«Афганістан - мій біль, моя пекуча пам’ять»

Сценарій виховного заходу

«Афганістан - мій  біль,  моя  пекуча  пам’ять»

Ведучий 1.      Доброго дня, шановні ветерани – афганці, дорогі гості, всі

присутні у цій залі.  Сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати учасників

війни в Афганістані.

Ведучий 2.       З давніх-давен український народ підтримує священну традицію – вкарбовувати у свідомість прийдешніх поколінь пам’ять про бойові подвиги  синів і дочок, які сповна виконали свій військовий обов’язок.

Ведучий 1.   Афганістан… Уже більше  27  років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла.  В афганській війні воювали і наші односельчани

Ведучий 2. За кожним воїном-афганцем – своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя. У страхітливому полум’ї війни народжувались молоді солдати і командири, які з перших днів служби в Афганістані пізнали ціну життя, ціну справжньої чоловічої дружби, ціну взаємовиручки і взаємопідтримки, склали екзамен на зрілість, мужність і гідність.

Ведучий 1. Війна безжально перекреслила тисячі  молодих життів, переінакшила надії, плани, понівечила тіла і долі. Але разом з тим, серед страшних небезпек, вогню, крові, нелюдського напруження – ви мужніли і загартовувались.

Ведучий 2  Слово надається директору школи Сисоєнко Валентині Миколаївні

Ведучий 1

Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку,

Тих, хто повернувся і поліг в боях.

І вклонімось всі ми низько до землі їм,

Квітами устелимо їх тернистий шлях.

Ведучий 2.  Слово надається сільському голові Юріну Юрію Миколайовичу

  Ведучий 1 Дорогою ціною розплачувались наші юнаки за все. А ціною було життя. Солдати гинуть. І кожна смерть страшна. А як страшно, коли не хочеться помирати у 18-19 років, коли ще тільки починається життя. Пам’ять про мертвих вшановують хвилиною мовчання. Ніхто не рахував , скільки років довелося б нам мовчати, коли б так пом’янули кожного вбитого. Помовчимо хоча б хвилину. За всіх. Страшна смерть будь-якої людини.

Ведучий Події в Україні тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Ми живемо у непростий час – час змін.

 Ведучий . Багато років Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90 – ті  Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер.

  Ведучий.  Сьогодні ми вшановуємо учасників бойових дій на  території  нашої держави, віддаємо шану  усім тим, хто з честю та гідністю виконав  і виконує свій військовий обов’язок

Ведучий 1   Ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих наших земляків, воїнів-інтернаціоналістів, які  не повернулися живими до батьківських осель з Афганістану. В афганських горах знайшов свою передчасну смерть наш земляк, колишній випускник нашої школи Хмель Ігор

Відео «Разговор с портретом»

Ведучий 2  Встаньмо, постіймо хвилину, нехай у нас не заболять ноги, а тільки защемлять серця за тих, кого нема серед нас, хто лежить у землі, хто світить нам із небес, а може, із підбитим крилом ніяк не перелетить Афганської гори…

метроном

Ведучий  2 Не відболить це горе, не виплачеться і не відпечалиться на нашій землі, допоки житимуть батьки, брати і сестри, вдови і діти підступно винищених у горах Афганістану синів України. Вони  були б добрими майстрами, вчителями, лікарями, робітниками, справжніми господарями своєї землі. Але чужа війна відібрала у них таку можливість.. Не повернулися вони додому…

Пісня

Ведучий 1   По-різному зараз оцінюють події тих років. Різне бачення афганської війни, її наказів і військових операцій тими, хто їх виконував. Для нас це взагалі події, які відбувалися в іншій державі, але учасниками яких були наші батьки, родичі, земляки. І тому для них і для нас Афган -  страшна пам’ять страшної війни, уроки якої  мають бути засвоєні нашими політиками і ніколи не повторюватися.

Ведучий 1                          Історична довідка

Після другої світової війни Афганістан, що мав статус нейтральної держави, фактично знаходився в сфері впливу Радянського Союзу. Співробітництво було дуже тісним. В країні постійно знаходилась велика кількість радянських спеціалістів, а багато афганців навчалися в радянських вузах. В 1973 р. в Афганістані було повалено монархію і в результаті перевороту  до влади прийшов брат останнього монарха Закір Шах Мухамед Дауд. На відношеннях з СРСР  це ніяк не позначилося.

Ведучий 2                   Але 28 квітня 1978р. військові частини вірні комуністичній партії Афганістану убили Дауда. На весь світ було оголошено, що це революція та ще й соціалістична. По суті це був військовий переворот який став відповіддю на вбивство 17 квітня одного з лідерів НДПА Мір Акбара Хайбора і одночасно став прологом до багаторічної кровопролитної війни, що продовжувалась в Афганістані довгих 10 років.

