Виховний захід "Випускний бал у початковій школі"

Прощавай, початкова школо!

Звучить музика

До зали заходять Джентельмени

1.Та скоріше, Джентельмени!

 2. Ми і так вже спізнюємося!

3.Так, сьогодні такий день, що ми нічого не можемо встигнути.

1. Панове, невже у нас випускний?

2.Так, сер, чотири роки – це не жарти.

3.А пам′ятаєте, панове, якими малюками прийшли в дитячий садок. Нічого не вміли.

1.Так, сер, цілком вірно, я ось, наприклад, не вмів шнурки зав′язувати, я і зараз не дуже вмію. Але нічого, у мене попереду ще сім шкільних років. Навчусь.

2. А може і не сім, подивимося що вирішить міністр освіти.

3.Тим паче все попереду.

1. А я так довго не міг навчитися вимовляти букву «р», а тепер запросто – «риба».

2. А я так довго плакав за дитячим садком.

3. А тепер?

1. А тепер довго буду плакати за початковою школою.

2. А яка у вас, сер, заповітна мрія?

3. Я буду закрійником.

1. Що будеш відкривати і закривати двері?

2. Ну, що ви, сер, я мрію кроїти і шити зручний і модний одяг.

3. А я мрію стати солістом.

1. Невже, сер, ви співаєте, як Басков?

2. Ну що ви, сер, я просто мрію солити огірки і помідори. Хочу створити свою фірму, як «Балтимор» чи «Верес».

3. Я вам чесно скажу: «Життя в школі чудове, яскраве і дуже цікаве. І мрію я давно про життя таке розказати».

1. А що, панове, цікава ідея.

2. А чому б і ні. В мене і назва є «Як підійшли ми до п′ятого класу».

3. Отже, досить розмовляти.

 

 

(Звучить музика  «Нежность. Мелодия моей души»)

1.Місто Бердянськ, травень …… року, випускний бал.

Вмощуйтесь зручненько.

Йде годинник тік-так, тік-так –

Не вперед, а назад!

Роки швидко пролітають,

Нас в минуле повертають!

(Діти виходять за сцену)

2. Говорить і показує минуле!

Говорить і показує минуле!

Починаємо пряму трансляцію з середньої школи №7 міста Бердянська, 4-А класу.

(Виходять глашатаї в костюмах пажів)

1-й глашатай.     Слухайте! Слухайте!

2-й глашатай.     І не кажіть, що ви не чули!

1-й глашатай.     І не кажіть, що ви не бачили!

2-й глашатай.     Сьогодні в нашому шкільному королівстві свято!

1-й глашатай.     Свято? А з якої нагоди?

2-й глашатай.     З нагоди закінчення початкової школи.

1-й глашатай.     Ну що ж, тоді зустрічайте винуватців цієї події.

2-й глашатай.     Злинь же, музико, в небо гучніше.

                                В добру пору лунай, в добрий час

                                Вище голови! Йдіть веселіше,

                                Бо усі вже чекають на вас.

(Під музику вальса «Школьные годы» діти парами заходять до зали)

1-й глашатай.     Знайомтеся!

2-й глашатай.     Якщо ви, звичайно, не знайомі.

Діти (по черзі)

- Веселий!

- Дружний!

- Пустотливий!

- Трішечки галасливий!

Учитель. Але вже успішно засвоївши всі науки початкової школи.

Всі разом. 4-А клас.

(Пісня на мелодію «Маленькая страна»)

1.Добрий день, шановні гості!

Раді вас вітати!

Всім бажаємо здоров′я

Й щастя повну хату!

2. Дорогі мами, тата, бабусі й дідусі!

Ми сьогодні зустрілись в тіснім нашім крузі

На радісне свято – веселе, чудове, -

Ваші діти закінчили початкову школу!

Хай пісня тут лине!

Хай сміх скрізь лунає!

У кожного радісна усмішка сяє.

Всі дружні, веселі, радійте за нас.

Всі разом. Ми перейшли у 5 клас!

3. Скільки зустрічали свят ми у цій залі,

А такого свята ми ще не знали!

4.І сумне , й веселе в нас сьогодні свято,

Будуть всі у п′ятий клас нас випроводжати!

5. Ми виступаємо знову у цій залі,

Де почалося в нас шкільне життя.

Чотирьох років наче не бувало,

Та твердо знаємо: вони не кануть в небуття.

