Виховний захід "Козацькому роду нема переводу"

Радовецький НВК

Вчитель :

Франчук Світлана Анатоліївна

 

 

 

 

 

 

 

Козацькому роду нема переводу

 

Мета: виховувати в учнів почуття гордості за історію своєї Вітчизни та її героїв,  дізнатися більше про історичне минуле Запорізької Січі; розвивати спритність, сміливість, винахідливість, почуття колективізму, добродушності; сприяти розвитку творчих інтелектуальних здібностей учнів.

 

Оформлення: стіни прикрашені українською символікою, портретами гетьманів України, вишитими рушниками. 

 

 

Хід

 

1 ведучий:

 

         Сяяли на сонці шаблі запорожців,

         Як вони на конях гнали ворогів.

         Козацькому роду нема переводу,

         Лине його слава з далечі віків.

 

2 ведучий:

Кінець ХV ст. став часом появи на історичній арені  українського козацтва. Козаччина найлегендарнiше минуле нашого народу, його святиня. Синонiм свободи, людської й нацiональної гiдностi, лицарської доблестi, високого благородства, талановитостi. Навiть у наш час, якщо хочуть пiдкреслити вроду людини, її кращi риси, то говорять, що "вiн (або вона) козацького роду". А щоб пiдкреслити чоловiчi якостi юнака чи хлопчика – говорять "гарний козак". 

 

1 ведучий:

 

       Що говорить вам «козак»-

       Цеє чисте горде слово?

       Чом завжди буває так,

       Що світлішає від нього?

       Козаки – це вільні люди!

       Козаки -  сміливі люди,

       Козаки – борці за волю,

       За щасливу нашу долю!

 

 

 

 

 

2 ведучий:  

 

Слово "козак" прийшло зі сходу. У давніх тюрків козаками називали молодих хлопців, які відбували складний і небезпечний обряд посвячення в повноправні члени племені: юнаки йшли в степ і мусили там прожити кілька місяців, змагаючись із ворогами й доводячи своє вміння виживати в тяжких природних умовах. Згодом це слово набуло кількох значень й означало здебільшого вільну озброєну людину. Погано озброєний військовий загін називався козаками від слова «коза-дереза», бо восени, взимку та ранньої весни вони носили одяг з козячої шкiри вовною назовнi.

 

2 ведучий:

     Козаки залишалися невтомними трудівниками та господарями. Крім військової справи мали багато інших занять.

 

1 ведучий:

У ті далекі часи слава предків наших, відважних запорозьких козаків, гриміла по всьому світу.

 

                               

Наші козаченьки – славні запорожці,

                                 Вірними шаблями очищали світ.

                                 Козацькому роду нема переводу,

                                 Прапор малиновий кличе в похід.

 

 

2 ведучий:

 

Січ стала місцем, де формувалися воєнні таланти, де карбувалися сталеві характери, а також виховувалися гармонійно розвинені особистості.

Смiливi й волелюбнi козаки стали гордiстю України. Військове мистецтво козакiв завжди було на високому рiвнi.

 

 

1 ведучий:

 

Українське козацтво мало свої символи – відзнаки, або клейноди. Серед них – корогва, бунчук, булава, печатка, пірнач, литаври, палиці, каламар.

У товариствi запорожцiв понад усе цiнувалися смiливiсть, кмiтливiсть, добре серце i, звичайно ж, почуття гумору, яким було пронизано все життя Сiчi.               Запорізька школа навчала письма, церковного читання, хорового співу та музики.

 

 

Вчитель. А зараз ми з вами поринемо у часи Запоріжської Січі.

(До залу заходить Тарас Бульба із синами).

Тарас Бульба. Ось, сини мої, ми на славній Запорозькій Січі.

(Заходить військовий писар, побачив Бульбу).

Писар. Ого-го! Хотів дуже вас видіти, Тарасе. Ось ми зустрілись. Проходьте, проходьте!

(Тарас обнімається з писарем).

Тарас. Здоров був ! Ось привів тобі синів своїх. Ану глянь, які славні козаки.

Андрій і Остап. Здорові були. (Вклоняються).

Писар. Здорові, здорові! Ну що, в Христа віруєте?

Остап. Віруємо.

Писар. І в Трійцю святу віруєте?

Андрій. Віруємо.

Писар. А в церкву ходите?

Остап. Ходимо.

Писар. Ану перехрестіться. (Хлопці хрестяться). Ну, добре. Хороші козаки з вас вийдуть.

Тарас Бульба. Дорогі мої сини, підійдіть до мене, благословляю вас.

(Підходять до батька, стають на коліна, схиляють голови).

Благословляю вас, дорогі мої діти. Свято бережіть козацьку честь. І Боже вас збав зрадити своїй землі, своєму народу. Хай береже вас Господь.

