18 травня о 18:00Вебінар: Інтерактивний урок математики: алгоритми та приклади створення дидактичних матеріалів

Виховний захід "Привітання осені"

Про матеріал

Виховний захід має ліричний характер, насичений віршами та піснями про осінь та любов. Має на меті розкрити характер осені, її суть та її красу. Розвиває в учнів творчі здібності та театральну майстерність. Розрахований на учнів 8-9 класів.

Перегляд файлу

Виховний захід «Привітання осені»

(УЧАСНИКИ: Ведучі, Осінь, Журба, Злива, Вересень, Жовтень, Листопад)

Звучить музика. Слайд шоу «Осінні фото»

Ведучий:

Вона одна вдягала колір смутку,

який так личив до її очей,

І не шукаючи розради сама блукала між тіней.

Така вся горда, неприступна,

Хоч ніжністю тремтить душа,

І зачарована казками

Цариця осінь вже прийшла,

 

Шепіт, шелест, шерех листя

Ходить осінь золотиста

Жовтокоса, багряниста,

З тихим шумом падолисту

Загорнулися в тумані

Запечалені світанки,

Ходить осінь по стежинах

Губить літа витинанки

Золотими ниточками

Вишива сорочки кленам

І засмаглими руками

Листя струшує зелене.

 

Ведучий: Якось так незрозуміло, спочатку ця пора така красуня, немов її вдягає найдорожчий і найвідоміший модельєр, вкладаючи в неї всі свої задуми і мрії. А згодом вичерпавши свої ідеї, скине з неї жовто-багряне мереживо перетворивши її на змучену втомлену жінку, думки якої ріжуть зболілу душу. Отака вона осінь...,

 

Осінь - час мріяти і дивитися різнокольорові сни,

Запивати холод найкращим жасминовим чаєм,

Осінь - час парасольок, що давно застоялись в кутку.

Час нових плащів, та неминучої  наявність  фраз

Про сумній листопаді, та про примхи  погоди ...

І, звичайно, це час-любити всупереч всім законам природи!

Ведучий:

Тихенько на поріг красуня Осінь,

А з нею пані Злива і Журба

Приходять в пишному вбранні

Та вибирають жениха

(На сцені з’являється дівчини-подруги Осінь, Журба, Злива.)

Журба:

Ваш перший ковалер, несе вам дощ ласкавий,

Де краплі чисті, ніжні як роса,

Так хочеться до нього у обійми,

Де розуміння, де натхнення, де Душа...

Вересень - добрго літа відгомін!

Ваш другий ковалер, то є- Кохання,

Що сховалось від цікавості очей,

І теплий дощ,

І є ще Сподівання

Умитий ранок прохолодою ночей.

Місяцю Жовтень - символ краси. Пензликом вмить розмалює ліси!

Ваш третій ковалер.

Він -сильний і холодний,

І дощ фарбує сірим сто тіней,

І робиться так сумно у чеканні,

Ще до весни, крізь сотню галерей.

Листопад-Говорять у народі завжди зиму віщує в природі!

Журба:  На небі зорі. Догоряє вечір. Сідає сонце. Вересень до речі!

(На сцені з’являється гарно одягнений  хлопець Вересень. На екрані проектора романтичні  фото  хлопця, притаманні місяцю Вересню)

Вересень:

Ковтками вересневого повітря

Пори нової поглинаю чари.

Очима барв вбираючи палітру

В душі напівпусті резервуари.

Неймовірна. Ненаглядна.

Чарівна та неповторна.

Ти засліпила мене своєю красою

Вічність я хочу бути з тобою!

Осінь:

Привіт! Ти посміхаєшся  до мене

Неначе принц казковий

І у очах твоїх зелених

Краптинки сонця і журби.

Злива:

А на що ти готовий заради кохання?

З опалу скажеш, що на все!

А докази? На словах все гарно и казково А на ділі?

