Виховний захід на тему "Андріївські вечорниці"

Вечорниці на Андрія

Ведуча 1. З давніх-давен наша Україна славилась величними традиціями, святами і обрядами. Кожен, хто не

                 черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини, повертається до традицій

                 свого народу.

Ведуча 2. Ісьогодні у нас велике зимове свято, улюблене серед української молоді, - свято Андрія Первозданного,

                або, як у народі кажуть, Андрея.

Ведуча 1. Спробуємо відтворити, як колись в українському селі святкували Андрія.

Ведуча 2. Отож сьогодні перед вами оживуть вечорниці та розваги молоді на свято Андрія.

Ведуча 1. У селі вже вечір настав,

                  Худоба спить, Микола задрімав.

                 Текля попоравши, по дрова пішла.

                 Їхню доньку Уляну вже сватать пора.

                  Бо свиня вже говорить, а зятя нема.

 

Ведуча 2.  Микола знай собі дріма,

                  До Теклі чутка долітає,

                  Що скочив в гречку старий дід –

                  Здурів вар'ят на старість літ.

                  І ось в сім'ї назрів конфлікт-

                  Ініціатором був дід.

                  І хоч його душила "жаба",

                   Конфлікт озвучувала баба.

 

Текля.      Всі баби по селу вже роздзвонили,

                 Що ти, Миколо, вже давно не мій,

                  Казали, що ти ходиш до Марини,

                  Горнутися до мене більш не смій.

Микола.   Що ти, Теклю, з дуба впала,

                 Чи з ноги не тої встала?

                 Лиш тебе одну кохаю.

                 На других не заглядаю.

 Текля.     Ну а вчора де пропав,

                 Ніби тебе дідько вкрав?

Микола.  До склепу з кумом ми ходили,

               "Чупа-чупс" собі купили.

Текля.     Півлітровою була

                "Чупа-чупса" та твоя.

                 Вилизали, певно, всю.

                 І Петрову, і твою?

                 Так вже добре нализались,

                  Що додому ледь дістались.

Микола.   Цить, стара, та не сварися,

                 До роботи вже берися,

                  Бо сьогодні вечорниці,

                  Прийдуть дівчата білолиці,

                  З ними файні парубки:

                  Погуляють залюбки

(Микола з Теклею виходять. На сцені з'являються дві куми з відрами.)

1 кума.  Доброго дня, сусідонько! Чи дуженькі? Чи здоровенькі? (Цілуються.)

2 кума. Ая, ая, доброго дня. Коли це він добрим буває? Оце вийшла по воду до криниці, і якби не ви, кумасю, то не 

             було б з ким поговорити, що розказати, додому понести, сусідам передати.

 1 кума. А ви не скажете, кумцю, що оце ваші кури у мене в городі роблять?

 2 кума. А хто вам сказав, що то мої кури, вони що позначені? А може, то Ганині кури?

 1 кума. Ганині не Ганині, але додому сьогодні не підуть, у мене залишаться.

 2 кума. Як то залишаться, вони ввечері нестися мають ?'! Ви, мабуть, хочете і яйця собі забрати,  як ті яблука, що з 

             моєї яблуньки вам за тин впали?!!

 1 кума. Якщо вони на моїй межі лежали, то моїми стали.

 2 кума. Отакої, то, може, як мій Петро на вашу межу стане, то теж до вас піде?

 1 кума. А чому ж не піде, я куди ліпша від вас; не довголиця, не веснянкувата, не товста і не язиката. Отакої!!!

2 кума. Що?!! То це я-товста!!! Це я-веснянкувата!!! Та я тобі покажу, яка я язиката!!!    

                (Кидаються одна на одну, починають битися, розходяться е різні боки.)

2 кума. Бодай тебе нещасна година побила, як ти мої яблучка потрусила.

1 кума. Тьху на тебе, і на твої кури, бодай вони одними "кіндерами" неслися. Застала мене з тобою нещасна година.

             Тьху.

(Беруть відра і розходяться.)

Ведуча 1.   В кожнім, думаю, селі е такі ґаздині,

                         Можуть вони говорити аж по цілій днині.

         Довго десь собі сварились там біля криниці,

                         Поки не повиростали їм ґулі на язиці,

    Ведуча 2. Ну ось і вечір, вівці біля броду,

                      Із річку п'ють собі холодну воду,

                     На вечорниці хлопці поспішають

                     І дівчатонька, що дуже їх кохають.

