Амфібії,план - конмпект уроку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АМФІБІЇ

(БУДОВА СПОСІБ ЖИТТЯ,РІЗНОМАНІТНІСТЬ,РОЛЬ У ПРИРОДІ,ЗНАЧЕННЯ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ)

 

 

 

 

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТА СПОСОБУ ЖИТТЯ АМФІБІЙ

Амфібії — клас наземних хребетних тварин. Вони були першими хребетними тваринами, які у древні часи почали залишати водойми і виходити на суходіл. Проте амфібії ще зберегли дуже тісний зв’язок із водним середовищем: розмноження і розвиток їх відбуваються у воді. Серед амфібій є й такі види, які ніколи не виходять на суходіл. Більшість із них належать до хвостатих амфібій. Поширення амфібій пов’язане зі специфічними життєвими умовами, головні з яких тепло, наявність водойм, значна вологість повітря, хімічний склад води і ґрунту.

Життя на суходолі давало амфібіям певні переваги: а) достатня кількість корму (різноманітні безхребетні); б) відсутність конкурентів і хижаків. Щоб скористатися цими перевагами, амфібії повинні були «вирішити» низку проблем, пов’язаних зі зміною середовища існування (водного на наземно-повітряне), а саме:

• змінити спосіб пересування;

 запобігти випаровуванню води з поверхні тіла;

• навчитися дихати атмосферним киснем;

• удосконалити органи чуття;

• навчитися переносити несприятливі умови середовища, наприклад зниження температури в осінню та зимову пору року в умовах помірного клімату.

Усі ці проблеми амфібії успішно вирішили.

Зовнішня будова жаби: 1 — голова; 2 — око; 3 — передня кінцівка; 4 — тулуб; 5 — задня кінцівка з плавальною перетинкою між пальцями

Пристосування амфібій до життя у наземно-повітряному середовищі

1. Кінцівки п’ятипалого типу із суглобами. Опора кінцівок — плечовий і тазовий пояси. Під час пересування на суходолі жаби відштовхуються від землі задніми кінцівками, а передні підтримують тіло під час приземлення. Тому задні кінцівки в них розвинені краще.

2. Слиз, що виділяють численні багатоклітинні залози голої шкіри. Слиз забезпечує зволоження шкіри та захищає її від мікроорганізмів.

3. Червоний кістковий мозок, що виник у зв’язку з появою трубчастих кісток (ними утворені кінцівки). Еритроцити (червоні клітини крові) в амфібій утворюються не лише в селезінці, як у риб, а й у червоному кістковому мозку. Це пов’язано з тим, що для дихання атмосферним киснем треба набагато більше гемоглобіну, ніж для дихання киснем, розчиненим у воді.

4. Легені — парні комірчасті мішки, що забезпечують дихання атмосферним повітрям. Поверхня їх невелика і не забезпечує надходження в кров достатньої кількості кисню. Тому, крім легень, газообмін відбувається й через зволожену шкіру. Будова легень в амфібій пов’язана з періодом перебування у водоймі. Чим менше часу амфібія перебуває у воді, тим складніша будова її легень. Із появою легень з’являється перетинка у передсерді (2 передсердя і шлуночок, серце трикамерне) і друге коло кровообігу (легеневе).

5. Органи чуття наземного типу. Очі амфібій захищені від висихання та забруднення рухомими повіками і слізними залозами. Лінзоподібний кришталик і опукла рогівка дозволяють бачити рухому здобич на більшій відстані. Крім внутрішнього вуха, в амфібій є ще середнє вухо з барабанною перетинкою і слуховою кісточкою. Це забезпечує можливість чути в повітряному середовищі. За допомогою нюху безногі і хвостаті амфібії розпізнають навіть нерухому здобич. Захоплюють її щелепами або язиком.

Зустрічаються амфібії на всіх материках. Більшість — жителі вологих тропічних лісів. Активні лише в теплу пору року. При зниженні температури (+4 °С) опускаються на дно водойм, закопуються в мул і впадають у заціпеніння, інші — зимують у наземних укриттях: трухлявині, норах гризунів, у заглибленнях ґрунту.

