Випускний вечір у стилі програми «Світське життя» «Сумно й весело та позаду вже шкільні роки»

Випускний вечір у стилі програми «Світське життя»

«Сумно й весело та позаду вже шкільні роки»

(Звучать урочисті фанфари що змінюються ніжною мелодією. На сцену виходять ведучі)

Ведуча І: Падають тихо на землю

Тихі червневі сутінки

Голосно серце б'ється у грудях неначе птах

І у очах дорослих зріє одвічна мудрість

Та, що веде все людство впевнено по світах.

Ведуча ІІ: Срібним дзвоном прощання в небі заграє тиша,

Перші слова про мрії швидко у небо злетять,

А на дворі печально вітер берізки колише

І перший дорослий ранок просить ще почекать.

Доки дитинство наше, тихо складе прощання

І відлетить у вирій, останній пошле привіт

і калиновим цвітом

Землю умиють ранки

І в них прокинуться мрії серед вербових віт.

Ведуча І: «Ти вже виросла доню!» - тихо промовить мама.

Ведуча ІІ: «Чесним будь завжди, сину»,- татко за нею вслід.

Ведуча І: А у твоїх долонях - перші слова прощання

 Перші сумні хвилини, перший життєвий звіт.

Ведуча ІІ: Ось і прокинулось небо

Кинуло дощ на землю

Здається — це мить гойдається,

Тиша бринить, як дзвін.

 Через віки з веселкою

доля тобі посилає чисту джерельну

воду із глибини століть.

 Ведуча І: Хай вмиваються ваші душі чистим теплом світанку

 Хай доля вас не обходить і щедро родить земля

Хай ваші серця у радості болі чужі прощають

І чиста доріжка стелиться в доросле нове життя.

Ведуча ІІ:Добрий вечір, дорогі друзі, шановні гості, вчителі, батьки!

Ведуча І: На прекрасному святі юності і краси, радості і смутку, мрій і сподівань вас вітає наш НВК!

Ведуча ІІ: Це свято дороге і бентежне для всіх: для батьків, які завжди хвилюються за своїх дітей, для вчителів, які пишаються кожним із сьогоднішніх випускників, для жителів міста Ворожба, які прийшли підтримати і привітати нове покоління у ці щасливі хвилини.

Ведуча І: І, звичайно ж, це свято дороге самим випускникам. Бо вони подолали перший етап на довгому шляху під назвою «життя».

Ведуча ІІ: Все, що зустрінеться на ньому, буде завтра, а сьогодні – прекрасне свято музики і пісень, дружби і вірності, любові й надії, вечір випускного балу.

Ведуча І: Чи задумувався хтось над тим, що сниться в переддень свята юнакам і дівчатам, котрі  запросили нас на випускний вечір: може минуле, може майбутнє, а може…

Ведуча ІІ: Не будемо гадати, бо скільки їх – стільки мрій і задумів, планів і бажань.

 Ведуча І: На побачення випускників запросила юність – палка, безмежна, закохана в весну. Це не просто побачення. Це світська вечірка випускників 2017 року! Саме вони активні та амбітні, сучасні й стильні, креативні та творчі, вдягнуті за останнім покликом моди хвилюються сьогодні як ніколи, бо прийшов час прощання зі шкільною родиною, із своїм дитинством…

Ведуча ІІ: Та не будемо засмучуватись, нехай печаль перетвориться на ніжний трепет у серці, а непрохані сльози забринять на очах від гордості за випускників, від теплих і добрих слів.

 Вже відшуміли дні шкільних тривог,

Екзамени життя іще попереду.

Вітайте своїх дочок і синів –

Сьогодні перший їх дорослий червень.

У барвистому вирі, у святковому настрої

Різні моди і стилі - з давнини до сучасності.

Тож запрошуємо винуватців сьогоднішнього  свята на їх перший бал!

(Під ліричну мелодію заходять випускники. Ведучі називають їх.

Виконується вальс. )

Ведуча І: Вечір, присвячений врученню атестатів про повну загальну середню освіту, оголошується відкритим.

