Виховний захід " Свічка пам'яті"

Черкаська загальноосвітня

школа І-ІІ ступенів

 

 

 

 

 

Виховний захід

«Свічка пам’яті»

 

 

 

 

 

 

 

                                               

                                         

 

 

 

                                      Автор

                                                    Пащенко Т.О.

 

 

 отг.Черкаське

2019 р.

        Тема: Свічка пам’яті.

Мета : Ознайомити учнів з історією винекнення голоду в 1932-1933 рр. в Україні та

з тим , як це висвітлено  в літературі;

Викликати в учнів співчуття до долі людей, які жили в ті тяжкі часи.

Виховувати прагнення зберігати в пам'яті історію рідного народу.

Очікувані результати: розуміння школярами масштабів жорстокості, з якою винищували український народ, виховання особистої стурбованості кожного за події тих років.

Аудиторія : учні 5-9 класів.

Обладнання: На столі ікона, хліб, свічки, колоски перевязані чорною стрічкою,

рушник, презентація.

Хід заходу

Лунає музика Баха. Учні одягнені у вбрання темного кольору виходять з обох боків і шикуються в журавлиний ключ.

Учень 1( запалює свічку).

Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками.

Я зітхну... Запалю обгорілу свічу.

Помічаю: не замки — твердині, не храми

 — Скам'янілий чорнозем — потріскані стіни плачу.

 Піднялись, озиваються в десятиліттях

З далини, аж немов з кам'яної гори Надійшли.

 Придивляюсь: «Вкраїна, двадцяте століття»

 І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три»

Учень 2

Шість років тривало в Україні лихо. Ми ще називаємо це лихо руїною. Шість важких виснажливих років громадянської війни, інтервенції з боку іноземних держав, експерименти більшовиків привели до глибокої економічної кризи. Промисловість – 10 відсотків рівня 1913 року. Безробіття, безпритульні діти. Посіви скоротились на 20 відсотків. Не вистачає тяглової сили, реманенту. Сільське господарство занепадає. Примара голоду почала рухатись по Україні.

Ще й велика посуха на півдні України. Навіть зерна не повернули , яке посіяли. А тут ще й Москва вимагає 100 вагонів хліба. Голод почався глибокої осені 1921 року, пік досяг 1922 року. Голодувало 1,9 мільйонів  дітей. Страхітливі картини голоду.

Учень 3

У той рік заніміли зозулі,

Накувавши знедолений вік,

Наші ноги розпухлі узули

В кирзяки-різаки у той рік.

У той рік мати рідну дитину

Клала в яму, копнувши під бік.

Без труни, загорнувши в ряднину…

А на ранок помер – помер чоловік

І невтому, трудягу старого,

Без хреста повели у той  бік…

І кістьми забіліли дороги

За сто земель сибірських, сто рік.

У той рік і гілля, і коріння –

Все трощив буревій навкруги…

І стоїть ще й тепер Україна,

Як скорбота німа край могил.

Учень 4

Осінь 1922 року. Голод відступив.

Україна не вмерла…

Будувалась, квітла, зеленіла, розквітала і міцніла..

Знову чорна хмара наступила,

Сонце людям затулила.

І почалась друга епопея голоду.

Учень 5

Жахливим злочином проти власного народу став штучний голод 1932-1933 рр. Геноцид був спричинений колективізацією, хлібозаготівлями. Ще й кліматичні умови допомогли. Але основною причиною голоду є штучний характер геноциду проти власного народу. 6 грудня 1932 року Раднарком УРСР ухвалив постанову «Про занесення на чорну дошку сіл, які злісно ухиляються від хлібозаготівлі». Припинили постачання продовольства у колгоспах і господарствах 85 районів України. Кругом стояли патрулі і без довідки сільської раи нікого не випускали за межі села. Село голодує. Вже сама смерть хазяйнує по селу.

Дитина.

Що там у тебе в руці?!

Дай мені, Бозю, хоч соломинку…

Щоб не втонути в Голодній Ріці.

Бачиш, мій Бозю, я ще – дитинка.

Тож підрости хоч би трохи бодай.

Світу не бачив ще білого, Бозю,

Я – пташенятко, прибите в дорозі.

Хоч би одненьку пір’їночку дай.

Тато і мама – холодні мерці,

Бозю, зроби, щоби їсти не хтілось!

Холодно, Бозю,

Сніг дуже білий.

Бозю, що там у тебе в руці?..

Учень 6

Вмирали люди, вмирали цілі села.

Коло тину – щоніченьки тіні.

І черешні, неначе монашенки,

Кожна стежка закутана в іній,

То все душі твої, Україно.

Учень 1

Народе мій ,

Вставай мерщій на ноги,

У праці крила

Дужче розправляй,-

І ти спізнаєш

Радість перемого,

Збагатиш свій

Чудовий рідний край!

Учень 2

І знову розквітла, і знову зміцніла,

Будовами рясніла, щебетом дітей співала,

Хлібом колосилась,

Жила, мріяла, цвіла…

Але немов той чорний крук

Упала ніч на Україну.