(Виходить Текля і починає поратися біля столу.)

Текля.  Уже й вечір надворі, чути співи, ані дівчат, ані хлопців не видно. Що то молодість... Цілу ніч гуляли б,

              тільки   музику й пісні слухали, і то споконвіку так велося. І ми колись. Як згадаю... Літа, літа... Летять, наче

              орлисизо крилі...

 

(Співає пісню "Літа минають". На останній куплет заходить Уляна, обнімає матір І співає разом із нею.)

 

Уляна. Мамо, мамо, витріть сльози. У нас сьогодні вечорниці. Прийдуть дівчата з парубками, і ви повеселитеся з

            нами. Але що їх так довго немає?

(Стукіт у двері, заходять дівчата.)

      1 дівчина. Доброго вечора у вашій хаті. Чи пустите до господи?

Текля. І вам вечір добрий, дівчатонька. Заходьте, сідайте у нашій хаті, на нашій лаві.

      2 дівчина. Тітко, а де дядько Микола? Чому ж то його не чути, не видно?

Текля. Та хто його знає, знову десь пропав. Тільки б не зустрівся з кумом... А ви сідайте. Уляно. пригощай і

             розважай дівчат.

Уляна. Доброго вечора, дівчатонька. Дякуємо, що зайшли, а які новини ви з собою принесли?

3 дівчина. Дівчата, що я вам скажу - і не повірите.

4 дівчина. Та що там вже, говори.

      З дівчина. Я вчора Михайла - тітки Орисі, що біля ферми живе, внука з міста бачила так близько, як оце вас

                         зараз бачу,

5 дівчина. Та що там бачила, Я з ним навіть говорила, як оце зараз із вами говорю.

1 дівчина. А я з ним навіть цілувалася, як оце зараз із вами... Ні, це було зовсім інакше,

                                    (Усі сміються.)

З дівчина. Брешеш, не цілувалася.

1 дівчина. Це я брешу?!! Тати мені просто заздриш!!!

З дівчина. Це я заздрю?!!

2 дівчина. Дівчата, перестаньте сперечатися. Ви знаєте, якщо мені Петро сьогодні не освідчиться, то я собі щось

                   зроблю.

4 дівчина. Нічого ти собі не зробиш.

      2 дівчина. Це я не зроблю?!! Та я собі знаєш що зроблю?!! Я собі нову зачіску зроблю ?!! Я на потилиці його ім'я

                   вистрижу.

     5 дівчина. А мій Степан, якщо до мене не підійде, то я на себе руки накладу.

Уляна. Як накладеш?!!

5 дівчина. Як-як, ось так (кладе руки собі на голову).

(усі дівчата знову сміються.)

1 дівчина. Та вистачить, дівчата, вже про хлопців говорити. Давайте ліпше заспіваємо.

 (Співають українську народну пісню "Цвіте терен".)

     З дівчина. Слухайте, дівчатонька, а може, щоб Михайло звернув на мене свій погляд, мені пластичну операцію

                    зробити?

5 дівчина. Та на твою операцію в усій Україні пластику не вистачить.

(Сміються.)

Уляна. І де ж це наші хлопці поділися? Чому їх так довго немає?

 (Стукіт у двері)

Дівчина 1. Дівчатонька, оце, напевне, і хлопці прийшли. Дівчата почали причепурюватись.

Дівчина 2. Заходьте! Заходьте!

Стецько. Добрий вечір, дівчатонька !

(Дівчата виражають своє незадоволення.)

Дівчина 3. Тю, Стецько !

Дівчина 4. Ми думали парубок явився, а то Стецько.

Стецько. Тю, які ви всі язикаті. (До Ярини). Тітко Текльо, а вареники будуть?

Текля.  Будуть, Стецю, будуть.

Дівчина 5. Та тобі, Стецю, тільки й вареники в голові.

Стецько (підійшовши до дівчини 5 -Уляни). Та й патлата ж ти (сміється голосно» і раптово перериваючи сміх, 

                   думаючи говорить):

Стецько. А що у вас варили?

Уляна. (не звертаючи на нього увагу, відповідає). Нічого!

Стецько.  (довго думаючи - згадуючи). Ну-ну! А тепер що?

Уляна. Що?

Стецько. Що?

Уляна. Нічого.

Стецько. Брешеш бо, що нічого! Батько казав: «Розпитав її обо всім». А чорт зна, об чім розпитувати? Я усе 

                 позабував.

