Виховний захід "З Україною в серці"

 

 

 

ВИХОВНИЙ   ЗАХІД  :

 

 

«З   УКРАЇНОЮ   В СЕРЦІ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала  та провела

Вчитель початкових класів

Павелківської гімназії

Мацюк Леся Валентинівна

 

 

 

Ведуча: Добрий день вам, люди добрі,

 

Раді тут вас всіх вітати!

І від серця щирого

Щастя та добра бажати.

 Ведуча . За народним звичаєм стрічаєм , 
  Як здавен ведеться на віку,
  Ми гостей пшеничним короваєм
  На чудовім тканім рушнику.

 Ведуча. Хай рясніють квіти малиново,
  Пахне хай духмяно коровай,
  Щоб і дар земний, і щире слово
  Ви відчули, завітавши у наш край. 

 

 

 

 

Дорогі діти, шановні гості нашої  школи.

Сьогодні ми з вами поведемо розмову про найдорожче, що є в серці у кожної  людини.

Це наша рідна Батьківщина – Україна.

Святою для кожної людини є земля, де вона зробила свій перший крок, вимовила перше слово, почула мамину колискову.

Ці почуття вічні . Вони оспівані в піснях і віршах.

 

 

Буваю часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-

Оці степи ,це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є – дорога, явори,

Усе моє ,все зветься Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори.

 

 

Учитель. Дорогі діти! У світі немає нічого вищого, дорожчого, як рідна Вітчизна, вона, як мати у світі – одна. Україна – це наш рідний край, наша дорога і мила земля, де ми народилися, уперше побачили і пізнали світ, почули колискову пісню, рідну мову, відчули

любов і ласку – це наша найдорожча у світі Батьківщина. Ми усім серцем любимо нашу милу, дорогу країну, хочемо, щоб вона  завжди була вільною і незалежною, бо всі ми

 громадяни нашої Вітчизни, люблячі сини і дочки України.

 

2)  ПІСНЯ «ДАВАЙТЕ, БРАТТЯ , ЗАСПІВАЄМ»

 1. Мій край чудовий – Україна!

Тут народилась ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

 

2. Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ.

Цвітуть волошки сині в житі.

Звідсіль веде дорога в світ.

 

3. І найдорожча рідна мова

Джерельцем радісно дзвенить,

І мила пісня колискова.

Чумацький шлях кудись зорить…

 

4. Усе найкраще і єдине,

І радощі всі, і жалі…

Мій рідний краю, Україно!

Найкраще місце на землі!

 

5. Над водою красуня калина

І чебрець, і любисток, і м’ята –

Це усе, це усе Україна,

Як же рідна тебе не кохати.

 

6. Я люблю твої верби й тополі.

Ясноокії в небі зірниці.

Дай же, Боже, щасливую долю

Тій землі, де джерельні криниці.

 

7. Тим полям, що сміються колоссям,

І гаям, і садам коло хати,

І криштальним, мов спогадам росам,

Й рушникам, які вишила мати.

 

9. Одягає намисто калина,

Чорнобривці, любисток і м’ята.

Рідна серцю, моя Україно,

Як же можна тебе не кохати.

10. Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт,

І верби над ставом, й калина.

Моя Батьківщина – це мрії політ,

Це рідна моя Україна!

11. Моя Батьківщина – це наша сім'я,

Затишний куточок і хата.

Це мама, татусь, бабця, дід мій і я,

Всі рідні і друзів багато.

 

12.  Моя Батьківщина – це злагода й мир,

Та небо бездонне й чудове.

Це пісня чарівна, що лине до зір,

Й дитинство моє світанкове.

 

13.  Моя Батьківщина – ліси і поля.

Від них в нас і радість, і сила.

Це та найсвятіша і рідна земля,

Що кожного з нас народила.

 

14. Є багато країн на землі,

В них - озера, річки і долини,

 Є країни великі й малі,

Та найкраща - моя Україна.

 

15. Є багато квітів запашних,

Кожна квітка красу свою має.

Та гарніші завжди поміж них

Ті, що квітнуть У рідному краї

 

3)      ТАНЕЦЬ   «СИНЄ, СИНЄ НЕБО»

 

Ведучий. Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У нас це верба і калина. Правду каже прислів'я: «Без верби та ка­лини нема України». Про ці символи  складено багато пісень, віршів, легенд.

1. Послухай, як струмок дзвенить,

Як гомонить ліщина.

З тобою всюди в кожну мить

 Говорить Україна.

2. Послухай, як трава росте,

напоєна дощами,

І як веде розмову степ

  з тобою колосками.

3. Послухай, як вода шумить

, Дніпро до моря лине.

З тобою всюди кожну мить

Говорить Україна.

4. Говорила мати:

- Не забувай, сину,

Як збудуєш хату,

 Посади калину.

