Все про дитячий сміх

Серйозно про дитячий сміх

Нерідко в характеристиках дітей, написаних їхніми наставниками, читаємо: «Серйозно ставиться до навчання, наполегливий у досягненні мети, стриманий, зібраний …», або «Неуважний, неорганізований…».

Однак такі якості як життєрадісність, привітність, здорове почуття гумору й оптимізму можна рідко знайти в подібних документах. Чому? Можливо, в дитячих веселощах дорослі вбачають легковажність, пустощі або й розбещеність?

Усім, кому доводилося проходити шкільними коридорами під час занять, знайома ситуація – раптово серед тиші лунає вибух дитячого сміху за дверима класу. Добре це чи погано? Один оцінить такий вияв позитивних емоція як шум, гамір, або спробує з’ясувати причину сміху. Другий подумає: «Якби плакали, то варто було б зайти до класу. А сміються – значить усе гаразд…». Так подумали б, напевно, і батьки.

Що відомо нам про значення сміху? Найчастіше відповідь на це запитання дають медики, переконуючи, що енергійний сміх посилює кровообіг, зміцнює м’язи живота, прискорює серцевий ритм, знижує кров’яний тиск і допомагає легеням позбутися застояного  повітря. Крім цього сприятливо впливає на імунну та ендокринну системи.

Дитячий сміх - це не тільки приємний звук, але й важливий аспект дитячого розвитку та щастя. Сміх і почуття гумору допомагають виходити із найскладніших ситуацій, а  здатність знаходити в речах смішне збігається зі здібностями до пошуку оригінальних рішень. Здавна відомо, що виступи в місті цирку з клоунами оздоровлюють його жителів незгірш кількох аптек.

Як часто наші діти радіють у школі? Ще генерує позитивні емоції, бадьорість, веселість духу? Чи притаманне почуття гумору наймолодшим?

У кожній групі ЗДО, в кожному класі знайдеться дитина, яка не усміхається, а все дивиться насторожено, безрадісно. І не обов’язково вона нещасна чи обмежена долею. Найчастіше така дитина обійдена батьківською увагою: не навчена дивитися на віт довірливою радістю. Діти, яких виховують надто серйозні, «правильні», педантичні батьки, родичі, будуть неспроможні своєю усмішкою гасити дрібні неприємності, своїм оптимізмом – нейтралізувати неминучі в житті невдачі, своєю вірою в життя робити його кращім і щасливим.

Тож будемо уважнішими до настрою наших дітей, стану їхньої психіки – і під час навчання, і, особливо, поза ним. Адже щастя дитини – це стан її психіки. Якщо здорова дитина мало сміється, якщо під час перерви хтось із учнів млявий, апатичний, - це перший сигнал до тривоги: чи не захворіла дитина? Бо для здорової дитини частота сміху, посмішки показує, наскільки відповідає її потребам оточення, наскільки воно корисне для зміцнення здоров’я. причиною може бути і відсутність і дитини так званого душевного комфорту. Виникає запитання: чи не занадто таких «дисциплінованих» учнів ставлять за приклад іншим?

Наше сьогодення, сповнено тривожністю, страхами  і негараздами, похмурість облич, напруженість, нервозність у розмовах і стосунках є поганими помічниками у вихованні оптимізму і радісного світосприйняття. Дітлахи стали рідше сміятися, передчасно звикаючи до всіх труднощів, з якими стикаються дорослі.

А діти мають думати переважно про своє, дитяче життя, яке для них незрівнянно важливіше. Можна зрозуміти, як нелегко педагогам знаходити змістовне, цікаве, гарне і смішне, не випинати незручності, негаразди, оскільки останні й так гнітять дітей. Розмовляючи з дитиною тільки серйозно, без жартів – і вона стане «глухою» і «німою» до гумору, її душа без сміху буде паралізованою.

Школа для дітей – це другий дім, і в ній мають панувати добрий настрій, життєрадісна атмосфера, дух гуманізму й душевності між учителями та учнями. Діти хочуть бачити свого вчителя радісним, із почуттям гумору. Він потрібен їм як повітря і сонце. Їм байдуже, що йому перешкоджає бути таким. Школярі не люблять нервових, сумних, незадоволених і стомлених наставників.

За своєю природою дитина – істота діяльна. І немає нічого жахливішого від дитячої нудьги. Важливо виявити причина дитячої нудьги у школі. Це можуть бути і перевантаження, і недовантаження. Чому нерідко діти з сумом дивляться на календар, підраховуючи, скільки днів залишилося до закінчення навчального року? І це діти, як зовсім недавно радісно лічили дні, щоб зустрітися зі школою. Поясненням нудьги у навчанні може бути думка, що у вихованні ми допускаємо велику помилку. По один бік ставиться задоволення, по другий – все нудне. Що робить дитина? Вона не може через нетерпіння миритися з таким порядком і ревно звертається д ігор. Спробуємо і ми змінити цей усталений порядок, зробимо навчання приємним, надаймо йому вигляду чогось такого, що виконується без принуки, добровільно і приносить задоволення. В арсеналі педагога завжди є жарт, весела оповідка, прислів’я, приказка чи небилиця, гра чи фокус, що викликають позитивні емоції, дають змогу розуму дитини відпочити і розважитися. Успіху досягають ті вчителі, котрі вміють поєднувати навчання з грою, щоб мудрість зв’язалась з веселим обличчям.

