Використання ідей В.О. Сухомлинського вчителями початкових класів в контексті Нової української школи.

УДК

Використання ідей В.О. Сухомлинського вчителями початкових класів в контексті Нової української школи.

Олена Тихонова, вчитель початкових класів, вищої категорії «старший вчитель», «Навчально-виховне об’єднання №6 «Спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, центр естетичного виховання «Натхнення» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області».

В статті проведений порівняльний аналіз педагогічних ідей Василя Олександровича Сухомлинського з концепцією НУШ. Виявлено, що багато, аспектів, відображених в концепції, перегукуються з педагогічними ідеями. Сухомлинський В.О. висвітлює різні аспекти розвитку творчих здібностей учнів.

Ключові слова: концепція, «Нова Українська школа», педагогічна спадщина, реформування освіти, оптимізація навчально-виховного процесу.

The comparative analysis of  Vasyl Sukhomlynsky’s pedagogical ideas and the conception of NUS was made in the given article. It was discovered that many aspects depicted in the NUS conception recall with pedagogical ideas of  Vasyl Sukhomlynsky, clarify different aspects of pupils’ creativity development.

Key words:

Conception, new Ukrainian school, pedagogical heritage, reforming of education, optimization of  educational process.

Постановка проблеми:

Починаючи з 2018 року в Україні запроваджується до реалізації концепція «Нової Української школи». Основною ідеєю цієї концепції є думка про те, що найбільш успішними в найближчій перспективі будуть фахівці, які вміють навчатися впродовж життя, ставити перед собою цілі та досягати їх.

Формула Нової школи складається з дев’яти компонентів, що на диво дуже чітко збігаються з ідеями Василя Сухомлинського, які були озвучені багато років тому [6].

Ці  погляди великого педагога знайшли своє відображення в концепції  Нової української школи, бо його новаторські здобутки –  це школа радості, школа під блакитним небом, уроки мислення серед природи, Батьківська школа, літературні твори для дитячого читання та настільна книга «Сто порад учителеві» є актуальними і сьогодні.

Василь Олександрович, засновник новаторської гуманістичної педагогіки, написав понад 600 наукових педагогічних праць, серед яких – «Серце віддаю дітям», «Сто порад учителеві», «Як виховати справжню людину».

Основою концепції Сухомлинського є повага і довіра до дитини, визнання її унікальності та права на власний вибір. Ця ідея є особливо актуальною в умовах реформування освіти.

Творчість В.О. Сухомлинського є своєрідною педагогічною енциклопедією всебічного розвитку особистості, теоретичні аспекти та практичний досвід якої в умовах модернізації змісту сучасної освіти є надзвичайно актуальними і заслуговують на подальше ґрунтовне вивчення та використання. На принципах гуманної педагогіки Сухомлинського побудований зміст нового Державного стандарту початкової освіти, тому не підлягає сумніву, що спадщина видатного педагога-мислителя є тим невичерпним джерелом, яке дає безмежні можливості для удосконалення педагогічної майстерності тих, хто обрав таку нелегку, але почесну професію як вчитель.

Василь Олександрович Сухомлинський належить до плеяди славетних вітчизняних педагогів, якими пишається Україна. У свій час він написав: «Учителю! Ми горимо і згоряємо в ім’я того, щоб єднати людей узами добрих побажань. Щоб людині хотілося жити від того, що поряд із нею живуть люди. Учитель творить Людину». Це звернення до нас Великого Педагога особливо актуальне сьогодні [15, 257].

Вчителі початкової школи орієнтуються на:

1. Новий зміст освіти, заснований на формуванні компетентностей, потрібних для успішної самореалізації в суспільстві.

2. Орієнтація на потреби учня в освітньому процесі.

3. Наскрізний процес виховання, який формує цінності.

4. Педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками.

Перечитуючи педагогічні твори В. О. Сухомлинського, щоразу ловиш себе на думці, що основні положення Нової української школи були розроблені задовго до появи реформування сучасної освіти.

