Захід "Дзвони Чорнобиля"

                                              «Дзвони Чорнобиля»

 

Мета: розширити знання дітей про Чорнобильську трагедію; наголосити про потенційну небезпеку радіації для усього живого; показати, що чужої біди немає; формувати почуття відповідальності за навколишнє середовище; виховувати любов до рідного краю, природи.

Чорнобильський  вітер по душах мете.

Чорнобильський пил на роки опадає.

Годинник життя безупинно іде.

…Лиш пам’ять, лиш розум усе пам’ятає.

                                                    Хід заходу

(Звучить повільна музика, чути хід годинника… Читець повільно читає останні 2 рядки епіграфу…)

• Презентація «Наш нестерпний біль…»

 Ведуча.   

     26 квітня – одна з найтрагічніших сторінок в історії нашого народу.  Чорнобиль... Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль.

Читець.

Чорнобиля гіркий полин

На серце ліг незримо й тяжко,

І плине над землею дзвін

Із тихим стогоном протяжно.

То дзвонять дзвони не хатині,

Де слід лишила свій війна,

Це стогнуть землі України,

Де мирний атом не мина.

Він впав смертельною росою

На рай дібров, на зелень трав,

Своєю чорною косою

Провів по розмаїттю барв.

І попелом покрились села,

І згинуло усе живе.

Пропали усмішки веселі,

Замовкло птаство лісове.

Лиш на отруєній землі

Небачена розкрилась квітка -

Про допомогу крик німий,

Між попелом остання іскра.

• Пісня «Чорнобильська біда»

Учень.       

Не можна про це не казати,

Мовляв, це було вже давно.

Перед очима батько-мати,

І Україна, і Дніпро.

Не можна ні про що мовчати,

Горить тривогою чоло.

Учень.       

Птахи складають гімн весні,

Всміхаються до сонця квіти,

А пам’ять лине в моторошні дні,

Гудуть жорстокі дзвони квітня.

 

Учень.      

І сталося це літа Божого

Тисяча дев’ятсот вісімдесят шостого.

Було тихо-тихо й погожо.

І сталося це літа Божого,

Яке запам’ятається кожному

Українцю навічно та просто-просто.

І сталося це літа Божого.

Ведуча.   

     27 квітня. Місто Чорнобиль. Ранок. Звичайний день. Всі люди йдуть у своєму напрямку: хто на роботу, хто до школи, а хто просто у своїх справах. Лише один вчений, відчувши погіршення самопочуття та плітки про вибух на АЕС, вирішив перевірити повітря на радіаційний фон. Вийшовши на вулицю і ввімкнувши прилад, він мало не втратив свідомість. Радіаційний фон в декілька сот разів перевищував норму. Перша думка його була: «Прилад зіпсовано». Провівши експеримент кілька разів поспіль, він зрозумів, що сталося непоправне. Вчений викрикнув єдине: «Тікайте, люди, з цього міста! Як надалі звідси!»

Ведуча.

     Чорнобиль. Це слово відоме по всьому світу. Але асоціюється воно не з цілющим полином українських земель, а з аварією на Чорнобильській АЕС, яка стала трагедією не тільки для України, а й для всього людства. 27 квітня 1986 р. приблизно в 1 годину 23 хвилини за Московським часом на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС відбулася найбільша за всю історію використання «мирного атома» аварія, яка, за оцінками світової спільноти, є найбільшою технічною катастрофою 20-го століття.

     Першими, хто прибув на місце аварії, були пожежники. Вони не дожили до 11 години наступного ранку.

Учень.      

Душевні, добрі, сильні, вперті –

Змогли стихію подолать.

Комусь прийшлось назавтра вмерти,

Комусь – ще довго помирать.

Учень.      

Бій без траншей і без окопів...

Він увійшов у пам’ять літ.

Спасли чорнобильці Європу.

А може, цілий світ.

Учень.      

Біду небачену зуміли

Від долі людства відвести,

А на чорнобильських могилах

Безмовні виросли хрести.

Учень. 

     Відвага... Для пожежника це професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі пожежники виконували свою звичайну роботу. О ні! Це був смертельний бій, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох пожежних караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. Їх назвали «шеренгою №1».  6 чоловік загинули майже відразу.

Учень.     

Ті, що згоріли в огні

В перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою.

Як наші батьки на війні.

Учень.      

Не залишили пости,

Мужньо стояли на герці.

Пам’ятник вознести

їм треба у кожному серці.

Учень.      

Безумство хоробрих –

Життя за життя.

Щоб тільки лишилися

Мати й дитя.

А думка людська

Пам’ятатиме вас.

А пам’ять людська

Повертатиме вас.

Безумство хоробрих –

Де вічність і мить,

Де згасли для вас

І життя, і блакить.

Ведуча.   