Уляна. Так піди до батька та й розпитай, коли позабував усе!

Стецько. Так він бо добре казав: «Не йди, -каже-від неї,  поки обо всім не домовишся”.

Уляна. НІ об чім нам домовлятися.

Стецько. Ну, а батько казав: „ Не потурай їй, поженихай­ся, та пісеньки заспівай, то вона й піде». От я заспіваю. (Співає. пританцьовуючи).

         На курочці пір'ячко рябоє,

         Любімося, серденько, обоє,

         Диб, диб на село,

         Кив, морг на нього.

         Я не дівка його.

         Не піду я за нього...

Стецько. А що? Чи хороша моя пісня?

 Уляна. Така точнісінько, як і ти, що нічого не второпати. Ось послухай, яку я тобі заспіваю. (Співає).

        В мене думка не така,

        Щоб пішла я за Стецька,

        Стецько - бридкий,

         Стецько - стидкий!

      Цур, тобі, відв’яжися.

      Пек. Тобі, відчепися!

      Божевільний...

Уляна.  А що, Стецю, чи хороша моя пісня?

Стецько. (скрикує). Погана! Який нечистий тебе навчив?

Уляна. Так я тобі співаю, і кажу, що не люблю тебе і не піду за тебе.

Дівчина 1. Мовчи, Стецю,  мовчи.

Дівчина 2. І де це наші парубки забарились?

Дівчина 3. Дівчатонько, а давайте - но ще поспіваємо. Марусю, починай. (Маруся починає,  дівчата підспівують)

                (Стукіт. Входять хлопці. Дівчата перешіптуються, сміються)

1 хлопець. Дівчата, пустіть-но до хати,

1 дівчина. Гарненько попросіть.

2 хлопець. Пустіть, кажемо, до хати (стукає).

2 дівчина. Агов, хто такий?

3 хлопець. Пес рябий. ^!

4 хлопець. Баран круторогий,

5 хлопець. Ведмідь клишоногий. Пустіть до хати.

З дівчина. Не пустимо в хату, дуже вас багато.

6 хлопець. Пустіть ліпше, бо буде гірше.

Уляна. Ми як візьмемо рогатини, поламаєм ваші спини,

1 хлопець (злякано). Дівчатонька, голуб'ятонька, ми прийшли не битися, ми прийшли миритися.

2 хлопець. І гостинці принесли, і музик привели.

( Хлопці і дівчата танцюють. Парами підходять до мікрофонів і говорять слова.)

1 пара.    - Але ж ти, Петро, дурний.

-Зате я високий.

~ Ти, напевно, ще й сліпий?

-Зате кароокий,

- Я з тобою не танцюю, а лишень-но мучусь,

-Танцювати не навчився, зате довго кручусь.

 

2 пара.    - Я у тебе другий день прошу поцілунка,

Ти стоїш, мов кам'яна, щось собі там бумка

Зустрічаємось з тобою часу вже чимало.

-А тебе, коханий мій, паралізувало?

3 пара.     - Я хотів би, Ксеню, мати жінку із докторів:

                        Вона б мене лікувала, скільки б не захворів.

- Ну а в мене інша думка -- попадею стати:

                       Скільки б раз я не згрішила, мусів сповідати.

4 пара.    - Галю, Галю, чорнобрива,

                  Чом у тебе очі криво?

- Я на тебе подивилась –

Та й брівонька іскривилась.

5 пара.    ~ Полюбила коваля, така доля моя,

Я думала кучерявий - в нього ж чуба нема.

- По дорозі жук-жук, по дорозі чорний,

Подивися, дівчинонько, який я моторний.

 

Текля. Дівчатонька! За цими танцями ви й забули, що сьогодні в ніч на Андрія, вареники ліпити треба.

                    (Ідуть ліпити)

1 хлопець.  Ото вміли наші предки: і словом влучити, і ногам роботу знайти...

2 хлдопець. А які побрехеньки знали.

 ( Виходять два хлопці)

   3 хлопець. Петре, за що тебе все по судах тягали?

   5 хлопець Та я вибив пил з панової шуби.

   3 хлопець Та ти ж зробив панові послугу.

   5 хлопець Воно-то так, та па лихо, в тій шубі пан був.

   6 хлопець А я ось іду мостом, а на мості Іван стоїть. Їсть хліб і дивиться у воду. Підійшов до нього та й питаю:

                     - Що робиш, Іване?