Крім нудьги,  в початковій школі є ще один «мікроб» - страх. Деякі вчителі переконані, що досягти успіхів у навчанні й вихованні дітей можна тільки завдяки суворості. Вони зберігають «дистанцію», тримають дітей у напрузі та страхові. Але страх ніколи не був помічником у вихованні. Хочеться навести у якості прикладу цікавий експеримент, проведений великим ученим середньовічного сходу Авіценною. Двоє ягнят він помістив у абсолютно однакові клітки, годував, доглядав за ними також однаково. Першому ягняті з клітки було видно вовка, що сидів у сусідній клітці, а друге ягня цього не бачило. Який результат, неважко здогадатися. Перше ягня росло пригніченим, лякливим, хворобливим. Друге ж розвивалося здоровим, лагідним і мало чудовий апетит. Кажуть, що наслідки експериментів над тваринами не завжди стосуються людей. Але постійна суворість, роздратованість, гнівне, незадоволене обличчя педагога нерідко викликає внутрішній опір, протест вихованців, породжує тривожність і страх.

Почуття тривоги й хвилювання охоплює дитину, котра несе у своєму портфелі скарги, погрози, нарікання, а нерідко зневажливі, насмішкуваті характеристики типу: «Постійно відволікається і дивиться у вікно», «На уроці жує». Цікаво, чому щоденник, як засіб контакту вчителя з сім’єю, не використовують для похвально-підбадьорливих засобів? У цьому є чимало переваг. По-перше, діти не ховатимуть, не «губитимуть» свій документ. По-друге, пережита спільно з батьками радість  стимулюватиме їх ще не раз нести письмову інформацію, що викликає усмішку і добрий настрій рідних.

У вчителів є прекрасна можливість створювати в дітей певний настрій і керувати ним. Діти досить тонко вловлюють емоційний стан дорослих, який значно впливає на поведінку вихованців. Бадьорість, оптимістичність, здоровий гумор допомагають педагогові створити атмосферу психологічного затишку, сповнену добра, ласки й радості.

Одним педагогам використовувати в роботі гумор легше, іншим – важче. Але й тим, і іншим треба робити це професіонально, не переходячи допустимих меж.

У народі кажуть, що сміх лікує і водночас діє навіть на того, на кого вже взагалі нічого не діє. Однак використовувати гумор на уроках непросто. Адже жарт, що мав позитивний вплив на одну дитину, для іншої може не дати очікуваного результату. Користуючись засобами гумору, можна підвищити ефективність педагогічної діяльності, зняти втому дітей, боротися з нудьгою. Проте слід зазначити: це не означає, що процес навчання і виховання має бути розважально-гумористичним. Не треба штучно влаштовувати й підтримувати постійну веселість. Сміху, усмішці передує якийсь приємний чи веселий момент. Марно намагатися ліпити з усіх вихованців людей-веселунів та дотепників, не враховуючи їхній темперамент, характер, нахили, інтереси. Здоров’я і щастя дитини залежить від рівня душевного комфорту, який складається із суми приємних і неприємних переживань. Радість має бути періодичною. Деякі незначні неприємності допомагають не адаптуватися до постійної радості. І тоді дитина відчуватиме задоволення від життя.

Похвала після критики, гарна оцінка після поганої, розвага після напруженого навчання, примирення після непорозуміння з другом, усмішка вчителя після докірливого погляду, жарт в екстремальній ситуації, конфлікті, - все це дає змогу дитині сильніше відчути щастя.

Проблема гумору в спілкуванні педагога з дітьми досі належно не вивчена. Але доречно пам’ятати найелементарніші вимоги щодо використання гумору в педагогічних цілях:

•      не допускати висміювання особистості учня;
•      не модна сміятися над тим, чого учень не в силі змінити;
•      не треба сміятися над випадковим промахом;
•      не сміятися над дитячими страхами, симпатіями;
•      не бажано адресувати жарт і гумор дітям, позбавленим батьківської любові;
•      не допускати грубих жартів, кривляння;
•      не жартувати надміру.

Дорослим важливо підтримувати дитячий сміх, створювати умови для його розвитку та прояву. Це сприяє загальному здоров’ю та щасливому дитинству.Начало формы

Дитячий сміх нагадує дорослим про те, наскільки важливо створювати умови для щасливого та безтурботного дитинства. Він є свідченням нашого успіху як батьків та педагогів, нашої здатності забезпечити дітям найкраще. Тому кожен раз, коли лунає дитячий сміх, ми відчуваємо себе неймовірно щасливими, бо знаємо, що в цьому сміху міститься все найкраще, що є у світі.

.