А. Малишко. Відомий український поет і його пісні, що стали народними. «Пісня про рушник»

Тема. А. Малишко.  Відомий український поет і його пісні, що стали народними. «Пісня про рушник»

Мета: ознайомити учнів з життєвим та   творчим шляхом А. С. Малишка; проаналізувати поезію, що стала народною піснею; розкрити зміст народно - поетичних символів; розвивати навички виразного читання ліричного твору, його аналізу, висловлення своєї думки щодо прочитаного; виховувати любов до матері, до Батьківщини, до отчого дому, повагу до традицій свого народу.

Обладнання: портрет письменника,  фотографії мам учнів, українські вишиті рушники, мультимедійна презентація.

Тип уроку: Урок вивчення нового матеріалу. Урок любові і доброти.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

1. Слово вчителя:

 Діти, я рада вітати вас на цьому незвичайному уроці. Сподіваюсь, що у вас усе готове до уроку. Погляньте один одному у вічі , посміхніться, скажіть приємний комплімент . У нас багато гостей , посміхніться їм .

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

 1. Слово вчителя:

Із давніх-давен зверталося і звертається людство в піснях і молитвах, віршах і поемах до своєї берегині - до матері, уславлюючи її благословенне ім’я. Мати дарує людині життя, надихає на добрі справи, віддає усе, що має: тепло своєї душі, своє серце і безмежну любов. Її колискові супроводжують нас протягом всього життя, а мудре слово допомагає долати труднощі.

Саме цьому образові присвячені найкращі твори відомих світових митців. Їй, дорогій і милій, єдиній і коханій присвячували свої поезії

Т. Шевченко і Леся Українка, В. Симоненко і А. Малишко. Останній у своїх рядках говорив:

Мене навчала мати ще колись:

-Як виростеш, моя мала дитино,

То мудрим будь і мужнім будь в житті,--

Скупі два слова.

Нелегкі два слова.

Але справжнім гімном материнської любові можна назвати вірш «Пісня про рушник», що увійшов до збірки «Серце моєї матері».

2. Звучить пісня «Пісня про рушник».

ІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

1. Слово вчителя

Так! Справді, Малишкова поезія ніжна й вогниста, земна й небесна. З чого народжена вона? Напевно, з великої любові до матері, до України. А в тій любові – і почуття роду, і найвище душевне поривання відданості Батьківщині й усвідомлення свого дару як сутті життя. Тож на сьогоднішому уроці ми розкриємо з вами наші душі назустріч Малишковій магії слова, вирушимо в мандрівку його пісенними стежками. Отже, тема нашого уроку «А. Малишко. Чисте синівське почуття до матері в «Пісні про рушник».

- Погляньте, будь ласка, на епіграф нашого уроку. Прочитайте його.

Епіграф:

Найсвятіше слово наше – мати,

Рідна земле, правда і любов!

                                                                              А.  Малишко

ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Слово вчителя.

- Стежина життя.. Це нею кожен має пройти гідно, хоча б у думках повертаючись до батьківського порога. А людське життя,як ота стежина, безперервне. І в кожного вона, стежина, своя.  (Слайд № )

 

(Слайд № ) Отже, у Андрія Малишка вона починалася в містечку Обухів на Київщині, що розкинулося на крутих узгір’ях,  у вибалках, з яворами на шляхах, отам, де в родині хлібороба з двома нивами – десятинами, одночасно й шевця з одинадцятьма дітьми, Самійла Малишка 14 листопада 1912 року  з’явився третій син Андрій Малишко.

(Слайд № ) Малишко зростав серед людей, які любили його і в яких він черпав народну мудрість.   Дитинство Андрія, як і інших дітей із селянських родин, минуло в нестатках, суворих умовах бідної сім’ї.  Шматок хліба добувався важкою працею і цінувався, як найвищий дар. І мала дитина вже знала, що розтоптана крихта – то великий гріх.

Мати – ось найперший і найдорожчий навчитель його. (Слайд № ) Ївга Остапівна, по – вуличному Базилиха, жінка м’якої вдачі і великого серця, вкладала в чутливу синову душу все своє сокровенне духовне багатство. Малишкова мати не вчилася в школі, але міцно засвоїла закони народної педагогіки, а ще знала багато українських пісень. (Слайд № )

 (Слайд № ) Батько Андрія Малишка був характерний,з норовом,іноді з ним важко бувало – усе хотів, щоб було по його. Мав четверо синів, він хотів їх усіх бачити шевцями, а став шевцем тільки  Сергій.

        А у тебе , Андрію ,- казав йому батько -  з юності були « мухи в голові », яке там шевство. Тож Самійло Малишко був спочатку категорично проти віршування: “ Вірші віршами, треба мати ремесло .” Таким було його кредо стосовно Андрія.