                     - Та їм хліб з рибою.

                     - А риба де?

                         -Та у воді.

7  хлопець.  А ось мені батько розказував, а йому дід переказував, а дідові його дід, котрий писарем при

                   Сагайдачному служив, що прибув одного разу козак на Запорожжя, у Січ вступати

Питають:

- Письменний? Читати вмієш?

- Не знаю, - каже, - може і вмію, але ніколи не пробував.

8 хлопець. Хлопці! Годі теревені правити.

                                           ( Сценка   „ Лаврін та Карпо”)

Лаврін.  (сперся на заступ). Карпе! А кого ти будеш оце сва­тати? Адже ж перед Семеном тебе батько оженить.

Карпо. Посватаю, кого трапиться.

Лаврін. Сватай, Карпе, Палажку. Кращої от Палажки не мас на всі Семигори.

Карпо. То сватай, як тобі треба.

Лаврін. Якби на мене, то я б сватав Палажку. У Палажки брови, як шнурочки; моргне - ніби вогнем сипне. Одна

              брова  варта вола, другій брові й ціни нема. А що вже гарна! Як на­мальована!

Карпо. Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби, а стан кривий, як у баби.

Лаврів. То сватай Хіврю. Хівря доладна, як писанка.

Карпе. Ні, вже доладна! Ходить так легенько, наче горох у ступі товче, а як говорить, то носом свистить.

Лаврін .То сватай. Вівдю. Чим ж Вівдя. не гарна? Говорить тонесенько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця.

Карпо. Тиха, як телиця. Я люблю, щоб дівчина була тро­хи бриклива, щоб мала серце трохи з перцем.

Лаврін. То бери Химку. Ця як брикне, то й перекинешся.

Карпо. Коли в Хімки очі, як у сови, а  своїм кирпатим носом вона чує, як у небі млинці печуть. А як ходить, то наче решетом горох точить, так викрутаси виробляє. ( обоє регочуть)

Лаврін. Тихо, дівчата йдуть.

Дівчата. Хлопці, ви без нас не сумували, поки ми вареники готували?

Хлопці. Та ні,  дівчата. Поки ви вареники готували, ми співомовки склали.

 

                   1.   Сидить москаль на рилавку,                                                  

                          Прищурює очі.

Так і знати, що псявіра

                       Вареників хоче.

 

                  2.  Хоче бідний вареників,

                      Та ніщо й питати!..

                      Та тілько їх по-нашому

                      Не вміє назвати.

 

                3.   "Хазяюшка, голубушка! –

                      Став він говорити. –

                      Свари-ка мне вот етаво!...”

                     „Та чого зварити?”

 

                 4.   Да  ентаво... как,  біш,  Єво

                      У вас називают?

                       Вот что, знаєш... берут тєсто,

                       Сиром накладают..."

 

                   5.   "Та Бог його святий знає

                       Що вам, служба, гоже!..

                       Тісто сиром накладають, —

                        То галушки може?"

 

                    6.  "Нє галушкі, нє галушкі,

                       Я галушкі знаю.

                       Сварі-ка мнє, галубушка...

                       Всьо, біш, забиваю...

 

                     7.   "Та Бог його святий знає

                          І добрії люди.

                          Сир у тісті? Хіба, може,

                           Чи не пиріг буде?"

 

                     8.   "Да нє пірог, галубушка!..

                          Екая досада!

                          Да знаєш лі, туда масла

                           Да сметани нада!.."

        9.   Здогадалась господиня.

                          Слава тобі, Боже! —

                          Та й говорить москалеві:

                         "Вареників, може?"

 

                     10.  Аж підскочив москалина,

                          Та ніколи ждати...

                         "Варенікі, варенікі!"

                          Та й пішов із хати.

 

1 хлопець. Тітко, тітко, а ви нам не розказали, звідки пішов отой звичай гада­ти на Андрія.

Текля. Розкажу, розкажу, я від старих людей чула Андрій - один із апостолів Ісуса Христа. Його ще називають

             Первозванним, бо саме його та його брата Симона Ісус зробив своїми першими учнями. Вони обидва були

              рибалками і одразу прийняли вчення Христа, тому і були наділені здатністю зцілювати хворих людей, Каліки,

              незрячі, хворі після зустрічі з ними одужували. Люди стали вірити, що саме в ніч народження апостола

            Андрія можуть збутися всі бажання, що їх омріяв ко­жен, а особливо дівчата. А ще старі люди кажуть, що все

             загадане   збудеться тоді, коли віриш у Боже провидіння, бо без віри гадання не буде мати ніякої сили.