Ведучий 1        Військові радники Радянського Союзу, що знаходились в країні, знали про підготовку переворота, але не отримали наказу попередити Дауда. Навпаки, представники КДБ дали зрозуміти, що в разі перемоги допомога НДПА (народно-демократичним силам Афганістану) гарантується. Адже Кремль не хотів, щоб Афганістаном заволоділи війська НАТО, і використали його як плацдарм для можливого нападу на СРСР. І ось 12 грудня  1979 р. війська Радянського Союзу були введені до Афганістану.

Ведучий 2            25 грудня о 15.00 сонячного зимового дня розпочався ввід військ до Афганістану. Перші загиблі з’явилися уже через 2 години. БМП не втрималося на крутому гірському перевалі, перевернулося і загинуло 8 чоловік.

Супротивники кабульської влади, що підігрівалися  американською пропагандою, оголосили війну національно-визвольному рухові, а іноземні радянські війська були сприйняті як іноземна інтервенція.

І якщо в 1980 році  радянських солдат, котрі врятували тисячі афганців від звірячого свавілля Аміна і банд моджахедів, що готувалися на території Пакистану американськими військовиками, справді зустрічали з квітами як визволителів, то впродовж решти дев’яти років ця війна перетворилася на нічим не виправдану кривавицю, де гинув і калічився квіт наших родин.

Відео «Советские войска в Афганистане.Сьемки 1979-1989гг.»

 Березніцький В.    читає вірш “Давно відгули бої”

Давно відгули бої,

Завмерли самотні гори,

А у очах матерів

Осиротілих — горе!

І не трясеться земля,

спалена вщент під ногами.

Гаряча жовта імла

Над горами Афганістану.

Туга гуде у вітрах,

Спомин про зойки і крики
Лиш у грозових снах

Шугають чорнії круки.

Де ви, брати, де ви?

Рідні односельчани?

Скроні давно посивіли,

Зморшки рясні між очами.

Закинули автомати.

Трясуться руки ще й досі.

І плаче, плаче мати,

І падають долу роси.

Ведучий 1           Зараз часто знаходяться «історики», що називають цю війну «брудною». Але хіба можна назвати вірність присязі брудом? Знаходяться й ті, хто називає наших солдат окупантами.  Але що вони там захопили? Що придбали? Хвороби від гепатиту до холери, поранення, контузії, інвалідності. Що звідти вивезли? « Вантаж 200 з товаришами» та поранених з поля бою.

Ведучий 2    Багато життів залежало від того, хто і як скерує військовими операціями. Від командирів відділень, рот, батальйонів, полків. Тисячі кадрових військових командирів десантних, інших родів сухопутних військ та льотних частин, медичних формувань гинули в тому пеклі, залишаючи матерів, дружин, дітей. Сотні, тисячі офіцерів, вірних своєму військовому обов’язкові, залишили місце своєї служби  пораненими, покаліченими або в цинковій труні.

Пісня  Діденко А. «Мальви»

Ведучий 1               Це був час «холодної війни», час жорстокого протистояння СРСР і США. Тоді ні в кого не було сумніву щодо правильності ухваленого рішення. І радянські війська, вірні військовій присязі, вирушили на чужу землю виконувати інтернаціональний обов’язок.

Ведучий 2  Скільки разів так бувало: війни замислюють вже сиві політики, а в окопах опиняються ті, кому 18-20, 30 років. І лише біль, плач, стогін і розпачливі крики матерів є безсилим протестом проти всіх, які є на світі, воєн.

Муравицька З.

Інсценізація вірша "Лист матері"

Посміхнувся поштар винувато,

Що сказати матері не знає.

Не приніс знов листа від солдата.

Адже знає, так його чекаю.

Ти пиши мені, синку, частіше,

Хай дорослий,- мені ти- дитина,

Повертайся додому скоріше,

Дорогенький, хороший мій сину.

Мені часто ти снишся ночами,

А прокинусь – тебе вже не бачу.

Подивлюсь на портрет твій і часто,

Щоб ніхто не помітив, я плачу.

Знаєш, сину мені 38,

Я бадьора, зовсім не хворію.

Все гаразд у нас дома, та тільки

Я, чомусь, мій хороший, сивію.

Я думками, синочку, з тобою,

Ти пиши, щоб душа не боліла,

Щоб діждалась тебе молодою

І чорнява була, а не біла.

Ведучий 1. Чимало лiт минуло вiдтодi, як вивели з Афганiстану радянські війська, але рани цiєї війни кровоточать i досi. Не можуть матерi забути загиблих та покалiчених синiв, а дружини та дiти своїх чоловiкiв i батькiв. Ми маємо знати про страшнi подiї безглуздої афганської вiйни i пам’ятати, що і серед нас живуть люди, якi в 20-30 рокiв стали свiдками й учасниками воєнних подiй. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.

Ведучий 2. До слова запрошуємо колишнього афганця, нашого односельчанина  Вітвицького Сергія Андрійовича

Відео «Здравствуй, мама»

Шушковський В.

