Виховний захід: «Моя Батьківщина - найкраща»

Про матеріал

Виховання любові до України. Оспівування й опоетизування Батьківщини, виховування патріотизм. Вшанування талантів рідного краю.

Перегляд файлу

Свято:

«Моя Батьківщина - найкраща»

Вчитель: Пономаренко Ольга Іванівна

Троїцький ліцей

Тема: «Моя Батьківщина - найкраща» (свято).

Мета: Підсумувати набуті знання з теми, оспівувати й опоетизувати Батьківщину, виховувати патріотизм.

Обладнання: Виставка “Мій улюблений куточок України”, малюнки Києва, України, карта України, сердечка, квіти, квітка “Миру й дружби”, анкети, диски пісень та танців.

Хід свята

Вчитель: Добрий день, шановні дорогі гості. Ми раді бачити вас у нашому класі. (Вітання дітей, представлення гостей).

Вчитель: Ми запросили вас на свято Батьківщини. До нього ми готувалися – вчили вірші і пісні, створили виставку “Мій улюблений куточок України”. (Діти побували в Києві, Одесі, Святогорську. Улюблені є і наш лісок, і наш парк, і наші ставки. Діти з любов’ю і радістю створювали виставку.) Зробили “Квітку Миру і дружби”, де давали відповідь на запитання “Якою я мрію бачити Україну в майбутньому”. Написали анкету.

А сьогодні - свято.

Вчитель: Вітчизна, Батьківщина...Україно – рідна ненька, Земля-годувальниця, земля – рідна мати... Які прекрасні оці одвічні слова! Який глибокий зміст у них приховано!

Людина народжується на світ і разом із життям отримує в спадок, мабуть, найбільше і безцінне багатство – Батьківщину. Її не вибирають за смаком і бажанням, так само, як не вибирають собі неньку. Вітчизна, як радна мати, - це наша доля, яка дісталась нам на радість і на горе, на всі випробування, на безперервну щоденну працю і свята. І тому приймати її потрібно такою, яка вона є, без сорому і незадоволення, без заздрощів до інших людей і народів, що народились на іншій, можливо, теплішій і благодатнішій землі.

Дорогі діти! Розділіть із Вітчизною її долю і любіть її, будьте їй вірними, оберігайте, цінуйте. Робіть для неї якомога більше добра! Бо “Моя Батьківщина – найкраща!” (хором)

Виходять діти з хлібом-сіллю.

Дівчинка. Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя й доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік!

Хлопчик. Ми гостей своїх стрічаєм

Круглим, пишним короваєм.

З рушником беремо таріль,

Коровай кладемо й сіль.

Дівчинка. Шанобливо хліб підносимо

Та, уклонившись, щиро просимо:

Любий гостю наш, приймай

І рушник, і коровай!

Звучить пісня “Чом, чом, чом, чом земле моя...”

(Діти виходять до дошки, розставляють квіти)

Виконується пісня дівчинкою.

Лугом проміж квітами я іду.

Пісеньку про сонечко я веду.

І лунає пісенька скрізь моя.

Батьківщину – сонечко славлю я.

Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт.

І верби над ставом, й калина.

Моя Батьківщина – це мрії політ,

Це рідна моя Україна!

Моя Батьківщина – це наша сім’я,

Затишний куточок і хата.

Це мама, татусь, бабця, дід і я.

Всі рідні і друзів багато.

Моя Батьківщина – це згода і мир,

Та небо бездонне, чудове.

Це пісня чудова, що лине до зір,

Й дитинство моє світанкове.

Моя Батьківщина – ліси і поля,

Від них в нас і радість, і сила.

Це найсвятіша і рідна земля,

Що кожного з нас народила.

Звучить пісня “Пісня про Батьківщину” (сл. і муз. Ю. Михайленко).

24 серпня 1991 року Україна стала незалежною державою. Вона визначила свою символіку: герб, прапор і гімн.

Герб – ключ до історії роду, міста, держави. Герб України – тризуб. Існує близько 40 версій про походження тризуба.

В одній з них йдеться про те, що герб є уособлення трьох природних сил – повітря, землі, води.

Золотий тризуб на блакитному тлі – символ влади.