(Тарас Бульба цілує своїх синів).

Писар. Вибирайте собі куреня. Зараз і козаки підійдуть.

(Заходять козаки, співаючи "Ой на горі та женці жнуть").

1-й козак. Та в нас поповнення. Чиї ж  ви будете?

Остап. Ми сини славного козака Тараса Бульби.

1-й козак. Ну що ж, будьмо знайомі.

В гарний час приїхали, кошового отамана вибирати будемо.

2-й козак. Кукубенка вибирать.

3-й козак. Не хочемо Кукубенка.

1-й козак. Бородавка нехай буде.

Тарас Бульба. Сагайдачного вибирайте.

2-й козак. Нехай буде Сагайдачний.

Тарас Бульба. Чи хочете ви, козаки, своїм отаманом мати Сагайдачного?

Всі. Хочемо, хочемо.

Сагайдачний. Дякую вам, дорогі козаки.

(Вклоняється)

Тарас Бульба. Тримай цю булаву. Керуй з розумом та душею. Господа поради питай.

(Сагайдачний бере булаву, вклоняється.

 Звучить пісня "Гей, там на горі Січ іде").

 

Козак. Ось вона, наша Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі горді і дужі, як орли. Ось звідки розливаються воля і козацтво на всю Україну.

(Козаки сідають).

Вчитель.  Сьогодні ми проведемо один день на Запорозькій Січі, ознайомимося з життям нашого славного козацтва.

(Козаки заходять до куреня).

Отаман.  Якою б не була погода, козаки кожного куреня вставали до схід сонця і бігли на річку купатися. Потім снідали.

 - Що їли вранці козаки?

 - Соломаху.

 - А що таке соломаха?

 - Затірка, заправлена салом або олією.

Отаман. Улюбленою стравою козаків була каша. Давайте і ми будемо варити кашу. Але ,щоб її зварити треба наносити води.

• Чи є охота у вас на цім святі позмагатися,силу, спритність показати ,як це у козаків ведеться?
• Козаки. Згода!
• Отаман. Тоді приготуйтесь до змагань. Розпочинаємо перше змагання,чий курінь наносить у казанок найбільше води.

(Дві дівчинки з козацькими казанками в руках стають за кілька кроків від двох відер з водою. Козаки обох куренів носять ложками воду з відер у казанки.)

Отаман. Щоб кашу зварити,потрібно вогонь запалити. Нумо, козаки,хто більше принесе дров для вогню. Розпочинаємо друге змагання.

(Чотири дівчинки стають одна напроти одної і тримають у жменях сірники, а козаки обох куренів переносять їх.)

Вчитель. Після заутрені починалась бойова підготовка.

Рівно в полудень із фортечної гармати лунав постріл. За цим сигналом йшли козаки обідати. Після обіду линули пісні, думи, козаки слухали розповіді кобзарів.

Наставала тиша, замовкали козаки, і кожен із них подумки линув до рідної домівки. Згадувалося село, старенька хата, брати, сестри, рідна ненька.

Пісня  

• Вечір. Сміливі, веселі козаки часто вирушали в ближні хутори. Туди, де були молоді дівчата, бо поспівати, потанцювати так хотілось.

Курінний. Поїдемо, хлопці, в Глибоку Балку.

Козаки. Їдемо, їдемо.

(Козаки співають народну пісню " Їхав,їхав козак містом "  Підходять до хутора. Стоїть пліт, біля нього гурт дівчат).

Козаки. Доброго вечора вам, дівчата.

Дівчата. І вам доброго вечора. (Вклоняються).

Козаки. Привезли вас славних музик.

Дівчата. То хай заграють, а ми послухаємо.

Звучить музика «Український гопак» (діти танцюють)

Дівчина. Славно музики грають, дай Бог їм сили та здоров'я людей радувати.

Музики. Граємо веселу. Запрошуйте дівчат, козаки.

Дівчата танцюють танець.

1-й козак. Красно дякуємо вам, дівчата, за танець.

2-й козак. А тепер можна і пісню заспівати, щоб луна пішла гаєм, щоб аж соловейко затих.

1-й козак. А ну, дівчата, і своєї заспівайте.

(Дівчата виконують народну пісню)

Козак. Гей музики, годі грати, треба у похід рушати.

Всі виконують пісню : « Сяяли на сонці шаблі запорожців»

Вчитель. Ми коротенько ознайомили вас із спадщиною запорізького козацтва. Нехай дійде до ваших душ шелест козацьких знамен, брязкіт їхньої зброї, стогін української землі від копит навальних ординців як межа між життям і смертю, між минулим і майбутнім нашого народу.

Всі учасники. Хай же козацькому роду не буде переводу!