Авторська збірка «Розстріляне дитинство»

Бібрський опорний ліцей імені Уляни Кравченко.

Вчитель початкових класів – Марія Базюк.

Авторська збірка «Розстріляне дитинство»

 

Пише дитина листа,

На фронт його відсилає.

Хай почують святі небеса,

Про що дівчинка в Бога благає.

Повертайтесь живими, солдатики,

Хай куля вас обминає.

Збережи, Боже, нам братиків,

Яких ми із фронту чекаєм.

Піклуйся татусиком нашим,

Хай повертається із перемогою.

А в конвертик покладу ангелика,

Щоб був татові допомогою.

Дикі кулі, осколки шалені,

Хай сестричок моїх обминають.

Нехай хлопців в бою ранених

Вони швидко всіх відшукають.

І дідусика любого мого

Сила Божа в бою береже,

Він за волю країни рідної

Тяжкий хрест на собі несе.

Хай бої важкі і смертельні

Будуть для вас переможні.

Нехай згинуть орки пекельні,

Нелюди лихі і безбожні.

Заклеїла конвертик з любов’ю,

Посилає рідним на фронт.

На землю, зрошену кров’ю,

Оберегом – білим листом.

 2022

Лагідно плещеться Світязь,

Граючись з променем сонця.

Тихо гойдаються човники,

Притуливши до берега донця.

Рибалки човни прив’язали

Й залишили на довго чекати.

Рідну землю від лютого ворога

Стали мужньо вони захищати.

Берег тужно, безлюдно сумує.

Дикі трави буяють п’янко.

Там  у духмяних травах

Яся, Мелася й Іванко.

Щирий сміх малят звеселяє,

Повертає думками в минуле.

Батьки лагідно діток купають

Й за війну страшну призабули.

Десь в далині сирена

Зловісно болем озвалась.

І щаслива дитяча забава

В одну мить перервалась

Рибки сріблясто плещуться,

В кришталево прозорій воді.

А серце моє тріпочеться

Й не віриться цій війні.

Хто посмів спокій забрати

Від Ясі, Меласі й Іванка?

Хто наважився мир зруйнувати,

Тихі ночі й спокійні ранки?

Серце плаче в молитві до неба,

А душа кричить на весь світ.

Зглянься, Боже, над нами.

Захисти український рід.

2022

Понеділок, 31 жовтня.

Я до школи щаслива іду.

Моє серце милується осінню

Й не віщує чорну біду.

По сповіщенню лунає тривога…

Вже автобус шкільний не поїде.

І сумна в мене стала дорога,

Бо до школи не прийдуть діти.

А над Львовом вибухи гуркочуть.

Стала осінь іще чорнішою.

В небі крильми лебеді лопочуть

Й ця картина стала ще дивнішою.

Де ж у небі взялись лебедята?

Я радію птахам, мов дитина.

Мирний спокій несли на крилятах.

І щаслива буде Україна.

Хай у небі лебеді літають,

Осінь українська золотиться.

Хай серця тривожності не знають,

А летять, як вільна в небі птиця.

2022

 

 

Діти, не бійтеся, ми у безпеці.

Оберігають вас тато і мама,

Міцно зачинена у дворі брама,

Моляться слізно бабусі й дідусі,

А бібрчани готують «бандерівські смузі».

 

Діти, не бійтеся, ми в охороні.

Хлопці сміливі стоять в обороні.

На виїзді з Бібрки – блокпости,

Не дадуть ворогу до нас підійти.

 

Діти, не бійтеся, усе минеться.

Українське військо відважно б’ється.

Стало щитом на захист країни,

Ворог російський скоро загине.

 

Діти, не бійтеся, нам помагають.

В цілому світі про війну знають.

Із-за кордону везуть допомогу,

Щоб ми тримали свою оборону.

 

Наші дівчата і старші тітки,

Плетуть натхненно маскувальні сітки.

Накриють нею все небо над нами

І перемога буде за нами.

 

Діти, повірте, війна закінчиться.

У небі пташина весняна в’ється.

Проклятий ворог загине нині.

Слава нації! Слава Україні! 

2022

Плаче дитина на чорному згарищі,

Гірко квилить, мов пташка маленька.

Кличе маму свою рідненьку,

Та нема вже на світі неньки.

 

Вже ніколи рука материнська

Не пригорне свою дитину.

Бо війна положила маму

У глибоку, темну руїну.

 

Тату, таточку мій рідненький,

Жалібно стогне мале дитя.

