Виховний захід "Українська хата - оберіг нашого народу"

Капран Лариса Олександрівна,

учитель української мови та літератури

Лебединського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3

 Лебединської міської ради Сумської області.

Виховний захід

Тема. Українська хата – оберіг нашого народу

Мета: розширити знання учнів про українську хату, як один з оберегів українського народу, формувати полікультурну та громадянську компетентності, виховувати любов до культури рідного народу, до звичаїв і традицій українців, виховувати національну самосвідомість та розуміння національної ідентичності й самобутності української нації.

Методи й прийоми: бесіда, мультимедійна презентація, «соняшник бажань», «мікрофон», «коло ідей», «незакінчене речення», «скарбничка  прислівї'в».

Обладнання: мультимедійна презентація, пелюстки «соняшника» для побажань, фліпчат, ватман з контурами хати, малюнки калини, барвінку, лелеки, інформаційні роздаткові матеріали, смужки кольорового паперу, фломастери.

Перебіг заходу

І. Організаційний момент.

Створення позитивної емоційної атмосфери.

– Діти, кожен із нас хоче  бути щасливим. Побажаймо один одному щиро того, що вважаєте необхідним для щастя, запишімо побажання на пелюстках і створімо наш емоційний соняшник.

(Поряд із соняшником на дошці прикріплюю на дошці малюнки калини, барвінку, лелеки)

Учитель.

–   Діти, яким словом можна узагальнити всі зображення, що є на дошці (обереги).

– А з яким іще оберегом асоціюються ці предмети? Згадайте картини, ілюстрації, де ви бачили ці зображення. Біля чого їх часто малюють? (біля української хати)

ІІ.  Повідомлення теми заходу. Мотивація навчальної діяльності.

– Сьогодні ми з вами поговоримо про українську хату.

– Як ви думаєте, чому хата була оберегом? (там жила родина, хата була захистом, переходила у спадок від батька до сина)

– А які поняття у вас асоціюються зі словом "хата"? Ми маємо на фліпчаті контури хати, пропоную заповнити їх словами-асоціаціями. (родина, затишок, любов, батьки, сім'я, традиції, радість, відповідальність, турбота і т.д.)

Визначення сподівань учасників заходу

– Що б ви хотіли почути сьогодні про українську хату? (учні висловлюють свої побажання).

ІІІ. Інформаційна частина заходу

Учитель.

 Хата – не просто дім, у якому проживала сім’я, це окремий всесвіт, де народжувалися, росли, закохувалися, одружувалися, господарювали та помирали. Так повелося, що для українців побудувати дім означало не лише залити фундамент та викласти стіни, а й створите місце для родового гнізда, народити, виростити та виховати в ньому дітей, добрими, працьовитими та віруючими. То ж про хату багато складено прислів'їв. Згадайте їх.  А хто не пригадає, то у вас на партах є підказки.

То ж запрошую вас до створення «скарбнички прислів'їв».

(зразки прислів'їв)

Нова хатка –  нова гадка.

Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.

Хату руки держать.

І собака зимою про хату думає.

Хата чужая, як свекруха лихая.

У своїй хаті й кутки помагають.

Не гарна хата кутами, а гарна пирогами.

Своя хата – своя правда, своя стріха – своя втіха .

Де багато господинь, там хата неметена.

У гостях добре, а дома ліпше.

Усюди гаразд, а вдома найліпше.

У чужій хаті і тріска б'є.

Вдома і стіни допомагають.

Свій дім не ворог: коли прийдеш, прийме.

Своя стріха –  своя втіха.

Своя хата – своя правда.

Ніхто не виносить сміття з хати.

(пояснення значення слова «стріха» – солом'яна або очеретяна покрівля, у контексті зазначеного прислів'я синонім до слова «хата»)

Учитель.

 Як бачите, прислів'я відображають шанобливе ствлення до оселі та підтверджують бачення українців хати як оберега. А ще цікаво те, що в кожного регіону України хати різнилися екстер'єром та інтер'єром. Запрошую вас переглянути слайди презентації, на яких представлено вигляд хат і знайти щось спільне, а щось відмінне.

(перегляд слайдів презентації)

 

 

 "Мікрофон" (обговорення матеріалу, що запам'ятався учням)

Учитель. Отже, підіб'ємо підсумки.  Зовні українська хата виглядала так, щоб підкреслювати смаки селянина, характер, особливості. Але з другого боку хата мала відображати й унікальність та неповторність місця, де була розташована, тої землі, що була для неї та її власника рідною. Традиції хати уособлюють творчий хист українського народу, його бачення світу, його досвід, художній та естетичний смак.

А тепер поговорімо про внутрішнє оздоблення хати.

Найважливіше місце в хаті – покуття

 Із давніх-давен повелося вважати найважливішим та найсвятішим місцем у будинку саме покуття. Тут завжди вішали вишиті рушники, клали писанки та розміщували інші важливі атрибути для обрядових дійств. Із прийняттям християнської віри в Київській Русі саме на покутті почали розміщувати домашній іконостас, оздоблюючи ікони тими ж вишитими рушниками, які слугували доказом поваги та важливості віри в Бога.

 Усі найважливіші події в родині проходили саме біля покуття: і заручини та благословення молодих, і весільний посад молодих, і перша купіль новонародженого члена родини, і прощання з покійним. На покутті, або в Червоному кутку (так інколи називають покуття), за іконами зберігали освячені речі: вербову гілку з Вербної неділі, шматочок паски з Великодня, свячену воду, свічку-громовичку зі Стрітення та інші. На Різдво саме під образами ставився Дідух.

 Ви  бачите, як багато в українській оселі було рушників. На сьогодні ви готували повідомлення про рушники а також про інші складники внутрішнього оздоблення хати. Запрошую поділитися інформацією.

Повідомлення учнів. (супроводжуються слайдами)

 Учень. Вишиті рушники були не тільки прикрасою кожної хати, а ще й предметом гордості кожної господині. Ними обрамляли не тільки ікони, а й двері та вікна. Їх також стелили під хліб на столі. Але крім естетичної прикраси оселі, рушники служили ще й оберегом від впливу зовнішніх негативних чинників. Часто, крім рушників, вікна та двері оздоблювали часником та сухою кропивою – на знак захисту оселі від негативу.

 Учень.  Стіл та піч в домівці українця

 Сама назва «стіл» тісно пов’язана з поняттям «стелити», тобто ставити страви на щось простелене. Це поняття пішло з давніх часів коли слов’яни споживали їжу, сидячи на землі, прославши тканину чи підклавши дошку. Звичний нам стіл з’явився значно пізніше й у різних куточках країни виглядав по-різному. Десь це були довгі дошки на перехрещених ніжках, а десь були популярними скрині-столи з кришкою, що слугувала столом та підстолинням, у якому було зручно зберігати речі домашнього вжитку.

 Учень. Протягом багатьох століть піч була центральним елементом в домівці. Сама назва та значення слова «піч» загальна для всіх слов’янських народів і є похідною від "печера", "печись". Хата починала вважатися житлом лише після того, як у печі спалахував вогонь. До прийняття християнства саме піч була центром оселі, найголовнішим місцем, із прийняттям християнської віри деякі функції «вогнище» передало покуттю, але все ж піч  відігравала не менш важливу роль у житті та віруваннях українців.

 Учениця. А ще про піч складено багато віршів. Пропоную послухати один із них та проникнутися його енергетикою.

Автор: Таміла Панасюк.

Як вівтар у церкві… Так в оселі піч…

Родинне вогнище… І неперервність роду…

Впродовж років… І багатьох сторіч…

Одвічний символ нашого народу…

Пекли… Варили… Смажили у ній…

Священне місце господині в хаті…

На черені червоній… Вогняній…

Пеклись коржі рум’яні і пузаті…

Варився борщ в глибокім баняку…

Засипана капуста домлівала…

Піч розмальована… В квітчастому вінку…

Усю родину гріла й годувала…

На ній бабуся вела у казки…

Дід пригощав горіхами сухими…

В куточку сохли на узвар грушки…

Всі грілися в лихі студені зими…

Гудів в печі палаючий вогонь…

Символ життя… Символ тепла і світла…

То запах хліба… Й маминих долонь…

Й дівоча доля, що коханням квітла…

Коли до хати входили свати…

Дівча соромилось… І піч ту колупало…

А піч готова коровай пекти…

Бо вже дівча своє віддідвувало…

Священне місце – ця трипільська піч…

Жіночий кут… Одвічна берегиня…

Родинне вогнище впродовж кількох сторіч…

Піч українська – щедрості святиня…

 Учениця. Цікавим було оздоблення хати, яке мало як мистецький, так магічний контекст.

 Традиційною рисою в оздобленні українського житла й доказом певних містичних переконань предків є звичай обводити червоною смугою всі стіни трохи вище підлоги. Така безперервна смуга слугувала захистом від проникнення в домівку лихих сил.

 Новозбудована хата ставала повноцінним житлом лише після розпису її стін. Така особливість зумовлювалася віруваннями в надприродні, демонічні та лихі сили, які насилають всілякі лиха, хвороби, засухи, повені та інші неприємності, а також переконаннями  наших пращурів, що яскраві візерунки зможуть відволікти та заплутати нечисту силу та відвести тим самим її від людей.

 Наші пращури були переконані, що хата подібна до символу дерева життя та несе в собі ті ж самі риси. Так, скажімо, призьба та підрумок символізували корені цього самого дерева, стіни відповідно – стовбур, а дах верхівку-крону. Можливо, саме з цих міркувань з’явилася традиція підводити призьбу чорною фарбою чи смолою, підкреслюючи тим самим межу між потойбічним світом та світом живих, який уособлювався білими стінами.

Значення порогу в хаті

 Поріг у традиціях українського народу також має велике значення з ним пов’язана низка різноманітних вірувань та звичаїв. З давніх-давен поріг вважається місцем, де перебувають предки. З ціх переконань пішла низка обрядів та звичаїв, пов’язаних з порогом та покликаних виразити повагу до предків та заручитися їх підтримкою.

Учитель. Про хату складено багато віршів. Запрошую до поетичної вітальні. (Учні декламують вірші)

1. Я люблю свою хату,

і подвір’я, й садок,

де і сонця багато,

і в жару – холодок. 

Тихо й затишно. Квіти

коло хати цвітуть,

і невтомно все літо

бджоли в цвіті гудуть.

Все для мене тут рідне:

стіни – білі, як сніг,

і віконце привітне,

і дубовий поріг.

І ряденця  строкаті,

й рушники на стіні, –

навіть дим в рідній хаті

рідно пахне мені (І. Гнатюк).

Українська хата... соняхи і м`ята,

споришевий килим до воріт –

ніжною півтінню під розмаєм літа

мальви біля вікон – живопліт...

Пахне різноцвітом, іван-чаєм, літом...

кмином, деревієм і плющем,

ніжністю рум’янцю, жовтим чистотілом,

свіжим вранішнім дощем...

Пахне любистково, синьобарвінково,

чебрецево, хмільно, що аж-аж…

І ніде на світі не бува так рідно,

і навряд чи кращий є пейзаж?!!..

В тихім очереті, в клекоті лелеки,

в вербах, що повисли над ставком,

в пуху тополинім, в усмішці дитини

радісно щемить мені село.

Білая хатина, кам`яна цямрина,

І зозуля, що кує довгі літа.

Босоніж по росах лину, як дитина,

радісна й щаслива, мов весна... (В. Прут).

Вишиванка, рушник вишиваний, картини –

Все у хаті для щастя, любові й краси.

На стіні у віночку родинні світлини,

В чистій хаті – дітей і батьків голоси...

Це такою й була українська хатина,

Тут дитина у щасті й любові росла...

Звідси йшла в дивосвіт мудра й добра людина,

Що тепло, мир, добро в цілий Всесвіт несла (Н. Красоткіна)

Учитель.

 –  Діти, ви повинні знати, що хату, своє родинне вогнище, українці будували лише в тих місцях, де позитивна енергетика. Тільки раніше слова "енергетика" наші предки не вживали, а говорили, що є "хороші" й "погані" місця. А визначали хороші місця за певними прикметами.

 У народі вірили, що оселя – це живий організм. Він може як допомагати своїм господарям, так і шкодити, негативно впливати на їхнє життя.

 Існували заборони щодо розміщення нової будови. Наприклад, не можна було будуватись на місцевостях, на яких раніше проходила дорога, де когось раніше вбили або покалічили, де стояв будинок, що спалила блискавка.

 Придатними для споруди, так званими "щасливими місцями", були такі, де могла лягти худоба, де проходили шляхи мурашок – це вважалося символом родючості. Коли шукали такі місця, інколи звертались до ворожби або самостійно вели такі пошуки, щоб бути впевненими у правильному місці для  нової хати.

 Жителі Лівобережної України, щоб визначити правильне місце для будівництва, виганяли худобу і чекали, поки вона нагуляється та ляже.               Як тільки худоба починала жувати свою жуйку, спокійно вклавшись, це місце і позначали як добре для майбутнього будівництва.

 Дуже велике значення для щасливої новобудови мав також час її закладання. Зазвичай найкращими днями для цього були весняні та літні.               Якщо закласти хату на новий місяць, то в хаті буде завжди достаток. Серед тижня найбільш сприятливими днями вважались вівторок, четвер, п’ятниця і субота.

 А зараз я пропоную вам послухати пісню про українську хату.

https://youtu.be/j0PaJycXhx8

ІV. Підбиття підсумків заходу.

"Незакінчене речення"

Учитель.

 –  Ось і добігає кінця наша година спілкування. Мені радісно, що ви були активні й зацікавлені під час розмови. Але мені цікаво, який висновок ви зробили із сьогоднішнього заходу. Діти, оберіть одне з речень і продовжіть його.

"Сьогодні я дізнався..."

"Мені було цікаво слухати про..."

"Я б хотів (хотіла) більше дізнатися про..."

"Я не думав, що..."

"Я переконався...."

"Для збереження культури рідного народу я можу..."

(речення записані на слайді презентації)

Рефлексія.

Учитель.

 –  На початку нашої роботи ви, діти, заповнювали контури  хати. Що б ви хотіли додати до тієї інформації. Оберіть смужку паперу, колір якої пасує вашому настрою, запишіть доповнення, і прикріпіть ці смужки, як промінчики, щоб українська хата  осяювала  наш світ і була оберегом усьому нашому народу. (виконання інтерактивної вправи)

Учитель.

 – Цінуймо й бережімо наші традиції, і хай у нашій хаті буде мир і

затишок, а біля неї квітуватимуть чорнобривці, мальви, жоржини. І обов'язково хай прилітає лелека, а в саду співає соловейко.

(Примітка. Ілюстрації, які додано до тексту, використовуються на слайдах презентації)

Використані джерела

1. Половець В. М. Українознавство: Курс лекцій: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти./ В.М.Половець. – Чернігів: Просвіта, 2006. 216 с.

2. Скуратівський В. Вінець./ В.Скуратівський. –  Київ: УСГА, 1994, 240 с

3. Словник термінології з українознавства: навчальний посібник /упор. Т. А. Мінченко, І. Н. Дєдов.  Чернівці, 2013. 60 с.

4. Українські народні прислів’я та приказки. Харків: МОСТ-Торнадо, 2002.  320 с.

5.  https://uain.press/articles/v-hati-mov-u-vinochku-yak-ukrayintsi-ranishe-prykrashaly-zhytlo-923380

6. https://ukrrain.com/ukrainska_hata-_vidomi_i_nevidomi_fakti.html

7. https://etnoxata.com.ua/statti/traditsiji/ukrajinska-hata-vidomi-ta-nevidomi-fakti-po-zhitlo-ukrajintsiv/