Кохання варто того, щоб дивувати та тішити!

Журба: Несіть дари нам вересневі!

Осінь: Несіть мені дари! Прозорий мед несіть!

Що пахне гречкою і теплими дощами

І золотий ячмінь і втіху,верховіть

Достиглі яблука,де рожевіють плями

І виноград міцьний….

 

 

Осінь:

А Я  ішла по жовтим килимам
По золотим, червоним і багряним.
Я – осінь. Іній сизий по дахам.
Я – осінь золота з легким туманом.
Із літом бабиним у промені тепла.
Я - з листя щедра, міцно сплетена корона.
З кленового… Далеко забрела.
А небо, кольору волошок. Й трохи льону.
Таке блакитне. Я його люблю.
Таке високе… Як не милуватись?
Із листя щось сплету… Ні, постелю!
Щоб бачили, що осінь – то є радість.
Що осінь – то у розкоші ліси
Я сяю в краплях, наче в діамантах.
Я – осінь, сповнена звичайної краси…
Тієї, що багатств найбільших варта!

Вересень: Закоханий я  в Осінь до нестями несу мої дари! Мої дари – пісні та вірші.

Журба: Така  пора прекрасна для прекрасна для поета….

Пісня про осінь.

Журба: Жовтень!  Ти прийшов раптово. Здавалося, ще вчора Вересень блищав у сонячних променях. Та дні вересневі швидко промайнули. Як уже сьогодні Жовтень вітає  нас. Холоди прагнуть прийти на землю та сказати:Теплим дням настав кінець!

Осінь: У сирому жовтні я зовсім одна. Холодний дощ зібрався в калюжі під ногами.

Мені самотньо і холодно. Спогади гаснуть. Неясне очікування - Це майбутнє  щастя.

Мій Жовтень! Врятуй мою душу! Блукаю я одна і несміливо листя приминаю. Брешу собі, що не люблю. Я брешу, що забуваю!

Журба:  Жовтень – одна надія обіцяє щастя!    

Жовтень: Витонченість. Неповторність твоєї краси надихає мене до божевільних вчинків.

Ти найкрасивіше створіння у світі! Хочу Залишити твою красу Навічно!

Я  надихну поетів і художників на створення творів і картин в яких застигла  твоя краса.

Осінь:Твої палкі слова кохання запали мені у серце. Серце шалено калатається.

Паморочиться в голові як від легкого сп’яніння! Я забуваю Вересень і віддаляюсь…

Злива: Осінь – наречена Вересня. Закохалась в Жовтень? Ти диви, які картини він Осені подарував!

Слайд шоу «Картини осені»

Ведучий: Враз набігли хмари,небо затягнули і дощі холодні,мов з відра,полили. Холодно зробилось  і  до долу листя впало кольорове.

Осінь: У зажурі небо плаче, а кохання жовтня нічого не значить!  Ненавиджу!

Жовтень: Чим я тобі завинив? Стала ти холодна. Стала непривітна. Пил моєї страсті враз охолодила.

Осінь: Жовтень! Ти допоміг мені зрозуміти. Як що ти станеш моїм чоловіком, все це залишиться назавжди,Я можу  звикнути і стати такою,як ти. Хмари кольору асфальту. Люди будуть ховатися у шарфи і  поспішати до дому,шльопати по калюжах. Така погода створена для гарячого чаю, варення, мелодрам! Мені все одно що думають інші, а я чекаю рідний Вересень.

Жовтень: Не згадуй про минуле, Прийми дарунки  і не сумуй!

Танець «Осінній вальс»

Журба: Чому тільки в години розлуки розумієш, як сильно ти кохаєш?

Злива: Хандра на серці – дуже це банально. Боляче? Перестаньте! Плюньте! Ну і що, що нічого не вийшло! На себе красуню подивіться!!! Дайте час Листопаду кружляти та розставити все на свої місця!

Журба: І з’являється  місяць похмурий і темний. Буде з вами він до останнього дня!!!

