Виховний захід на тему "А Сотню вже зустріли небеса"

                 «Небесна Сотня в вирій полетіла..»

Зал прибраний до свята Героїв. На центральній стіні великий вінок з жовто-блакитними стрічками, а зверху опускається Ангел. Збоку – прапор і герб-Тризуб. Під центральною стіною утворені східці, на яких горять лампади.

На столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою.

Ведучий:  Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний час ХХІ століття.

 

                    На білому світі є різні країни,

                    Де ріки, ліси і лани.

                    Та тільки одна на землі Україна,

                    А ми її доньки й сини.

 

                    Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

                    І квіти усюди ростуть.

                     Та тільки одну Батьківщину ми знаєм.

                     Її Україною звуть.

 ( Слайди презентації):

В усі часи Україна відкрита душею, кришталево чиста, чесна, добра і справедлива, по-дівочому наївна, але горда і незалежна.

 

Україна! Країна  краси і радості, різних звичаїв та обрядів, гучної української пісні, чарівної природи, країна смутку і печалі…

 

            Було колись в Україні - ревіли гармати.

            Було колись – запорожці вміли панувати.

            Панували, добували і славу, і волю

            Минулося… Зосталися могили по полю.

 

(Під сумну мелодію заходять діти з лампадками і ставлять їх на східці.)

 

 Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

 

Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!

               Україно! Ти – моя молитва,

               Ти моя розпуко вікова.

               Гримотить над світом люта битва

               За твоє життя, твої права.

 

               Україно! Ти для мене диво!

                І нехай пливе за роком рік,

                Буду, ненько, горда і вродлива,

                З тебе дивуватися повік.

 

                 Лети, вітре, з полонини

                 Та понад степами,

                 Рознеси ти нашу славу

                 Широко світами.

Відеоролик

Дивлюсь новини й сльози витираю,

А на екрані — Київ і Майдан.

Кругом вогонь і у людей стріляють,

Вся Україна мучиться від ран.

 

Маленька внучка, злякана дитина,

З сльозами просить: «Вимкни, не дивись!

Давай, бабусю, станем на коліна,

І ти тихенько Богу помолись».

 

 

Показують чийогось друга, брата,

А цей хлопчина був єдиний син.

Сиріток обнімає бідна мати,

У косах перший білий сніг сивин…

 

Загинули прості і добрі люди:

Афганець, фермер, вчитель і студент.

Сто домовин роз’їхалось повсюди,

На вас їх кров, наш кате-президент.

 

Спасибі вам усім звитяжні браття,
Низький уклін від серця до землі,
Ви розпалили не на вулиці багаття,
А в серці кожного жагу до боротьби!

 

Спасибі вам за кожен день й хвилину,
Яку ви на Майдані провели!
Ви захищали весь народ й країну
Від чорної ядучої чуми.

 

Спасибі вам, що ви стояли міцно,
Стояли, бо не знали вороття…
Спасибі раненим й загиблим,
Бо не ховали ви від куль свої життя!

 

Спасибі всім, хто був тут на Майдані
Й хто руки свої досі не зложив
Спасибі й тим, хто думкою за нами
Хто плакав гірко, вірив і молив…

 

 

Цілу Вкраїну затуляли ви собою,

Самі беззахисні на площі у вогні.

Ридало небо, рвалося надвоє,

Бо ще не бачило подібної борні.

 

Так дорого за волю заплатили,

Такий тернистий до свободи шлях,

Небесну сотню зорі освітили,

Щоби безсмертною лишилась у віках.

 

Пісня

 

Батько– Ігорку, Ігорчику, сину,
За що?- підкажи нам усім!

Син– За землю, мій тату, єдину,
Яку я всім серцем любив.

Мати– Ігорку, Ігорчику, сину,
За що? – ти матусі скажи.

Син -Матусю, не плач, я вже лину
До Бога любов донести.

Сестра– Ігорку, Ігорчику, брате,
За що?-я ж сестричка тобі.