6. Зібрались дружно ми на свято

Сьогодні тут в останній раз,

Щоб нам удачі побажали

І перевели в 5 клас.

7. Багато доброго, нового

Життя відкриє ще для нас.

Як перша сходинка до нього

Для всіх нас буде 5 клас.

 

 

 

(Пісня «Школа, школа двери  распахни»)    

8. В день весняний зустрічає школа

Дзвоника останні позивні,

І на серці терпко, як ніколи,

 І тобі сьогодні, і мені.

9. Тріпочуть листочки тополі,

Берізка ніжно шелестить.

Сьогодні свято в початковій школі –

Дзвінок останній продзвенить.

Учитель.  Останній дзвоник!

500 днів разом з ранковим сонцем ви, дорогі четверокласники, переступали поріг рідного класу. Близько, 5 тисячі дзвінків почули ви за 4 роки. Ви чули їх по різному. Тоді, коли з букетом квітів йшли на перший урок в перший клас, і тоді, коли він немов обривав цікаво проведені 40 хвилин твого улюбленого уроку. І був довгожданий дзвінок на канікули. А ось дзвінок, який ви почуєте сьогодні, буде останнім в стінах рідної початкової школи.

(Діти по черзі дзвонять у дзвінок)

10. Чомусь сьогодні шкільний наш дзвінок

З жалем дзвенить, ніби плаче струмок.

Певно сумує наш рідний дзвінок,

Що вже не покличе сюди на урок.

 

11. Разом з дзвіночком сумуємо й ми,

Всі ми здружились, зріднилися ми.

Якось незвично, що вже на урок

Наш 4-А не покличе дзвінок.

 

12. Всіх четверокласників вітаєм

З останнім дзвоником шкільним,

Щастя всім ми вам бажаєм,

Веселим, гарним, молодим.

 

13. Прийшла така вже пора,

Що розставатись нам пора.

Але не сумувати тут зібрались,

А пригадати, як все починалось.

 

2008 – 2009 роки

(Фонограма: крик новонародженого, мелодія колискової Поля Моріа.

На фоні мелодії …)

Учитель.

-Тихо … Тихіше! Народилася дитина.

Гарненька така на вид.

В згортку білих пелюшок

Мирно в ліжечку спить.

Спи, моя крихітко,

Пташечко гожа моя.

Баюшки, баю, баю.

Хай ніяка печаль

Не тривожить душу дитячу твою.

Ти не побачиш ні горя, ні муки,

Долі не стрінеш лихої.

Спи, мій голубчик, спи, мій синочок,

Спи, мій дзвіночок.

Хай крізь роки будеш ти найщасливішим,

Коли підростеш.

А поки …

(Фонограма «Топ, топ, топает  малыш»)

2013 – 2014 роки

Учитель.

Ви ще не ходили до школи.

Яким було тоді життя?

 

 

 

 

Сценка

(Батько сидить читає газету. Заходить дочка.)

Дочка. Тату, а чому іде дощ?

Тато. Підеш до школи – дізнаєшся.

Дочка. Тату, а у Баби Яги є жабенята?

Тато. Звідки я можу знати.

Дочка. Тату, а навіщо коняці коси на плечах?

Тато. Запитай у коняки.

Дочка. Тату, а мотоцикл не любить цукерки?

Тато. Не знаю, я його не запитував.

Дочка. Тату, а ти не сердишся, що я в тебе все питаю?

Тато. Що ти, моя дитино. Як можна? Адже чим більше ти запитуватимеш, тим більше будеш знати.

(Дочка виходить)

Тато. От вже непосидюче. Хоч би швидше до школи відправити!

2015 рік

Перше вересня

14. Ось 1 вересня,

Скликає дзвоник нас.

Цей день ми не забудемо ніколи!

Як рано, восени в свій 1 клас

Веселим ранком ми прийшли до школи.

15. Ми хочемо пригадати шкільне наше життя,

Уроки  й хвилювання, і свято, і буття.

Ми перегорнемо листки

Життя шкільного враз,

Вже зараз ми – випускники,

Але колись ішли до школи в 1 клас.

16. Згадаємо разом 4 радісних роки,

Веселі перерви, цікаві уроки …

Зовсім, зовсім недавно – 4 роки тому,

Ми, маленькі зернятка, прийшли у школу свою.