Зокрема, Василь Олександрович у книзі «Сто порад учителеві» надавав цінні рекомендації щодо роботи педагогів у школі. На мою думку, дані рекомендації на сьогоднішній день є орієнтиром для формування наскрізних вмінь. Перелічимо наскрізні вміння, які розвиваються в процесі формування ключових компетентностей:

1. Читання з розумінням.
2. Усно та письмово виражати думку.
3. Критично й системно мислити.
4. Логічно обґрунтовувати свою позицію.
5. Творчість.
6. Ініціативність.
7. Конструктивно керувати емоціями.
8. Оцінювати ризики та приймати рішення.
9. Розв’язувати проблеми.
10.  Співпрацювати з іншими людьми.

Пропоную зараз докладніше розглянути, які ж поради надавав педагог для формування наскрізних вмінь.

Читання з розумінням. Читання рятує учня від неуспішності. Завдяки читанню розвивається його інтелект [12, 474-475]. Пам’ятайте, що ніяке захоплення не принесе користі, якщо воно не зачіпає думки, душі, серця. Підкреслимо, що перше захоплення – це має бути захоплення книжкою. Книжка – це також школа, треба навчити кожного вихованця мандрувати  у світі книжок [12, 497]. Ввести кожного учня у світ книжок, виховати любов до книжки, зробити книжку провідною зіркою в інтелектуальному житті – це залежить від учителя, від того, яке місце в його власному духовному житті займає книжка [так само, 491].

Усно та письмово виражати думку. Читання й письмо – два найпотрібніші школяреві інструменти навчання і водночас два віконця в навколишній світ. Без уміння вільно, швидко і свідомо читати, вільно, швидко, напівавтоматично писати дитина залишається мовби напівсліпою. Напівавтоматизм процесу письма – надзвичайно важлива умова грамотності і свідомого засвоєння знань. Учень не повинен думати над тим, як писати ту чи іншу букву, як її з’єднувати з іншими буквами, – лише за цієї умови він зможе думати над застосуванням граматичного правила, над змістом того, що він пише [так само, 521].

Критично й системно мислити. Розвиток думки й розумових сил – це розвиток образного й логіко-аналітичного елементів мислення, а також вплив на рухливість розумових процесів – усунення уповільненості мислення [так само, 515]. Учень міцно засвоює лише тоді, коли він думає. Школа спостережливості в молодшому віці – необхідна умова розумового розвитку. Педагог закликав учителів початкових класів учити дітей думати біля першоджерела мислення, серед природи і праці [так само, 505] .

Логічно обґрунтовувати свою позицію. Виховуючи учнів початкової школи, педагог вчив їх бачити у звичайному незвичайне, шукати й відкривати причино-наслідкові зв’язки, відповідаючи на запитання чому? .

Творчість. Важливу роль у навчанні та вихованні дітей педагог надавав розвитку їхньої творчості. Пропонував використовувати такі засоби: уроки образотворчого мистецтва, уроки мислення, екскурсії, походи, заняття дітей в Кімнаті казки, створення казок дітьми.

Ініціативність. Є школярі, які дуже довго ні до чого не виявляють особливого інтересу. Якщо в школі немає боротьби педагогів за думку у душу вихованців, то в багатьох учнів інтерес ні до чого ніколи й не розкриється. Особливо великого значення педагог надавав Куточку Мрії. Тут від великого вогнища наукових знань загоряються вогники покликання [12, 546].

Конструктивно керувати емоціями. Василь Олександрович великого значення надавав вихованню в дітей емоційної культури. Учити дитину бачити, розуміти, відчувати серцем людей – це, мабуть, квітка в садку ,яка найтонше пахне, ім’я цій квітці – виховання почуттів. Педагог вважав, що перші роки навчання в початкових класах повинні бути школою сердечності, а вчителі разом із батьками важливу увагу мають приділяти вихованню почуттів у дитини .

