Вистава Модеста Левицького "У суді"

Модест Левицький

У  СУДІ

                    Сцена нагадує робочий кабінет службовця початку XIX століття. Стіл, прості стільці, на столі папір, чорнильниця, ручка тощо.

«Слідуватель» одягнений у мундир, який приблизно нагадує тогочасний одяг. «Дід»  має вуса, полотняний одяг, постоли. «Стара» вбрана  в український костюм. На  «Старості»  простий темний костюм і кашкет.

 На сцені словниковий довідник «Що означають ці слова?»

На сцену виходить дівчина в українському костюмі, велика тернова хустина на плечах

Дівчина:  ( емоційно)          У заможного селянина на весіллі вкрадено коні; ще й запріг їх собі злодій у віз та так і виїхав, ніби своїми кіньми. Згодом допитував слідуватель про ту крадіж. А був він росіянин, з Тамбовської губернії, мови нашої не знав, а може думав собі, що наша мова то є «наречіє» російської мови.

           Допитує він дідка, що бачив, як повз його двір злодій проїхав возом украденими кіньми….

Дівчина накидає хустину на голову, запинається нею і «перевтілюється» в СТАРУ. Тримаючись за спину, накульгуючи йде до столу і сідає на краю лавки

Слідуватель: Раскажите, дедушка, как вы узнали об этой краже?

Дід: Нічого я не взнав, бо поночі було, а я ще й недобачаю…

Слідуватель: Что вы говорите?

Дід: Недобачаю, кажу.

Слідуватель: Что это значит?

Дід: А значить, що старий став.

Слідуватель: Ну это я и сам вижу. А вы мне скажите от кого вы узнали про кражу?

Дід: Люде сказали, що на весіллі були.

Слідуватель: Навеселе были? Пяные?

Дід: Як котрий то й п’яний, може, був, а котрий ще, може, і тверезий. Таке діло…

Слідуватель: Так вот, такое дело, корда случилось?

Дід: А на Параскову було.

Слідуватель: Когда?

Дід: На Параскову, кажу, на Параскеви ніби.

Слідуватель: На той неделе?

Дід: Ні, не в неділю, у середу, завтра тиждень буде.

Слідуватель:Что такое завтра?

Дід: Тиждень буде завтра.

Слідуватель: Не понимаю. Другие свидетели показали, что  это было 14 октября, на той неделе.

Дід: Ні, вже я  хоч і старий, а добре пам’ятаю, що не в неділю було, а в середу. На Параски.

Слідуватель: Ну хорошо, в среду… да, да в среду, это верно.

Дід: Вєрно, тиждень оце.

Слідуватель: Это кто такой – тыждень? Это вор так называется?

Дід: Га?

Слідуватель: Кого это вы назвали?

Дід: Нікого я не назвав.

Слідуватель: Да вы же фамилию какую-то называли!

Староста: (що був таки тут, при допиті) Так што ваше скородь, дозвольте

 доложить…

Слідуватель:Ну?

Староста: Тиждень єто значить: неділя, как вроді по простому.

Слідуватель: Ага, вот оно что ( до діда) Ну харашо. Значить это было на той неделе в среду, на Параскевы. Так?

Дід: Так

Слідуватель: Ну, дальше – рассказывайте.

Дід: Ото ж пізненько було, вже спати ми вкладалися, коли почув я, що  собаки брешуть дуже.

Слідуватель: То єсть – как это брешут?

Дід: Брешуть – звичайно, як собаки.

Слідуватель: Лают, значить?

Дід: Кого ж вони лають? Хіба собака може лаяти? Брешуть…

Слідуватель: Врут, значит, что ли?

Дід: Гавкають…

Слідуватель: Ну вот: гавкают – значит лают. Ну, что же дальше?

Дід: Та й подумав я собі: чи не лиха година яка?

Слідуватель: Что такое?

Дід: Чи не добірається, думаю, що непевне…

Слідуватель: Постойте! Вы  яснее говорите, пожалуйста.

Дід: Чи не злодій, думаю…

Слідуватель: Ну вот! Злодей, вор?

Дід: Еге, Або звірюка, думаю, до товару…

Слідуватель: До якого товару?

Дід: До мого або до сусідського.

Слідуватель: Разве у вас товар єсть?

Дід: Та є трошки. У мене не багато, а у сусіда таки чимало.

Слідуватель: Да  вы, пожалуйста, без шуток, без остроумия.

Дід: Га?

Слідуватель: Что это за остроты? «У  меня не багато, а у соседа мало!» Здесь следствие идет, нечего здесь шутить.

Дід: Звиніть, ваше  благородіє, бо може, я  що не второпав…

Слідуватель: Что такое?

Дід: Бо я простий чоловік…

Слідуватель: Да что там : простый не простый. Для закона все люди одинаковые. Так вы говорите: у вас немного товара и у соседа мало?

Дід: Ні, у сусіда таки  багатенько.

Слідуватель: Какой же товар у вас?

Дід: Корова, воли, вівці…

Слідуватель: Да постойте! При чём тут коровы и волы? Товар какой у вас? Чем торгуете?

Дід: ( здвигає плечима) Ми не торгуємо.

Слідуватель: Лавка у вас есть?