(Звучить Гімн України)

Ведуча І: Дорогі наші випускники! Школа і навчання в ній поволі відпливає у минуле. І, чим тривалішою буде відстань, тим чарівнішими й милішими серцю здаватимуться її обриси. Адже у стінах школи ви були і Менделєєвими, і Рафаелями. І перша буква, схована у магії слова, і перша цифра, пробуджена у нескінченному ряді математичних знаків, і перше кохання, і перша невдача - все це творило із вас найдовершенішу суть самої природи, ім'я якій - Людина. 

Ведуча ІІ: Людина... У це слово вкладено світлу гармонію життя і нерозгадану тайну душі. Віднайти, відкрити в собі людину, зуміти стати нею - прагнення багатьох поколінь. Щоб досягти цієї мети, потрібно відродити найкращі поривання та якості, зберегти собор власної душі як найдовершенішу цінність людського буття. Хай вічна Книга мудрості супроводжує вас як доленосна зірка!

Усі присутні на вашому святі впевнені, що пол. Життю ви підете справжніми Людьми, Патріотами, Громадянами нашої Батьківщини.

Ведуча І: До нас на свято гості завітали.
 Випускниками теж вони колись були:
 Навчалися, знання і вміння здобували
І радістю бадьорою цвіли.

Ведуча ІІ: Гості на святі - це, звісно, чудово

Посмішки щирі, щирі промови.

 Раді гостей ми завжди зустрічати

Іхні слова до уваги приймати. Вітайте (представляють гостей)

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

До слова запрошується __________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ведуча І: І ось прийшла до нас урочиста хвилина,

Цей довгожданий, неповторний час

Вже кожен з вас сьогодні – не дитина…

Ви всі дорослі! Тож вітаєм Вас.

Світ клекотить, земля йде по орбіті

А вам сьогодні лиш 17 літ

І атестати зрілості вручити

Настав вже час,

Щоб йти щасливо в світ.

Ведуча ІІ: Атестат – документ про освіту,

Перепустка в нове життя

Посміхайтеся ж, друзі, привітно

Кличе юність вперед, в майбуття.

Ведуча І: Для привітального слова та вручення атестатів про повну загальну освіту запрошуються директор Ворожбянського НВК  №1 Біличенко Тетяна Іванівна й заступник директора Шинкаренко Тетяна Ярославівна.

(Привітання та вручення атестатів. На фоні ліричної мелодії)

Ведуча ІІ: Закінчена школа... Останні слова…

Вручили вже всім атестати.

Це перші життєві дорослі права –

Спішили ж бо всі виростати.

Ведуча І: Ми знаємо, що сьогодні ваші серця, любі випускники, переповнені хвилюванням перед майбутнім, перед новим життям. І прощаючись з школою пам’ятайте:
Найблагодатніше поприще – служіння добру і правді;
Найсвятіші поняття – мама, отчий дім, Батьківщина;
Ведуча ІІ: Найвірніша дорога – дорога чесної праці;
Найзначиміша справа – та, яку ти сам вибрав і якій відданий;
Ведуча І: Наймужніший вчинок – визнання власних помилок;
Найміцніша життєва опора – знання.
Ведуча ІІ: Не намагайтеся бути «як всі», пам’ятайте, що кожен несе в собі щось
незвичайне, у кожного є свій особливий талант. І нехай вам тільки вистачить
мужності і терпіння дослухатися до нього. Не сидіть на одному місці,
прагніть до різноманіття, розвивайтеся. Будьте терпеливі і наполегливі.
Ведуча І: Життя не кожен день робить подарунки, та й великі справи вершаться не відразу. Не впадайте у відчай, вчіться володіти собою і в будь-
якій ситуації не втрачайте голови. А раптом життя захоче вас по ній
погладити ! Будьте оптимістами, і якщо хочете, щоб доля посміхнулася вам,
посміхніться їй першими.
Ведуча ІІ: Нехай вам далеким теплим вогником завжди світить маяк маленької
дивної країни –нашого НВК. Нехай вас завжди супроводжує міцна
шкільна дружба.

Ведуча І: Ну що, офіційна частина вже закінчена?! Та за лаштунками лишилося найцікавіше: хто, що, як?