         (Слайд №  )  У 1927 році Андрій закінчив Обухівську семирічну школу і вступив  до Київського медтехнікуму.   Але переконавшись, що його покликання – поезія, він успішно склав іспити до Київського інституту народної освіти. Вступний екзамен з літератури приймав у нього Микола Зеров, який розгледів у абітурієнта літературні здібності і познайомив його з Максимом Рильським.

      (Слайд № ) У 1930 р. юнак надрукував перші вірші в журналах «Молодий більшовик» та «Глобус». Закінчивши у 1932 р. Київський інститут народної освіти, працював учителем в Овручі. Відслуживши рік у армії, переїхав до Харкова й працював журналістом.

 

 

     У 1941-1944 рр. поет служив військовим кореспондентом у газетах «Красная Армия», «За Радянську Україну», «За честь Батьківщини», де виступав і як поет, і як публіцист; видав сім збірок поезій. Після війни працював відповідальним редактором журналу «Дніпро» (1944—1947).

(Слайд №  )   17 лютого 1970 року помер. Похований на Байковому кладовищі в м. Києві. Поет пішов із життя, але не з серця людського. Його ніжність, його світлий образ, поетичний голос навіки збереже в своїй пам'яті народ, співаючи пісні на вірші Андрія Малишка.

(Слайд №  )    За своє життя поет видав близько сорока збірок. Але найголовніше те, що в українську літературу він увійшов як поет-пісняр, бо пісні на його вірші вже давно сприймаються як народні.

   (Слайд №  )     Найкращі свої пісні поет створив у співавторстві з композитором П. Майбородою . Найпопулярнішою від усіх Малишкових поезій-пісень, що стала справді народною, є «Пісня про рушник».

   (Слайд №  )       Ми, українці, народ, який багатий  багатий на звичаї , традиції, обряди. Маємо свої символи, обереги. Сьогодні ми познайомимось із роллю рушника в житті нашого народу. Послухайте повідомлення про рушник.

2. Повідомлення підготовлених учениць  про роль рушника в житті українців.

(Слайд № ) Рушни́к — прямокутний шмат лляного чи конопляного полотна. Рушник має на кінцях, а часто і по всьому полю різноманітні вишиті або виткані композиції, які відображають світогляд та звичаї наших предків, несуть інформацію про добро, достаток, здоров'я тощо.

(Слайд № ) Український вишитий рушник символізує гостинність, доброзичливість, чистоту почуттів, безмежну любов до своїх дітей. Він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Рушник уособлює не лише естетичні смаки українців, але є також своєрідною візиткою, а точніше — обличчям оселі, а відтак і господині.

 (Слайд № ) Колись казали, що дівчина, котра вишиє в житті хоч один рушник, не може бути байдужою. Вважалося, що вишивати рушник — це означає очищати душу.

 (Слайд № ) Хоча в цілому для українських рушників характерні спільні ознаки проте, кожен регіон мав свої відмінності як за формою, так і способом виготовлення, оздобленням, кольоровою гамою.  «Хай стелиться вам доля рушниками!» — казали, бажаючи людині щастя. А ще примовляли: «Дім без рушників, як сім'я без дітей».

(Слайд № ) Рушник супроводжував селянина протягом усього життя і в радості і в горі. Вишитий рушник - це один з елементів матеріальної і духовної культури, характерний для українського народу.

Рушник дарувала мати сину в дорогу на щастя в новому житті. Його берегли як пам‘ять про рідний дім, родину.

 (Слайд № ) Рушник завжди був символом гостинності — на ньому підносять дорогим гостям хліб-сіль.

(Слайд № )  І сьогодні на рушниках труну з померлим спускають до могили.

Особливо значну роль відігравав рушник у весільному обряді як один з найважливіших атрибутів. Рушники дарували старостам, перев'язували через плече, якщо на заручинах доходили до згоди. Такі рушники називали плечовими. Рушниками зв'язували руки молодим, бажаючи їм щасливого подружнього життя

 (Слайд № ) Крім обрядової, рушники виконували і побутову функцію.  Відповідно до цього утвердилися їх назви:  утирач (для рук і обличчя), стирник (для посуду, стола і лави), покутник (ним обвішували стіни, образи й фотокартки),  плечовий (пов׳язували сватів), подарунковий,  обрядовий (весільний, пасхальний) …

(Слайд № )

«РУШНИК»

Рушникове обличчя веселе

Обпліта коровай на столі,

Закликає гостей до оселі,

Випромінює щедрість землі.

Рушничок на столі — давній звичай,

Ним шлюбують дітей матері,

Він додому із далечі кличе,

Де в калині живуть солов'ї.