Оцінювати ризики та приймати рішення. Педагог закликав вчителів формувати в учнів відповідальне ставлення до власних думок, вчинків.

Розв’язувати проблеми. Василь Олександрович радив формувати вміння долати інтелектуальні труднощі в процесі навчання, під час завдань морального вибору.

Співпрацювати з іншими людьми. Велику роль педагог надавав розвиткові умінь учнів працювати в колективі, підпорядковуватися загальній меті діяльності колективу [так  само, 563-566].

Водночас не втрачають актуальності й інші педагогічні думки В. О. Сухомлинського в контексті Нової української школи, а саме:

• Педагог створив у школі певні «навчальні осередки», такі як: Кімнату Казки, Куточок Думки, Куточок Важких справ, Куточок Мрії, Куточок Краси, Сад Матері.
• Порушив питання про індивідуальну освітню траєкторію кожного учня.
• Визнав цінність дитинства та закликав педагогів цінувати ці роки учнів, максимально використовувати їх для закладання «міцного фундаменту» знань.
• Навчання в молодшій школі пропонував організовувати через гру, активно залучати попередній досвід дитини, проводити уроки мислення на природі.

Не допускав диспропорції між уміннями й  знаннями учнів – не побоюся висловити припущення, що цим самим педагог пропонував компетентнісний підхід.

Головна мета педагогічної творчості Сухомлинського В.О. – формування всебічно розвиненої особистості.

У своїй книзі «Сто порад учителеві» Сухомлинський писав про те, що дитина є істотою яка мислить, пізнає світ не тільки навколо, але ще пізнає самого себе [15, 184].

Концепція «Нової школи» пропонує нам орієнтацію на потреби учня в освітньому процесі. Сухомлинський всебічно розкрив роль і значення учня в освітньому процесі. Василь Олександрович всебічно розкрив роль і значення школи як об’єктивного фактора виховання особистості.

До школи він підходить діалектично – від «школи під голубим небом», школи природи до школи духовності, культури моральних цінностей. Концепція «Нової школи» пропонує нам сучасне освітнє середовище, яке забезпечить необхідні умови, засоби і технології для навчання учнів, батьків не лише в приміщенні навчального закладу.

В своїй роботі використовує творчу спадщину В.О. Сухомлинського. Намагалося створити комфортні умови навчання, щоб бажання вчитися не згасло впродовж всього шкільного життя.

Важливим фактом і досить дієвим засобом у забезпеченні сприятливого психологічного середовища для оптимізації  навчально-виховного процесу є практика безбального навчання в перші роки навчання і перебування дитини в школі.

По-перше, навчання без оцінок сприяє поступовому переходу від дошкільної форми навчання до шкільної, знімає психологічний стрес, робить відвідування школи бажаним, посилює індивідуальний вплив на учнів і урізноманітнює спілкування з їхніми батьками. В.О. Сухомлинський писав, що діти приходять до школи з відкритою душею, із щирим бажанням вчитися. Малюка лякає навіть думка про те, що на нього можуть дивитися як на ледаря чи невдаху. Він ще не здатний мислити абстраговано і його сприйняття оточуючої дійсності є емоційно-конкретизованими. І вогник його бажання добре вчитися дуже легко загасити необережним дотиком до дитячого серця- критикою, негативною оцінкою «у цифровому вираженні». Натомість, словесна оцінка для дитини вагоміша і важливіша, бо вона їй зрозуміліша, оскільки базується на власному життєвому досвіді. Крім того,через словесне оцінювання є можливість детальніше виявити ставлення до особистості кожного конкретного учня.

В.О. Сухомлинський писав: «Оцінка – це наше ставлення до учнів. Учень іде до школи не за знаннями, а для того, щоб отримати задоволення. А задоволення дитина отримує від того, що вона пізнає на уроках» [8, 15]. Отже, у молодших класах на перших етапах навчання має домінувати оцінка у вигляді вмотивованого оціночного судження, що дає учневі змогу усвідомити, як саме він впорався із роботою, що вийшло добре, в чому помилки, як краще її виправити. Таку оцінку треба висловити таким чином, щоб дитина не втратила стимул до праці.

