Виховний захід «Із слова починається людина»

Загальношкільний захід «Із слова починається людина»

Линуть мелодійні пісні про мову, Україну.

 Звучить марш запорізьких козаків. Виходять хлопці

Один читає наказ:

 «Вельмишановна громадо  Чапаєвської школи. Нині світлеє свято зібрало нас у цій залі. Зібралися люди добрі на свято традицій, народних пісень вольних, мови рідної. І прославимо в цей день мову рідну, пісню українську. Цьому бути!

На сцену виходять дівчата в українських костюмах

Дівчина 1: Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки – тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик землі рідної, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово.

Дівчина 2: Шановні присутні, запрошуємо вас на слово щире, на бесіду мудру, на свято наше – торжество рідної мови.

21 лютого -  Міжнародний день рідної мови  - унікальне свято. Воно є загальним для людей, яких об`єднала спільна історична доля.

 

Учень                           

Із слова починається людина,

Із мови починається мій рід.

Моя ласкава,  мамина, єдина –

Бентежна, тополина, калинова,

 

Не випита, не вибрана до дна –

Це наша українська рідна мова,

Немов бандури вічної струна.

На сцену виходять ведуча.

ВЕДУЧА 1.  Рідне слово… Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі доброти і лагідності, мудрості земної, закладеної ще славними вільнолюбними предками. Що може бути дорожчим для людини, як рідне слово?

Учень1

Коли до серця крадеться тривога,—

За долю України я боюсь,—

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

 

Учень 2

Прошу для України в Бога щастя

І захисту для всіх її дітей.

А мова українська, мов причастя,

Теплом своїм торкається грудей...

ВЕДУЧА1.  Мова — це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати. Ми переконані, що тут зібралися справжні українці, шанувальники рідного слова, знавці бездонної скарбниці нашого фольклору, української пісні.

Звучить пісня «Немає України без калини»

 

(на фоні мелодії «Рідна мати моя..»):

 

Учень                               

Запахнув чебрець з материнського поля,

Немов нагадати силкується він,

Що мати дала нам і сонце, і долю,

Дала, не забравши нічого взамін.

 

Учень                                 

З далеких країв нашу душу тривожну

До рідної хати птах добрий несе,

Бо тільки матуся уміє і може

Порадить, утішить, пробачить усе.

 

ВЕДУЧА 1

Прислухаймось і ми з вами, шановні, до мудрої материнської поради.

Учениця  

Як би тобі, доню, в світі не було,

Не скупись ніколи людям на добро.

Бо і так доволі хтось насіяв зла,

І холонуть душі наші без тепла.

Забувають діти мову матерів.

Глянь, від того болю світ аж посірів.

Доню моя, доню, кароока зірко,

У житті буває солодко і гірко.

Як би твої очі не манили зваби,

Не посмій вчинити Батьківщині зради.

Не посмій зламати гілку калинову –

Сиротою станеш, як забудеш мову.

Можеш призабути запах рути –м’яти,

Але рідну мову мусиш пам’ятати.

Можеш не впізнати голосу діброви,

Та не смій зректися маминої мови.

(продовжує звучати мелодія «Рідна мати моя…»)

 

Учениця

Рідна моя мово – материнське слово!

Буду пам’ятати я завжди про те,

Як навчила мати слово шанувати,

І не оскверняти, бо воно святе.

Учениця

Рідна моя мова – пісня  колискова!

Про усе казкове на своїй землі

Ніжнопелюсткова мова світанкова,

На якій співають птахи і джмелі.

Учениця

Рідна моя мово -  слово веселкове!

Ти зі мною будеш в щасті і в біді.

Рідна моя мово, маминому слову

Я вклонюсь, як хлібу і святій воді.

(Кланяються)

 

 

Учень                                   

Почалася з маминого слова,

З буйних трав і синього Дніпра,

Рідна мово, зіронько ранкова!

Кущ калини з рідного двора!

Ти – журлива  пісня мого діда,

Коровай весільний на столі,

Вишиванка сонячного літа,

Сад вишневий щедрої землі.

 

  Учень                                      

Ніжна,  мила, світанкова,

Ясна, чиста, колискова,

Мелодійна, дзвінкотюча,

Дивна, радісна, співуча,

Лагідна, жива, казкова,

 

Учень                                       

Красна, чарівна, шовкова,

Найдорожча, добра, владна,

Мудра, сонячна, принадна,

Солов’їна, барвінкова

Українська мова!