Ведуча ІІ: Чи не забагато незрозумілих питань?

Ведуча І: Тут все легко і просто…Хто у кого закохався і коли? Що не вивчили хлопці  7 березня 2012 року? Як одинадцятикласники не вчили уроки і все ж отримали атестати?  Тобто всім присутнім цікаво якими вони були – оці молодики, чим займалися, які секрети приховували у школі від батьків і вдома від вчителів… Чи навпаки…

Ведуча ІІ: Тож розпочнемо програму «Світське життя випускників 2017 року»

(Звучать позивні програми)

Ведуча І: Сьогодні ми згадаєм всі ті миті, 

 Коли вони у школу вперше йшли, 

 Коли отримали дванадцять й першу двійку, 

 Коли гордилась школа ними вся, 

 Коли образили когось чи може трішки, 

 Не доучили всі науки до кінця. 

 Сьогодні ми згадаємо усе, 

 Бо їх в буремнеє життя несе.  

Ведучі ІІ: А щоб у всьому, братці, розібратися

Нам тут поможуть папараці…

Розгорнемо селебретіс живий фотоальбом, 

І пригадаєм школу знов, і знов. 

(Під пісню «Старі фотографії» випускники позують фотографам. Розпочинається виступ випускників)

1. Як довго ми чекали цього дня і, нарешті, він прийшов. Але як виявилося, то розлучатися важко. Адже прожив у цій будівлі з цими людьми 11 довгих та водночас швидкоплинних років. Школа – це вічна юність, що не підвладна часу. Тут, на шкільному подвір’ї залишається вічне дитинство, яке ніколи не повернеться до нас.
2. Шепоче казку яблуневий сад

Про те, як він весною вкритий цвітом,

А в ньому рідна школа в добрий час

У світ відкрила двері нам привітно.

3. Ми всі гуртом наводили в ній лад

Родиною великою одною,—

Як ластівка гніздо для ластів’ят,

Робили все з невтомною любов’ю.

4. Щодня в трудах батьки і вчителі,

Щоб цвів наш сад, щоб не спалили грози,

Щоб діти міцно стали на землі

І знали тільки теплі, світлі сльози.

5. І кожен клас - мов ластівки гніздо,

А в ньому - неспокійні пташенята,

Кому учитись в цій школі довелось -

Немов додому буде повертатись.

(Випускники виконують пісню гурту «Світозари» - «Бал випускний». Продовжує мелодія «Світського життя»)

Ведуча І: Цікаво дізнатися, хто ж першим всадив за парти цю юрбу бешкетників та непосидьок. Хто відважився виконати відповідальну місію – навчити їх писати, рахувати, чекати дзвоника й не порушувати дисципліни.

Давайте запитаємо у випускників.

6. Колись давно мене взяла за руку

     І повела в казковий дивосвіт,

     У світ добра, любові і науки,

     Найперша вчителька, що вчила жить.

     Вона стоїть над світом сонцеликим,

     Під зорями і між рясних дощів,

     Така проста й зворушливо велична,

     Тримаючи майбутнє у руці.

7. Я знаю, що колись як буду я доросла,

      Пройду коридором школи я,

      Постане в пам’яті моя хороша,

      Найперша, рідна вчителька моя.

      Читати вчили : буква до букви

      Як стежка, про це складне життя.

      Роки пройдуть, а вас ми не забудем,

      Найперша, рідна вчителько моя!

Ведуча ІІ: До слова запрошується перший вчитель випускників Поляруш Світлана Володимирівна.

(Виступ першого вчителя)

Ведуча І: Як свідчать архіви Ворожбянського НВК №1 відповідальність за формування особистості, за якість навчання та виховання разом з батьками оцих так званих «дітей» в різні часи розділили декілька класних керівників.

Ведуча ІІ: Що поодинці не справлялися?

Ведуча І: Та, ні. Так склалися обставини. Та хочу відзначити, що в даній моделі випускника 2017 року відобразилися абсолютно усі риси характеру, манера поведінки та вподобання їх наставників.