1 дівчина. Ой, давайте і ми спробуємо поворожити. Дівчата, ви хочете знати  свою долю?

 Дівчата (всі). Хочемо.

2 дівчина. Я чула від бабусі, що для того, аби дізнатися, котра із нас швидше вийде заміж, треба почергово складати

                 чоботи до порога: чий швидше на поріг стане, та і заміж перша вийде.

3 дівчина. Ану, дівчата, давайте спробуємо. Роззувайтеся. Ти, Уляно, пер­шою в нас будеш, і так чобіт до чобота.

                    (Дівчата, сміючись, ворожать. Микола викрадає з порога перший чобіт.)

5 дівчина. О, доворожилася, що босою додому піду. Ану віддайте чобіт!

Микола. Не віддам

5 дівчина. Віддате, бо в ноги холодно.

Микола. А може, ще й взути.

5 дівчина. Ні, це я вже вмію, бо першою заміж збираюся

 

Текля. Ану, дітоньки, ходіть сюди. У мене е ворожба для хлопців. Ось вам макітра, А оце вода і перстені. Наливайте

             воду і спробуйте ротом дістати перстень з макітри. Хто швидше?

            (Хлопці ворожать. Дівчата сміються.)

1 дівчина. Досить вже ворожити. А чи зможете ви загадку відгадати?

Хлопці.  Зможемо! Зможемо! Загадуй.

Ведуча.

Загадка

Химерний, маленький,

Бокастий, товстенький

 Коханчик удався.

У тісто прибрався,

Чимсь смачним напхався,

В окропі купався.

 На смак уродився,

В макітрі скакав...

Не довго нажився,

У дірку скотився,

Круть - верть та й пропав.

Хотів був догнати –

Шкода шкандибати:

Лови не лови!

 А як його звати –

Лінуюсь сказати,

А нуте лиш ви?

(Парубки задумались. )

Дівчата. Ану-ану!

Стецько. Та це ж вареники!

 Уляна. Милі гості., просим сісти.

              Вареники будем їсти 

              Вареники непогані, 

             Вареники у сметані.

 Стецько.  Їсти?! Зараз. Я б снідав - все б їв, я б обідав - все б їв, я б вечеряв - все б їв.  

(Вибігає за варениками. Стецько йде попереду, несе ва­реники. Дівчата слідом виносять вареники.)

Текля.

Їжте, їжте, просим щиро.

Вареники наші з сиром.

 Вареники непогані,

 Вареники у сметані.

Пісня «А мій милий вареничків хоче»

 

                 А мій милий вареничків хоче (2)

Навари, милая, навари, милая, (2)

 Навари, уха-ха, моя чорнобривая.

 

 А дров вже нема, милий мій миленький,

 А дров вже нема, голубе сизенький.

 

Нарубай, милая, нарубай, милая,

Нарубай, уха-ха, моя чорнобривая.

 

А сил вже нема, милий мій, миленький,

 А сил вже нема, голубе сизенький.

 

Помирай, милая. помирай, милая,

Помирай, уха-ха, моя чорнобривая.

 

А з ким будеш доживать, милий мій, миленький,

А з ким будеш доживать, голубе сизенький?

 

Із кумою, милая, із кумою, милая,

 Із кумою, уха-ха, моя чорнобривая.

 

1 дівчина. Ой, а у моєму варенику в середині гроші. Напевно, багатою буду.

2 дівчина. А у мене - вареник із сіллю ~ смачна начинка (сміється).

1 хлопець. А у мене з перцем вареник, але вже смачненький, гостренький, в саме серце запік, як твої очі, Уляно,

Уляна. Чи то й справді мої очі тобі так допікають?

1 хлопець. Ні, але я без них жити не можу. Все б дивився і дивився, яку криницю бездонну і глибоку.

(Співає українську народну пісню 'Чорнії брови, карії очі". Дівчата і хлопці пригощають глядачів у залі варениками.)

Ведуча 1. Скільки  б не співали.

                  А прощатись час.

 Ведуча 2.  Кращі побажання

                  Ви прийміть від нас.

                  Хай у вас і в нас все буде гаразд,

                  Щоб ви і ми щасливі були!

 

(На сцену виходять усі учасники і співають пісню)