Виховний захід "Герої - антифашисти"

"Пам’ять жива"

Мета: Вчити поважати історичне минуле свого народу. Виховувати повагу і шанобливе ставлення до людей, які ціною здоров'я і життя, вибороли              свободу  і  незалежність рідногої Батьківщини ,почуття співпереживання біді, горю інших людей, бажання виховувати в собі кращі людські якості (доброту, вдячність, патріотизм)

Розвивати інтерес до вивчення історії, пізнавальну активність учнів. Формувати вміння знаходити додаткові  джерела інформації та навички користування ними.

Обладнання: виставка книжок про дітей - героїв, мультимедійна презентация.

Хід заходу

1.Повідомлення теми і мети заходу

8 лютого все прогресивне людство відзначає День юного антифашиста. Він заснований Асамблеєю ООН (1964 р.) в пам'ять французького школяра Даніеля Фері (1962), іракського хлопчика Фадил Джамаля (1963), загиблих в антифашистських демонстраціях. А так же в пам'ять радянських молодогвардійців (1943) Олега Кошового, Любові Шевцової, Дмитра Огурцова, Віктора Субботіна, Семена Остапенко, розстріляних 8 лютого нацистами та юних дітей - піонерів, які загинули під час ВВВ, захищаючи рідну Батьківщину.

До війни це були звичайнісінькі хлопці і дівчата. Вчилися, допомагали старшим, грали, бігали-стрибали, розбивали носи і коліна. Їх імена знали тільки рідні, однокласники та друзі.

ПРИЙШОВ ЧАС - ВОНИ ПОКАЗАЛИ, ЯКИМ ВЕЛИЧЕЗНИМ МОЖЕ СТАТИ МАЛЕНЬКЕ ДИТЯЧЕ СЕРЦЕ.

Сьогодні ми зібралися щоб відкрити для себе ще одну героїчну сторінку Другої Світової  війни. Нашу зустріч ми присвячуємо дітям, які поряд з дорослими йшли дорогами війни. Діти на війні... Можливо це найстрашніша сторінка . Маленькі, вони залишили своє дитинство там, де закінчилося мирне життя. В їх чисті, світлі душі увійшла війна. В свої ще слабкі рученята замість шкільних підручників та іграшок вони змушені були взяти бойову зброю. Більшість із них навічно залишилися дітьми, віддавши своє життя за те, щоб на нашій землі панував мир.

Ведучий 1. Хлопчаки. Дівчата. На їх тендітні плечі лягла тягар негараздів, нещасть, горя воєнних років. І не зігнулися вони під цією вагою, стали сильніше духом, мужніше, витривалішими.

Маленькі герої великої війни. Вони билися поруч зі старшими - батьками, братами.

Слайд…. В той сонячний літній ранок 22 червня 1941 року люди займалися звичними справами.Ніхто не підозрював, що приємні клопоти, жваві ігри дітей і багато життів перекреслить одне страшне слово…Війна!

Учень

Все починалося з грому небесного,
Такого жорстокого, такого нечесного.
Із ненависного, злісного грому,
Який на світанку вигнав із дому...

А небо світле закрили чорні хрести!
Господи! Боже! Якщо ти є, захисти!..
Крізь руки у двір гусенята малі...
І кров на травиці... І кров на землі...

Слайд…Все починалося з грому небесного, Такого жорстокого, такого нечесного. Із ненависного, злісного грому, Який на світанку вигнав із дому... А небо світле закрили чорні хрести! Господи! Боже! Якщо ти є, захисти!.. Крізь руки у двір гусенята малі... І кров на травиці... І кров на землі...

Слайд…У цілого покоління, народженого з 1928 по 1945 рік, вкрали дитинство

Їх виховала війна… Фашисти нищили все на своєму шляху, були безжалісними і жорстокими

Слайд…У страшні роки війни разом з дорослими взялися за зброю діти, щоб захистити Батьківщину від ненависного ворога.Хлопчики та дівчатка йшли на фронт у військові частини, ставали синами та донями полків. Вони були розвідниками і зв'язківцями, сестрами милосердя і підривниками.

За покликом юних сердець ставали підпільниками, партизанами, шоб помститися ворогові за смерть батьків та братів, за наругу над матерями і сестрами, за спалені домівки, за всі нелюдські злочини фашистів. Вони гинули в боях, їх катували гітлерівці, але юні герої не здавалися. Діти допомагали всюди: на фронті, тилу, на заводах.

Слайд…Борис Дмитрієв.

У травні 1945 р. розвіднику 130-ї окремої розвідувальної роти 149-ї стрілецької дивізії Борису Дмитрієву виповнилося лише п'ятнадцять років.
Перше бойове завдання Борис одержав у грудні 1941 р. Переодягнений у цивільний одяг, хлопець кілька днів розвідував дислокацію ворожих військ по лінії фронту. Зібрані ним дані виявилися дуже цінними.
У боях на Курській дузі юний розвідник неодноразово виявляв героїзм і мужність і був представлений до нагороди. Медаль «За відвагу» йому вручав командуючий армією П.І.Батов.
Пізніше бойову доблесть вихованця роти відзначено орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни 2-го ступеня, двома медалями «За бойові заслуги».
Юний боєць з Ворошиловградщини (нині Луганська область) брав участь у штурмі Берліна, визволенні Праги.