 

 

17. Хвилювався, як ніколи!

Хвилювався я весь час!

Бо тоді я йшов до школи

Перший раз у перший клас.

18. Ми пам′ятаємо, було навкруги

Море із квітів і звуків.

Із теплих маминих рук

Учитель взяв мою руку.

19. Наче весела родина,

Всі ми зайшли в світлий клас.

І тоді й почалося

Нове життя у всіх нас.

20. Було нам всього 6 років,

Всі звали нас «малюки».

Робили ми перші кроки,

Навчаючись залюбки.

21. Перший клас, наш перший клас!

Скільки справ зустріло нас!

Треба фрукти рахувати,

По складах книжки читати.

22. Для зору все було таке незвичне,

І вчительки усміхнене обличчя

Здалося найпривітнішим мені,

І палички у зошиті тонкому

Я написав рівненькі і прямі.

Щасливим біг із школи я додому,

Букварика тримаючи в руці.

23. Усе було: і мрії і бажання,

І хтось радів, а хтось чомусь зітхав,

Все відгуло, настав вже час прощання.

Згадаймо все, хто ще не пригадав.

24. До успіхів було далеко,

Нам заважали балачки,

І виявилось – ой, нелегко

Писати палички й гачки!

25. Такі муки ми терпіли,

Доки букв писать не вміли.

А тепер пройшли роки,

Все запишем залюбки.

26. Так поступово ми звикали

Тримати ручки й олівці.

Вже нас контрольні не лякали,

Ми часто чули «Молодці!»

27. Ось і закінчився 1 клас

Його пройшли ми на «відмінно»,

Можемо ми вже писать,

Книжки різні  почитать,

І задачі, й приклади цікаві розв′язать.

Сценка

( Син, батько, мати )

Син.

Ну і мама! Ну і тато!

Наче справжні дошкільнята!

Нічогісінько не знають —

Смішно і казать комусь —

Бо щодня мене питають Лиш одне: «Чому?» й «Чому?»

Батько. — Ти чому образив Віту?

Мати. — А чому отримав двійку?

Батько. — І чому прийшов так пізно?

Мати. — Та чому в шкарпетках різних?

Батько. — Ти чому такий непослух?

Мати. — А чому не стелиш постіль?

Батько. — Ти чому це вірш не учиш?

Мати. — А чому портфель без ручки?

Батько. — І чому такий синець?

Син . — Ох, настане мій кінець!

Не поясниш їм ніколи —

Хоть би й дуже захотів...

Треба їх віддать до школи —

Хай питають вчителів.

(Пісня на муз. «Наш сосед»).

2016 рік

Учитель. В цьому році ми дружно перейшли до 2 класу.

28. В світлий, ще ранковий час

В свій просторий, гарний клас

Ми приходимо завжди в строк.

Там багато наших друзів.

У тіснім веселім крузі

Починається урок!

29. Ось чуєте – вже пролунав дзвінок,

Запрошує нас вчитель на урок.

На уроці рідну мову, зараз будемо вивчать,

Розбирати кожне слово, щоб її нам краще знать.

Бо вона нам найрідніша, зрозуміла і ясна,

Поетична, найсвітліша і чарівна, як весна!

30. Ми всі засвоїли чудово

Прикметник, суфікс, дієслово,

Диктантів купу написали,

Освіченими дуже стали.

31. Приходжу додому, дієслово вчу.

Для цього маю власний метод я.

Написано «кричати» - я кричу.

Написано «мовчати» - я мовчу.

Написано «стрибати» - я стрибаю.

Написано «співати» - я співаю.

Коли сусід під двері прибігає

І сам не свій мене благає:

Щоб я читав «мовчати» і мовчав,

Але ми вчили, вчили, вчили,

Що аж боліла голова.

Тепер ми можемо сказати,

Що вже готові за кордон,

Та тільки б долари дістати!

Сценка «Куди все поділося»

Учень у ролі вчителя

Учитель. Здрастуйте, діти! Сідайте! Відкрийте зошити.

(Дмитро тягне руку)

Учитель. Що в тебе, Дмитрику?

Дмитрик. Марино Сергіївно, а мені бабуся забула зошит покласти, вона старенька.

Учитель. Пора, Дмитрику, тобі за бабусею доглядати, а не навпаки. Ось тобі зошит Сідай. Діти, відкриваємо підручники.

