Виховний захід "Привітання осені"

Виховний захід «Привітання осені»

(УЧАСНИКИ: Ведучі, Осінь, Журба, Злива, Вересень, Жовтень, Листопад)

Звучить музика. Слайд шоу «Осінні фото»

Ведучий:

Вона одна вдягала колір смутку,

який так личив до її очей,

І не шукаючи розради сама блукала між тіней.

Така вся горда, неприступна,

Хоч ніжністю тремтить душа,

І зачарована казками

Цариця осінь вже прийшла,

 

Шепіт, шелест, шерех листя

Ходить осінь золотиста

Жовтокоса, багряниста,

З тихим шумом падолисту

Загорнулися в тумані

Запечалені світанки,

Ходить осінь по стежинах

Губить літа витинанки

Золотими ниточками

Вишива сорочки кленам

І засмаглими руками

Листя струшує зелене.

 

Ведучий: Якось так незрозуміло, спочатку ця пора така красуня, немов її вдягає найдорожчий і найвідоміший модельєр, вкладаючи в неї всі свої задуми і мрії. А згодом вичерпавши свої ідеї, скине з неї жовто-багряне мереживо перетворивши її на змучену втомлену жінку, думки якої ріжуть зболілу душу. Отака вона осінь...,

 

Осінь - час мріяти і дивитися різнокольорові сни,

Запивати холод найкращим жасминовим чаєм,

Осінь - час парасольок, що давно застоялись в кутку.

Час нових плащів, та неминучої  наявність  фраз

Про сумній листопаді, та про примхи  погоди ...

І, звичайно, це час-любити всупереч всім законам природи!

Ведучий:

Тихенько на поріг красуня Осінь,

А з нею пані Злива і Журба

Приходять в пишному вбранні

Та вибирають жениха…

(На сцені з’являється дівчини-подруги Осінь, Журба, Злива.)

Журба:

Ваш перший ковалер, несе вам дощ ласкавий,

Де краплі чисті, ніжні як роса,

Так хочеться до нього у обійми,

Де розуміння, де натхнення, де Душа...

Вересень - добрго літа відгомін!

Ваш другий ковалер, то є- Кохання,

Що сховалось від цікавості очей,

І теплий дощ,

І є ще Сподівання…

Умитий ранок прохолодою ночей.

Місяцю Жовтень - символ краси. Пензликом вмить розмалює ліси!

Ваш третій ковалер.

Він -сильний і холодний,

І дощ фарбує сірим сто тіней,

І робиться так сумно у чеканні,

Ще до весни, крізь сотню галерей.

Листопад-Говорять у народі завжди зиму віщує в природі!

Журба:  На небі зорі. Догоряє вечір. Сідає сонце. Вересень до речі!

(На сцені з’являється гарно одягнений  хлопець Вересень. На екрані проектора романтичні  фото  хлопця, притаманні місяцю Вересню)

Вересень:

Ковтками вересневого повітря

Пори нової поглинаю чари.

Очима барв вбираючи палітру

В душі напівпусті резервуари.

Неймовірна. Ненаглядна.

Чарівна та неповторна.

Ти засліпила мене своєю красою

Вічність я хочу бути з тобою!

Осінь:

Привіт! Ти посміхаєшся  до мене

Неначе принц казковий

І у очах твоїх зелених

Краптинки сонця і журби.

Злива:

А на що ти готовий заради кохання?

З опалу скажеш, що на все!

А докази? На словах все гарно и казково А на ділі?

Кохання варто того, щоб дивувати та тішити!

Журба: Несіть дари нам вересневі!

Осінь: Несіть мені дари! Прозорий мед несіть!

Що пахне гречкою і теплими дощами

І золотий ячмінь і втіху,верховіть

Достиглі яблука,де рожевіють плями

І виноград міцьний….

 

 

Осінь:

А Я  ішла по жовтим килимам
По золотим, червоним і багряним.
Я – осінь. Іній сизий по дахам.
Я – осінь золота з легким туманом.
Із літом бабиним у промені тепла.
Я - з листя щедра, міцно сплетена корона.
З кленового… Далеко забрела.
А небо, кольору волошок. Й трохи льону.
Таке блакитне. Я його люблю.
Таке високе… Як не милуватись?
Із листя щось сплету… Ні, постелю!
Щоб бачили, що осінь – то є радість.
Що осінь – то у розкоші ліси
Я сяю в краплях, наче в діамантах.
Я – осінь, сповнена звичайної краси…
Тієї, що багатств найбільших варта!

Вересень: Закоханий я  в Осінь до нестями несу мої дари! Мої дари – пісні та вірші.

Журба: Така  пора прекрасна для прекрасна для поета….

Пісня про осінь.

Журба: Жовтень!  Ти прийшов раптово. Здавалося, ще вчора Вересень блищав у сонячних променях. Та дні вересневі швидко промайнули. Як уже сьогодні Жовтень вітає  нас. Холоди прагнуть прийти на землю та сказати:Теплим дням настав кінець!

Осінь: У сирому жовтні я зовсім одна. Холодний дощ зібрався в калюжі під ногами.

Мені самотньо і холодно. Спогади гаснуть. Неясне очікування - Це майбутнє  щастя.

Мій Жовтень! Врятуй мою душу! Блукаю я одна і несміливо листя приминаю. Брешу собі, що не люблю. Я брешу, що забуваю!

Журба:  Жовтень – одна надія обіцяє щастя!    

Жовтень: Витонченість. Неповторність твоєї краси надихає мене до божевільних вчинків.

Ти найкрасивіше створіння у світі! Хочу Залишити твою красу Навічно!

