365 днів НЕЗЛАМНОСТІ

Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки.

70 років ми не знали війни. Наш народ пишався тим, що у буремні переломні моменти, Україні вдалося зберегти мир. Ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер майже кожну родину опалило полум’я військових подій.

Сьогодні 24 лютого 2023 року. Сьогодні рівно 365 днів війни, 365 днів незламності, 365 днів болю, 365 днів сліз, 365 днів втрат, 365 днів віри, надії.

Кремлівська влада та колишні керівники України, які пограбували народ, знищили українську армію, приготували для українців ще одне страшне випробування – ВІЙНУ!

Із 24 лютого життя кожного українця кардинально змінилося. Вже тих планів, задумів і сподівань, які були в кожного з нас до цієї дати, не буде… Із лютого змінилися цінності.

Тепер ми знаєм, що таке війна,

Де волю відбирають у народу.

ЇЇ ми не чекали, а вона

Підступна так прийшла до нас із Сходу…

Свідомість застилає чорний дим

А на вустах – то вірші, то прокльони.

Як це незвично – воювати з тим,

Із ким немає лінії кордону.

Близько 5 години 24 лютого президент РФ Володимир Путін оголосив про воєнну операцію нібито з метою «демілітаризації та денацифікації України», через кілька хвилин почалися ракетні удари по всій Україні, в тому числі поблизу Києва.

Російські війська вдерлися до України поблизу Харкова, Херсона, Чернігова, Сум, увійшовши з Росії, Білорусі та тимчасово окупованого Росією Криму.

Після чого президент України Володимир Зеленський оголосив введення воєнного стану.

Сьогодні рік, як на моїй землі іде війна,

Стріляють танки і ревуть гармати.

Сповита горем, в чорному вбранні,

Сльозами вмилась не одна вже мати.

Найкращі з кращих падають від куль,

Грудьми своїми землю прикривають.

Сумним набатом в селах і містах,

Звучать слова: «Герої не вмирають!»

Вони живуть навіки у серцях

І в пам’яті народу України.

І не дозволять нашим ворогам

Перетворить Вітчизну на руїни.

Ще зовсім недавно українці жили під мирним небом, радісно зустрічали світанки, ростили дітей і не знали дуже багато слів пов’язаних з війною.

В один день, наше життя змінилося. Майже кожну українську родину опалило полум’я військових дій, які розпочалися на території нашої держави.

Зима 2022 року змінила все. Жорстокий безбожний ворог з російської федерації напав на всю територію України і руйнує її досі.

Але ніхто не очікував, що за такий короткий час український народ так зміцніє духом. Тисячі добровольців та воїнів запасу йдуть на війну обороняти Україну від свавілля кремлівських бойовиків.

Український народ як одне єдине ціле став на захист своєї території. Ця війна для нас священна, вона змінила не лише українців, а й увесь світ. Солдати добровольчих загонів та регулярної української армії щоденно віддають життя за кожного з нас.

Ми віримо і молимося Богу,

Щоб кожного солдата він зберіг,

А в мить важку надав їм допомогу

Й живими повернув захисників усіх.

Ми повинні віддати шану героям, завдяки яким майорить сьогодні синьо-жовтий прапор нашої держави, на захисті якої встали справжні герої.

На захист України встали ЗСУ, Нацгвардія, прикордонники, ДСНС, поліція, звичайні люди найрізноманітніших професій, які вступили до лав тер оборони по всій Україні. Кожен хто став на захист України – Герой!

Слава всім, хто протягом тисячоліть проніс прапор боротьби за Україну! Слава всім, хто не скорився ворогові і не впав духом, роками ніс тяжкий хрест боротьби, не зрадив, вистояв, вмер, залишившись безсмертним! Слава всім, хто в сьогоденні пожертвував власним життям за право жити вільними у своїй державі – рідній Україні.

Найвищою нагородою тим, хто уцілів, - є життя, а для загиблих – пам'ять. Вічна пам’ять Героям нашого часу.

Сумно від того, що білими лебедями в небеса відлітають найкращі. Цвіт української землі. Безстрашні, мужні наші Герої, що віддали своє життя за свободу рідної землі. Вони заслуговують, щоб про них пам’ятали.