(Дмитро тягне руку)

Учитель. Що Дмитрику?

Дмитрик. Марино Сергіївно, а дідусь мені підручник не поклав.

Учитель. А причому тут дідусь? Ти сам великий, як тобі не соромно? На,  підручник. Діти дістаємо олівці.

(Дмитро знову тягне руку)

Учитель. Ну, що знову, Дмитре?

Дмитрик. Марино Сергіївно, а мама його, напевно, на кухні залишила.

Учитель. Що ж це таке? Через тебе ми ніяк не можемо урок розпочати. На олівець. Діти, швиденько, діставайте лінійки.

Дмитрик. Марино Сергіївно, а в мене тато за лінійку відповідає.

Учитель. Мама, тато, бабуся, дідусь. А де ж учень-Діма? У вас у всіх пам′ять погана?

Дмитрик. Я сам дивуюся. Вчора при мені всі портфель збирали. Куди все поділося?

Учитель. Так у тебе взагалі портфель порожній?

(Дмитрик викладає на парту м′ячик, тапочки, пістолет. Антон сміється голосніше за всіх)

Учитель. Ну, хоч щоденник у тебе є?

(Дмитрик подає щоденник)

Учитель. Щоденник Левенського Антона .

(Сміх учнів)

Учитель. Антон, а на твоєму щоденнику, що написано?

Антон. Щоденник Ворона Дмитра.

Дмитрик. А ось де мій портфель!!! На забери свої іграшки. Через тебе мені попало.

Дмитрик. Ось бачите, Марино Сергіївно, я ж сказав, що сам бачив, як мені портфель збирали.

(Пісня

32. Той рік непомітно зовсім пролетів,

І всі підросли ми, дорослими стали.

А попереду ще стільки світлих днів,

Відкриття і нові п′єдесталів.

33. Пройшов перший рік і другий,

Вже третій наступив.

Здається, всього навчились

Маленькі школярі.

2017 рік   У 2017 році ми перейшли до 3 класу.

34. Третій клас. Пішла таблиця,

І ночами стала сниться.

Ми її вчимо, вчимо,

На уроках «горимо».

35. Різні   дії як насіли –

Розібрать немає сили!

Додавання, віднімання –

Жарти , мінімум старання,

А от множити, ділити –

Годі, браття, говорити!

36. Стали в ряд частини мови.

Як багато, чесне слово!

Як би тут не розгубитись

І хоча б чого навчитись.

 

37. Як цікаво на природі!

Ну, екскурсія, та й годі!

Мінерали різні вчили,

З ними досліди робили,

І давали камінці

Нам потримати в руці.

38. Казка, вірш, оповідання

Увесь час ведуть змагання,

Хто цікавіше розкаже,

Ще й корисне щось покаже.

Можна всюди мандрувати,

Коли вже навчивсь читати.

39. Ми трудились що є сили,

Цінне все, чого нас вчили,

Всю програму вже пройшли,

Третю висоту взяли.

Сценка

(Розмовляють 2 учн.)

1-й учень. Оце лихо1 Іване! А що ж у тебе вчителька таке запитала?

2-й учень. Таблицю множення, скільки буде 2х2.

1-й учень. Та й справді ти -  дурень! Відповів би, що буде  «п′ять»…

2-й учень. Так я так і зробив, а вчителька почала сміятися, а потім ве одно поставила «двійку».

1-й учень. Не сумуй! Ось бачиш – відмінниця Наталка іде. Піди, піддобри ся до неї, може вона дасть тобі контрольну списати.

(Входить відмінниця Наталка, співає на мотив «Пісні Наталка» з опери М. Лисенка 2Наталка-Полтавка»).

А я дівчина красива,

З щирим серцем, не спесива.

На «Відмінно» я учуся

І контрольних не боюся!

Всі науки я вивчаю

І освіту здобуваю,

І отримую щодня

В рідній школі я знання.

Учень. Добрий день, Наталко!

Наталка. А, це ти, Іване,! Знову двійку заробив?

Учень. Заробив… Слухай, Наталко! Сідай сьогодні зі мною за одну парту.

Наталка. Ні, не сяду! Я знаю чого тобі треба: списати у мене контрольну.

(Обоє співають на мотив «Вареничків»)

Наталка. Ой, мій милий не ходить до школи,

                   І домашні завдання він не вчить ніколи.

