Виховний захід "Кобзар - наша слава"

ВИХОВНИЙ ЗАХІД ЗА УЧАСТЮ ВОКАЛЬНОГО АНСАМБЛЮ «КРИШТАЛЬ»

«КОБЗАР - НАША СЛАВА»

 

Мета заходу: виконання вокальних творів на слова Т.Шевченка, розвиток акторської майстерності,виховання патріотичних почуттів.

Приладдя: проектор,ПК, синтезатор

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Слайд 1

Ведуча.  Діти,  ми зібралися сьогодні, щоб відсвяткувати День народження нашого великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка.

 

Дитина 1. Щовесни, коли тануть сніги

                   І на рясті просяє веселка,

                   Повні сил  і живої снаги

                   Ми вшановуєм пам'ять Шевченка (запалити свічку)

 

                      Ти, Тарасе, сьогодні

  Нас зібрав докупи.

  І зійшлися у цій залі

  Шевченка онуки.

                      Хліб і сіль тобі, Тарасе,

  Сьогодні підносимо…

(Виносимо хліб-сіль, кладемо біля портрету)

  Вшанувати цю гостинність

Оплесками просимо.

 

Ведуча. Діти, а чому ми називаємо Тараса Шевченка великим українським поетом?    СЛАЙД  2

 

Він любив свій народ і нашу Україну

Він створив українську літературну мову.

Він написав чудові  вірші і пісні про наш народ.

Тарас Григорович прославляв боротьбу за волю.

Він написав «Буквар» для бідних дітей.

 

Дитина 1. Благословен  той день і час

                   Коли прослалась килимами

                   Земля, яку сходив Тарас

                   Малими босими ногами.

 

Дитина 2. В мальовничім  краї нашім

                   Де цвіте калина

                   Народився самий кращий

                   Син твій, Україно.

 

Пісня «Зацвіла в долині».   СЛАЙД  3,  під час пісні повільно 4, 5, 6, 7, 8

 

Ведуча. А чи знаєте ви , діти, хто написав пісню «Зацвіла в долині»?

              

(Діти відповідають)

 

Ведуча. Цю пісню написав Тарас Григорович Шевченко.

 

Наталя. Діти, а чи знаєте ви, що означає ім’я Тарас?

 

Марта.  Тарас – не українське ім’я. Воно прийшло до нас з грецької мови і означає бунтівник.  СЛАЙД  9

 

Наталя. Як цікаво. А чи є в нашому залі  хлопчики з іменем Тарас. Підніміть руки.

Марта. Тарасиків в нас…….. Можливо, в майбутньому ви також станете такими знаменитими, як Тарас Шевченко і прославите Україну в цілому світі.

 

Наталя. А ми продовжуємо наше свято.  СЛАЙД 10

 

Марта.   Це було дуже давно, 198 років назад, 9 березня в темну нічку перед самим світанням  в селі Моринцях  в хаті Григорія Шевченка блиснув у вікні єдиний на село вогник. В цю нічку народився  маленький Тарасик.  СЛАЙД 11

 

Подивіться, в якій колисочці спав майбутній поет. СЛАЙД 12

 

Марта. Малий Тарас був жвавий і непосидючий, але щирий і чуйний. Найбільше він любив свою матінку.

Ніколи не тримався хати, а все тинявся десь по бур’янах, за що його в сім’ї прозвали «малим приблудою».

 

Сценка « В бур’янах» .  СЛАЙД  13

 

Мати. Світ не родив такого волоцюги! Ото небо йому, як рідна хата, а сонце, як мати. Коли б не їсти, то до хати так і не заглянув би цілий день. А вскочив у хату, за кусок хліба і знову надвір.

 

Дідусь. Оце тільки вечеряєте? Що так пізно?

 

Мати. Та коли це такий клопіт, що і вечеря не в вечерю: хлопець десь дівся. Зранку як пішло, то оце і досі немає: бігали і до ставка і до греблі, всі буряни обшукали, як упав у воду.

 

Батько. Нічого знайдеться. Може, заснув десь у буряні. Проспиться – прийде.

 

Мати. А ось і наш волоцюга. Де це ти був?

Тарас. Був у полі і заблукав.

Мати. Бачили таке?

Дідусь. Хто ж тебе привіз додому?

Тарас. Чумаки.

Мати. Хто?

Тарас. Стрінувся з чумаками, питають: «Куди йдеш – мандруєш?» А я кажу – в Кирилівку! А вони кажуть: «В Кирилівку треба назад. Сідай, ми довеземо». Та й посадили мене на віз. І дали мені батіг в руки поганяти.

Мати. Бачили такого? Чумакувати надумав уже

Батько. Я ж казав, що знайдеться. Такий головатий не пропаде.

Мати. Ну, почумакував, тепер бери ложку і сідай вечеряти.

Дідусь. Як мотає!  Наче три дні не їв.Ну, а я піду вже завтра рано вставати на панщину йти. Бувай здоров, Григорію.

Мати: І чого ото тебе понесло в поле? Ну чого, скажи? Ой Тарасе, і що з тебе буде?

Тарас: Щось та буде!

Мати: Ох, діти, діти, яка то доля чекає вас …

               

 

Наталя.  Діти, а визнаєте хто такі чумаки,  з якими Тарасик додому в Кирилівку приїхав?  СЛАЙД 14, 15

 

Чумаки, це люди, які в давнину їздили на волах в Крим по сіль. Так вони заробляли гроші.