Він простелений тим, в кого серце

Не черствіє й дарує тепло.

Хай цей символ сусідиться вічно,

В нашій хаті на мир, на добро.

 

3. Слово вчителя

    - Ось один із таких рушничків, напевно, дала в дорогу мати й А. Малишку, коли він вирушав після закінчення семирічки до Києва, щоб навчатися далі. Хлібину, сіль, цибулину −  що ще могла дати мати багатодітної родини своєму синові? У душі Андрія навіки залишилася ота стежина, якою провела мама за село сина, і вишиваний рушник. Сам Андрій Самійлович Малишко у поезії «Щось, брате, ти про рушничок почав» говорить:

Його мені подарувала мати,

Щоб я не смів про землю забувати,

Де їв хліб—сіль, і знав солоний піт,

І радощі малі у отчім домі,

І перші смутки, серцю невідомі.

(Слайд №  )

4. Виразне читання учнем поезії «Пісня про рушник».

   

   5.  Еврестична бесіда

      - Яке враження справила на вас пісня? Чи зворушила душу?

- Усно опишіть картину, яка постала у вашій уяві.

• Про що розповідається в поезії?  (Про материнську любов).
• Які художні образи є у вірші? (Мати, ліричний герой, рушник).
• Куди проводжає мати свого сина? (У далеку дорогу життя).
• Що помітно у її погляді? (Тривога, смуток, надія на щасливе майбутнє сина).
• Чого бажає мати синові? (Добра у невідомім краю).
• За допомогою яких слів автор розкриває красу материнської душі? («ночей не доспала», «рушник синові», «на щастя, на долю дала»).
• З образом чого в ліричного героя пов’язані найсвітліші спомини про рідну матір, про дитинство і рідний край? (З образом рушника).
• Отже
• Яка основна думка поезії? (Утвердження сили материнської та синівської любові, материнська любов – оберіг у життєвій дорозі дітей).

    6. Робота в парах . Характеристика художніх образів поезії.

1 група Мати	Характеристика Працьовита, турботлива. («Рідна мати моя, ти ночей не доспала…»). Майстриня, чутлива до краси. («І рушник вишиваний на щастя, на долю дала»). Красива, вірна, вразлива, добра, ласкава. («І твоя незрадлива, материнська ласкава усмішка, засмучені очі хороші блакитні твої»).
2 група Образ Ліричний герой	Характеристика Люблячий, уважний син. («І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов», «Рідна мати моя»).
3 група Образ Рушник	Символ долі, щастя, материнської любові. («… на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов’їні гаї»).
4 група Художні засоби творення образів	Звертання, епітети, метафори («цвіте доріжка»), порівняння, символи.

8. Коло вільних думок

- Чому пісню народ любовно називає «Рідна мати моя»?

- З якою метою автор використав рушник?

 

9.Слово вчителя. Розповідь про історію написання «Пісні про рушник».

«Пісня про рушник» — вершина пісенної творчості А. Малишка. їй. судилися довгі роки життя. Написана вона ще 1959 року до кінофільму «Літа молодії». Непомітно промайнув на екранах маловиразний фільм, а пісня живе і досі, вона відома на всіх континентах. Найпопулярніші виконавці цієї перлини — народні артисти СРСР Д. Гнатюк та М. Кондратюк.

 

Повідомлення 2. Ця пісня глибоко національна, бо в її центрі був передвічний оберіг — вишитий рушник. Андрій Самійлович у зворушливих словах оспівав красу і силу материнської любові та вірності, а композитор Платон Майборода знайшов відповідні музичні засоби розкриття цієї глибоко людської, вічно поетичної теми. Мати Платона Іларіоновича дуже гарно сказала про твір, коли друзі зібралися пом'янути А. Малишка в роковини смерті: «Ми — матері. Для нас найдорожче — діти. В них уся наша любов, бо на них тримається життя. Наш Андрій відповів любов'ю всім матерям. Тому й житиме він у любові усіх матерів».

 

 

VІ. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК.

1. Слово вчителя.

    - Ключове слово нашого уроку – мама. Погляньте на дошку, на ній знаходяться фотографії ваших мам. Їх ласкаві очі завжди будуть допомагати вам на вашому життєвому шляху, а ви подумки побажайте їм всього найкращого.

А тепер подумайте і скажіть: «З якими словами  асоціюється слово «мама» у вашій увазі?» У кожного з вас є по два сердечка. Подумайте і визначте, які слова ви можете написати на них (по 1 слову), щоб у нас з вами вийшло асоціативне ґроно.

2. Складання асоціативного ґрона.

Школярі чіпляють на дошці стікери у формі сердечка.

3. Підбиття підсумків у формі асоціативного ґрона.

