"З Україною в серці" Розробка виховного заходу для учнів 9 -11 класів

Сценарій заходу «З Україною в серці»

• Горить свіча, і пам’яті сльоза

додолу з неї краплями стікає.

Земля ридає, плачуть небеса –

Майдан героїв з почестю ховає.

Їх взяв Господь, щоб ангелом в раю

В його садах довічно проживати.

Вони завжди залишаться в строю,

Про них народ пісні буде співати.

Небесна сотня білих журавлів,

душа яких летить під небесами.

Ніхто із вас вмирати не хотів,

Хай вічна пам’ять лишиться за вами.

Сьогодні туга душу розпина

Багато з вас в коханні не признались.

Надворі скоро втішиться весна.

Чому ж її ви, хлопці, не діждались?

Горить свіча і пам’яті сльоза

додолу з неї краплями стікає.

Земля ридає, плачуть небеса –

Героїв Україна пам’ятає.

Героям України, – «Слава!!!»

Героям України, – «Слава!!!»

Героям України, – «Слава!!!»

- Доброго дня  учні, вчителі, гості, батьки! Сьогодні ми будемо говорити про нашу любов до рідної України. Адже  сьогодні, як ніколи, це питання є досить актуальним.

- Будь-яка країна розсиплеться на попіл, якщо її громадян не об’єднує прихильність та любов до землі на якій вони живуть.

- Ми з вами українці вже за фактом свого народження. Українцем є і свідомий громадянин-патріот, ним є і злочинець, який відбуває покарання, безхатченко і малятко, яке щойно народилося. А от патріот своєї держави,  хто він?

Патріот – це…  (відповіді учнів)

Патріот – це …

- той хто володіє державною мовою;

- шанує державні символи та традиції;

- дотримується Конституції;

- знає культурні надбання народу.

А що таке патріотизм?  (відповіді учнів)

- Патріотизм  - це гордість за моральні і духовні досягнення свого народу, своєї Батьківщини, бажання зберегти її характерні особливості та культурні надбання, а також необхідність захищати інтереси свого народу.

- Україно, я – страдниця – мати,

 Яка споконвіку була у ярмі.

 Турецьким, російським…

 Та всіх не назвати,

 Бо зайди є різні, а муки – одні.

 Не тільки чужинці мене шматували,

 Були і свої в нас жорстокі тирани.

 Вони видавали укази й закони,

 Тому і загинуло нас мільйони

 Немов маля, що в муках народилось,

 У долі, радості і різних неладах,-

 Та я з неволі відродилась

 І намагаюся стояти на ногах.

 Ще зовсім молода і непокірна,

 А на чолі блакитно – жовтий стяг,

 Прошу мені служити вірно,

 Нехай Господь благословить мій шлях.

- Ми – українці! І повинні цим пишатися. У нас багата держава, і багата не тільки матеріально, але й духовно. Ми співучі, щедрі, розумні, віддані, рішучі… Шановні учні! Як ви гадаєте, що надає нашій державі особливості?

                                             (відповіді учнів).

- Так, дійсно, у статті 20 Конституції України записано, що Державними символами України є: Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України. Символіка України – це візитка нашої держави, яка представляє її, підтверджує її існування.

                                                         Легенда.

Жила собі жінка. І мала вона трьох синів. Сини зростали чесними, сміливими, дуже любили свою неньку і готові були відати за неї своє життя. Виросли сини і розійшлися по світах прославляючи свою матір. Найстаршому мати подарувала на згадку золоту корону з трьома промінцями. Корона зігрівала людей, вела вперед. За цю трипроменеву корону люди дали першому синові ім’я Тризуб.

Середньому сину мати в дорогу дала синьо-жовтий одяг. Сміливий, сильний був середній син, прославив свою матір добрими, звитяжними вчинками. Люди запам’ятали його і назвали Прапором.

А найменший син отримав в дарунок від матері соловейковий голос. І де б він не був всюди лунала його дзвінка пісня, за цей голос і величний спів люди дали йому ім’я Гімн.

Так і донині по всьому світу золотий тризуб, синьо – жовтий прапор і урочистий гімн прославляють рідну неньку – Україну.

- А чи всі знають гімн України?

                          (учні підводяться і співають Гімн України)

- Любов до Батьківщини! Вона є, тому що є країна, в якій народила тебе мати, де народилися і спочивають з миром на цвинтарях твої предки. Невидимі нитки зв’язують тебе з  твоїм родом, а отже і з Батьківщиною. Тому ти і любиш її тією любов’ю, що пояснити важко, бачиш всі її недоліки, а все таки любиш. Любиш рідну мову, бо нею до тебе звернулася мати, першу книжку ти прочитав рідною мовою. Рідне слово, рідна мова – це теж частина твоєї Батьківщини.

- Сьогодні в нашій країні дуже тривожно, дуже важко. Український народ відстоює свою незалежність. Що таке незалежність?  (відповіді учнів).

- Незалежність – це не річ, її не можна купити чи прийняти в дар. Незалежність – це дитина. її треба народити і виховати і захищати все життя. Ми українці і пишаємося своєю Вітчизною, нам є чим пишатися. Це краса української природи, традиціями, культурною спадщиною. Ми віримо в Україну, ми горді за неї і незалежно від того чи це молода людина чи сивий дідусь ми маємо право стверджувати – це моя країна, мій народ, моя Україна.

- Горнусь до тебе, Україна,

 Як син до матері, горнусь.