Іван. Буду вчитись, милая, ( 2 рази)

         Я не буду лінуватись, моя чорнобривая.

Наталка. А я добре милого навчила:

                   Хворостину об нього зламала!

                   Буду тебе бити, буду тебе вчити,

                   Бо з тобою по вулиці соромно ходити!

(Наталка б′є по спині хворостиною. Іван тікає від неї. Наталка теж: виходить)

(Пісня

2018 рік     У цьому році ми перейшли у 4 клас.

40. Ось і четвертий рік ми в школі,

А сюрпризів ще доволі.

Цифри вирівнялись строєм,

Як солдати перед боєм.

41. Ми навчились рахувати

І письмово, і в умі.

Нам не треба калькулятор,

Калькулятор – ми самі.

42. Ой, провчились всі ці роки

Ми ну просто залюбки!

На уроках ми -  сороки,

На перервах – козаки!

 

 

 

43. І четвертий закінчили,

Дроби, величини вчили.

Ми трудились що є сили,

Розібрались і завчили,

Повторяли й розвивали,

Закріпили назавжди.

І дійшли до висоти.

Бо усі ми підросли!

44. Ми, звичайно, не найстарші,

Але вже не малюки.

Знають всі: четверті класи –

Це також випускники.

45. Таке воно важке – шкільне життя!

Як же час пролітає прудко.

І в пам′яті спогад лише залишили.

Та завжди згадаєм ми перший дзвінок

І четвертого класу останній урок.

46. Сьогодні скінчився останній урок,

По школі лунає останній дзвінок

Сьогодні в останнє 4 наш клас,

І школа чекає у п′ятому нас.

47.Чотири перших роки промайнуло,

Незабутніх шкільних літ.

І сьогодні, мов пташки з гніздечка,

Ми летимо у доросліший світ.

48. Попереду ще класів в нас багато,

Але закінчимо ми їх, і буде все гаразд!

Чого ви зажурились, мамо й тато?

Це наша юність вже іде до нас!

49. Ми всі закінчили 4 свій клас,

І старше життя вже чекає на нас.

Але ми сьогодні в останнє свято

Велике «спасибі» повинні сказати

Учительці своїй в урочистий цей час,

За те, що навчали ви добре всіх нас!

50. Останнє нині в нас побачення,

Нам сумно розлучатись з вами.

І просимо у вас пробачення

Ми найщирішими словами.

За те, що колись хтось не вивчив урок,

Домашнє завдання не виконав в строк…

51. А хтось одержував знов двійку,

Встрявав з товаришем у бійку,

Базікав часто безупинно…

Та ви прощали нам провини!

52. Пробачте ще за двійки нас і трійки,

Які отримували ми не раз.

Та обіцяєм: будем вчитись на відмінно,

Щоб не підвести і не осоромить вас!

53. Пробачте за недоспані ночі,

Які над зошитами вдома провели.

За те, що нервів стільки з′їли з нами,

Щоб ми писать і рахувать змогли!

54. Та ми ніяк не можем уявити,

Що двері в клас відчините не Ви,

Що вже не скажете: «Добридень, діти!

Ой, як за літо всі ви підросли!»

55. Вчителько перша! Моя незабутня!

Ви нам відкрили дороги в майбутнє!

На шлях наставляли палкими словами!

Сьогодні ми прощаємось з Вами.

І більше Ви не будете нас вчить.

(Пісня про вчителів)

56. До побачення, школо!

На деякий час.

Три місяці літа

І знову у клас.

(Нагородження дітей дипломами та медалями випускника)

 

 

 

Учитель. Погляньте, дорогі діти, на своїх батьків, їхні очі сяють щастям, а десь у глибині затаїлась тривога. Бо попереду ще стільки випробувань! І батьки переживають у кілька разів більше, ніж ви самі. Тож любіть своїх рідних, будьте завжди гідними їх, дайте їм можливість, гордитися вами! Зробіть так, щоб передчасні зморшки не лягли на їхні прекрасні обличчя,

Щоб їхні серця були спокійні за вас!

57. Прийміть наш букет із пошани й любові.

Вклоняємось низько і дякуємо щиро

За ласку і ніжність, за мудрість і віру.

58. Бо без батьків чого ми в світі варті,

Без маминої ласки і тепла,

Без батьківської строгості і жарту

І без свого родинного тепла.