 Мама: краса, любов, доброта, мудрість, пісня, рідна земля, повага, вірність, правда,

4. Робота в парах

(Слайд № )

Скласти сенкан до слова «Мама»

VІІ. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ.

 

  Проведення тестового опитування

1. Свою матір у пісні А. Малишко називає:

а) любою;

б) щирою;

в) рідною.

2. Мати сина у далеку дорогу проводжала:

а) коли він був повнолітнім;

б) на зорі;

в) під час жнив.

3. Куди водила мати свою дитину?

а) У поля край села;

б) до школи;

в) на зелені луги.

4.Для чого мати сину дає рушник?  На:

а) згадку про рідний край;

б) щастя, долю;

в) задоволення власних потреб.

5. Яким був материнський рушник? 

а) Тканим;

б) пофарбованим;

в) вишитим.

6. Усмішка матері у творі названа:

а) щирою і доброю;

б) незрадливою і ласкавою;

в) приємною і вражаючою.

7. Герой твору простеле материнський рушник, наче:

а) скатертину;

б) килим;

в) долю.

8. Проводжаючи сина в дорогу, мати була:

а) засмученою;

 б) веселою;

в) надто стурбованою.

9.Які гаї  хоче бачити герой пісні на рушнику матері?

а) Зелені;

б) солов’їні;

в) квітучі.

10. Музику на слова А. Малишка «Пісня про рушник» написав:

а) П. Майборода;

б) А. Пашкевич;

в) Л. Ревуцький.

11.Що в уяві героя оживає на материнському рушникові?

а) Дитинство і розлука;

б) поля край села;

в) шовковисті і густі діброви.

12. «Пісню про рушник» А. Малишко присвятив:

а) своїй мамі;

б) коханій;

в) незаміжнім дівчатам.

(Слайд № )

2. Взаємоперевірка.

1 – в; 7 – в;

2- б; 8 – а;

3 – а;         9 – б;

4 – б; 10 – а;

5 – в; 11 – а;

6 – б; 12 – а.

3. Оцінювання

(Слайд № ) VІІІ.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

 

1.Вивчити вірш напам’ять.

2. Визначити художні засоби поезії.

2. Написати твір – мініатюру «Вічна мамина любов»

(Слайд № ) ІX. ПІДСУМОК УРОКУ

1. Слово вчителя

Дорогі діти, бережіть своїх мам. Пам'ятайте, що в кожного вона одна—єдина. Тож не шкодуйте для неї теплих лагідних слів, усміхайтесь, хоч зрідка даруйте квіти і не соромтесь цілувати їм руки. А ще частіше доторкайтесь до слова А. Малишка, беріть його у свою душу. Насолоджуйтесь ним і любіть пісні, що стали народними.

 

 

   

Проведення тестового опитування

1. Свою матір у пісні А. Малишко називає:

а) любою;

б) щирою;

в) рідною.

2. Мати сина у далеку дорогу проводжала:

а) коли він був повнолітнім;

б) на зорі;

в) під час жнив.

3. Куди водила мати свою дитину?

а) У поля край села;

б) до школи;

в) на зелені луги.

4.Для чого мати сину дає рушник?  На:

а) згадку про рідний край;

б) щастя, долю;

в) задоволення власних потреб.

5. Яким був материнський рушник?

а) Тканим;

б) пофарбованим;

в) вишитим.

6. Усмішка матері у творі названа:

а) щирою і доброю;

б) незрадливою і ласкавою;

в) приємною і вражаючою.

7. Герой твору простеле материнський рушник, наче:

а) скатертину;

б) килим;

в) долю.

8. Проводжаючи сина в дорогу, мати була:

а) засмученою;

 б) веселою;

в) надто стурбованою.

9.Які гаї хоче бачити герой пісні на рушнику матері?

а) Зелені;

б) солов’їні;

в) квітучі.

10. Музику на слова А. Малишка «Пісня про рушник» написав:

а) П. Майборода;

б) А. Пашкевич;

в) Л. Ревуцький.

11.Що в уяві героя оживає на материнському рушникові?

а) Дитинство і розлука;

б) поля край села;

в) шовковисті і густі діброви.

12. «Пісню про рушник» А. Малишко присвятив:

а) своїй мамі;

б) коханій;

в) незаміжнім дівчатам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«РУШНИК»

Рушникове обличчя веселе

Обпліта коровай на столі,

Закликає гостей до оселі,

Випромінює щедрість землі.

Рушничок на столі — давній звичай,

Ним шлюбують дітей матері,

Він додому із далечі кличе,

Де в калині живуть солов'ї.

Він простелений тим, в кого серце

Не черствіє й дарує тепло.

Хай цей символ сусідиться вічно,

В нашій хаті на мир, на добро.