Син – Я мусив, рідненька вмирати,
щоб волю здобути тобі.

Бабуся-Ігорку, Ігорчику, внучку,
За що?- ти ж надію убив?

Син -Любенька бабусю, гордися,
Я зріс українцем із Богом у серці по зову Вкраїни вчинив.

Товариш– Ігорку, Ігорчику, друже,
Чому?-таємницю відкрий!

Син – Пробачте, любіть, пам’ятайте,
Не зміг залишитись живий. 

 Дивися, мамо, день який ясний,

А ти рідненька, так нестримно плачеш…

Напевне, знову, в тім моя вина,

Але, матусю, ти мені пробачиш… 

І не тужи над тілом ти моїм,

Страшенних ран тих бачити не треба.

Я завжди буду хлопчиком твоїм

І вітерцем горнутимусь до тебе…

 

Матусю рідна, так багато нас

Сьогодні полягло за Україну…

Весною ж пахне… Скоро у садах

Лунати буде пісня солов,їна…

 

Не плач , матусю, і мені пробач,

Що не вернувся я живим до тебе.

Я буду тут, поки стоїть Майдан,

А потім, мамо, я піду на небо..

 

Відеоролик

 

 

Ведуча. Окрім загиблих на майдані були жертви і з іншого боку барикад.

 

ДВОЄ НА МАЙДАНІ… (вірш–А.Матвійчука)

Не шукайте таємного змісту,

Просто доля, мов карта лягла:

Двоє хлопців зібралися в місто,

Двоє хлопців з одного села.

 

Незіпсовані, сильні, красиві,

Їм обом ще нема й двадцяти,

Їхні мами ще зовсім не сиві.

Їх просили себе берегти… 

І шляхи їх згубились в тумані,

Різні долі, як різні пісні…

Хто ж міг думати, що – на Майдані,

Знов зустрінуться раптом вони. 

 

Як від повені вруниться річка,

Так зіткнулись – очима й чолом.

Та в одного в руках єврострічка,

А на іншому – чорний шолом.

 

Двоє хлопців спізнались одразу

І від подиву вклякли немов.

Перший знав тільки волю наказу,

Другий з власної волі прийшов.

 

І дивились – не те щоб привітно,

Але злоби не знала душа,

Та між ними в ту мить непомітно,

Вже лягла неприступна межа…

 

І запахло в повітрі війною,

І накрила Хрещатик імла.

Та між тою й цією стіною –

Двоє хлопців з одного села!

 

І у темному мороці ночі

Ніби промінь з небес зазорів, –

Їм згадалися мамині очі

І прощальні слова матерів:

 

“Там іконка в кишені сорочки,

Матір Божа на щастя лежить…

Бережіть себе в світі, синочки

І Вкраїну свою бережіть!

 

І ніколи нікому не дайте,

Щоб земля наша кров’ю спливла,

Пам’ятайте про це, пам’ятайте!!!

Ви ж бо хлопці з одного села!”

Пісня

 

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..

 

Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду – сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій
І вчитель літній-сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

 

На небі спокій їх чекає вже;

І Вічна Пам`ять на землі настала.

За них ми Богу молимось лише,

Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!

 

 

Ведуча. Дякуємо Героям  Небесної сотні  ВСІМ, ВСІМ, ВСІМ! ЗА ТЕ ЩО НЕ пошкодували ЖИТТЯ ЗАРАДИ НАС З ВАМИ! ЗАРАДИ  НАШОГО МАЙБУТНЬОГО! СПАСИБІ ВСІМ, хто відстояв МАЙДАН, ЗА ЯСКРАВИЙ ПРИКЛАД мужності, сили духу, ЧЕСНОСТІ І ПАТРІОТИЗМУ!

 

 

 Ми дякуєм вам, хлопці, за життя,

Ми  дякуєм вам, хлопці, за свободу.

Пробачте нас. Пішли ви в небуття,

Та більше не повернетесь додому…

 

Ви йшли за нас, ви йшли на вірну смерть,

Ви не боялися нікого і нічого.