59. Ви ж нас, як пташат, в гнізді зростили,

Давали дітям раду, як могли.

І в наших душах сонце засвітили,

І крила для польоту нам дали.

 

60. 4 роки нас водили вранці,

Несли портфелі наші й ранці,

Із нами ви уроки вчили,

І малювали, і лічили.

61. Ми любим вас, кохані мами й тата,

Ми вам бажаємо здоров′ячка багато,

Ми хочемо, щоб зажди ви раділи,

І щоб в житті ніколи не хворіли.

62. Любі!

Ми вам обіцяємо: учитись, дружити,

Гарні оцінки додому носити,

Щоб дарувати радість вам,

Любесеньким нашим батькам.

(Пісня батькам)

 

 

 

Шановні батьки, я хочу висловити подяку за допомогу, за підтримку.

                  За ночі ті, що не доспали,

                   Коли задачки ви розвʹязували.

                   За вірність прикладів і вправ,

                   І за роботи з малювання –

                   Тут кожен батько участь брав.

Це перший крок, а попереду ще 7 років. Отож , навчайтеся, батьки, і кожен день робіть уроки.

Нагородження батьків.

(Діти вручають подяки своїм батькам)

 

63. Сьогодні тривожний і радісний день,

Зібрались ми всі в цій залі,

Читаєм вірші і співаєм пісень,

Ми зовсім дорослі вже стали!

64. Ми тепер ідемо в 5 клас,

Далі будемо продовжувати вчитись.

Але хоч зустрінемось не раз,

Цьому більше вже не повторитись!

65. Прийдуть до вас нові маленькі дітки,

Ви їх так само буде навчать.

А в перші дні, буває так нерідко,

Вам буде якось нас не вистачать.

66. Нам теж без вас незвично буде трішки,

Але ж до всього треба нам звикать.

Ми в цьому році більш складніші книжки

Вже самостійно будемо вивчать.

67. У старшій школі будемо навчатись,

На пустощі не витратимо час.

До вас, звичайно, встигнем завітати,

Бо й нам не вистачати буде вас.

68. Четвертий клас! Четвертий клас!

Рік назад ти прийняв нас.

Ми прощаємось з тобою.

У цей день і у цей час

Переходимо у 5 клас!

69. У нас у всіх прощальний настрій,

Ми схвильовані украй.

Скажем разом: «Велика»  школо, здрастуй!

Початкова школо, прощавай!

70. Опустіла наша школа

В коридорах тиша.

Радість, весело довкола,

Бо канікул вже пора.

71. Ми повернемось не скоро,

Щоб зібратись дружним колом.

Школо, ми з тобою не прощаємось,

Назавжди не покинемо тебе.

Просто кажем: «Школо, до побачення,

Здрастуй, літо золоте!»

(Танок)

Учитель. Настав час дати клятву п′ятикласника. (Учні встають)

- Ми, учні четвертого класу, переходячи до 5-го, клянемось:

- Прибігати до школи на перший урок з очима, що горять про допитливість.

- Підтримувати вогонь любові та поваги до вчителів.

- Біля дошки стояти, як кращий воротар, не пропускаючи повз вуха жодного питання.

- Не доводити вчителів до температури кипіння.

- Бути швидким, але не підвищувати швидкість до 60 км/год під час пересування шкільними коридорами.

- Витягувати з учителів не жили, а міцні знання.

- Плавати тільки на «добре» і «відмінно» у морі знань, пірнати до самих глибин.

- Бути гідним звання «старшокласник».

- Клянемось.

 

Слово вчителя.

     Швидко минають літа… ось і минули ці 4 роки навчання. Жаль розлучатися з вами. За ці роки ми добре пізнали один одного. Разом з вами переживали і біль, і радість. 4 роки ми з вами разом піднімалися першими східцями Країни Знань. Вчилися читати, писати, рахувати, дружити.

Бувало всяке. Але коли заходиш до класу і чуєш привітне «Добрий день» та бачиш ласкаві та люблячі оченята, то все залишається там, за дверима. А ти починаєш жити подихом і повітрям класу. Спасибі вам, дорогі діти, за підтримку. Кожен із вас залишиться у моєму серці назавжди.

Дорогі діти! Сьогодні називають вас такими вагомим словом «Випускник початкової школи». Нехай буде безхмарним ваше життя, навчання - легким, доля- щасливою.

 

(Пісня)