Білий цвіт калини

 - Радість України.

А вогнисті грона

- Наша кров червона.

 

5. Посадіть калину на городі,

Щоб заквітла вкраїнська земля.

 Із роси - пречиста врода,

З неба - почерк журавля.

6. Посадіть калину коло тину,

 Щоби злагода цвіла.

Буде щедрою родина

 - Буде честь їй і хвала.

 7. Посадіть калину в чистім полі

. Хай вона освятить час.

Україна дуже любить волю

, Хай же її воля любить й нас.

8.  Горнусь до тебе, Україно,

Як син до матері, горнусь.

 За тебе, рідна і єдина,

 Щодня я Богові молюсь.

9. Щоби послав щасливу долю

 Тобі, народу моєму,

Щоб освятив жадану волю,

 Що дарував тепер йому.

10. Горнусь до тебе, Україно,

Щоб нас ніхто не роз'єднав.

підставлю плечі, щоб калину

 У лузі вітер не зламав.

 

4)  ПІСНЯ   «НА НАШІЙ УКРАЇНІ»

Вчитель. А який  народ житиме без рідної мови? Мова – душа народу. Нашу мову – українську називають  чарівною, і солов’їною, милозвучною, і калиновою.. Тому, не дивно, що такий співучий наш народ. Саме в пісні живе душа народу. Вона єднає людей та їх серця.

 

1. Який я є, я син твій, Україно,

І завжди пам'ятатиму, що ти

Мені пісні співала солов'їно,

 Мене ведеш у зоряні світи.

 

2.Коли м'який, ласкавий, тихий вечір

 Лягає спати у траву шовкову,

Сон ніжний землю обійма за плечі

Тоді я чую неньки колискову.

 

3. Коли я чую Кобзареве слово

І мужній голос Лесі Українки,

Я знаю, рідна мова веселкова

Звучала у віках, як пісня, дзвінко.

 

4. Коли із літа соняшник сміється,

Співає жайворонок в небі синім,

Кипить життя, народу серце б'ється,

Я чую голос - голос України.

 

5. Коли світанок в росянім намисті

Розбудить землю, щедру і багату,

 І день засяє, сонячний і чистий,

 Я чую щирі заповіти тата.

 

6. Батько мені скаже:

- З книжкою дружи,

 Рідну мову, синку, Завжди бережи.

Мову ту, що люди Рідною зовуть,

Ти ніде й ніколи, Синку, не забудь.

Рідне слово наше Завжди серцем чую.

Українську пісню Понад все шаную.

 

7. Тепла, як сонячна днина,

Добра, неначе весна,

 Мова віків України,

Казка ії чарівна.

 

8. Мова - усміхнена квітка,

Радість весела, дзвінка.

Гарна, як небо улітку,

Ніжна, як пісня струмка.

 

9.Мова - джерельна криниця,

 Райдужно-сонячний цвіт.

Це українська зірниця,

Що зачаровує світ.

 

5) ПІСНЯ «КВІТУЧА УКРАЇНА»

 

Вчитель. Не можна уявити собі нашу славну Україну і без національного одягу, сорочки-вишиванки, без вишитого українського рушника. З давніх- давен у нас в Україні вишитий рушник був окрасою оселі і оберегом від лиха. У щасливі та сумні

миті життя рушник завжди був поруч.

 

 Український рушник… З вишитими квітами, зірками, птахами… Від сивої давнини і до наших днів, у радості й горі він був і є невід’ємною часткою нашого життя та побуту. Його порівнюють з піснею, вишитою нитками на полотні.

 

1. У кожного народу є святині,

Святині є і в рідній Україні:

Батьківська хата, материнська пісня,

Рушник на образах пречистих,

 

2.Дівочий віночок, червона калина,

І хліб український – наша святиня.

Вони – наша спадщина, наш оберіг.

Вони – наша гордість на весь білий світ!

 

3.  Вишивала матінка рушники,

На долю щасливую, на роки.

І лягали ниточки по одній.

Ранком все всміхалося сонце їй.

 

4.  Вишивала матінка вечерком,

І лягали хрестики всі рядком,

Бо трудилась матінка до зорі,

Щоб щасливо жилося дітворі.

 

5.  Вчила рідна матінка всіх пісень.

І добру навчала нас кожен день,

Садила барвіночок край вікна,

Щоби доля була в нас не сумна.

 

6)  ТАНЕЦЬ «РУШНИКИ»

 

Ведуча. Рідний край... Він починається від батьківського порогу, стежини, стрункої тополі, з барвінку, який ніжно стелеться по садочку. Найсвятішими для кожного з нас є слова:

Україна, Батьківщина. Адже Батьківщина — це  рідна домівка і те місце, де ти
народився і виріс, де минули найкращі роки твого життя.