Ви захищали своїх мам, жінок, дітей,

Ви знали що ви робите й для чого.

 

Хто міг подумати, що трапиться таке,

Хто міг подумати, що в мирную годину

підуть батьки ховать своїх дітей,

Які стояли на Майдані за Вкраїну.

 

 

  

Вас пам’ятати будемо завжди,

Із вами будемо боротись за країну.

За ту країну, де нема брехні й війни,

За нашу й вашу мирну Україну…

 

Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали.

 

А потім почалась АТО….

 

Багато років наша Україна не знала таких слів як бойовики, передова, бліндаж. Але на превеликий жаль , війна не обійшла нашу державу. І слова «Слава Україні »- «Героям слава !» тепер набули нового змісту.

 

Наразі вже точно зрозуміло,кому ці слова адресовані, й ніхто не має сумнівів, що ці герої-хлопці, які зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон нашої Батьківщини.

 

               Знов новий день несе сумні новини,

               Бо гинуть люди на страшній війні…

               Мою країну перетворюють в руїни…

               І все змішалося у злобі та брехні…

 

               І знову в небеса ідуть солдати…

               Найкращі, рідні, зовсім молоді…

               І посивіла в горі передчасно мати

               О , Боже! Поможи нам у біді!

 

                Там, на Сході, люди гинуть

                І старі і молоді…

 

                Там зруйновані будинки,

                Людські душі- у пітьмі.

 

                 Там щодня стріляють «гради»-

                Зранку, вдень і уночі.

 

                Але прийде радісна хвилина-

                Ми відстоїмо Донбас!

                І заквітне Україна,

                Зачаровуючи нас!

 

                Україна – наша мати , а ми- її діти.

                Не дозволимо нікому нас всіх розділити!

 

 

Низький уклін матерям і батькам, що виховали таких синів і дочок!

 

 

Не плачте, мамо! Ваш син ще прийде до Вас. Він прийде, коли Ви спатимете, і розкаже, як любить Вас…

Не плачте, мамо!  Дайте поплакати Україні.

 

Вручити мамі Романа Лагна квіти

Тож знай, Герою мій, що ти не марно гинув:
ми піднялись – Народ, як ти того хотів,
за нашу неньку славну, матір-Україну
повстали всі – здолати злодіїв-щурів.

 

Мій побратиме вірний, спочивай в спокої.
Ім'я твоє ми збережем навік!
Країна визнала тебе своїм Героєм –  
Людина, Батько, Син і Чоловік.

Хвилина мовчання:  Героям Майдану, полеглим  за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

Кожного дня, щогодини завдяки солдатам – відчайдухам , серед яких і наші славні земляки Україна виборює право бути незалежною, вільною державою.

 

               Захисники мого народу, ми вдячні вам!

               За те, що зранку у кімнаті ми сонце бачимо в вікні.

 

               Захисники мого народу, ми вдячні вам.

               За те , що ходимо до школи.

                За те, що спокій в домі.       

                 Благословенна та держава,

                 Що має відданих синів!

 

                 Нехай боронить Матір Божа

                 Усіх дітей твоїх , Вкраїно,

                 Від ворожнечі та війни.

 

                 Боже, вбережи солдата, бо у кожного є мати ,

                 В когось дітки і дружина, в когось молода дівчина.

                 Боже, захисти солдата!

 

                 Боже, бережи солдата від куль, від дула автомата,

                  Нехай повернеться живим на зло всім ворогам лихим!

                  Боже, захисти солдата!

 

                  

 Запалити свічки

 

Перед іконою я стану на коліна,

Воскову свічку тихо запалю

І помолюсь за рідну Україну,

За тих солдатів,

Що полягли в жорстокому бою.

 

 

Солдате український, я за тебе

Щодня благаю Бога і молю,

Щоб захистив ти жовте поле, синє небо,

І щоб живим лишився ти в бою.

