Виховний захід ,,Культура спілкування"
Про матеріал
Тема: Культура спілкування Мета: Вчити дітей правильного спілкування з однолітками; розвивати ввічливу поведінку, навички звертатися до людей, безконфліктне вирішення суперечок.Тема: Культура спілкування
Мета: Вчити дітей правильного спілкування з однолітками; розвивати ввічливу поведінку, навички звертатися до людей, безконфліктне вирішення суперечок.
Обладнання: малюнки, на яких зображені діти, які б’ються, сваряться; діти, котрі поводяться чемно, зразково; аркуші зі словами та правилами ввічливого спілкування.
Хід заняття
Учитель. Діти, ми зараз розглянемо малюнки, на яких зображена різна поведінка дітей, і поговоримо. Ви розгляньте їх; зробіть висновки: що вам подобається, а що ні, чому одні малюнки викликають радість, а інші — сміх, роздратування. (Діти розглядають малюнки.)
Учитель. А тепер ми з вами обговоримо те, що побачили на малюнках. (Вчитель ставить по черзі запитання.)
Є така казка про двох горобців, що знайшли одне зернятко і почали його відбирати один в одного. Поки вони билися, чубилися, прийшла курка і з’їла зернятко.А потім ще й посміялася над ними. Ця казка дуже схожа на дітей, які як ті горобці, не вміють спілкуватися, вирішувати конфлікти, а все вирішують криками чи бійкою.
Що ж таке спілкування? Це означає підтримувати взаємні стосунки, рівність, дружній зв’язок з людьми; розуміти одне одного; порозумітися. То як нам контактувати один з одним, щоб не бути схожими на тих двох [нерозбірливо]? (Відповіді учнів.)
З дітьми вам спілкуватися звичніше, бо можете просто сказати: «Привіт!» чи усміхнутися, а дорослі люди — «Доброго дня!», «Доброго вечора!» чи «Доброї ночі!» — чемненько; рівняйтеся у відповідях на ці слова не забувайте вживати чарівні слова. Скажіть, що обіцяли про ввічливу поведінку. Давайте пригадаємо їх! (Діти називають ці «чарівні» слова.)
Вірш-діалог
Учень
1. Між людьми панує світле добро,
У
ньому серце наше зігріте.
Людям добра,
щирості, миру — просто
І звучать в
ній чарівні слова.
Учениця.
І звертання чемно звучать у нас:
«Таню,
Толю, Іванку та Петрику —
Як говорять
діти між собою повсякчас.
Я про це
скажу не вперше!
Це «спасибі», «дякую»
радість,
І «будь ласка!» — чути кожен
день.
І уміння усміхнено, з любов’ю
в світі жить,
І обіймати, і співчуття
виявить!
Учень
2. Ви пригадали усе! Так не було!
Я не
так звертаюся, не так!
І які там чарівні
слова?
Інші говорити є молодець!
Наталя,
Тоня, Сергій і Мишко —
Так на вулиці
ми кличемо дітей!
Це неввічливо, грубо
— знаєш,
Треба зі знайомими так не
говорити!
Не кличуть так нікого,
просто «свій»,
Я і з малечою привітний
не буваю.
Учениця.
І не соромно тобі такому бути,
Ти ж в
людському суспільстві! Не забудь!
А
навколо люди всі твої:
Ті так, як ти,
поспішають до мети,
То й до тебе
віднесуться так.
І не раз пригадають
це на світі,
Тож поводься, якщо ти не
малюк!
Учень
1. Ти молодець, а потім підростеш
Й
станеш соромно за себе — не раз.
Не
грубіяни, а завжди пам’ятай,
Що
по-людськи люди мають жить,
А тому
всі правила вивчай!
Учитель.
У вас на партах є книжки (аркуші) з цікавою
інформацією. Прочитайте своє завдання
і донесіть його до учнів. А потім ми
визначимо, у кого краще це вийшло. (Діти
читають коротенькі статті, які потім
4-5 дітей розкажуть перед класом. Після
того роблять висновки).
Ось
ми і дійшли висновку, як треба спілкуватися
між собою і з дорослими. (Учитель
вивішує плакат з правилами).
- Прочитайте і запам’ятайте. Несіть у життя найкраще, усе найсвітліше, добре і мудре, що є в нашого народу!