Учень 3

Закон від 7 серпня 1932 року про «5 колосків». Тисячі колгоспників , у тому числі підлітки, жінки засуджувались як злісні вороги народу. Репресії, хлібозаготівлі, посуха ще більша , ніж у 1921 році, масова втеча із сіл в міста, пошуки їжі. Не можна збирати колосків, бо передбачалось ув’язнення від 7 до 10 років з конфіскацією майна. Конфісковане зерно було експортоване у «братні країни» і причому безкоштовно як «братня допомога». Уряд втретє робив вигляд, що голоду немає. Історія повторилась втретє. Це був голод 1946-1947 років. Випадки людоїдства, дистрофії, анемії. Від голоду вмерло 1 мільйон чоловік.

Учень 4

Ти кажеш, не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимели до тла?

Як навіть вариво виймали з печі

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі

І з торбинок нужденних стариків?

Учень 5

Ти кажеш, не було голодомору?

Чому ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору,-

Греби, нічого людям не лишай!

Учень 6

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах…

А кажеш – не було голодомору!

Учень 1

Давайте сьогодні згадаємо усіх тих, хто страждав і помер під час великого Голодомору. В ці дні по всій Україні люди запалять свічки, щоб пом'янути тих, кого забрали сталінські катівні та голодна смерть. Хай же пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Учень 2

Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню – частинки вічного. А світло цих свічок хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас. Вони повинні жити в нашій пам’яті.

 Учень 3

Давайте сьогодні згадаємо усіх тих, хто страждав і помер під час великого Голодомору. В ці дні по всій Україні люди запалять свічки, щоб пом'янути тих, кого забрали сталінські катівні та голодна смерть. Хай же пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

 Учень 4

Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню – частинки вічного. А світло цих свічок хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас. Вони повинні жити в нашій пам’яті.

 Учень 5

- Горить свічка пам' яті...

- Підведімося, схилімо голови й пом'янімо тих, кого забрав з життя голод.

(Відеокліп  О. Білозір «Свічка»

Учень 6

Дай, Боже, щоб це ніколи більше не повторилось!

Хай світло від свічки у небо летить,

Хоча б одну душу зігріє в цю мить.

Щоб душа ця загублена спокій знайшла

І у вічність до Бога вона відійшла.

Учень 1

Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія тих років все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років.

Учень 2

Нині доля Батьківщини в руках Ваших батьків, завтра – у Ваших. Аби трагедії народу ніколи не повторилися необхідно, щоб Ваші руки були міцними, надійними, голови – світлими, а серця – благородними.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Закон України №376 – V «Про Голодомор 1932-1933 рр. в Ук­раїні» (від 28 листопада 2006 р.) // Директор школи. – 2007. – № 9-12. – С. 78-79.
2. Андрущенко Б.  Факт геноциду проти українців визнає ООН// Освіта України. – 2002. – № 94 (26 листопада). – С. 9.
3. Антологія пам'яті: Київщина: Поетичні твори. Чернігівщина: Спогади очевидців. Поезія // Українська мова та літерату­ра. – 2002. – № 42. – С. 4-7.
4. Бойко Л., Чорна В. «Розіп'ята ду­ша на хресті всевишньої печалі» (Тема Голодомору 1932-1933 рр. в усній народній творчості) (розробка інтегрованого уроку) // Українська мова та літерату­ра. – 2006. – № 3-4. – С. 8-11.
5. Боровицька О. Дзвони пам’яті: літературно-музична композиція в пам’ять про голодомор 1933 // Шкільний світ. – 2004. – №6. – 16-18.
6. Вареник Т.Г. Злочин про нації (до Дня пам’яті жертв голодомору) //Шкільна бібліотека. – 2006. – №10. – С.7-8.
7. Гаврилова Л.Г. Голодомор 1932-1933 р.р. в Україні (Урок-суд. 10 клас) // Позакласні заходи з історії / Упоряд. Н.І. Харківська. – Х.: Вид.гр. «Основа», 2005. – С.67-75.
8. Година скорботи (пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 р.р.) // Г.М. Бондарчук, М.М. Тимочків. Виховні години. 9 клас: на допомогу класному керівнику. – Тернопіль: Навчальна книга. Богдан, 2007. – С.61-68.
9. Голодомор 1932-1933: пошук правди // Історія та правознавство. – 2006. – №8-9. – С.28-32.
10. Гончаренко Т. Голгофа голодної смерті (Вшанування пам'яті жертв Голодомору) // Позакласний час. – 2004. – № 19-20. – С. 51.
11. Гупан Н.Л Пометун О. Голодомор 1932-1933 років в Україні (При­чини Голодомору. Масштаби та наслідки) // Відкритий урок. — 2003. – № 3-4. – С. 37-39.
12. Гутарева С. «Голодні очі»: матеріал до уроку-реквієму в 11-му класі // Українська мова та літе­ратура. – 2006.– № 44.– С. 7-11.