 

 

Перед солдатом стану на коліна,

Воскову свічку тихо запалю

За те, що захищає Україну

В запеклому жорстокому бою.

 

Повертайся, будь ласка, живим.

Я прошу не багато, й не мало.

Кожен вечір молюсь всім святим

Щоб нещастя тебе не спіткало.

 

Щоби Янгол закрив от біди,

Над тобою розправивши крила,

І шоб куля лихої орди

Не побачила, не зачепила.

 

Ясним ранком, та днем дощовим,

Я шепочу у синєє небо:

Повертайся, будь ласка живим,

Батьківщина чекає на тебе.

 

Пісня

 

ВИХОДЯТЬ дівчина в образі УКРАЇНИ і козак.

 

Дівчина – Україна :

Ми є. Були. Ми будем вічно жити 
І прославляти український рід,
З якого всі ми, звідки є ми діти –
Вкраїни - неньки найдорожчий цвіт.

 

Козак :

Ми є. Були . Ми завжди будем.
Не малороси ми, а нація, народ
Наш гордий дух і волю не прогнути
Ніяким „ градам ” й армії заброд.

 

Дівчина – Україна :

Ми є. Були. І будем вічно жити,
І з нами Україна – рідний край – 
Розквітне в мирі й злагоді велично,
Немов весняний сонячний розмай.

 

Живи, Україно, живи для краси,

 Для сили, для правди, для волі!..

 Шуми, Україно, як рідні ліси,

 Як вітер в широкому полі.

 

Шепоче вітер до калини:

Поглянь, які унас бійці,

Стоять і вдень, і вніч – є сили,

Щоб Украну зберегти.

 

Шепоче вітер до тополі:

Поглянь, які дівчата в нас,

Допомагають нашим хлопцям

В тяжкий для України час.

 

 

Шепоче вітер до берези:

Поглянь, яка у нас земля,

На ній хоробрі живуть діти

З любовю в серці до життя.

 

 Відповіли дерева вітру

Разом одні і ті ж слова:

Бо все це наша Україна –

Велика, мужня, чарівна.

 

Боже, дякую тобі за небо голубе.

Боже, дякую тобі за сонечко ясне.

Боже, дякую за спокій у родині.

Хай буде так по всій країні!

 

Бо там на сході України,

Нема спокійненької днини.

Пусті всі села і міста,

В біді Вкраїнонька моя.

 

Летять, зриваються гранати,

Земля горить, ридає мати…

На сході української землі

Ще й досі йдуть грізні бої.

 

І кожен день, і кожну мить

Чекаєм з фронту добру вість,

Що більше вже нема війни

І мир панує на землі.

 

Хай буде небо голубе.

Хай буде сонечко ясне

Хай буде спокій у родині.

Хай буде мир на Україні!

 

Хай буде мир віднині і довіку!

Хай буде мир й замовкнуть війни злі.

І сльози щастя на своїх обличчях

Відчують всміхнені усюди матері.

 

Хай буде мир. Веселі будуть діти,

Спокійними скрізь стануть всі жінки

І перестануть думати ночами,

Що десь коханий гине на війні.

 

 

Хай буде мир віднині і довіку!

Хай буде мир й замовкнуть війни злі!

Хай у міцних обіймах всі народи

Ідуть у майбуття через віки.

 

Ми вистоїмо. Здолаємо катів,
Як маків – цвіт розквітне Україна!
На тих місцях, де йдуть тепер бої,
В земнім поклоні схилиться калина.

 

І буде мир, і буде спокій,
Свободи дух підкорить Небеса.
Розпустить коси пава ясноока,
То Україна - то твоя земля!!!

Навіки стихне бій гармат і градів,
І стихне біль поранених сердець.
Лише відлунням київських парадів,
Одягне пава свій вінець...

 

І буде мир, і буде спокій!!!
У кожнім домі і родині.
Лунатиме хвала у небеса високі:
Навіки мир і слава Україні!!!