 За тебе рідна і єдина,

 Щодня я Богові молюсь.

 Молюсь за тебе, Україно,

 І сили свої віддаю,

 Щоб відродити із руїни

 Наш дух і славу бойову.

 Очистимо усі джерела,

 Дніпро-Славутич оживе,

 І заспіваєм «Ще не вмерла

 Вкраїно наша і не вмре».

 Живи і міцній, українська держава!

 Вмирали у битвах мільйони бійців,

 Щоб стяг синьо-жовтий піднявсь величаво

 Над Києвом стольним віки майорів.

- Сьогодення нашої країни дуже тривожне і неспокійне.   Майдан… Небесна сотня… Гасла «Слава України! Героям слава!»  перестало бути відлунням історії. Це сьогодні найкращі віддали і віддають своє життя  за нашу свободу і незалежність.

           (перегляд відеоролику «Героям Небесної Сотні присвячується….»)

 А сотню вже зустріли небеса…

 Летіли легко, хоч Майдан ридав.

 І з кров’ю перемішана сльоза…

 А батько сина ще  не відпускав.

 І заплакав Бог, побачивши загін –

 Спереду – сотник, молодий, вродливий

 І юний хлопчик в касці голубій,

 І вчитель літній – сивий – сивий.

 І рани їхні вже їм не болять…

 Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…

 Як крила ангела, злітаючи назад,

 Небесна сотня в вирій полетіла.

    - Шановні присутні, а зараз,  я хотів би запросити до слова людей, котрі і охороняють наші кордони України, військовослужбовці, які добровільно пішли воювати з агресором, задля того, щоб ми з вами мирно вчились, та працювали. Мені дуже приємно, що це мої учні, котрих як  і вас я вчив у школі, вчив патріотизму, любові до рідного краю, любові до України.

  - Минуло 70 років, коли Україна відстояла свою незалежність і свободу від фашистської навали. І сьогодні на захист рідної землі піднялися не тільки професійні військові частини, а й сотні добровольчих батальйонів: «Київська Русь», «Донбас», «Айдар», «Херсон».

- Не лицарі казкові, не антеї,

 Звичайні люди, отакі як ми,

 Безстрашно кожну п’ядь землі своєї

 Боронять від загарбної чуми.

     - Багато наших земляків – херсонців полягли, відстоюючи незалежність нашої держави:командир батальйону «Херсон» Сторчеус Руслан, бійці: Олег Пешков, Максим Жеков, Павло Мазур, лікар Владислав Ковальов загинули під час виходу з Іловайського «котла». В боях за визволення Донецької області загинули:                Сергій Стадник, Сергій Підгорний, Денис Коза, Олег Лифинцев. І багато наших співвітчизників.

          Вічна слава героям!  Вшануймо всіх загиблих, горем своїм вшануємо.

(учасники заходу запалюють свічку пам’яті  і вшановують загиблих хвилиною мовчання ).     

- Словами говорити неможливо.

 Оця хвилина більше вам розкаже,

 Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

 Героїв подвиг, про який сьогодні

 Дізнались ми, не вимовить словами,

 А тільки серцем можна це сказати.

У війни - не жіноче обличчя! Скільки жінок та юних дівчат зносять на своїх   тендітних плечах всі тяготи сьогоденного лихоліття. Виносять поранених,  збивають літаки (Надія Савченко), виконують чоловічу роботу.

 - Дійсно, сьогодення нашої країни дуже тривожне, але кожен з нас повинен зберегти незламність духу та віру в майбутнє. Ми з вами разом повинні визначити основні умови процвітання України – це єдність та злагода. Український народ найде в собі сили і волю, щоб подолати всі труднощі. Наша держава буде ще щасливою і квітучою.

- Шановні присутні! В народі кажуть, що коли міцний народ – його ніхто не подолає.  Дійсно, я думаю, що ви усі чули таке слово, як волонтер. А що воно означає? (відповіді учнів).

- У наш навчальний заклад були запрошені справжні волонтери нашого Генічеського району, відбулись дуже цікаві зустрічі. Я запрошую переглянути відеоролик про таку зустріч.

                    (Перегляд відеоролику про зустріч з волонтерами)                                            

  Щоб тобі наша рідна мати,

  Більш ніколи не знати біди

  Ми тебе заквітчаєм любов’ю,

 Ми добром тобі встелимо шлях.

-  Ви – майбутнє України, тож своїми знаннями, працею, здобутками будемо розвивати  її культуру, своїми досягненнями прославимо її. Будьмо гідними своїх предків, любімо рідну землю, бережімо волю й незалежність України, поважаємо свій рідний народ.

- Колись історія назве наш час –

  Народженням людини,

  Бо поки серце в нас живе

  Ми не стояли на колінах.

- Діти, а давайте згадаємо, як ми разом з вами, Вашими батьками приймали участь у акції «Допоможи солдату-врятуй Україну». Кожен був справжнім патріотом!

(Перегляд відеоролику).

- Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими. Я вам вдячна за сьогоднішній урок і сподіваюсь, що сьогодні в ваших душах проростуть зернятка патріотизму:                                  

Не розчаруйся в Україні.

Вір, що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини

В садах достатку і добра!

Бо українців ще ніхто не зміг

Поставить на коліна.

Хоч тяжко всім у цій борні

Та ми єдині і будемо вільні.

- До побачення, мирного вам неба над головою. Слава Україні – Героям Слава!           

                                            (Звучить гімн України).