 

Дівчина 1. Мова – це великий Божий дар для людини. У світі налічується близько трьох тисяч мов. У кожного народу вона своя. А серед них – ніби запашна квітка в чудовому букеті – наша українська мова.

Дівчина 2.

На цій планеті живе вона –

у віковічному серпанку

Та калиновому вінку, вродлива,

Бо прокинулася зранку,

Струнка і горда, серед руж червоних

І солов`їв, у сукні волошковій.

Дівчина 1. Мово рідна! Світлоносна! Ти – як море, безкрайнє і бездонне.. І не вистачить життя, аби переплисти твій мовний океан. Бо ти є вічність, ти – часточка народу, ти єднаєш родину, ти – рушник вишиваний, який стелиться від батьківської хати і показує нам дорогу у світ.

Виходять читці. Тихо лине мелодія колискової.

Коли не мовиш ти ще слова –  

Та словом ти уже живеш:

Від мами чуєш колискову

І уві сні, коли заснеш!

 

Від маминого поцілунку     

Промовиш слово, потім два,

І, як на ниточку, на думку

Нанижуться твої слова.

 

А потім вересень святковий 

У айстрах прийде  - ти школяр!

І вперше сам напишеш слово,

І прочитаєш сам буквар!

 

2. А в юності, у час ранковий, 

Як сріблом міниться роса,

Знайти єдине схочеш слово,

Коханій щоб його сказать.

 

1. Затим слова своєму сину  

І доні мусиш ти знайти:

Щоб вірність мали лебедину,

Щоб від марнот уберегти.

 

2. Коли ж літа впадуть в покоси,

Життя – донизу, до кінця.

Прощення в Бога ти попросиш,

У Сина, Духа і Отця…

 

 Цінуйте ж Рідне Слово - диво,      

З яким прийшли ми у життя:

Воно лиш творить з нас Людину,

Об`єднує сердець биття!

Звучить бандура (мелодія пісні на слова Т.Шевченка «Зоре моя вечірняя»)

Дівчина 1.Чуєш, пісня лунає – і ти мимохіть тягнешся вслід за нею. Слово в пісні, як вода в річці, як соловейко в гаю, як та зоря на небі…

(Бандура звучить голосніше. Лунає пісня «Зоре моя вечірняя»)

Дівчина 2. Слово рідне! Мово рідна! Арфо серця мого! Люблю зажуру пісень твоїх, музику слів твоїх і невмирущий оптимізм гумору.

Гуморески

ДАМОЧКА-КИЯНОЧКА

Автор.  До крамниці дамочка

Увійшла з дитям.

Дочка.  -Купи книжку, мамочко,

Он вона, отам…

Автор.  Мама здивувалася:

Мама.  -Кніжечку ти хошь?

Ето на украінском.

Что ти в нєй поймйош?

Кніжкі, моя дєточка,

Нада понімать.

А на етой запросто

І язик сломать.

Автор.   Трохи згодом дамочка

В булочну зайшла.

Дочка.  -Купі, мама, хлєбушек,-Автор.  Мовила мала.

Мама не сказала їй:

– Хлєбушек ти хошь?

Ето же укрaінскій,

Он же нехорош. –

Ні, тривоги в дамочки

У душі нема,

Що дитя об хлєбушек

Язика злама…

 

На сцену виходять усі учасники свята із квітами в руках і по черзі промовляють:

- Слово рідне! Ти, як багатокрила птаха,

 - прагнеш простору і висоти,

 - ти виткане чарівною калиною

 - і  синім барвінком,

- вишневим цвітом

- і запашною рутою-м`ятою.

-Ти ніколи не зів`янеш,

 -ти будеш вічно жити і розвиватися!

- Бережімо наш найкращий цвіт – рідну мову –

- збагачуймо її,

- розвиваймо, 

-дбаймо про її чистоту і красу,

 - говорімо одне одному лише добрі слова!

Дівчина 1. Щиро вітаємо усіх нас із цим чудовим святом – Днем рідної мови.

Дівчина 2. Нехай материнське слово буде для всіх нас оберегом та духовним  джерелом життя.

Разом: Щастя, миру, добра!

Лунає пісня «Діти України»