Я  надихну поетів і художників на створення творів і картин в яких застигла  твоя краса.

Осінь:Твої палкі слова кохання запали мені у серце. Серце шалено калатається.

Паморочиться в голові як від легкого сп’яніння! Я забуваю Вересень і віддаляюсь…

Злива: Осінь – наречена Вересня. Закохалась в Жовтень? Ти диви, які картини він Осені подарував!

Слайд шоу «Картини осені»

Ведучий: Враз набігли хмари,небо затягнули і дощі холодні,мов з відра,полили. Холодно зробилось  і  до долу листя впало кольорове.

Осінь: У зажурі небо плаче, а кохання жовтня нічого не значить!  Ненавиджу!

Жовтень: Чим я тобі завинив? Стала ти холодна. Стала непривітна. Пил моєї страсті враз охолодила.

Осінь: Жовтень! Ти допоміг мені зрозуміти. Як що ти станеш моїм чоловіком, все це залишиться назавжди,Я можу  звикнути і стати такою,як ти. Хмари кольору асфальту. Люди будуть ховатися у шарфи і  поспішати до дому,шльопати по калюжах. Така погода створена для гарячого чаю, варення, мелодрам! Мені все одно що думають інші, а я чекаю рідний Вересень.

Жовтень: Не згадуй про минуле, Прийми дарунки  і не сумуй!

Танець «Осінній вальс»

Журба: Чому тільки в години розлуки розумієш, як сильно ти кохаєш?

Злива: Хандра на серці – дуже це банально. Боляче? Перестаньте! Плюньте! Ну і що, що нічого не вийшло! На себе красуню подивіться!!! Дайте час Листопаду кружляти та розставити все на свої місця!

Журба: І з’являється  місяць похмурий і темний. Буде з вами він до останнього дня!!!

 

Листопад:

 

Дивна! Незабутня!

Як можеш ти наказати не бути дощу, коли існують хмари!

Як можеш ти наказати мені не закохатися, якщо існуєш ти!

Я люблю тебе осінь і прошу будь зі мною!

 

Осінь: Брр!  Як холодно. Кришталеве повітря. Цей листопад дуже дивний-все покривається тонкою скоринкою льоду навіть серце! Сірі вулиці ,небо,люди! Мене бентежить хмурість листопада.

 

Журба: Да. Мерзлякувато. Сиро. Проте,немає  виснажливої спеки ні лютих холодів.

 

Осінь: Все вірно. Ти маєш сенс. Так, я трохи захват відчуваю від  ніжної печалі і дощів. Коли так низько хмари. Природа мовчазна та дощик мрячить злегка. Осінній парк до себе кличе, вабить…..

 

Листопад: Та є і без взаємності кохання. Коли душа від холоду тремтить. Коли не світиться в очах бажання. Теплом коханий погляд не горить. Коли тепло своє віддати хочеш. Летиш,немов метелик на вогонь. Слова любові лише собі шепочеш. Несеш тепло своїх долонь,а бачиш тільки лід у неї в серці. Чужі для неї теплі почуття. Крізь стінки льоду ніжність не проб’ється. Зламається, мов гілочка життя.

Тоді, тьмяніє враз барвистий килим. Стає для тебе білий світ немилим. І серце рветься,томиться страждає. Томиться у печалі і насамоті. Та все одно лише її кохає-єдину найдорожчу у житті!

 

Журба: Є ліки від нещасного кохання. Це вірші – серця трепетні зізнання!

 

Вірш про любов

 

Злива: Взаємність завжди зігріває душу. А невзаємність з ніжних хвиль на сушу Кохання човен викинуть спішить. Не зможеш ти повернути назавжди свого синьоокого, ласкавого Вересня, бо сильні чари має Жовтень, а Листопад – великий чаклун.

 

Осінь: О листопад!ти навчив мене вірити! Незнищенна тобою, Незневолена!

Мені болить, але я не кричу. Я мабуть просто тихо збожеволіла Та не від тебе –від твого дощу!

 

Злива: Набридла туга  до смерті  в природі, в серці, скрізь! Скільки можна топитися в сльозах! От  я хочу найяскравішу в світі парасольку, щоб прогнати сірий настрій раз і назавжди!

Журба: Добра пісня вилікуй  її душу та збережи  наш спокій!

 

Пісня «Медленно уходит осень»

 

Осінь:

Все нагадує мені про любий Вересень.

Нехай всі лають холода я закохана! І неприхильна.

Пройду тернистий шлях аби золотистий Вересень був зі мною рядом.

Це він дав привід сподіватись!

Ніжний мій! Яка нестерпна та жорстока ця розлука!

Я пам’ятаю присмак твоїх губ

Тепло долонь і шал жагучих слів.

Минають дні, а и мені ще люб.

Минають дні, а ти не відболів.

І далі серце рветься на шматки

Щодня його по клаптю віддаю.

За ніжний дотик рідної руки,

За посмішку розхристану твою,

За випадковий погляд,за привіт,

За цей обділений тобою світ!

 

Журба: Вона як і раніше любить!!! Як і раніше чекає! Як і раніше вірить у дива!

Злива: Отож щороку, чекає  Осінь свого  Вересня. Потім знову чаклує Жовтень.

Плаче, тужить Осінь за своїм втраченим нареченим, і втішає її мудрий сивий Листопад.

 

Пісня про любов (осінь)

 

Осінь:

Кохання-дар небес, що дав Всевишній.

Його людині треба берегти.

Це - світлий Янгол і Диявол грішний.

Що поруч йдуть одвічно у житті!