Авторська казка для дошкільнят "Врятоване життя"

Авторська казка «Врятоване життя»

Біля річки, зовсім близько,

Хатка там стоїть одна.

В ній живуть мале Зайчисько

Й чимала його рідня.

А зима свої порядки

Знову всюди навела.

У сніжку - ліс, поле, хатки,

Річку в кригу одягла.

Ой, як хочеться погратись,

Лід на річці аж блищить!

На санчатах покататись,

А матуся не велить…

Каже: «Небезпечні дуже

Тонкий лід і глибина»

Ти послухай маму, друже,

Збереже тебе вона!

І Зайчиха поспішила

Готувати всім обід.

Зайчик непомітно зникнув

І ніхто не бачив слід.

Маму зайчик не послухав,

Покотився з гірки вниз,

Потім він на лапки дмухав,

Потирав замерзлий ніс.

Коли вдруге вже скотився

На санчатах він згори,

Лід раптово проломився,

Зайчик опинивсь в воді.

Вже пішли на дно санчата,

«Ой, рятуйте!» -  він кричить.

Це почули зайченята

І прибігли вже за мить.

Витягали зайця дружно,

Вся рідня допомогла.

Завернувши в теплу ковдру

До хатинки понесла.

І скоріш гарячим чаєм

Напоїли малюка,

Мокрий одяг з нього зняли

Та й наділи кожушка.

Ну, а потім обіймали,

Неслухняне зайченя,

Цілували і раділи,

Що врятоване життя!

І недивно, що Зайчисько,

Від розваг цих захворів.

Лікар, той що мешкав близько,

Ліки дав, укол зробив.

Й подивився він суворо

І промовив пустуну:

«Добре, що тебе почули,

Коли ти кричав: «Тону!»

Як безпечно й пустотливо

Будеш ти себе вести,

То накличеш собі лихо,

Наживеш собі біди.»

Опустив тут зайчик очі,

Глянув винувато:

«Буду слухатись я вас,

Любі мамо й тато.

Вибачте мене, прошу,

За мою провину.

Буду довго пам’ятати

Цю зимову днину.»

Щоб уникнути нам лиха

Будемо завжди вивчать

Важливі правила безпеки

І про безпеку будем дбать!