Сценка. Молодий солдат пише листа

Мамо. Вибач, я не зумів дописати тобі листа. Мені вчора виповнилося 20, а сьогодні мене не стало. Але перед тобою і Батьківщиною я чистий. Я чесно   виконав свій солдатський обов’язок. Я не порушив присягу і був вірний солдатському слову і фронтовій дружбі. Прости…Єдине чого не зумів – це врятувати себе для тебе рідної.

Шацило Я.

 Присвячується загиблому українському солдату

" ... На місячній доріжці зустрілись дві душі,
Одна - до Бога пішки, а інша – в грішний світ.
Одна – душа солдата, загиблого в бою,
А інша – немовляти, народжена в Раю.
І так би розминулись… але душа бійця
На іншу обернулась: знайоме щось з лиця.
Сказала: «Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій!
А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?»

Душа же немовляти була як чистий сніг:
«Мене чекає мати, аби я вчасно встиг…
Казав Господь, Галина - таке її ім’я,
Ось-ось народить сина, а син її – то я!
Мене на Землю жити господь благословив,
Я маю народитись… ти вже там пожив?» -
Так у бійця спитало майбутнє немовля
(Воно ще знань не мало: що то таке – Земля?)

А той боєць «Галина» повторював ім’я …
Та це ж його дружина чекала немовля.
Сплили перед очима щасливі ті роки:
Як він , ще був хлопчина й просив її руки…
Весілля і навчання, І пристрасті потік…
Він всі її бажання виконував, як міг.
Усе було чудово: вагітність – добрий знак!
І взяв він з жінки слово, що родиться козак!
А потім…сум в родині... в країну зло прийшло.
Галини очі сині зробилися мов скло.
«Не йди – вона просила – Бо смерть гуляє там.,
Скількох вже покосила, та їй тебе – не дам!»
Та він своїй дружині сказав приблизно так:
«Як друзів я покину, який же я козак?
Як гляну в очі сину, що з’явиться в цей рік?
Скажу, що в злу годину я за спідницю втік?»

Поцілував Галину і рушив на війну…
А потім..постріл в спину.. і запах полину….

Згадав боєць те стрімко й до немовля сказав:
«Ти бережи Галинку що краща буде з мам.
Пробач мені, дитино, вас з мамою підвів.
Та буду я невпинно з тобою з перших днів!
Дивитимусь із неба, як швидко ти ростеш,
А все що буде треба в житті ти сам знайдеш.
Обнімемося ж, сину, тобі час йти в життя
А я прикрию спину тобі із небуття»
На місячній доріжці невпинний душ потік:
Одні – до Бога пішки, хтось – в протилежний бік.

Народжуються діти, в воєнний час страшний,
І щоб їх захистити хтось винен йти у бій.
Але допоки в серці в жіночому любов,
Життя не перерветься, відроджуючись знов!

 

Ведучий 1  Падали хлопці на чужій землі, а в них на м’яких долонях лінії життя такі довгі і прекрасні…. Разом із ними пішло в життя чиєсь щастя. Разом із ними загинули їхні ненароджені діти.

Пісня Діденко А. «Прошу в неба і землі»

Ведучий 1            Солдатам афганцям з нашого села випав щасливий квиток – їм випало  жити. Вони повернулись до рідного дому, впорядковують рідну українську землю. Кожен із них нагороджений орденами і медалями. Кожен із них найкраще розуміє цінність людського життя і сутність мирного існування, кожен знає як боляче оплакувати втрати, кожен із них чесний перед власною совістю і світлою пам’яттю. Для кожного з них нагороди Батьківщини є  незабутньою пам’яттю про суворі дні війни, про безкорисливу дружбу і  вірність військовому обов’язку.

Ведучий 2   15 лютого - особливий день для афганців. Цього дня закінчилась нарешті війна. Щороку ветерани афганської війни відзначають останній день виведення  радянських військ з Афганістану. Вони пройшли пекло цієї війни і не поповнили списки загиблих. Вони і є тією пам’яттю, що пише історію.

Ведучий 1      Шановні воїни-інтернаціоналісти, ми пишаємося вами, горді тим, що поруч із нами живуть  такі мужні, відважні, рішучі чоловіки. Здоров’я вам, сімейного  благополуччя і пам’ятайте, що час - найкращий лікар для душі і тілесних ран.

Ведучий 2

Поставте скибку хліба на стакан

І голови схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі зранив і скалічив.

О, Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих синів своїх, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули щоб ніколи звук гармати

Пісня

Ведучий 1  Шановні друзі ! На цьому наша зустріч підходить до завершення. Слава Вам, воїни-афганці! Низький уклін від усіх земляків.

Ведучий 2 Хай буде все, що має бути:

 І тихі радощі життя,

 Калини цвіт і вишень біле диво,

 І мирних ранків сонячність щаслива,

 І наша вдячність нескінченна,

  І України бойові знамена.

Ведучий 1 Бажаємо всім вам здоров’я, щастя ,миру, душевного спокою, злагоди, добробуту у великому домі, який зветься Україна

Ведучий 2 Право покласти  квіти до підніжжя пам'ятника воїна-афганця надається

учням 8 класу