День Покрови – одне зі знамених християнських свят. Існує легенда, чому так повелось. Розказують, що коли у десятому столітті на Візантію напали сарацини і намагались захопити Царгород, захисники міста у відповідь на свої молитви побачили Присвяту Богородицю, що зняла з голови покрову і розпростерла над ними. Загарбники відступили. Царгород вистояв. З тих часів Присвяту Богородицю шанують, люблять і звеличують.
Зі святом Покрови співпадає святкування Дня українського козацтва. З давніх-давен Божа Матір вважалася покровителькою усього українського козацтва. А на Січі запорозькі козаки збудували церкву на честь Покрова Богородиці з її іконою. І до речі, саме у цей день, козаки збирали Велику раду, на котрій обирали гетьмана й визначалися з подальшими військовими планами. Цікаво, що козаки настільки глибоко й щиро шанували образ Покрови Божої Матері, вірили у її силу й урочисто святкували цей день, що у народі закріпилася й друга назва свята – Козацька Покрова.
В Україні зареєстровано близько десятка всеукраїнських громадських організацій українського козацтва та більш ніж п'ятсот обласних, районних, міських і сільських козацьких утворень. Серед них: «Українське козацтво» (1991), «Спілка козацьких організацій України» (1999), «Козацтво України» (2001), «Об'єднане козацтво України» (2003) та ін.
Українське козацтво має довгу уславлену історію. Перші офіційні згадки про козаків можна знайти ще у 1492 році. Саме тоді запорожці нанесли нищівну поразку турецькій воєнноморській галері і визволили з полону своїх побратимів. Ось з цієї розповіді і починається літописи про мужні подвиги і легендарні походи козаків.
Прапор (хоругва, корогва) – символ військового і полкового об’єднання. Зазвичай зберігалося у військовому храмі і виносилися в таких особливих випадках, як свято, смерть отамана тощо. Корогви були шовкові яскравих кольорів, найчастіше червоного, з одного боку була Богородиця, а з іншого хрест з списом та з написом, до якого полку належала корогва, ким і коли. Коругва
Ожига фальконет. Мортира Артилерії на Січі було небагато, тому вона цінувалася на вагу золота і навіть належала до військової скарбниці. Звичайна кількість гармат не перевищувала 20-30, серед яких більшість складали гармати малих калібрів («фальконети»). Вони встановлювалися на возах і козачих суднах, грали велику роль в наземних і морських битвах. Гарма́та
Холодна зброя. Зброя козаків була дуже різноманітною. Частина зброї була дуже поширена, як то шаблі, пістолі, рушниці, інші навпаки зустрічалися нечасто. Ніж - холодна колюча та ріжуча зброя, запорожці використовували різноманітні клинки які виготовлялись в кузнях Січі та трофейну зброю, захвачену під час битв з турками, татарами. Шаблі - іранський різновид шабель був основним типом шабель Запорожців. Ввідзначається такий тип значною кривизною клинка
Вогнепальна зброя. З вогнепальної зброї частіше за все козаки використовували пістолі, рушниці та фузії. Пістолі Запорожці, як правило, носили за поясом по 2 пістолі і ще 2 пістолі — у кобурах на сідлі. Така кількість пістолів свідчила про високий рівень вогневої сили як окремого козака, так і цілого козацького війська. Сам постріл з пістоля виконували переважно з однієї руки у різноманітних положеннях, включаючи і верхову їзду.
Вогнепальна зброя. Рушниці. Козаки використовували рушниці різного походження: турецькі, кримські, кавказькі, німецькі, польські, місцевого виробництва. Стрілецька зброя XVII ст.:1 - турецька рушниця з фітільним замком;2 - англійський мушкет з фітільним замком;3 - голандський мушкет з фітільним замком;4 - французська рушниця з фітільним замком;5 - західноєвропейський мушкет з фітільним замком;6 - бандельєр: підсумок для куль (а), фітіль (б), порохівниця (в), натруска (г), жбан для пороху (д).
Одяг козаків були штани. Вони були дуже широкі та дозволяли козаку вільно та швидко рухатись. Такі штани називали шароври. Щоб зшити такі шаровари потрібно було багато тканини. Підпрезані штани були широким, довгим поясом. Носили вишиту сорочку та кафтан з грубого сукна, шапка та свита з кобеняком.
Символ гетьманської влади або кошового отамана на Запорізькій Січі. Це була палиця з горіхового дерева довжиною 50-70 см. Зі срібною чи визволоченою кулею на кінці. Вона завжди розкішно оздоблювалась коштовним камінням. (Іноді за символ гетьманської влади також слугувала комишина – палиця з очерету) Куренні ж отамани носили жезли-пірначі (шестопери) – різновид булави, металева головка з гострими виступами, насадженими на держало. Булава
Без нього неможливо уявити козака ні в мирний, ні у воєнний час. У народних піснях, а також, і в народних картинах, кінь постає вірним товаришем і побратимом козака. Козацький кінь. Кінь став уособленням долі, символом волелюбності, вірної дружби, відданості, готовності до самопожертви.
Поління хоча й вважалось в народі справою гріховною, проте козак не міг розлучитися зі своєю єдиною розвагою у степовій самотностіЛюлька. Як неможливо уявити справжнього козака без шаблі та рушниці в бою, так само – без люльки під час перепочинку. Була вона необхідним атрибутом козацької «ясної» зброї, символом чоловічої гідності.
Чуб запорізького козака, або як казали самі козаки, оселедець – це не просто елемент козацького образу, це ще і ціла легенда. По-перше, варто відзначити,що лише досвідчені козаки, які вже встигли відзначитися у великих битвах, мали право на довгий чуб. Така зачіска була під забороною для молодих воїнів. Оселедець (чуб)
У небесах сузір’я Лева. Нам світить на Чумацький Шлях. Стражденна чаєчко-небого,Єдині два твої крила. Виходим, нене, у дорогу,Аби ти вільною була. Нехай ніхто не половинить. Твоїх земель, не розтина,Бо ти єдина, Україно,Бо ти на світі в нас одна."Єдина Україна"Нехай ніхто не половинить,Твоїх земель не розтина,Бо ти єдина, Україно,Бо ти на всіх у нас одна. Одна від Заходу й до Сходу. Володарка земель і вод —Ніхто не ділить хай народу,Бо не поділиться народ.І козаки, й стрільці січовіЗа тебе гинули в полях. Вірш Дмитра Чередниченка