     Героями, як відомо, не народжуються, ними стають. Деякі пожежники, незважаючи на смертельну радіацію, на дах енергоблоку виходили повторно. Всі вони знали, що борються з вогнем в умовах смертельної небезпеки, яку вивергає атомний реактор, але ніхто поста не залишив. О 5 годині ранку, за допомогою прибулих пожежників з багатьох інших частин пожежу було ліквідовано. Станцію врятували. Всі 28 чоловік затулили її собою. Всі сміливо і до кінця виконали службовий обов’язок, свою присягу. Шість чоловік загинули, але ввійшли в безсмертя. Вже 33 роки, як заснули вони на підмосковному Митинському кладовищі. Скромні плити будуть вічно нести імена:

• Правик Володимир Павлович
• Ігнатенко  Василь Іванович
• Кібенок Віктор Михайлович
• Тищура Володимир Іванович
• Ващук Микола Васильович
• Титенок Микола Іванович.

     Вони закрили нас від смертоносного лиха. Вічна слава героям! Вічна пам’ять, низький уклін усім покійним від усього людства.  Давайте вшануємо пам’ять про тих, хто першими прийняли на себе удар страшної екологічної катастрофи, хвилиною, мовчання.  (Хвилина мовчання )

• Танок зі свічками та жовто-блакитними стрічками  Відео «Знак біди»

Ведучий.

     Герої Чорнобиля відомі всьому світу. Їхніми іменами названі вулиці, про них написані книжки.

     У важких умовах вдалося загасити пожежу, попередити її розповсюдження на інші енергоблоки... Суворий екзамен тримали не тільки пожежники, а й транспортники, будівельники, медики, спеціальні частини хімзахисту, вертольотчики, підрозділи охорони, міліції. Усі діяли героїчно, самовіддано.

Ведуча.  

     Чорнобильське лихо... Радіація... Радіонукліди... Скільки тривоги внесли ці слова у наше життя! Біда причаїлася скрізь: і у ґрунті, й у воді, у повітрі, у їжі. Там, де радіоактивні опади випали густо, понесла втрати і природа. Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко уражені невидимою чорною хворобою. З’явилось нове поняття: рижий ліс – це заражені, мертві дерева. Дичавіє земля, хоча ще квітують і родять сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не йде до лісу за його цілющими дарами. 

Ведучий.

Чорний круг невідомо скільки років залишиться незагойною раною на лоні природи, закарбується у серцях людей. На території України щонайменше  400 тис. жителів були змушені залишити свої домівки, обжиті, влаштовані місця, речі, які також почали випромінювати радіацію. Люди покидали  могили своїх батьків, брали лише фотографії – як символ пам’яті.

     Зараз понад 10 млн. людей  проживає на радіаційно забруднених територіях.

Учень.     

Наша доля, наше горе,

Біль пекучий – чорний біль.

Сліз велике чорне море!

Чорнобиль.

Учень.     

Чорний квітень, чорні квіти,

Чорна вранішня зоря...

Не пішли до школи діти.

Ой біда!

Учень.     

Не на рік, і не на десять,

не на вік, а навіки

Погоріли білі весни,

Мов граки.

Учень.     

Допоможи нам, Божа Мати!

Дай терпіння і зусиль.

Щоб забути, щоб не знати –

Чорнобиль.

Ведуча.   

     Наша пам’ять і пам’ять багатьох наступних поколінь – знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому. Вирвавшись з-під влади недбайливих господарів, вона спричинила трагічні наслідки.

     Час невпинно йде вперед. Віддаляється чорна дата Чорнобиля, про яку з болем і сльозами згадуємо і сьогодні. Ми всі хочемо, щоб більше ніколи й ніде у світі не повторилося подібне лихо.

Учень.     

Гріх перед Богом спокутувать будуть

Ті, хто порушив закони святі,-

Дзвони Чорнобиля стогоном будять,

Щоб не було чорних днів у житті!

Стогін Чорнобиля спогадом – болем

Не затихатиме в наших серцях, -

Пам’ять про жертви не згасне ніколи!

Їй пломеніти в прийдешніх віках!

Боже великий, навічно єдиний,

В пісні – молитві до тебе іду:

Влий дух Святий, хай біль душі покине,

Хай спопелить Твоя Воля біду!

• Пісня «Чорнобильські дзвони»
• Пісня «Благослови» («Молитва за Україну»)

   

 

Чорнобильські дзвони

 

Красне сонце вдивляється з неба,

Як чорнобильська плаче земля.

Радіацію зборкати треба,

Бо вона, як той ворон, кружля.

Мертва зона не зна, що робити,

Де і в кого пораду знайти,

Як себе і людей захистити

Від такої страшної біди...

 

Приспів:

Чорнобильські дзвони кричать всьому світу,

Що гине земля, що не можна тут жити.

Чернобильські дзвони до неба волають,

Бо, як рятувати цю землю, не знають...

 

Вмерло місто. Життя тут не буде.

Боже, Боже, який тільки жах!

Покидали його бідні люди

І бриніла сльоза на очах.

