Випускний вечір "Казка"

Про матеріал

Випускний вечір ( Звучить музика, виходять хлопчик і дівчинка.) Д: А що це зараз буде? Казка? Х: Казка. Д:Страшна? Х: Ні, сумна Д: А у неї буде щасливий кінець? Х: Безумовно. Усі казки мають щасливий кінець. Д: А чим ця казка особлива?

Перегляд файлу

Випускний вечір

( Звучить музика, виходять хлопчик і дівчинка.)

Д: А що це зараз буде? Казка?

Х: Казка.

Д:Страшна?

Х: Ні, сумна

Д: А у неї буде щасливий кінець?

Х: Безумовно. Усі казки мають щасливий кінець.

Д: А чим ця казка особлива?

Х: Багато-багато років тому, коли дерева були маленькими, а шкільні сходи високими , мами привели у школу хлопчиків і дівчаток. Якимось дивом вони опинилися разом а одному класі…

Д: І що?

Х: Так почалася їхня казка під назвою «Дитинство».

Д: А я цю казку знаю. Я сам у ній живу!

Х: Так, дитинство – це безтурботна країна. Кожному доводиться бувати у ній лише один раз. Говорять, що згодом стежка до цієї країни заростає дорослими турботами та проблемами. І скільки б не шукали цю країну на карті-даремно! Лише спогади повертають всіх у дитинство.

Д: І що ж?

Х: І для них сьогодні казка закінчується. І діти підуть у великий дорослий світ.

Д: І що, дитинство уже не повернеться?

Х: Ні, не повернеться.

Д: Ніколи-ніколи?

Х: Ніколи-ніколи!

Д: Тоді будемо бажати сьогодні їм щасливої дороги!(Дзвін годинника)
Х: Хай вам у всьому допомагає удача і наполегливий характер, підтримка близьких людей і відмінний настрій.

(Звучить музика хлопчик і дівчинка ідуть, виходять ведучі)

Ведуча: Дорогі друзі! Шановні вчителі! Батьки, гості! Ми зібралися сьогодні з нагоди особливого свята, свята, якого немає в жодному календарі. На ньому зустрічаються біль розлуки і світлі надії, сумм розставання з однокласниками і радість зустрічі з майбутнім .Сьогодні прощаються з рідною школою учні, які підуть у самостійне життя.

Ведучий:Дозвольте ж розпочати наш святковий випускний вечір — неповторне свято юності. І нехай воно надовго запам’ятається нам усім. Тож давайте запросимо наших випускників та їх вчителів. Зустрічаймо їх добрим словом, поглядом світлим, музикою та оплесками.

(Звучить музика виходять випускники)

Ведуча: Перша вчителька Михайлів Наталія Ярославівна
та класний керівник Семкович Тетяна Ігорівна

1.Глинка Назарій
2.Дереховська Тетяна
3.Депутович Маріанна
4.Музичин Марія
5.Комар Ірина

6.Московчук Тетяна
7.Коханець Роман
8.Федорів Софія
9.Петровська Вікторія
10.Кошут Вікторія
11.Денисюк Аліна
12.Голубовська Яна
13. Дзундза Денис

Ведучий:Так. Нема щасливіших на світі,

Ніж оті, кому сімнадцять літ.

І слова, любов’ю обігріті,

Вам директор промовляє вслід.

Ведуча: Вітай, Україно, Сьогоднішню зміну Хай гордо й заклично Державний Гімн звучить велично!

Ведучий. Вечір, присвячений урочистій події вручення атестатів про повну загальну середню освіту випускникам оголошується відкритим.

(Звучить гімн)

Ведуча: Шановні випускники! Сьогодні, як ніколи, ви щасливі і осяяні надією. Ваші батьки, вчителі, школа випускають вас у великий світ. І ви вже не тільки наша гордість, ви – надбання України, її надія на майбутнє! Вам будувати завтрашній день!

Дорогі друзі! Сьогодні, на вашу адресу звучатиме безліч щирих побажань та настанов. І першою з теплими напутніми словами звертається до вас директор нашої школи Бурбан О.І.

Ведучий: Гостей ми раді завжди зустрічати,

Бо хочуть нас в дорогу віншувати.

До слова запрошуються :

Ведуча:Одинадцять зоряних літ проминуло,

Незабутніх, ясних шкільних літ.

І сьогодні, мов пташка з гніздечка,

Ти летиш у незвіданий світ.