 

Марта .  А ще у сиву давнину, ходили по Україні старі люди, співали пісні про тяжке життя, про людські страждання, про козаків, про щиру та вірну козацьку дружбу, скла­дали казки та розповідали їх дітям. СЛАЙД 16

Співаючи, вони грали на старовинному музичному інструменті — кобзі. Від назви цього інструмента їх і назвали кобзарями.

Дітки, зараз ви прослухаєте пісню Тараса Шевченка «Дума про Гамалію» . Гамалія – це козацький ватажок, отаман, який поїхав на козацькому кораблі «чайці» у Туреччину своїх друзів – козаків визволяти. СЛАЙД 17

 

Дума «Гамалія» ПІД ЧАС ПІСНІ ПОВІЛЬНО 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25

Наталя. А чому саме Шевченка називають Кобзарем? Адже він не грав на кобзі і не співав пісень, хоча дуже любив їх слухати.

Марта. В своїх віршах Тарас Шевченко теж описував тяжке життя українського народу, бідних людей.  А ще він свої вірші підписував зрозумілим для людей словом Кобзар. Тому Тараса Шевченка називають ще ВЕЛИКИМ Кобзарем.

Дідусь. Ой, щось дуже сумно стало. Давайте, молодії хлопці, веселу пісню заспіваємо.

Пісня «На городі пастернак» СЛАЙД 26, 27

Виходять дівчинка і бабуся. 

Дівчинка.  Ой, яке весело на світі. А тобі , бабусю, чи весело?

Бабусю. Я тобою, пташко, веселюся

Дівчина. А чом же не співаєш?

Бабуся. Я вже відспівала.

На сцену виходить дідусь.  СЛАЙД 28

                Ой гоп, по вечері замикайте, діти, двері

                А ти стара, не журись та й до мене пригорнись

Баба. Од села й до села танці та музики

            Курку, яйця продала – маю черевики.

Батько. Цу-цу! Схаменіться! Бач, розходилися!

Мати. Од села до села

            Буду танцювати

             Ні корови, ні вола –

            Осталася хата.

Танцюють всі разом.

Ведуча . Коли Тарасику виповнилось вісім років батьки віддали його до дяка “в науку”. Дивна це була наука. П'яниця-дяк навчав дітей по церковних книгах, і за найменшу провину карав.

Ведуча. Та недовго тривала ця наука, тому що замучені важкою працею в пана – помирають спочатку мати, а потім і батько маленького Тараса.

Ведуча. Дітки, наш майбутній Кобзар замість того щоб вчитися почав заробляти собі на хліб. Він пас ягнят.

Ведуча. А у вільний від роботи час читав і малював. Все, що ба­чив, хотів малювати. Крейдою чи вуглинкою змальовував усе, що бачив.

Ведуча. Та коли тарас виріс – він став справжнім художником

Ведуча. Подивіться , діти, на картини художника Тараса Шевченка СЛАЙД 29, 30, 31

Ведуча.  Важка була доля в нашого Кобзаря, але в серці жила велика любов до рідної України, до рідного народу, до рідної мови.  СЛАЙД 32

 

Пісня «Дитинство Кобзаря».

 

Тарас Шевченко СЛАЙД 33

 

Іде весна, іде ясна,

 Мов квітка розвилася,

 І спогад нам несе вона

 Про віщого Тараса.

 

Що більше сотні тому літ

 Умер в чужій країні,

 Та славний він на цілий світ,

 Його всі знають нині.

 

Багато зла перетерпів,

 Назнав лихої долі,

 Милий остався без батьків

 І вівці пас у полі.

 

Дідусь розказував не раз

 Про козаків завзяття,

 І слухав залюбки Тарас,

 Блищали оченята.

 

 Та пан Тараса в слуги взяв:

 Картав, карав щоднини.

 Тарас же нишком малював

 Із панських стін картини.

 

Застав при малюванні раз

 В саду його Сошенко.

 Поміг, що вільним став Тарас,

 Що вчитись став Шевченко.

 

Його пізнали малярі,

 Хвалили вдале діло.

 Але злякалися царі:

 — Він вірші пише сміло!

 

Бо в віршах пригадав Тарас,

 Як нарід жив на волі,

 Як козаки в воєнний час

 Перемагали в полі.

 

Бо в віршах тих розповідав,

 Як добре вільним бути,

 Яка невольникам біда,

 Як гнобить ворог лютий.

 

Які степи, який Дніпро

 І українські люди,

 Як переможе ще добро

 І весело всім буде.

 

 Злякавсь, що пісня голосна,

 Московський цар поганий,

 Тараса в чужину прогнав,

 Закув його в кайдани.

 

Та ще й писати заказав

 Московський цар лукавий.

 А все ж таки Тарас писав,

 Ховав вірші в халяві.

 

І так в пустелі, в чужині

 У самоті томився,

 Писав про Рідний Край пісні

 І Богу все молився.

 

Як проминуло десять літ,

 Вернувся він на волю,

 Та невеселий був той світ,

 Ридало серце з болю.

 

Замовкло серце Кобзаря

 У чужині холодній,

 Та слово, ясне, мов зоря,

 Нам світить досьогодні.

 

І кожен раз в весняний час

 Всі українські діти

 Згадають: нас любив Тарас!

 Йому дарують квіти.

 

Сповнить Тараса Заповіт

 Ніхто з нас не забуде!

 І хоч минула сотня літ,

 Він завжди з нами буде!

 

 

Пісня «Україна».