Зв’язок амфібій з водним середовищем

• Шкірне дихання. У деяких амфібій це єдиний орган дихання.

• Між пальцями стопи (у безхвостих амфібій) розміщені плавальні перетинки.

 Зовнішні запліднення і розвиток (за межами організму). Яйця амфібій не захищені щільними оболонками, тому можуть розвиватися тільки у воді.

Схема розвитку жаби: яйце —> личинка (пуголовок) —> доросла особина

Ознаки риб у будові пуголовка:

• форма тіла;

• зяброве дихання (зябра зовнішні);

• плаває за допомогою хвоста;

• живиться поживними речовинами жовткового мішка;

• двокамерне серце, одне коло кровообігу;

• бічна лінія.

Через 2-3 місяці пуголовок поступово перетворюється на маленьку жабу. Отже, розвиток амфібій непрямий (супроводжується перетворенням).

Захисні пристосування в амфібій

1. Шкірні залози, секрет яких є отруйним. Найкраще вони розвинені у ропух, джерелянок, часникових жаб і саламандр. Очевидно, тому їх не торкаються птахи і звірі.

2. Забарвлення тіла. Захисне забарвлення у жаб зелених і бурих робить їх мало помітними в навколишньому середовищі. Попереджувальне забарвлення саламандр і джерлянок (частини тіла забарвлені дуже яскраво) рятує їх від хижаків.

3. Активно захищатися може лише невелике число видів. Наприклад, жаби зелені кидаються на переслідувача та роблять спроби його вкусити.

4. Здатність до регенерації (особливо хвостатих амфібій). Наприклад, у саламандр регенерує хвіст, кінцівки. Краще ця здатність виражена у личинок.

Ці тварини мають видовжене, стиснуте з боків тіло з невеликою головою, довгим хвостом і короткими кінцівками, іноді задні кінцівки відсутні. У деяких видів усе життя наявні личинкові органи дихання — зовнішні зябра. Живляться хвостаті амфібії молюсками, ракоподібними, червами, пуголовками.

Представники: саламандра велетенська, саламандра плямиста, тритон карпатський, тритон гірський тощо.

2. Ряд Безхвості амфібії

Безхвості амфібії мають коротке, без хвоста тіло з довгими задніми кінцівками, хоча хвіст у цих тварин колись був, оскільки й до сьогодні зберігся хоча б один хвостовий хребець. Багато представників безхвостих — тварини суходолу, а водне середовище їм необхідне лише в період розмноження. Деякі безхвості амфібії піднялися на дерева і ніколи не спускаються на землю, інші — навчились зариватися у ґрунт. Є й такі, що більшу частину життя проводять у воді. Переміщуються амфібії у воді за допомогою задніх лап, передні притискають до тіла, щоб не заважали. По землі можуть переміщуватись кроками та віддають перевагу стрибкам. Багато деревних жаб, як маленькі мавпочки, вміють чудово лазити по тоненькому гіллі. Можуть вони і рити нори задніми лапами. Для цього на лапах дуже розвинулась п’яткова мозоля, якою вони користуються, наче лопатою.

Австралійська зелена квакша

Усі безхвості амфібії в дорослому стані — хижаки. Основне знаряддя добування корму — язик. Самі вони є кормом для інших тварин, тому більшість має захисне забарвлення. Ріст тіла безхвостих амфібій супроводжується періодичним линянням шкіри. У наших жаб озерних линяння відбувається 4 рази на рік. Шкіра спочатку сповзає з ніг, потім з тулуба, а коли від неї звільняється голова, шкіра з’їдається.

Представники: ропуха очеретяна, квакша звичайна, жаба прудка. Найдрібніша — гірська жабка (1 см), найбільша — жаба голіаф (близько 25 см).

3. Ряд Безногі амфібії

Черв’яга кільчаста

Безногі амфібії — постійні жителі суходолу (за винятком кількох видів) вологої тропічної зони. Вони добре пристосовані до життя у ґрунті: червоподібне тіло, позбавлене кінцівок, рудиментарні очі, нерозвинений слух — відсутні середнє вухо і барабанна перетинка. Ґрунтових комах відшукують за допомогою добре розвиненого нюху, можуть живитися гниючими рослинними рештками.