Слайд…Яша  Гордієнко.

«Дорогі  батьки!  Пишу вам  останню  свою записку. Помилування не чекаю... На  слідстві  я  тримався  спокійно... Протягом чотирьох  з  половиною  годин  били  тричі. Били   гумою,  грабовою  та  залізною палицями  по  жилах. Після
цього  я погано  чую.  Ті,  хто  був  у  моїй групі, зараз  на  волі.
Ніякі  тортури  не  примусили  назвати ї хні прізвища. Я не  боюся  смерті, помру,  як належить  патріоту  Батьківщини. Перемога буде за нами.   Яша»
Передсмертна записка юного одеського підпільника Яші Гордієнка, який був закатований фашистами у 1942 р.

Слайд  Юлій Сорока

Народився 17 червня 1926 року в селі Лукіно нині Парфінський району Новгородської області в сім'ї робітника. Закінчив 5 класів. Працював на фанерному заводі № 2 с.Парфіно.Бригадний розвідник 67 загону четвертої ленінградської партизанської бригади, що діяла на території Новгородської і Псковської областей. Брав участь у 27 бойових операціях. Всього їм знищено: 78 німців, два залізничних і 12 шосейних мостів, два продовольчо-фуражних складу і 10 автомашин з боєприпасами. Супроводжував обоз з продовольством (250 підвід) на блокадний Ленінград. За доблесть і відвагу нагороджений орденом Леніна, орденом Бойового Червоного Прапора і медаллю «За відвагу».13 серпня 1942, повертаючись з розвідки від шосе «Луга-Псков» неподалік від села Варниці гранатою підірвав легкову машину, в якій знаходився німецький генерал-майор інженерних військ Ріхард фон Віртц. Голіков в перестрілці застрелив з автомата генерала, що супроводжував його офіцера і водія. У штаб бригади розвідник доставив портфель з документами. У їх числі були креслення та опис нових зразків німецьких хв, інспекційні донесення вищестоящому командуванню та інші важливі папери військового характеру. Представлений до звання Герой Радянського Союзу.

24 січня 1943 в нерівному бою в селі Гостра Лука Псковської області Леонід Голіков загинув.

    Слайд       Вася  Коробко

Народився 31 березня 1927 року в селі Погорільцях Семенівського району Чернігівської області.З початком Великої Вітчизняної війни фронт підійшов впритул до села Погорільці. Патрони бійцям підносив Вася Коробко. Одного разу на свій страх і ризик Вася підпиляв  моста біля свого рідного села. Перший же фашистський бронетранспортер, який заїхав на цей міст, звалився з нього і вийшов з ладу. Потім Вася став партизаном. Партизани переконалися, що Васі можна довіряти, і доручили йому серйозну справу: стати розвідником у  логові ворога.У штабі фашистів він топить печі, коле дрова, а сам придивляється, запам'ятовує, передає партизанам відомості. Карателі, які задумали винищити партизанів, змусили хлопчика вести їх до лісу. Але Вася вивів гітлерівців до засідці поліцаїв. Гітлерівці, в темряві прийнявши їх за партизанів, відкрили шалений вогонь, перебили всіх поліцаїв і самі понесли великі втрати.Вася  Коробко став відмінним підривником, взяв участь у знищенні дев'яти ешелонів з живою силою і технікою ворога.... Загинув смертю героя в бою 1 квітня 1944 при виконанні чергового завдання.

Слайд.Володя Дубінін був одним з членів партизанського загону, що воював у каменоломнях Старого Карантину (Камиш Бурун) поблизу Керчі. Разом з дорослими в загоні билися піонери Володя Дубінін, а також Ваня Гриценко і Толя Ковальов. Вони підносили боєприпаси, воду, харчування, ходили в розвідку. Окупанти вели боротьбу з загоном, що базувався в каменоломнях, у тому числі і замуровуючи виходи з них. Оскільки Володя був найменшим, то йому вдавалося вибиратися на поверхню з дуже вузьким лазам, не поміченим ворогами.Вже після звільнення Керчі в результаті Керченсько-Феодосійської десантної операції 1941-1942 рр.. Володя Дубінін  погодився допомагати саперам при розмінуванні підходів до каменоломнях. Від вибуху міни загинули сапер і Володя Дубінін.Юний розвідник Володя Дубінін був посмертно нагороджений орденом Червоного Прапора.Володя Дубінін похований у партизанській могилі, неподалік від каменоломень.Під час Великої Вітчизняної війни брав активну участь у партизанському русі на Україні.Спочатку був зв’язківцем потім брав участь у боях ,був двічі поранений, загинув у бою за місто Із’яслав Хмельницької області. Був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня та медаллю. У  1958 році Валі посмертно присвоєно звання Героя Радянського  Союзу.