8. Для нас порадником і другом
   Завжди був класний керівник.
   Коли давалось нам щось туго,
   Приходити на допомогу звик.
   Спасибі вам за всю шкільну науку,
   За материнське слово й тверду руку.
   Найбільша дяка наша нині вам —
   Учителям-керівникам.

Ведуча ІІ: До слова запрошуються класні керівники випускників Сутула Тетяна Олегівна та Забара Олександр Михайлович.

(Оригінальний виступ класних керівників. Випускники виконують пісню для вчителів «Я співаю для тебе». Звучить мелодія програми)

Ведуча І: Шановні глядачі! Перед вами 12 зірок нової молодої України, що з часом засвітять новим світлом на її небосхилі. Вишукані, стилі вони все ж збентежені і схвильовані, бо саме сьогодні підводять підсумки шкільного життя.

Ведуча ІІ: Зараз вони є взірцем для своїх менших товаришів. Цікаво, а хто є авторитетом для випускників? Чия думка особливо важлива для них? Знайомством з якими особами найбільше пишаються ці юнаки та панянки?

9. Учитель… Одна за найважливіших професій. Вона - для обраних. Ви щодня стоїте перед прицілом сотень допитливих дитячих оченят, палите, як хмиз, нерви, і все ж ведете дітвору на вищі сходинки пізнання. 
10.  До вчителя йдуть зі своїми болями і радощами, черпають сили для підкорення нових висот, бо він заглядає у минуле, живе у сьогоденні, прокладає місток у майбутнє. 
11.  Яке ж серце потрібно мати вчителеві, щоб рік у рік щоденно віддавати його учням, і якою має бути любов до дітей у його добрій, терпеливій нестаріючій душі. 
12.  Складна праця вчителів: недоспані ночі, недобачені сни, постійна напруженість і знервованість. Бо як же бути спокійним, коли на твоїй совісті лежить доля людей, коли від тебе залежить майбутнє.
13. Вчителі відкривають нам очі на загальнолюдські цінності, такі, як дружба, взаємоповага, справедливість, чесність, порядність, любов до ближнього.
14.  Вони – дороговказ, компас, із якими ми подорожуємо Країною Знань, вони вчать нас боротися з труднощами і ніколи не здаватися, шукати вихід із будь-якої ситуації.
15.  Вам, люди нелегкої, але почесної і важливої професії, складаємо сьогодні величальні слова подяки і просимо у всевишнього для вас щасливої долі.
16. Учитель, учитель, учитель... 
    Це – дар, це – хвала, це – талант! 
    З вас кожен у подумках – лірик, 
    З вас кожен в душі – музикант. 

Ви вмієте грати на струнах, 
Ви вмієте серцем співать, 
І те, що дано вам від Бога 
Ви прагнете учням віддать. 

17. Вічні теми... давні теореми 
    Сива пам’ять і космічний вік 
    Ти – учитель, ти – сіяч недремний 
    І невтомний мудрий садівник. 
    Лікар ти, котрий лікує душі 
    І до сонця повертає всіх. 
    Капітан – у морі і на суші, 

Ти – наставник юних, молодих. 

18. Ти – коваль, поет і будівничий, 
    Добротворець і дозорець ти. 
    До дітей тебе веде і кличе 
    Світлий образ доброї мети. 
    А в дорозі люди знамениті, 
    Кожен з них – кровиночка твоя. 
    Світиться і світися у світі 
    Пісня, хліб і вчителя ім’я
19. Хліб шкільний, він такий нелегкий для людей: 
    Забувати про власні тривоги, 
    Вчити розуму інших, чужих вам дітей, 
    Щоби вивести їх на вірну дорогу. 
20. У день цей святковий, коли вчителі 
    Мають змогу хоч трішки спочити, 
    Я бажаю від учнів всієї землі: 
    Хай ваш шлях вистеляють лиш квіти. 
    За недоспані ночі, любов і тепло, 
    За бажання, хоч чогось навчити, 
    За терпіння, усмішку, сердечне тепло 
    Ще не раз вам подякують діти. 
21. А коли промайнуть ці безжурні літа, 
    І ми будем далеко від школи, 
    На листочках багряних напишем листа. 
    Що ми вас не забудем ніколи! 
    Перед вами ми всі боржники 
    У щоденних, у школярських буднях. 
    Дорогі наші, любі вчителі!