Їм казали: "Це скоро скінчиться,

Ви повернетесь знову сюди".

Та Чорнобиль і досі їм сниться,

А літає лиш вітер туди.

 

Приспів.

 

Вже лелека не в'є там гніздечко,

Не лунає там пісня і сміх,

Наче сироти, стали містечка

Без людей нерозумних своїх.

Плачуть дзвони, кричать край безодні,

А на серці тривога і щем.

Ой, ти доленько, доле народна,

Що пошле тобі Боженько ще?

 

Приспів.

 

 

 

 

 

 

 

Пісня про Чорнобиль   “Знак біди”

 

У кожного страждання одна ознака,
Біда єдиним болем падає у сни.
У всіх дітей планети сльоза однака,
Одинаково на світі плачуть всі вони.

Летить понад віками стріла смертельна,
У пам’яті карбує знак біди і зла,
Влучає в серце птаха стріла пекельна,
В колиску немовляти падає стріла.

Приспів (2):
Кричить тривога сльозою втрати,
Стискає горло, наче петля.
Дитя заплаче – заплаче мати,
Мати заплаче – заридає земля!

Давно в червону книгу вписавши птаху,
Коли ж ми Україну впишемо туди?
Одвіку нашу матір ведуть на плаху,
Хрестом стоїть над нею чорний знак біди.

Чатує чорний ворон на білі кості,
Жар – птиця не дарує золоте перо.
В чорнобильському чані кипить у злості
Імперської сваволі атомне ядро.

Приспів.

 

 

 

 

 

 

 

Чорнобильська біда

 

Чорнобилем постукала у вікна

Лиха біда, й заплакала земля.

І цілий світ у розпачі затихнув,

Лелека в чорнім небі закружляв.

І посивіла ненька Україна,

У пекло посилаючи синів.

Секунди рахувала, як години,

Сльозами постарілих матерів.

 

Біда – біда безжалісна й невтішна

Для українських дочок і синів.

Біда, біда, скажи чому й навіщо,

Господь від лиха нас не захистив?

 

І смертю дихав знавіснілий вітер,

І сонця промінь заблукав в пітьмі,

І хворими народжувались діти,

І віру так боялись втратить ми.

І посивіла ненька Україна,

У пекло посилаючи синів.

Секунди рахувала, як години,

Сльозами постарілих матерів.

 

Біда, біда безжалісна й невпинна

Усе змітала на своїм путі.

Біда, біда – ридала Україна,

Благала смерть, від неї відійти.

 

Земля моя, я знаю, все здолаєм.

Я сумніву не маю ні на мить.

Бо тільки той, хто віри не втрачає,

Усі нещастя зможе пережить.

 

Біда – біда безжалісна й не втішна

Для українських дочок і синів.

Біда, біда, скажи чому й навіщо,

Господь від лиха нас не захистив?

 

Біда – біда безжалісна й не втішна

Для українських дочок і синів.

Біда, біда, скажи чому й навіщо,

Господь від лиха нас не захистив? …

 

Благослови (Молитва за Україну)
 

Не шукай, бо немає такої землі,
Де так сонце нам світить, шумлять гаї,
Ця земля – Україна, мій рідний край.
Збережи, обігрій, знову сили дай.
Наша мова – прозорий дзвінкий струмок,
Що у пісню сплітається, мов вінок
Щедрі ниви, безкраї твої поля, 
І безмежна, родюча твоя земля!

Приспів:
Прошу тебе, Господь, благослови
Мою країну рідну неньку-мати,
Хто захотів на вік з колін устати,
І не схилити голови.
Для неба сонця і трави
Благослови в розгублену годину
Мою стражденну неньку-Україну
Прошу, Господь, благослови.

Дай нам Боже, від зради і суєти,
Для нащадків наш край рідний зберегти,
Зберегти Україну від днів лихих,
І вона обігріє дітей своїх.

Приспів:
Прошу тебе, Господь, благослови
Мою країну рідну неньку-мати,
Хто захотів на вік з колін устати,
І не схилити голови.
Благослови їй путь до слави,
І благодатним світлом нас осяй.
Втамуй любов’ю вічну спрагу,
Благослови мій рідний край.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дай, Боже, щастя людям України!

 

Живіть, допоки живеться,

Доля на краще зміниться.

Що легко в житті дається,

По-справжньому не оціниться,

Горніться один до одного,

Єднайтеся в час розлуки.

Ми слова не зронимо жодного

В хвилини нестерпної муки.

 

Приспів:

Дай, Боже, щастя людям України!

Дай, Боже, радості кожної днини!

Дай, Боже, смиренним!

Дай, Боже, спасенним!

Дай, Боже, усім!

 

Живіть, допоки живеться,

Добром за добро воздасться.

В онуках колись озветься

Дароване іншим щастя.

Шануймо і біди, й радості,

На сильні надіймося крила.

До старості, хай до старості

Нехай не покине сила!

 

Приспів.