль попередження набат

Його уроків людство не забуде.