 

1.  Хоч сторона наша багата,

Красива квітами й людьми,

Найкраща в світі рідна хата

У павелківській стороні.

 

2.  Село моє – краплиночка на карті,
У світі невідоме, та дарма
Ну а чого б без нього були варті
Ми з вами всі і зокрема.

 

3. . Неначе квітка на долині
Моє село, моя земля!
Я тут живу серед калини,
Де лине пісня солов’я.

 

4. Немає України без калини,

Як і неба без пісні солов'я

 А ми народ - зернина від зернини.

В біді і щасті ми - одна сім'я.

 

5. Немає України без тополі,

Як і нема без сонця сяйва дня .

 Ти без коріння - перекотиполе,

 А корінь там, де вся твоя рідня .

 

6. Без рушників немає України,

Як без любові і життя нема.

Душа без України - мов руїна,

Пуста і мертва, холодно-німа.

 

7. Немає України без вербиці,

Без сивого Славутича-Дніпра.

 Нап'юся живодайної водиці,

В ній зачерпну любові і добра.

 

8. Прилетіла з чужини

Пташка сизокрила,

 Сіла у своє гніздо

І заговорила:

9. Хоч яке б зерно смачне

 В чужині не їла,

Не раділа я ні дня,

Навіть не погрілась.

Хоч яка би не була

 Свіжа там водиця,

В чужині мені її

Вволю не напиться

10.  Віщі пташчині слова

Гріх не пам'ятати.

Повторяли Їх не раз

 Наш татусь і мати.

Не забудь, дитино, й ти

 Мудру приповідку:

Де нема Вітчизни, там

Холодно і влітку .

 

7)  ПІСНЯ « ЛЕЛЕЧЕНЬКИ»

 

Ведуча.   Чи є десь на землі такий чарівний край, де тихі весняні ночі пливуть на крилах солов’їних пісень, де вранці на замріяній річці джерельною водою умивається біле латаття, де навесні та влітку під шатами  дерев яскравіє килим різнотрав’я і квітів?

--Це наш рідний край.

    

1.Є край, де найкращі у світі пісні

        І цвітом чарує калина.

        Де сонечко вперше всміхнулось мені

       Це дім мій, моя Україна!

 

2.Ось небо блакитне і сонце в зеніті

Моя Україна найкраща у світі!

Моя Україна – це ліс і озерця

Безмежні степи і чарівні джерельця.

   

3.Красиві пейзажи і гори високі

       Маленькі струмочки і ріки глибокі.

       Міста старовинні і замки прекрасні

       Великі будови і дуже сучасні!

 

4.Сади чарівні, мальовничії села

Моя Україна – це пісня весела.

Це щира, багата, як світ її мова

Крилата, така мелодійна, чудова.

   

5.ЇЇ обереги – верба і калина

       Найкраща у світі – моя Україна!

       Бо нам найрідніша Вітчизна і мати

       То як же нам, діти, її не кохати?

 

8)  ТАНЕЦЬ  « ЧЕРЕВИЧКИ»

 

ВЧИТЕЛЬ-

 

Хай молитва до неба полине,

За всіх нас, як спокута, летить.

Та найперше за рідну країну

Буду щиро я Бога просить.

 

Боже, змилуйся, прошу, над нами,

Нагадай нам, що всі ми — брати,

Хай синів не втрачатиме мати,

Дім від ворога нам захисти.

 

Боже, дай нам і спокою, й миру,

Колоситься хай хліб золотий.

За Вкраїну молюся я щиро:

Бережи, Боже, край наш святий!

 

 

 

1.  Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти мені дала.

Для мене ти одна – і рідна, і єдина,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!

 

2.  Я – твій громадянин, я прагну підростати,

Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла.

Моя свята і рідна, Україно мати,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!

 

3.  Я хочу, щоб сонце світило яскраве,

Купало обличчя у водах Дніпра.

Буяли шовкові, уквітчані трави

І мирно вставала щоранку зоря.

 

4.  „Ми вірим в майбутнє твоє, Україно!” –

Говорять сьогодні дорослі й малі,

Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас – єдина,

Немає другої такої землі!

 

 

10)  ПІСНЯ  «МИ ДІТИ ТВОЇ, УКРАЇНО»

 

Вчитель. Батьківщину, як і матір не вибирають. Нам судилося народитися і жити в Україні. Не забуваймо ж своїх традицій, своєї історії, мови, пісні, матері. Пам’ятайте, що українському роду нема переводу! Бережіть свою Батьківщину, бо вона одна така на цілий світ…

    

  

Рости, українська дитино,

На щастя, на радість батькам,

На вірність своїй Україні,

На гордість і честь землякам.

 

Рости, українська дитино,

Під прапором Сонця і Неба.

Люби як життя Україну!

Люби її більше за себе.