Значення амфібій

У природі	У житті людини
Ланки в ланцюгах живлення. Регулюють чисельність безхребетних тварин	Відіграють певну роль в еволюції тваринного світу — найпримітивніші тварини суходолу (теоретичне значення). Окремі види — класичні лабораторні тварини. Деякі види — делікатесний продукт харчування

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

• Амфібії — перші хребетні, що освоїли суходіл. Переваги життя на суходолі: достатня кількість різноманітних безхребетних (корму), відсутність конкурентів і хижаків.

• Проте амфібії ще не повністю втратили зв’язок із водним середовищем. Вода необхідна їм для розмноження і розвитку личинок, деяким видам вона слугує середовищем існування.

 Поява п’ятипалих кінцівок наземного типу. Між пальцями стопи — плавальні перетинки.

• Пристосування до життя на суходолі: очі з рухомими повіками і слізними залозами. Наявні у середньому вусі слухова кісточка і барабанна перетинка.

• Поява легень, трикамерного серця і двох кіл кровообігу.

Амфібії Червоної книги України (8 видів)

Тритон Кареліна

Тритон карпатський

Тритон дунайський

Тритон гірський

Саламандра плямиста

Ропуха очеретяна

Жаба прудка

Кумка жовточерева

ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ

1. У яких середовищах існування трапляються амфібії?

2. Які ознаки будови відрізняють амфібій від інших тварин?

4. Які особливості будови амфібій зумовлені пристосуванням до життя у воді?

5. Якими є особливості способу життя хвостатих, безхвостих і безногих амфібій?

6. Якими є роль амфібій у природі та значення в житті людини?

ЦЕ ЦІКАВО!

• Шкіра у жаб, на відміну від вищих тварин, прикріплюється до тіла не суцільним шаром, а лише в певних місцях. Решта підшкірного простору заповнена рідиною. Ця рідина використовується жабою для вироблення слизу.

• Не зміям, як багато хто з нас вважає, і не японській рибі тетрадону, а саме амфібіям належить першість в утворенні сильнодіючих отрут. «Чемпіоном» є крихітна жителька тропічних лісів Колумбії, розміром лише 2-3 см, — жаба кокоа. Слиз її шкіри може коштувати людині життя. Зі шкіри кокоа індійці готували отруту для стріл. Однієї жаби достатньо для того, щоб отриманою отрутою змазати 50 стріл. Поранена такою стрілою тварина миттєво гине, та м’ясо її безпечне для людини. Отрута на наконечниках оброблених нею стріл зберігається до 15 років.

Кокоа

• Переважна більшість безхвостих амфібій веде осілий спосіб життя і дуже прив’язана до своєї території. Якщо їх перенести на нове місце, вони зуміють знайти дорогу «додому».

• Навіть дуже отруйні амфібії рідко живуть довго, особливо жительки півночі. Вони щороку стикаються з труднощами зимівлі. У неволі амфібії живуть значно довше: землянка (часникова жаба) і жаба ставкова — до 10 років, жаба-бик — 16, жаба трав’яна — 18, квакша звичайна — 22, джерелянка і жаба дивовижна — 29, ропуха сіра — до 36 років, продовжують весь час рости і досягають найбільших розмірів під кінець життя.

• Пальці задніх лап жаб з’єднані шкірною плавальною перетинкою. Вони рухаються у воді за допомогою швидких поштовхів. Цей спосіб плавання дуже ефективний. Він був покладений в основу таких спортивних стилів плавання, як брас і батерфляй. А сама конструкція кінцівок була скопійована при створенні ласт — необхідної речі водолазного костюму.

• У Парижі перед будівлею Пастерівського інституту встановлено пам’ятник жабі. Другий пам’ятник був споруджений в Токіо за гроші, зібрані студентами-медиками. Обидва пам’ятники — данина поваги і вдячності за неоціненні заслуги цих створінь перед наукою. Саме жаби майже 200 років тому дали поштовх розвитку науки про електрику і забезпечили перші, ще боязкі кроки вчених на шляху розкриття її законів.