РАЗОМ: Вас вовік ми всі не забудем!

(Дарують учителям та працівникам НВК квіти)

Ведуча І:  Дорогі гості, вчителі, батьки! Сьогодні і тільки сьогодні з ініціативи випускників 2017 року відкривається музей шкільних реліквій. Всі експонати подаровані самими винуватцями свята.

Ведуча ІІ: (фанфари, випускники виносять предмети)

- Зброю: колючі, ріжучі, різальні, паперострільні рогатки і трубки.

 - Кнопку, яку протягом 11 років намагалися підкласти на стілець учителя. Та так і не зробили.

-  Кеди головного футболіста школи.

- Шпаргалку універсальну – найбільшого друга і ворога учня завдовжки 2 м

-  Ручку яка пережила всі заліки і лабораторні роботи.

- Шмат граніту знань, який ми гризли і ще багато залишили наступним учням.

- Особистий літак який пройшов випробування у першому коханні на уроці матеметики.

- Зліпок ноги вічно запізнюючогося учня

-  Банку сліз, пролитих за 11 років навчання.

Ведуча І: Так, так… А це особистий подарунок для класного керівника, що не обкладається податком і не підлягає інвентаризації – бочка меду з маленькою ложечкою дьогтю.

(Звучить дитяча мелодія. На сцену вибігають школярі. Розмова з ведучою)

1ш. Он бачили, які круті!

2ш. Усі бутіки напевне спорожнили у Білопіллі та Сумах! А дехто аж до столиці добрався!

3ш. Так! Це ж випускники нашого НВК! Он скільки вчителям надарували…

4ш. А ми що з вами, задарма борщ їмо! Давайте свій подарунок старшакам презентуємо!

5ш: Чим же їх здивувати? Оце задача так задача!

Ведуча: Мої любі діти! Всім що у них зараз є – вони завдячують батькам, все що буде у наших випускників – вони зароблять власними знаннями, працею, наполегливістю, професійністю. Я сподіваюсь у них будуть всі скарби світу, крім…

6ш: Знаю! Крім дитинства.

Ведуча: Так. Дитинство уже не повернеться як не проси та можна пронести його часточку у своїй душі протягом усього життя. Тож давайте побажаємо випускникам 2017 року не втрачати свого дитинства!

(Виконують пісню «Дитинства не втрачай»)

Ведуча І: Любі випускники!  Позаду перемоги і невдачі, сльози радості і печалі. Всі ці роки поруч були найближчі люди - ваші батьки, які готували вас до дорослого життя, а тепер разом з вчителями вивели на цей шлях у невідоме майбутнє. 

Ведуча ІІ: Ви розлітаєтесь, але не спалюєте за собою мости, залишаєте ту дорогу, яку батьки проклали до ваших сердець. І в цей радісний і сумний день ваші очі та вуста говорять їм спасибі. І нехай здавалося , що часом батьки не розуміють вас, даремно хвилюються. Така батьківська доля. Ще не раз вони підставлять вам своє плече підтримки, так само будуть переживати і тривожитися, не спати ночей, чекатимуть на звістку від донечки чи сина.

(На фоні ліричної мелодії) 
22. Про мам завжди говоримо багато, 
Про мам хороших, рідних і святих. 
До них ідемо з квітами у свято, 
Їм зичимо деньочків золотих. 

23.  Бо заслужили мами ці любові, 
Поваги, ласки і найкращих слів. 
Ми несемо любов свою у слові 
Для рідних, дорогих своїх батьків. 
24. В моїм дитинстві був чудовий тато, 
Мене, малу, найкращому учив. 
Казок мені розказував багато, 
На річку, в поле, в ліс мене водив. 
Добру навчав, природу вчив любити, 
Всьому тому, що сам умів і знав. 