Навчити дітей добре читати – одне з найважливіших завдань учителя.

В.О.Сухомлинський зазначав, що без високої культури читання немає ні школи, ні справжньої розумової праці, що погане читання – ніби брудне вікно, крізь яке нічого не видно.

Навчити дітей вчитися, прищепити їм стійкий інтерес до знань. Прагнення самостійно збагачуватися ними – таке завдання я поставила перед собою.

Без високої культури читання, акцентував В.О.Сухомлинський, немає ні школи, ні справжньої розумової праці. Читання – основа всіх наук, розвиток інтелекту.

Про важливість швидкого читання В.О.Сухомлинський писав: «Читання – це віконце в світ, найважливіший інструмент навчання, воно має бути вільним, швидким-лише тоді цей інструмент буде готовий до дії» [14, 456].

Враховуючи ці фактори, я намагаюсь добирати найоптимальніші для даного класу і кожного учня окремо дидактичні методи і прийоми. При підготовці уроку я насамперед встановлюю, який саме компонент навичок читання доцільніше формувати і розвивати на основі відповідно підібраного текстового матеріалу. Тому підібрані завдання, як правило, відповідають поставленій меті.

Кожен урок читання складається з таких елементів і завдань:

1.              Актуалізація знань.

•                  Вправи на дихання;
•                  Артикуляційні вправи;
•                  Вправи на темп читання;
•                  Вправи на висоту голосв;
•                  Вправи на правильність;
•                  Вправи на свідомість;
•                  Вправи на мелодику.

2.              Робота з новим текстом на уроці.

•          Ознайомлення (1-2 клас – вчитель, 3-4 клас – сильний учень)
•          Багаторазове читання з різними видами завдань:

•                  Вибіркове читання;
•                  Уточнююче читання;
•                  Доведення думки словами з тексту;
•                  Діалоги;
•                  Багаторазове механічне перечитування ( ланцюжком, у парах, «буксир», «коректор», «дощиком», «сонечком», скоромовкою, «ну, постривай», «віконечко», «як директор» тощо.

3.              Затримання отриманих знань.

•            Читання тексту в особах ( залежить від тексту);
•            Виділення і перечитування найголовнішого в тексті;
•            Характеристика героїв через сюжетну лінію тексту або словами автора;
•            Визначення частини, яка виражає головну думку тексту;
•            Поділ тексту на смислові частини.

Читання повинно стати стежкою, що веде до вершин розумового, морального і естетичного виховання. Тому інтерес до нього виховую не тільки для того, щоб діти стали грамотними, а головним чином для того, щоб росли вони добрими, відкритими, уміли розуміти іншу людину, співчувати йому, допомагати. Любимо творить добро, тому діти складають оповідання, які виховують доброту.

Зразок оповідання учня 4 класу Барбанова П.

Якось мама принесла книжку «Вогнегривий коник», яку написав Василь Сухомлинський, і запропонувала її прочитати. Я не дуже зрадів, бо книжка здалася мені надто великою.

Але прочитав я цю книжку дуже швидко, бо в ній були невеликі та цікаві оповідання і казки. Кожне з них розповідало про якусь рису людини: доброту, мужність, ввічливість, жадібність  чи боягузтво, чемність, співчуття, дружбу чи любов. Та найбільше мені запам’яталося оповідання «Добре слово». З нього я зрозумів, що іноді людині потрібні не якісь солодощі, їжа чи щось таке, а потрібне просто добре слово, яке її підтримає, збадьорить, дасть надію. Таке слово може стати найціннішим подарунком, дорожчим за всі скарби світу, бо йтиме від самого серця, нестиме безмежну любов і стати порятунком для людини.

Такі оповідання і казки використовую під час вивчення понять «людяність», «чесність», «скромність». Обов’язковими є години спілкування. «Людина починається з добра», «Подорож до країни доброти», «Бал ввічливості».

В.О.Сухомлинський казав: «Перші уроки мислення повинні бути не в класі, не перед дошкою, а серед природи» [14, 506]. Тому перед описом берези виходимо з дітьми в сквер, розгадуємо загадки про берези.

Проводжу бесіду з дітьми.

За якими ознаками ви могли б відрізнити ці дерева від інших? (У беріз білий стовбур).

Проведіть по корі рукою. Яка вона? (Кора гладенька).

На що схожі гілочки? (На рученьки, опущені донизу).

У природі В. О. Сухомлинський, вбачав одвічне джерело дитячого розуму, фантазії та словесні творчості. Великий педагог прагнув, щоб яскраві образи рідної землі живили свідомість дитини впродовж усіх років навчання.

Уроки милування природою, уроки пізнання природи, екологічні мандрівки спрямовують увагу, емоції, дії учнів на формування екологічної культури, беручи до уваги поради В.О.Сухомлинського.

Узагальнюючи вищезазначене можна висловити думку про тісний зв’язок, педагогічної спадщини Сухомлинського В.О. із сучасними освітніми процесами становлення «Нової української школи».  Актуальність досвіду відомого, педагога полягає в тому, що він був новатором чиї погляди переконання зробили величезний крок уперед для освіти того часу.

Василь Олександрович говорив: «Це щастя бути вчителем бо завжди повторюєш себе в дітях. І це справді так. Великий педагог живе в нашій пам’яті, продовжує себе в наступних поколіннях» [14, 648].

Вивчаючи твори педагога, можна переконатися у тому, що праці є актуальними і сьогодні, бо вчать дітей мислити, робити висновки, розвивати творчі здібності.

Література

1.               Гільбух Ю. З. Розумово обдарована дитина. – К., 1993 – 77
2.              Журило Т.В. Психологія розвитку творчо обдарованої особистості: наук.-метод. посіб. / Т.В. Журило // НАПН України, ІПОіОД, 2010. – 440 с.
3.              Моляко В.О. Творчий потенціал людини як психологічна проблема // Психологічна газета. – 2005. - №6. – С.4-5.
4.              Момот Л. До проблеми формування творчих здібностей у процесі навчання / Л. Момот, Л. Шелестова // К.: Педагогіка і психологія. – 1997. – № 2. – С. 53-54.
5.              Нікітін Б.П. Виникнення і розвиток творчих здібностей // Рад. шк. – 1994. - №4.- С.20-22.
6.              Нова українська школа, 2017
7.              Психолого-педагогічна діагностика школярів / Упоряд. О. Л. Співак. – Х.: Ранок, 2009 – 160 с.
8.              Сухомлинский В. А. Чему и как учить наших детей: Статья. – ЦДАВО України, ф. 5097,оп. 1, спр. 760, 21 арк.
9.              Сухомлинський В. О. Народження громадянина // Вибрані твори: в 5 т. – Т. 1. – К.: Рад. школа, 1977. – .С. 273–278 .
10.         Сухомлинський В. О. Учитель і діти // Вибрані твори: в 5 т. – Т. 1. – К.:Рад. школа, 1977. – .С. 193-195.
11.         Сухомлинський В.О. «Вибрані твори в п’яти томах. Том 3/В.О.Сухомлинський,-К.: «Радянська школа»;1997-670с.
12.         Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві / В.О. Сухомлинський,-К.: «Радянська школа», 1988-310с.
13.         Сухомлинський В. О. Елементи творчості в діяльності молодших школярів // Вибрані твори: в 5 т. – Т. 1. – К.: Рад. школа, 1977. – .С. 273–278.
14.         Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям // Вибрані тори: в 5-ти т.− Т. 5. – К.: Радянська школа, 1976. – С.417–654.
15.         Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві // Вибрані тори: в 5-ти т.− Т. 3. – К.: Радянська школа, 1977. – С.7–283.