До малих тіл Сонячної системи відносять космічні тіла, які є ні планетами, ні карликовими планетами, ні їх супутниками. Їхня загальна маса мізерна в порівнянні з великими планетами, не кажучи вже про Сонце
До малих тіл Сонячної системи відносять космічні тіла, які є ні планетами, ні карликовими планетами, ні їх супутниками. Їхня загальна маса мізерна в порівнянні з великими планетами, не кажучи вже про Сонце.
Номер слайду 3
Астероїди. Астероїди — це космічні тіла переважно неправильної форми, які поступаються за розміром планетам. Розміри астероїдів – до кількох десятків кілометрів. Діаметр найбільшого з них – Церери – близько 1000 км. Деякі вчені відносять Цереру до малих планет. Астероїди мають неправильну форму, вони не мають атмосфери. Деякі астероїди мають супутники. Місце скупчення астероїдів у Сонячній системі назвали головним поясом астероїдів. Він знаходиться між орбітами планет Марс та Юпітер.
Номер слайду 4
Це єдиний астероїд, який можна побачити неозброєним оком. У Вести є ядро із заліза та нікелю та кам’яна мантія.
Номер слайду 5
Метеори. В атмосферу Землі влітає безліч шматків твердої речовини. Більшість із них має масу менше одного кілограма. Пролітаючи крізь атмосферу, вони нагріваються та згоряють. Метеори - це небесні тіла, що згоряють в атмосфері. Слід метеорів, що світиться, видно в атмосфері всього кілька секунд.
Номер слайду 6
Метеорити. Метеорити – тверді небесні тіла, які не встигають згоріти в атмосфері та падають на поверхню Землі. Під час падіння на земну поверхню метеорити залишають у небі довго не зникаючий слід, що світиться. На місці падіння метеориту на поверхні Землі залишаються поглиблення чашоподібної форми – кратери. Маса метеоритів більша, ніж маса метеорів, і перевищує один кілограм. Метеорити бувають кам’яні, залізні та залізокам’яні. Падіння метеориту – рідкісне та небезпечне природне явище.
Номер слайду 7
Прихильники однієї зі світових релігій – ісламу – вважають головною святинею камінь Аллаха. Цей камінь вмонтований у храм Кааба – чорну споруду у формі куба, що знаходиться у місті Мекке в Саудівській Аравії. Цей камінь – метеорит. Метеорит Гоба – найбільший із знайдених метеоритів на планеті. Він знаходиться на однойменній фермі, неподалік Грутфонтейна в Намібії. Метеорит Гоба
Номер слайду 8
Комети. Комета – це невелике небесне тіло, що рухається навколо Сонця витягнутою орбітою. Комета складається з двох основних частин: голови та хвоста. Голову комети утворює тверде ядро, яке складається із суміші льоду та космічного пилу. Ядро оточує світла оболонка з газів і пилу, що світяться. Вона може тривати більш ніж на 1 млн км. Протяжність голови комети може бути більшою за Сонце. При наближенні комети до Сонця у неї з’являється хвіст – витягнутий шлейф з пилу і газів, що світяться. Хвіст комети немає чітких обрисів і майже прозорий — крізь нього видно зірки. Зазвичай хвіст комети спрямований від Сонця. Довжина хвоста може вимірюватись у сотнях мільйонів кілометрів. Комети – найбільші за розміром тіла Сонячної системи. Комети рухаються довгими витягнутими орбітами. Вони проникають у найдальші частини Сонячної системи, навіть далі за Плутон.
Номер слайду 9
Будова комети
Номер слайду 10
Комети дуже численні, але більшість проходять далеко від Землі, тому їх можна бачити лише у телескоп або потужний бінокль. Більшість далеких комет схожі на маленькі зірочки із короткими хвостиками. Великі яскраві комети із довгими хвостами зустрічаються рідше. За час мандрівок по Всесвіту комети стикаються з іншими небесними тілами, дробляться, розпадаються на менші частини і поступово перетворюються на дрібні-дрібні уламки. Вчені вважають, що багато комет виникають на краю Сонячної системи в гігантському Поясі Койпера, який складається із сотень тисяч великих і дрібних крижаних шматків води та різних газів, наприклад метану та аміаку. Багато комет мають власні імена.
Номер слайду 11
Комета Галлея. До кінця XVII ст. у астрономів Європи накопичилося багато відомостей про комети. Наприклад, про комети, що прилітали до Землі в 1066, 1531, 1607 рр. Вчені-астрономи вважали, що комети рухаються прямою лінією — один раз з’являються на небосхилі Землі і назавжди зникають. У 1682 р. англійська вчений Едмонд Галлей теж спостерігав комету і зробив власні розрахунки її орбіти. Галлей звернувся за допомогою до автора закону всесвітнього тяжіння Ісааку Ньютону. В результаті було зроблено важливе відкриття – обчислено орбіту комети. Галлей довів, що комети 1531, 1607 та 1682 гг. — це та сама комета, і — що дуже важливо! — передбачив її наступного повернення до Землі. Через 16 років після смерті вченого, точно за його прогнозом, у січневу ніч 1758 комета з’явилася. Їй назвали — комета Галлея. Комета Галлея повертається до Землі кожні 76 років. Останнє проходження комети спостерігали у лютому 1986 р. та вперше досліджували її за допомогою космічних апаратів «Вега-1» та «Вега-2», які наблизилися до її голови. Орбіта комети Галлея. Комета Галлея
Номер слайду 12
Комета Чурюмова – Герасименко. Ще одна відома комета була відкрита у 1969 р. та названа на честь астрономів Клима Чурюмова та Світлани Герасименко. За фотознімками, зробленими з телескопа «Хаббл», було обчислено розміри ядра комети — 3×5 км. З кометою Чурюмова — Герасименко пов’язано одне з найвидатніших наукових досягнень ХХІ ст. У березні 2004 р. Європейське космічне агентство (European Space Agency, скор. ЕКА) відправило до ядра комети апарат «Розетта». Через 10 років «Розетта» підлетіла до комети, і 12 листопада 2014 р. апарат «Філи», що відокремився від «Розетти», вперше в історії здійснив посадку на ядро комети. Ще через два роки – у вересні 2016 р. – сам апарат «Розетта» також здійснив посадку на ядро комети. В результаті вчені отримали велику кількість точних фотографій комети та дізналися про її хімічний склад. Світлина «Розетти»