Показував мені, як треба жити 
Й ніколи слів на вітер не кидав. 
25.Батьки нам віддали усе, що мали: 
Свою любов і ласку, і тепло. 
Щоб ми по цьому світу не блукали, 
А гордо йшли і добре нам було. 
26. Вони виховували, вчили, як уміли, 
І пестили, любили, як могли. 
І захищали, відбивали стріли, 
Щоб у безпеці завжди ми жили. 
27. Мої батьки… Мій тато і матуся… 
Це так недавно і давно було. 
А я ще й досі в них добру учуся, 
І відчуваю в серденьку тепло, 
Що йде до мене від матусі й тата… 
Любові не було і краю, й меж. 
То ж усмішка татусева крилата 
І пісня мами залишились теж… 
28. Ах, як же жаль, що час не повернути, 
В життя доросле перший крок роблю… 
Я тата й маму хочу пригорнути 
Й сказати, що безмежно їх люблю…

(Випускники виконують пісню «Мої батьки». Звучить мелодія із програми «Світське життя»)

Ведуча І: Зазвичай світські особи ховають своїх близьких від суспільства, не дають про особисте життя інтерв'ю. От цікаво - хто є надійним тилом випускників. Хто виховав їх добрими людьми, навчав мудрості народної, дбав і леліяв їх? Які вони – батьки випускників? Кажуть яблучко від яблуньки…

(Виступ батьків)

• Яка там яблунька, які яблучка?! Ми – звичайні люди…
• І ніхто нас не ховає… Просто діти забували переказати, що нас вже давно чекають у школі…
• Шановні вчителі!

Нехай цей день Вам зморшок не прибавить!

А ті, що були - радісно зітре!

Зміцнить здоров'я, від проблем позбавить!

І щастя Вам надовго принесе!

• Ви допомогли стати нашим дітям такими дорослими і розумними, активними і творчими!
• То все ж напевне яблучко від яблуньки…

(Звучить пісня від батьків)

Ведуча ІІ: Без сумніву, сьогоднішній день є ключовим моментом у житті більшості присутніх на цьому святі: для батьків, які починають усвідомлювати, що їхні діти виросли і саме сьогодні стоять біля порогу, за яким розпочинається доросле життя; для вчителів, які разом з батьками вели своїх учнів до успіхів у навчанні.

Ведучий І:  І, звісно для тих, кого сьогодні так почесно ми називаємо випускниками Ворожбянського НВК №1.  В цей червневий вечір дитинство і школа випускають вас зі своїх теплих і надійних обіймів. Запам’ятайте його назавжди.

Ведуча ІІ: Ось казка про школу підійшла до кінця,

Дописано розділи, переглянуто сни,

Вже не сподіваючись на чужі підказки,

Життєві завдання розв’яжете ви.

Ведуча І: Легенди, славою повиті,

Складуть про вас чи не про вас.

Ми в долі школи – тільки миті,

Ті миті, що складають час.

Вечір, присвячений врученню атестатів про повну загальну середню освіту, оголошується закритим.

(Звучить Гімн України)

Ведуча ІІ: Любі випускники! Прийшов вам час вирушати назустріч своїй долі.

29. Як зустрілися дві долі на одному шляху між світами

І ступили до сонця

І в руки взяли небеса

Над землею веселка

В ранковім тумані заграла

І скотилась на трави

Шовкова гаряча сльоза

30. Я питалась у долі:

«Де струмок починає краплину?

Де коріння у дуба, що дає йому силу життя?»

А вона усміхнулась: «Там зорі рахують століття.

Там зернину до сонця простягають сонні жита! »

31. Я питався у долі:

     «Чом треба прощати й чекати?»

32. Я питався у долі:

«Чом гора ця висока й крута?»

А вона усміхнулась:

«Всьому є початок,

Із маленького паростка

дужий клиночок зроста!»

33. Я питалась у долі: «Хто ця жінка струнка і вродлива?»
34. Я питалась у долі: «Чому явір калину від бід затуля?»
35. А вона усміхнулась: «Ти будеш щаслива!»
36.  І розтануло в ранках: «ТО ДОЛЯ ЧЕКАЄ ТВОЯ!!!»

(Випускники виконують фінальну пісню)

Ведуча І: Вітайте бурхливими оплесками_____

(Під урочисту музику випускники виходять зі шкільного подвір'я)