Одинадцять років ми сиділи поруч

І писали за рядком рядок,

Поки дзвоник у ранкову пору

Не звістив: скінчився наш урок.

Однокласники, однокласниці!

Не забудемо друзів ніколи,

На вітрах життя не погаситься

Вогник рідної школи.

Ведучий: Злились печаль і радість в одне ціле,

Вертає пам'ять знов до першого дзвінка,

До того дня, коли малих, несмілих

Привітно стріла вас всіх школа гомінка

І кожен, як умів, вбирав в себе знання.

За пройдені уроки ви цілий світ відкрили,

Повільно, потроху, по крапельці щодня. .

Більше десятка літ ви зі школою дружили.

Ведуча: Невже це дійсно сталося? Скільки мріялося про цей вечір, про завтрашню свободу, а тепер не віриться…

Ведучий: І так, чомусь, сумно... і тривожно. Як складеться ваше життя далі?

Ведуча: В школі все простіше — уроки, екзамени і заповітна мрія атестат.

Ведучий: До речі, а атестат ще і не вручили, так що заповітна мрія ще не здійснилася.

Сьогодні до нас завітали нинішні господарі країни Дитинства,
(Звучить мелодія „В гостях у казки". Підходять Буратіно і Мальвіна)

1 Мальвіна. Друже юний, Буратіно,
Скільки в нас було пригод!
Незважаючи на страхи,
Ти чомусь смішив народ.
Ти завжди такий веселий –
Любиш жарти, пісню, сміх,
Тут у нас на випускному,
Розкажи секрет для всіх.
2 Буратіно. А чому мені, Мальвіно,
Не сміятись, не радіти?
Процвіта театр у тата,
Люблять нас дорослі й діти.
Ключик золотий

Татусеві - тату Карлу,
Та тепер я знаю точно:
В казці я живу не марно.

3 Мальвіна. Ну що ж лишилося зробити?
Присутнім висновок - простий
Випускникам всім побажати
Знайти свій ключик золотий!
4 Буратіно. Відкрити ним замок на щастя.
Всім опинитися в палаці,
Роботу мати і достаток,
Як ми в своїй чудовій казці.
Мальвіна Всім юнакам я побажаю,

Щоб між шкільних своїх подружок

Чарівних, ніжних і коханих

Знайшли своїх ви Попелюшок.

Буратіно. Дівчатам - юним випускницям
Бажаю всім зустріть колись
Свого найкращого із принців,
Щоб мрії всі збулись.
Разом. Повірте у свою Жар-птицю
І казка ваша хай здійсниться!
Буратіно. Ой, а що за скринька чарівна?
А може ключ мій її відкрити допоможе?
(Відкривають скриньку).(звучить мелодія звук чарівної палочки)
Мальвіна. Це ж історичний момент.
Тут - перший вам дорослий документ,
Зароблений трудом, не так, задаром,
Він вам здавався недосяжним даром,
Та ось якась година ще пройде
І цей момент у вічність відійде.
Мальвіна. Тож скриньку ми передамо директору, Нехай вона сама тут розбереться.

Ведуча: Для оголошення наказу про випуск 11 класу та вручення атестатів про повну загальну середню освіту запрошуємо директора школи Бурбан Олександру Іванівну та заступника директора Іванишин Ольгу Дмитрівну.

(вручення атестатів)

Назар: Закінчилось дитинство останнім дзвінком, настав хвилюючий і незабутній день. Нам радісно і водночас сумно , бо це мить прощання з усіма вами – з учителями та друзями. Непомітно та швидко пролетіли вони для нас. Ви повели нас у країну знань та подарували нам щирість і любов. Не вистачить слів в українській мові, щоб виразити Вам нашу вдячність, за Вашу турботу, розуміння та підтримку, тому ми хочемо вручити подарунок школі на згадку про нас.
(дарує подарунок)

Ведучий: Хто був ініціатором цікавих справ?

Ведуча: Хто нам щодня у всім допомагав?

Ведучий: Хто підбадьорити завжди умів?

Ведуча: Для кожного знайшов немало щирих слів?

Ведучий: Хто захищав завжди усіх?

Ведуча: Хто любить гумор, жарти, сміх?

Ведучий: То хто ж цей добрий чарівник?

Ведуча: Звичайно ж, класний керівник!