Він зустрічається ще з часів Київської Русі, зокрема, на монетах князя Володимира Великого.

На тризубі можна побачити зброю: лук і меч. А якщо придивитися, можна прочитати слово “воля”.

Герб – це частина корони, яку носили київські князі.

В тризубі відображено триєдність життя: це батько, мати, дитя, які символізують Силу, Мудрість, Любов.

Тризуб символізує мир і творчу працю, спорідненість поколінь.

Наш герб – тризуб,

Це воля, слава й сила;

Наш герб – тризуб.

Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є,

Ми завжди будем,

Добро і пісню

Несемо ми людям.

Національний прапор України – це синьо-жовтий прапор. Синь українського неба і золото неозорих пшеничних ланів переніс наш народ на свій прапор. Це мир і багатство. Це поєднання символів життя Золотого Сонця у Синьому Космосі.

Державний прапор постійно майорить на будинках Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, місцевих рад народних депутатів, інших установ і закладів. Прапор піднімається при відкритті конференцій, офісних церемоній, при врученні міжнародних спортивних призів, на святах.

Прапорець, що я тримаю,

Для мене – єдиний.

Прапорець цей, що я маю,

Символ України.

Нема в світі більш святого

Й не буде ніколи.

Він край неба голубого

Над пшеничним полем.

Національний гімн України – це урочиста пісня – символ нашої державної одиниці. Слова гімну “Ще не вмерла Україна...” написав Павло Чубинський, музику – Михайло Вербицький.

Мелодія гімну звучить під час урочистих заходів, відзначення державних свят, демонстрацій, парадів, вшанування переможців, на міжнародних спортивних змаганнях.

Слухаючи гімн Батьківщини, ми завжди згадуємо історію народу, сповнюємося гордістю за нього, за його бойові та трудові досягнення.

Там, де звучить Державний Гімн України, люди урочисто підводяться, тому що ставляться з повагою і шаною до своїх символів.

(Звучить Гімн, діти виконують його).

Свої національні символи люди повинні шанувати й берегти. Про це записано у статті 65 Конституції України: “Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України”.

Учень. (В руках Конституція України). На берегах Дніпра стоїть прадавнє місто Київ – Столиця України. Назвали його так на честь засновника Кия.

Сучасний Київ – велике й красиве місто. Головна вулиця Києва – Хрещатик. На Хрещатику знаходиться майдан Незалежності, на якому відзначають різні свята.

Учень. А я приготувала вірш про Київ.

Гомін міста. Шепіт тополиний.

Над садами сині небеса.

Київ наш – це серце України,

України гордість і краса.

На каштанах цвіт їх довгожданий

Розкрива, засвічує весна.

Київ – це розквітлеві каштани

І нових кварталів білизна.

Молодій, красуйся променисто,

Височій, зростай під небеса,

Києве – чудове наше місто,

України гордість і краса!

Пісня “Добрий день, Матусе Україно!”

Учень. Кохаю край свій золотий –

Квітучу Україну,

Як хочу я, аби зрости

Вітчизні гідним сином.

Учень. Нема ріднішої, повір,

За неї пречудову.

Люби, шануй, піднось до зір

Її пісні і мову.

Учень. У всьому світі – кожен зна –

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна-едина.

Це наша славна Україна.

Пісня “Одна-єдина”.

Учень. Велика наше земля! А чи можемо ми побачити її усю відразу? Можемо! Якщо піднімемося високо-високо в небо, вище від лету птахів, і там, на висоті, нам відкриється вся українська земля: високі Карпатські гори , безкрайні степи, великий могутній Дніпро , зелені ліси.

А якщо намалювати це все на аркуші паперу, то ми будемо мати карту України.

Учень. На нашій землі живе багато дружних українців. Хто у горах, хто – біля лісу, хто – у степах. Вони співають різних пісень, мають різну музику, мають свої особливості в національному костюмі. Але усі українці живуть в злагоді і мирі.

А ми заспіваємо свою пісню.

Пісня “Луганщина”.

Учень. Ми – діти України, її патріоти, а тому будемо старанно вчитись, щоб Вітчизна наша процвітала. Захистимо свою батьківщину любов’ю наших сердець.

На карту діти закріплюють сердечка. Звучить фонограма.