Слайд Валя Котик

Під час Великої Вітчизняної війни брав активну участь у партизанському русі на Україні.Спочатку був зв’язківцем потім брав участь у боях ,був двічі поранений, загинув у бою за місто Із’яслав Хмельницької області.

Був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня та медаллю.

У  1958 році Валі посмертно присвоєно звання Героя Радянського  Союзу.

Слайд  Марат Казей

Марат був розвідником штабу партизанської бригади ім. К.К. Рокосовського. Крім розвідок, брав участь  у рейдах та диверсіях. За сміливість і відвагу в боях  нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями «За відвагу» та  «За бойові заслуги». Повертаючись із розвідки і оточений німцями, Марат Казей підірвав себе і ворогів гранатою.Звання Героя Радянського  Союзу присвоєно у 1965 році, через 21 рік після загибелі.

Слайд Вітя Коробко Народився в родині робітника, виріс у Феодосії. Навчався у середній школі № 4, за відмінне навчання двічі був нагороджений путівкою в піонерський табір «Артек». Через Вітю Коробкова підтримувався зв'язок між членами партизанських груп, які переховувалися в Старокримському лісі. Збирав відомості про ворога, брав участь в друкуванні та розповсюдженні листівок. Пізніше став розвідником третьої бригади Східного об'єднання партизан Криму.16 лютого 1944 Вітя Коробкова зі своїм батьком прийшли до Феодосії з черговим завданням, але через 2 дні їх  було заарештовано гестапівцями. Більше двох тижнів їх допитували і катували в гестапо, потім розстріляли - спочатку батька, а 9 березня - і його сина. За п'ять днів до страти Віті Коробкову виповнилося п'ятнадцять років.

Слайд Люба Федченко

«У період  фашистської окупації на території міста  Краматорська діяла патріотична

Група  медичнихпрацівників.Велику допомо-гу у врятуванні чотирьох командирів Чер-воної  Армії  надала  п’ятнадцятирічна       санітарка        Люба    Федченко»

        Люба Федченко постачала госпіталь в Краматорську продовольством, яке діставала в навколишніх селах. Кожна поїздка була небезпечною. Поле між містом і селом фашисти прочісували щільним вогнем.

 Люба вміло правила кіньми, але візок був майже весь зрешечений кулями.

 В лютому 1943 року дівчинка вивезла на візку через територію, захоплену фашистами, поранених майора Хайнацького, капітана Цирульникова, лейтенанта Зіссера, старшого сержанта Швидкого.

 За цей подвиг Люба Федченко була нагороджена медаллю «За відвагу».

Слайд….Війна зривала людей з  родинного гнізда, гнала довгими дорогами страждань і смерті.. Діти ставали в’язнями концтаборів.

 Дорогий, добрий татусю!

Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні. Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай. Її  розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала — ось її останні слова: «Ви не залякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть» І офіцер вистрелив мамі в рот... Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню.

 Діти також  були жертвами нелюдів : їх закатовували 

Слайд….Багато дітей ставали справжніми патріотами.

Хлопчики та дівчатка йшли на фронт у військові частини, ставали синами та доньками полків. Вони були розвідниками і зв'язківцями, сестрами милосердя і підривниками. Діти в тилу:  поряд з батьками та матерями  працювати для фронту. Іноді доводилося працювати для фронту цілодобово. Діти вірили, що їхня праця не марна, вона - для перемоги.

Ведучий 2  Ця страшна війна залишила слід в душі кожної людини . В кожній сім'ї зберігаються спогади про ті жахливі події. Вони передаються від покоління до покоління.

Ведучий 1. Війна — це сльози, невинна кров, руїна, горе. Війна — це смерть. Нагла смерть. У пеклі Другої світової війни загинули мільйони людей.

Загибель кожної людини — це мікроінфаркт Землі, Всесвіту. Земля

стомилася від війн і наглих смертей...

Ведучий 2. У віках залишиться великий подвиг народу, який зупинив

чорну примару фашизму. І кожна людина на Землі має сказати «ні» війні. Бо великий подвиг дістається великою кров'ю...

Хай спасенною буде земля наша від війни!

Ведучий 1. Ніхто не забутий, ніщо не забуте.

Все далі і далі від нас ті страшні роки. Все менше і менше людей, які на власні очі бачили всі ті жахи. Дякуючи Богу і тим, хто не шкодуючи свого життя, захистив наше сьогодення від фашистської навали.

Учень

Сьогодні треба поклонитись низько

Усім, усім хто не прийшов з війни.

Вже весни не вперше травою покрили

Відмітин війни навіть цятки малі.

Лиш братські могили, священні могили

Болять, не стихаючи, рідній землі.

Ведучий 2. Вшануймо хвилиною мовчання пам'ять тих, хто врятував нас і нашу Батьківщину: рядових і генералів, чоловіків і жінок, дітей і дорослих.

Учень

Хвилина мовчання, хвилина мовчання -

Пекуча й терпка, як сльоза.

Як подвиг полеглих,

Хвилина мовчання -

В ній наша пам'ять свята.