Ведучий: Своє напутнє слово хоче вам сьогодні сказати, дорогі випускники, ваш класний керівник. Тетяна Ігорівна! Запрошуємо Вас до слова.

( виступ Тетяни Ігорівни)

Ведуча: Дорогі випускники, а пам’ятаєте, як все починалося? Одного вересневого ранку ви, дехто з радістю та завзяттям, а дехто зі сльозами на очах, прийшли до школи.
Ведучий: Вас зустріла усміхнена і красива перша вчителька.
Ведуча: Це вона взяла ваші тендітні рученята і повела за собою у чарівний світ знань, такий складний і незвіданий. Це на неї добру та лагідну ви дивилися з надією, у неї ви шукали захисту, ловили кожне її слово.
Ведучий:Тож яким великим, щедрим, добрим і чуйним має бути серце, яке вмістило біль і радість кожного з вас.
Софія: Перша вчителька – добра й терплячається
Наче мама була вам малим.
А любов її щира, гаряча
Зігрівала сердечка усім.

Денис: Немов фея, і добра , і мила
Усміхається лагідно вам
Як же щиро вас всіх любила
Як же завжди хвалила батькам.

Ведучий: З лагідних рук першої вчительки нас взяла класний керівник. Вона взяла наші серця, збагатила, освітила іскрами добра, вдихнула в них паростки мудрості. Скільки допомагала нам, скільки рятувала, скільки хвилювалася за нас.

Маріана: Було, через нас Ви потерпали,
Гріхи від інших наші прикривали,
Ходить до школи заставляли,
А ще до пізньої пори
Робили з нами вечори.

Роман: Наша люба , рідна, кохана
Ви найкращі прийміть побажання
Вам бажаємо хай кожну мить
Кожен день у житті вам щастить.

Ведучий: Дорогі наші, вчителі, за всі ці роки скільки Вами було перевірено журналів, щоденників та зошитів! Скільки написано наказів! Та сьогодні користуючись нагодою випускники хочуть надати свій наказ по школі.

Таня Д : Як часто дуже ви хотіли,
Щоб раптом всі ми захворіли,
І щоб хоч на тиждень, на один
Оголосили в школі карантин.

Іра: Щоб біолог наш забула про урок,
З уроку пролунав, щоб швидше вже дзвінок.
Українська, щоб десь зошити забула,
А світова на уроці, щоб заснула.

Денис: Щоб на фізиці всі прилади зламались,
На хімії всі колби підірвались.
І щоб перерва 45 хвилин тривала,
А на урок щоб 10 вистачало.
Щоб наш коханий класний керівник
Десь на безлюдний острів зник.

ВікаП. Як частенько ми бажали,
Щоб завучів цигани вкрали,
І десь далеко занесли,
Щоб ми без розкладу були.

Ромко: Щоб воєнрук взяв протигаз
І з ним поїхав на Кавказ.
Назад нескоро, щоб вернувся
І наш урок, щоб не відбувся.

Марія:Історики щоб в Спарту всі пішли,
Й назад дорогу не знайшли.
І щоб англічанка загубила словники—
Нехай у них гніздяться павуки.

Маріанна: З роду математики не знали
Бо усі вчителі від нас тікали
Ось і ви до нас прийшли
І багато нам далИ’.

Таня М:Щоб наш географ так чи сяк,
Зібравши карти у рюкзак,
Пішов в пустелю чи у гори,
Ну в крайнім випадку—на море.

Яна:Щоб дощ на фізкультурі йшов,
Або щоб вчитель не прийшов.
І завалився, щоб спортзал
Але у нас сьогодні бал.

Назар: Сьогодні день, останній день прощання,
Пробачте нас за наші ці бажання.
Ми хочемо, щоб ви були здорові,
Щоб не сивіли ваш іскроні.

Віка К Ми дуже вдячні всім учителям,
За ті знання, що ви давали нам.
А також нашим кухарям,
Що нам померти з голоду не дали.
Бібліотекарям, де книги ми читали.
І медикам—за щеплення й уколи,
І техпрацівникам, що прибирали школу.

Ведуча: Прощальний бал, пора цвітіння,
             А ви, мов лебеді, на нім,
             Це- зрілість ваша, це- змужніння
             Вам далі йти уже самим.

Ведучий: Тож куди світанок вас покличе,
                Поведе куди він завтра вас?
                І щемить чекання на обличчях,
                І звучить шкільний прощальний вальс.

(танець з вчителями)

Ведуча: Хвилюючий сьогодні день не лише у наших випускників. Не менш хвилюються і їхні батьки. І тато, і мама ще пам’ятають свій випускний у школі. Адже це вони прийшли з ними слід у слід сімнадцять років життя. Це до них прихиляють голови у хвилини відчаю і невдач, їх чекає щастя бути невіддільними від життєвих успіхів своїх дітей. А сьогодні вони, як ви, дорогі випускники, трішки злякані, стривожені і разом з тим горді і щасливі, що виростили таку гарну зміну.

Ведучий: А нині вечір – літо і прощання,

Легенький смуток і веселий сміх.

Останній вечір – і батьки востаннє

Вітають з святом разом нас усіх.

Благословення батьків

Сини і дочки наші, рідні діти,
Це зрілості прийшов нестримний час,
Ви самостійно вже почнете жити
У добрий час благословляєм вас!
Нехай же вас Господь оберігає
У світлу путь на добрії діла,
На вірну стежку завжди наставляє,
Щоб доля в вас щасливая була!

***

Зі шкільного найріднішого порогу,
З найкращої юнацької весни
У добрий час, у світлу путь-дорогу
Благословляємо вас, доньки і сини!
І хлібом-сіллю радо проводжаєм,
Щоб вам жилось в достатку і теплі.
Ми від душі вам, діточки, бажаєм
Любові, миру, щастя на землі!

(процедура із хлібом і медом)

Іра: Рідні наші, дякуємо за те, що ростили нас, віддаючи свою молодість і життя, раділи та сумували разом з нами. Вибачте нас за всі прикрощі, що вам завдали, і повірте, що ми будемо гідно називатися вашими дітьми.

ТаняМ: Наші батьки… наші вічні спонсори … ми на них розраховували , а вони за нас розраховувались.
Марія: А якщо серйозно то ми вам дуже вдячні за все . І ми вас дорогі наші тати і мами дуже сильно любимо.
ТаняД: Спасибі вам батьки за сьогодення і за те чого ще нема. Завдяки вам ми впевнено ідемо на зустріч долі
За кожен день що був, ми вдячні вам!
За кожен день що буде, вдячні вам.
(пісня батькам)

Ведуча
Ну от і все. Уже перегорнули
Підручників останні сторінки,
Й на випускних екзаменах відчули,
Що плине час скоріше від ріки.
Здавався недосяжним горизонт,
А світ - казковим! За шкільним порогом.

Ведуча

Сьогодні ви із світлою печаллю

Ступили всі через шкільний поріг.

Хай буде цей бентежний вальс прощальний

Провісником незвіданих доріг!

Ведуча

А зараз запрошуємо випускників на свій останній шкільний вальс.

№ ВАЛЬС

Ведучий. І ось, напевне все. Школа закінчена. Уроків більше не буде. Все буде: навчальні заклади, сім’я, діти, робота, а ось школи вже не буде і дитинство вже не повернеться. Воно пішло по краплині тихо і непомітно, з першими літерами: рівними-рівними у першої вчительки на дошці, з шкільними дзвінками, які найдорожчі всіх теорем на світі, із знайомим голосами учителів…

Віка П:Шкільне дитинство дзвоником злетіло,

Доросле починається життя

Нам щойно атестати вже вручили

Путівку в невідоме майбуття.

Софія:А без нас все залишиться в школі

Парта, дошка і класне вікно

І не нам, іншим учнями надалі

Даруватиме світло воно.

Яна:Здавалося 11 літ – багато

Ніхто й не душах що так швидко промайнуть

Тепер нам хочеться, щоб перенести свято

Хоч би тиждень в школі ще побуть.

Віка К:Пройтися школою і тихо наодинці

Ще зазирнути в кожен-кожен клас

Все пригадати до найменшої дрібниці.
щоб залишилось в пам'яті у нас.

(Анна Тринчер-« Школа»)

Ведуча. Ну от і все.
Останній день і мить.
Остання зустріч, погляди зріднілі.
Душа болить, сльоза в очах тремтить.
Учнівські роки в вирій відлетіли.

Ведучий. Ну от і все. Це та остання мить,
Яку ніхто у гості не чекає.
До нас вона розлукою спішить,
І нас усіх сьогодні розлучає.
Ведуча. Мрійте, кохайте, прагніть до кращого, і все у вас буде добре.