 

Листопад:

 

Дивна! Незабутня!

Як можеш ти наказати не бути дощу, коли існують хмари!

Як можеш ти наказати мені не закохатися, якщо існуєш ти!

Я люблю тебе осінь і прошу будь зі мною!

 

Осінь: Брр!  Як холодно. Кришталеве повітря. Цей листопад дуже дивний-все покривається тонкою скоринкою льоду навіть серце! Сірі вулиці ,небо,люди! Мене бентежить хмурість листопада.

 

Журба: Да. Мерзлякувато. Сиро. Проте,немає  виснажливої спеки ні лютих холодів.

 

Осінь: Все вірно. Ти маєш сенс. Так, я трохи захват відчуваю від  ніжної печалі і дощів. Коли так низько хмари. Природа мовчазна та дощик мрячить злегка. Осінній парк до себе кличе, вабить…..

 

Листопад: Та є і без взаємності кохання. Коли душа від холоду тремтить. Коли не світиться в очах бажання. Теплом коханий погляд не горить. Коли тепло своє віддати хочеш. Летиш,немов метелик на вогонь. Слова любові лише собі шепочеш. Несеш тепло своїх долонь,а бачиш тільки лід у неї в серці. Чужі для неї теплі почуття. Крізь стінки льоду ніжність не проб’ється. Зламається, мов гілочка життя.

Тоді, тьмяніє враз барвистий килим. Стає для тебе білий світ немилим. І серце рветься,томиться страждає. Томиться у печалі і насамоті. Та все одно лише її кохає-єдину найдорожчу у житті!

 

Журба: Є ліки від нещасного кохання. Це вірші – серця трепетні зізнання!

 

Вірш про любов

 

Злива: Взаємність завжди зігріває душу. А невзаємність з ніжних хвиль на сушу Кохання човен викинуть спішить. Не зможеш ти повернути назавжди свого синьоокого, ласкавого Вересня, бо сильні чари має Жовтень, а Листопад – великий чаклун.

 

Осінь: О листопад!ти навчив мене вірити! Незнищенна тобою, Незневолена!

Мені болить, але я не кричу. Я мабуть просто тихо збожеволіла Та не від тебе –від твого дощу!

 

Злива: Набридла туга  до смерті  в природі, в серці, скрізь! Скільки можна топитися в сльозах! От  я хочу найяскравішу в світі парасольку, щоб прогнати сірий настрій раз і назавжди!

Журба: Добра пісня вилікуй  її душу та збережи  наш спокій!

 

Пісня «Медленно уходит осень»

 

Осінь:

Все нагадує мені про любий Вересень.

Нехай всі лають холода я закохана! І неприхильна.

Пройду тернистий шлях аби золотистий Вересень був зі мною рядом.

Це він дав привід сподіватись!

Ніжний мій! Яка нестерпна та жорстока ця розлука!

Я пам’ятаю присмак твоїх губ

Тепло долонь і шал жагучих слів.

Минають дні, а и мені ще люб.

Минають дні, а ти не відболів.

І далі серце рветься на шматки

Щодня його по клаптю віддаю.

За ніжний дотик рідної руки,

За посмішку розхристану твою,

За випадковий погляд,за привіт,

За цей обділений тобою світ!

 

Журба: Вона як і раніше любить!!! Як і раніше чекає! Як і раніше вірить у дива!

Злива: Отож щороку, чекає  Осінь свого  Вересня. Потім знову чаклує Жовтень.

Плаче, тужить Осінь за своїм втраченим нареченим, і втішає її мудрий сивий Листопад.

 

Пісня про любов (осінь)

 

Осінь:

Кохання-дар небес, що дав Всевишній.

Його людині треба берегти.

Це - світлий Янгол і Диявол грішний.

Що поруч йдуть одвічно у житті!

doc
Додано
13 серпня 2018
Переглядів
620
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку