Виховний захід "Веселенькі посиденьки "

Ціннісне ставлення до історичних, культурних і духовних  надбань рідного краю

« Веселенькі посиденьки »

(Українська світлиця прикрашена вишитими килимами, іконами з рушниками, збоку — піч, посередині — стіл, застелений вишиваною скатертиною, лавки, вкриті домотканими ки­лимами; дівчата і хлопці одягнені в український національний одяг).

Виходять ведучі.

1.   й ведучий. Добрий вечір!
2.   й ведучий. Добрий вечір!

1.   й ведучий. Просимо раденько!
2.   й ведучий. На веселі, на бадьорі.

Разом. Наші посиденьки .

1.   й ведучий. Ви заходьте в нашу хату, превелику, пребагату.

Від зірниці до зірниці хай лунають вечорниці!

2.   й ведучий. А на наших посиденьках час проведемо гарненько!

Співи, танці, небилиці... — гарні будуть вечорниці!(У світлиці — господиня , заходять дівчата).

1.   а дівчина. Добрий вечір, паніматко!
2.   а дівчина. Добрий вечір у вашій хаті! Чи можна до вас завітати?

Господиня.  І вам вечір добрий, дівчатонька! Про­ходьте, голубоньки, до хати.

3.   я дівчина. Спасибі вам, паніматко! Пошли, Боже, щастя у вашу хатку! А чи дозволите заколядувати ?

Господиня. Колядуйте, колядуйте !(Дівчата починають колядувати).

Господиня. Дякую за коляду! Сідайте до столу, пригощайтесь. Ай, гарно колядують наші люди ! Недаремно ж про наш спів легенди складають.

Дівчата. Легенду?  Тітонько, розкажіть нам цю легенду!

Господиня(розказує).

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну і порядок, діти Росії — владність, Польщі — здатність до торгівлі, італійські одержали хист до музики...

Обдарувавши усіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок із червоної калини.

•   Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.
•   Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються із сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.
•   Чого ж ти не підійшла до мене скоріш? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

•   Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ, це — пісня.

Узяла дівчина - Україна дарунок і міцно притисла його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

4- а дівчина. Яка ж і гарна легенда ! Так і просить, щоб заспівали. А там й хлопці підійдуть !

Ой, коли ж то час настане , коли хлопці тут пристануть :

І великі , і малі , і розумні, і дурні, і убогі , і багаті – буде з кого вибирати !

Пісня « А я просто українка »

1. а дівчина. Дівчата, напевно, хлопці ідуть. Чуєте як співають?(Хлопці з-за дверей).

1-й хлопець. Пу - гу, пу-гу, дівчата, пустіть до хати, бо з дороги збився!

1.   а дівчина. А хто такий?
2.   й хлопець. Та свої, невже не впізнали?

2.   а дівчина. А ви гарненько попросіть!
3.   й хлопець. Ой, дівчата, совість майте,швидше в хату нас пускайте.

Бо душа хоче співати . Чи дозволять колядувати?

Господиня. Заходьте !

3 - й хлопець. Ми прийшли у гарну хату, в ній – кутя і паляниці.

Пан – господар , дозвольте заколядувати й звеселити Вам світлицю !

Господиня. Колядуйте ! (Хлопці заходять до хати і колядують).

Коляд, коляд, колядниця, добра з медом паляниця,

А без меду не така , дайте хлопцям п’ятака,

А п’ятак не такий , дайте краще золотий .

Відчиняйте скриньку та давайте сливку,

Відчиняйте сундучок та давайте п’ятачок .

Коляд, коляд, колядниця, добра з медом паляниця.

З Новим роком та з Різдвом ! Ми прийшли до вас з добром !

Господиня. Дякую за коляду !Як добре, хлопці, що ви прийшли. Мої дівчата аж повеселішали. Скажіть-но, а хто з вас старший, чи маєте свій устав?

3.   й хлопець. Аякже, оце мене і старшим вибрали. А устав наш такий: «Будемо гуляти чесно, тихо, як і слід поважному парубоцтву. Господиню на вечорницях шануватимемо, як матір».

Господиня. Добре говориш, хлопче! Коли ви до нас з добром прийшли, то прошу, сідайте, дівчат звесе­ляйте.(Хлопці заходять і біля дівчат сідають).

4.   й хлопець. Дівчата, а чого це ви зажурились, аж брівоньки іскривились?(Дівчата мовчать) . Ото в нас дівчата – хитрулі ! Люблять помучити , познущатися , та ще й посміятися !
5.     й хлопець.  Нехай знущаються ! Потерпимо , бо де знайдеш гарніших за їх ? Га ?

Всі гуртом. Ніде !

 4 – хлопець . Доля наша така гірка – терпіти їхні вередування !

4.   а дівчина. Про що це ти говориш ? Коли це я з тебе знущалась ?

4. -й хлопець. Та це я не про тебе , присягаюсь !

4.   а дівчина. Полюбила коваля - така доля моя. Думала , що кучерявий , а в нього чуба нема. Ну дивись мені! А то я злякалась , що ти маєш мене за якусь вередуху !

4 -й хлопець. За дзвінку сопілочку , бо співаєш так , що аж серце мре !

1.     й хлопець. А знаєте, панове-товариство, хотів я по­радитися з вами. Оце надумав женитись. Годі мені бурлакувати, та не знаю, яку мені брати ?

1.   дівчина . От так парубок, яке придумав! Хто любий, ту і бери.

1. й хлопець. І ти обізвалась. Так і видко, що заміж хоче.

1.   я дівчина. А бодай за тебе!

1.   й хлопець. Слухай, чорнява, брови, як сметана, сажею підведені, — чи підеш ти за мене?

1. а дівчина. Як за такого хорошуна не йти! Кругом богатир: від халяви до потилиці!

1.   й хлопець. Ні, не буду я тебе сватати. Бо коли б ти була хоч трохи вища або ж нижча, або товща, чи тонша. Та ще краще б без'язика.

3- а дівчина. Іване, я піду за тебе!

1.   й хлопець. Ти? Ану постривай, я придивлюсь до тебе. Е, та ти ж кирпата. Що, і пішла б ?

3-а дівчина. Ой ти, гарний Семене, іди сядь коло мене.

І курочка в мене є, сватай мене, Семене.

1. й хлопець. Ні !

3-а дівчина. Ой ти, гарний Семене, іди сядь коло мене.

І ягниця в мене є, сватай мене, Семене.

1. й хлопець. От причепилася !

3-а дівчина. Ой ти, гарний Семене, іди сядь коло мене.

І корова в мене є, сватай мене, Семене.

1. й хлопець. Нащо мені курка, ягниця. Нащо мені та корова – телиця.

А я візьму в одній льолі, аби мені до любові.

(Дівчатка виконують частушки).

• Моя мати : Лягай спати, я тебе укутаю!

А я вийду за ворота, гармошки послухаю.

Я сиділа на дубу, шила кофту голубу,

Пришивала лєнти, банти,щоб любили музиканти.

• Ах ботинки мої, носики висторчені,

Не хотіла танцювати — бач самі вискочили!

Танцювала, танцювала, побачила гусака.

Перестаньте грать «Страдания»,починайте гопака!

• Ой хто ж то пішов — хороша походка:

Одна нога косолапа, а друга коротка.

Ой хто ж то пішов — любо подивиться:

Дві копійки у кишені — думає жениться.

• Балалаєчка нова, струни золотії,

Хоча ти мене не любиш, так люблять другії.

Не грай, не грай, балалайко, не журчи,одна струна:

Я не вийду, я не стану — мого милого нема.

• Балалаєчка все грає, балалаєчка бринить,

Балалаєчка не знає,за ким серденько болить.

Грай, гармошко, грай, баян,поки прийде мій Іван, А як прийде мій Іван, то нащо мені баян.

• На столі стоїть гармошка — золотії букви,

Прийшов милий мене сватать,а я ще граю в кукли.

Не сама гармошка грає — треба тони придавить,

Не сама дівчина любить — треба її вговорить.

• Продай, мамо, дві корови,купи мені чорні брови,

На колодці стояти та на хлопців моргати.

Та вийду я на город,на городі грушка,

Мене, ненько, хлопці люблять,бо я щебетушка.

3 - дівчина.

Пустила мене мати та й на вечорниці,

А там хлопці чорнобриві плетуть рукавиці.

Рукавички виплітали,весело співали,

А музики як заграли — ще й затанцювали!

3 -й хлопець.

Ой, заграйте, музики, в мене нові черевики.

Танцювати я мастак український наш гопак.

Ой заграйте, цимбали, щоб ніжечки дрижали!

Нуте, хлопці, нуте, жваві,нуте погуляйте:

Одні плачте, другі скачте, а треті співайте!         

4. - а дівчина.

На дорозі калюжа,я робити недужа,

Коби скрипки, цимбали, то би ніжки скакали.

Танцювати  хочеться,ноги самі просяться:

Я хустинку підв’яжу і за хлопцями побіжу.

5. - а дівчина.

Ой продала мати гуску, та й купила доньці хустку.

На ти, доню, зав’яжися, та на хлопців подивися!

Тепер мені погулять, поки ноги не болять.

А як будуть боліти, буду вдома сидіти.

Ой дивися, Василю, як я гарно танцюю.

Ніженьками тупочу, бо робити не хочу!

( Танцюють « Гопак » )

6. - дівчина. Україночки - дівчата гарні та веселі.

Ми, як квіточки, зростаєм у кожній оселі.

6 – хлопець. А ми, хлопці-козачата, дужі та завзяті.

Підростемо й Батьківщину станем захищати.

Господиня. Наші діти всі красиві , бо до праці не ліниві.

6 – хлопець. Чого, чого дівоньки красні? Вони їли пиріжки в маслі.

А сирочком посипаючи, сметанкою поливаючи.

6 - дівчина. Чого, чого парубки білі?На обідець кота з’їли!

А попелом посипаючи, а дьогтиком поливаючи.

А ми, дівоньки отцовські, гулять не гуляли — полотна напряли!

6 – хлопець. Ой-ой-ой! Торохтіла сорока, як діжка з горохом! Вихвалялася кума, що пироги пекла, бо й ворота в тісті!

3 - дівчина. Тринди-ринди з маком борщ!Наговорили на осиці кислиці, а на вербі груші!Хлопці! Нащо вам музики, коли у вас довгі язики?

5 – хлопець. Їм кажеш — ячмінь, а вони тобі — гречка! Нехай буде гречка, аби не суперечка!Згода, дівчата?

Дівчата. Та вже згода! Досить жартувати! Нумо, співати!

(Діти співають пісню « Ой на горі два дубки »).

( Просинається господар . Виходить , буркаючи )

Господар. Дівчата і хлопці ! Розбудили ви мене своїми криками ! А мені якраз вареники снились. Ох і люблю ж я їх!

Господиня . Будуть тобі, Степане , вареники. Але спочатку розкажи щось смішне нашим гостям .

Господар. От причепилася . Слухайте!

Було це давно, коли мого батька ще на світі не було, а ми з дідом на комині хліб сіяли і вареники з дерев струшували. От дав мені раз дід здоровенний гріш і наказав купити кобилу, а на здачу сокиру. Поїхав я на півневі на ярмарок , купив кобилку , до хвоста прив’язав сокиру і поїхав додому. По дорозі кобилка махнула хвостом і відрубала собі ногу. А я хлопець – молодець ! Зрубав в лісі вербу , приладнав її до кобили і тільки рушив їхати, як верба раз - і зачепилася за небо.

           Що тут робити ? Поліз я на небо. Дивлюсь , а там циган лопатою гроші розсипає. Привітався і пішов далі. Прийшов до краю неба , а там річка із сметани тече , на берегах дерева з пирогами ростуть . Ляг я, розкрив рота – пиріг - хляп і впав. Запив сметаною і знов розкрив рота. Так пролежав три дні, перекусив і спустився на хмарі на землю . Чую – співає хтось . Підхожу , а там гарна дівчина напуває з відра мою кобилку і заводить , як соловейко.

• Ну що ж ! За твою доброту , дівчино, я тепер змушений на тобі одружитися ! З тих пір ми з моєю Галкою разом ! (Обнімає господиню ). А все винна та кобила , хай їй грець !

Господиня . Ах ти , базікало ! ( Підходить з качалкою до чоловіка – він втікає ). Прийдеш ти додому , я тобі чуба присмалю і так варениками нагодую , що зуби повипадають ! ( Всі сміються )

 Питає вчитель:

•   Скільки буде два і два?
•   Три, пане вчителю.
•   Як-то три?
•   Ну, три з половиною.
•   Як я бачу, то ти цілком неук.
•   Ну, чотири.
•   То чому ти відразу не сказав?
•   А хіба можна відразу дати чотири, не поторгувавшись?

Сторож упіймав хлопця, що крав яблука.

• Негіднику, я тобі зараз дубцем навчу , як красти !
• Навчіть , будь ласка, а то мене вже втретє ловлять.

7. -й хлопець. Та годі вам, давайте я вам загадаю краще загадку. Що це значить: Андрій, сім верств, по коліна. Знаєте ?

Хлопці. Ні, не знаємо!

  7-а  дівчина. Іде ти таку загадку знайшов?

7-й хлопець. Йшли три чо­ловіки над річкою, а їм назустріч іде чабан. Вони всі троє одночасно дали йому питання. Один питає: «Як тебе звати?», другий — «Чи далеко до села?», а третій — «Чи глибока ця річка?». Він їм трьом відповів разом: «Андрій, сім верств, по коліна».

7-а дівчина. Ану, я загадаю! Що буде, як козі сім літ мине?

7-й хлопець. Ото загадала — восьмий піде.

Господиня. Ану, хлопці, мою загадку відгадайте: що хочеш купити — не купиш, що хочеш продати — не продаси?

8-й хлопець. Такого не буває. За гроші все можна купити.

Господиня. Е ні, неправда! Молодість не ку­пити ні за які гроші, а старість нікому не продаси.

1-й хлопець. Спасибі, паніматко, за вашу загадку. Давайте щедрівку заведемо, вас розвеселимо  і на джип грошей зберемо .

 9-й хлопець. На щастя, на здоров’я, на Новий рік !

Аби вам родило краще, ніж торік.

Сорочка – по землю, а льон по коліна,

Аби у вас , люди добрі, нічого не боліло. Жито – пшениця, всяка пашниця.

(Лунає щедрівка  « Щедрий вечір тобі, пане господарю»)

8.   - й хлопець. А що, дівчата, пора б і перепочити, щось перекусити. А чи приготували ви чогось смачненького?

9- а дівчина. Аякже, ось зараз і почастуємо всіх.

Спасибі усім, хто є в нашій хаті,

Хто любить пісні,жарти, танцювати.

Хай линуть пісні. Квітне рідне слово.

За вкраїнським звичаєм просимо до столу.

Смачні пироги,запашні, рум’яні,

Гречані млинці добрі у сметані.

До столу у нас є всього на святі,

Гостей хороших ми вмієм пригощати.(Дівчата пригощають хлопців).5 сторінка

8- хлопець. Дякуємо вам, дівчата!А давайте потанцюємо і вечерю потрусимо? Ану, музиченьки, заграйте нашої, найшвидше ноги розімну.

(Лунає мелодія. Хлопці запрошу­ють дівчат на танець).

1. Гей, хто із нами — вдарим каблуками!

Нумо співати, танці танцювати!

Приспів:Ми — веселії тинняни,в праці виростаєм,

Вмієм добре танцювати, весело співаєм.

2.Грай, гармоністе, всі ми голосисті.

Грай, гармоністе, всі ми танцюристи!

8-а дівчина. Ой, дівчата, вже скоро півні заспівають, пора додому збиратися.

9-а дівчина. Спасибі вам, паніматко, за вашу гос­тинну хату!

Господиня. Спасибі й вам, що до мене завітали, моєї хати не минали.

(Дівчата співають).

І шумить, і гуде. Дрібен дощик іде,

А хто ж мене молодую та й додому відведе?

(Хлопці підхоплюють).

Обізвався козак На солодкім меду:

-- Гуляй, гуляй, дівчинонько, я й додому одведу.(Дівчата у супроводі хлопців виходять).