Дід: Лавка є, аж дві навіть…

Слідуватель: Так что вы меня морочите? Две лавки имеете, товар есть, а говорите, что не торгуете!

Дід: (здвигує плечима) Бо ж таки не торгую і зроду не торгував.

Слідуватель: Так какой у вас товар? Мануфактурный?

Дід: (ще більше дивується) Звичайний товар: ялівка, вівці, кнурець,шкапа…

Слідуватель: Ну – шкаф, это я понимаю, а остальное – какие  это предметы у вас в лавке? По-русски, русским языком скажите!

Дід: Я, звиніть, ваше благородіє, по руському не втну, бо я…

Слідуватель: Кто тут из вас хорошо русский язык знает? Вот, староста, кажется.

Староста: Так тошно, ваше скородіє, я знаю!

Слідуватель: Ну, слава Богу, хоть один толковый человек нашелся. Какой у него товар в лавке?

Староста: Вроді, как сказать, вашє скородіє, вон говоріть как по благородному скамейка в єво.

Слідуватель: В лавке скамейка есть? Да он же ни о какой скамейке не говорил! Что вы путаете?

Староста: Ніка нєт, ваше скородіє. Зволілі не разобрать. Как по простому, по мужицькому, значить скамейка все одно лавка. В хатє єво вроді. А нащо лавки, вроді как по благородному: магазин, то у єво нет.

Слідуватель: Так о каком же товаре он говорит?

Староста: Так что яловка, овци,…

Слідуватель: Что такое яловка?

Староста: Вроді как корова, ваше скородіє, будєт, только нє настояща.

Слідуватель: Корова?

Староста: Она не настояща корова, ваше скородіє, тільки будет корова, как врємєні, значить.

Слідуватель: Телка?

Староста: Нікак нєт, наше скородіє, но вроді, как телка.

Слідуватель: Тьфу! Что это за слова такие у вас? Так это скот значит?

Староста: Тошно так, ваше скородіє.

Слідуватель: Так зачеп же он все твердит: товар?

Староста: Так что, ваше скородіє, скотина, как значить по мужицькому, скотоводство, ктороє воні не понімать по настоящему, значить товар.

Слідуватель: Товар – значит – скот?

Староста: Тошно так, ваше скородіє.

Слідуватель: Ну и язик! Так это вы, дед, думали, что вор подбирается к вашей скотине, к вашому товару?

Дід: Еге, так тошно.

Слідуватель: Ну что же: вы вышли на двор?

Дід: Вийшов. А ніч глупа була…

Слідуватель: Что?

Дід: Глупа ніч була, кажу.

Слідуватель: ( дивується) Как это ночь – глупа? Какой тут смысл?

Дід: Темно, значить, було, не видать нічого.

Слідуватель: Ну, темно, значит темная ночь. Разве ночь может быть глупая? Ну, что же дальше?

Дід: Коли чую: торохтить щось возом, на нашу вулицю прямує. Вийшла і моя стара.

Слідуватель: Баба.

Дід: Вона не баба.

Слідуватель: Как не баба? Вот странно! Это она? ( показує на дідову жінку)

Дід: Вона ж…

Стара: ( озивається)  Не баба я, бо не вмію, дарма що стара. Ще зроду ні одного пупуця не зав’язала.

Слідуватель: (дивується) Что вы несете – ерунду?

Стара: Не несу я нічого, крий Боже.

Слідуватель: Староста! Что они тут наговорили?

Староста: Так што, ваше скородіє, как она вроді єво жена,так нє бабуєть. Как пімерно которая по благородєму кушерка, значить, баба, которая, значіть, дітьов приймаєть, так вона, єта женщіна не бабуєть.

Слідуватель:Да  что вы меня дурачите тут? Кто тут «дітьов приймаеть»? К чему тут акушерка? Какое отношение к воровству?

Староста: Тошно так, ваше скородіє.

Слідуватель: Тьфу! Одуреть можно с вами! Вот язык! ( до діда з серцем) Вы мне просто и кратко скажите: что вы видели?

Дід: Нічого я не бачив, кажу, бо темно було хоч в око стрель.

Слідуватель: Но ведь вы слушали, что ехал кто-то?

Дід: Їхав?

Слідуватель: Акушерка ехала?

Дід: А хіба я знаю?!

Слідуватель: Староста! Что же  мне плети тут какуюто акушерку?

Староста: Как она, єта жєнщіна, нє прінімаєть дітьов, как сказать, так вона не баба, как по благородному: кушерка.

Слідуватель: Идиот! (до діда) Кто ехал? Не видели?

Дід: Не видів.

Слідуватель: Слышал только?

Дід: Слишав. Торохтіло, аж луна йшла.

Слідуватель: ( з серцем) Что же вы врете, что темно было, как луна была?

Дід:Авжеж темно.

Слідуватель: А луна же?

Дід: А луна йшла добра.

Слідуватель: ( аж підскочив) Что вы тут шутки со мной сторите !? Луна была добрая и темно было? Что вы дурака валяете?

Дід: Звиніть, ваше благородіє, коли я що не так… бо я простий чоловік.

Слідуватель: ( кричить) Дач то тут «простий»!? Вы русский язык понимаете?

Дід: Ой, вже ж той руский язик!.. (кидає брилем об землю)

Завіса