Це велика кривава рана, яка залишається назавжди в нашій пам’яті, в історії України.

Хай горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали ангелами…

Давайте, хвилиною мовчання, вшануємо пам’ять загиблих воїнів.

Хвилина мовчання.

Повертайся, будь ласка, живим.

Я прошу не багато, й не мало.

Кожен вечір молюсь всім святим

Щоб нещастя тебе не спіткало.

Щоби Янгол закрив от біди,

Над тобою розправивши крила,

І щоб куля лихої орди

Не побачила, не зачепила.

Ясним ранком, та днем дощовим,

Я шепочу у синєє небо:

Повертайся, будь ласка, живим,

Я чекаю на тебе.

Скільки б часу не минуло, не зітруться імена тих, хто не повернувся з війни.

Сьогодні твориться українська історія, учасниками якої є ми самі. І від кожного з нас залежить доля нашої Батьківщини. Він нас залежить, чи Україна і надалі буде незалежною державою, чи буде під владою росії.

Війна з агресором не зруйнувала нашу впевненість у виборі – жити вільним життям! Ми зміцнювалися, розвивалися, удосконалювалися і продовжуватимемо робити це ще з більшою потугою.

2022 рік – рік незламних людей, незламної сили волі і незламної країни.

2022 рік став роком, коли ми щодня дякуємо українським Воїнам! Дякуємо за кожен світанок і за кожен вечір. Дякуємо їм за їхню незламність та мужність, сміливість та стійкість. 2022-ий навчив українців поваги, шани і вдячності. Україна сильна людьми, які вірять Збройним силам України, вірять  у перемогу України!

2022 рік став роком незламності! Повномасштабне вторгнення росії як ніколи об’єднало та згуртувало націю. Тепер у кожного українця свій фронт і своя місія. Воїни сміливо боронять Україну від агресора, у лікарів, які працюють 24/7, свій медичний фронт, волонтери шукають, знаходять і везуть все найнеобхідніше, бо є надійною опорою військових і медиків.

2022 рік став роком, що приніс багато випробувань. Для багатьох українців він став чи не найважчим у житті. 2022 – ий – це рік, який загартував нас як націю. Цей рік навчив нас ще більше вірити, боротися, спродіватися, чекати.

Коли у нас закінчиться війна –

Я зможу святкувати Перемогу.

А поки-що, солона йде сльоза

З очей моїх і ллється на дорогу.

Нехай тоді оркестри грають Гімн,

А голуби злітають в чисте небо,

І мир несуть у синню голубінь,

Стяг майорить, звучить пташиний щебет.

Коли у нас закінчиться війна,

Я перед Богом впаду на коліна,

І за синів молитимусь – сповна

Пізнало горя їхнє покоління.

 

І сині айстри розцвітуть

На полі битви під Херсоном.

Червоні маки проростуть

Під Києвом над збитим дроном.

Коли закінчиться… Коли…

Усі говорять, що нескоро,

Але готую я столи

І промовляю – скоро, скоро.

 

Мине цей лютий і розтане лід.

Проснеться сонце й радісно засяє.

Буде роса виблискувать з ягід.

Прилине пташка й радо заспіває.

Зійде зоря солодкої весни.

Повії вітер перемін і миру.

Залишиться лиш попіл від війни

І чорнота поляже у могилу.

Мине цей лютий, що триває рік.

Піде собі, нас лишить біля річки.

І буде капать із берези сік.

І будуть червоніть в кущах порічки.

Настане літо. Дай же, Боже, дай

Тарілку вишень в благодатну пору,

А ще на рушникові коровай,

А ще зерна пшенички у комору.

За все подякуєм, поклонимось Тобі.

Поставим свічку за своїх героїв.

Даруй нам ранки світло-голубі

І хай цей лютий лишиться без зброї.

Як ніколи, ми повинні допомагати своїй державі, щоб вона була нероздільною. Ми повинні допомагати своїм воїнам захищаючи нас і нашу Україну словом підтримки, дитячою молитвою за захисників та Україну.

Давайте разом загадаємо бажання для нашої країни. І нехай вони здійсняться!

На завершення варто сказати: «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»

Учні разом: - Слава Україні!

Всі: - Героям Слава!

Слава нації! Смерть ворогам!

Україна! Понад усе!