Та немає батька-героя,

Бо і його забрала війна.

 

Хто врятує маленьку дитину?

Все в вогні, навкруги ллється кров.

Хто пригорне малу сиротину

Й подарує батьківську любов?

 

Скільки пташок таких маленьких

Гіркі сльози свої проливають,

Що загинули батько і ненька

І родини  вони не мають.

 

Та знайдуться вкраїнські родини

Й прихистять пташенятка маленькі,

Подарують  любов і ласку

Будуть діточки їм рідненькі.

2023

Як гарно соловейко уночі співав!

Від цього співу серце завмирало.

Та цю щасливу мить сирена перервала,

І вдалині над Львовом вибухало.

 

Чому на світі є добро і зло

І вічна боротьба між ними?

Душа напилась співу солов’я

І вмить здригнулась від гучних розривів.

 

Відбій повітряній тривозі сповістили.

Але до ранку сну, як не було.

У серці дальше тьохкав соловейко,

А в голові від вибухів гуло.

 

У Львові син в дозорі заступає,

Бо він військовий і службу несе.

Про вибухи нічні він добре знає.

Напише в Viber коротесеньке есе.

 

У Львові внук, щось грізне відчуває,

Тривога у повітрі аж бренить.

І довго спати хлопчик не лягає,

У страсі він біля вікна сидить.

 

Йому матуся каже, що це грози,

І блискавка у небі пломенить.

А в нього на очах бриніли сльози,

Боїться, що ракета прилетить.

 

Скільки ще бути злу у цьому світі?!

Коли нарешті скінчиться війна?

Ми хочемо у мирі й щасті жити

Й з любов’ю чути пісню солов’я.

 

Мій Боже, я Тебе благаю!

Нехай щасливим буде внук трирічний.

Війна наших синів не зачіпає.

А запанує мир на віки вічні.

2022.

Кохали рідну  землю із дитинства.

Вирощували квіти, хату будували.

Це не для тебе, ворожий чужинце!

На цій землі тебе ми не чекали.

 

Народжувались діти, виростали,

Виховувались в українськім дусі.

Це не для тебе, ворожий чужинце!

Тепер за край свій умирати мусять.

 

Сади садили для врожаю доброго,

Орали землю, зерном засівали.

Це не для тебе, ворожий чужинце!

Ми український край в серцях плекали.

 

Прийде весна і прилетять лелеки.

Й обнімить мама вдома свого сина.

Це не для тебе, ворожий чужинце!

Бо ти на цій землі навіки згинеш!

2023

 

 

Реве сирена, мов оскаженіла.

Біжить матуся з сином в укриття.

Бо вчора тут ракета прилетіла,

Лишилась чорна спалена земля.

 

А надворі буяє місяць травень.

Навколо вишні пишно розцвіли.

Але матуся з сином в підземеллі

Сховались від проклятої війни.

 

День Матері в вишиваній обнові

Святкує наш весь український край.

Та варвари нам посилають знову

Смертельні подарунки зазвичай.

 

В садку щебече дзвінко соловейко

І ластівка затишне гніздо в’є.

А матір з сином в темнім підземеллі

Від страху й горя гіркі сльози ллє.

 

«Матусю, йдемо вже додому.

Можливо тато з фронту повернувся,

Приніс для мами оберемок квітів,

У вишиванку білу одягнувся.»

 

З Днем Матері кохану привітає,

Весь Всесвіт покладе до ніг.

Свого синочка ніжно обнімає,

Свою родину від війни вберіг.

 

Матінко Божа, захисти родини.

У ці страшенні і буремні дні.

День Матері святкує Україна

На славній, рідній, страждальній землі.

2023

Розкажи мені, мамо, казку

Про прекрасну землю мою.

І вклади в неї ніжність і ласку,

І любов душевну свою.

 

Хай у казці лелеки літають,

І калина цвіте край воріт.

Нехай діти тривоги не знають

Про ворожий ракети приліт.

 

Нехай качка веде каченята,

Червоніють вишневі сади.

Хай дитя дочекається тата

Із страшної, злої війни.

 

Хай матуся пече пиріжечки.

Хай від ласощів гнуться столи.

Нехай танки не місять гречки,

Не толочать  пшеничні лани.

 

Кіт-воркіт муркотить в теплій хаті,

Колискову співає свою.

Не руйнують ординці прокляті

Українську землю мою.

 

Розкажи мені, мамо, казку,

З теплим сонцем, легким вітерцем,

Із любов’ю, ніжністю, ласкою,

Неодмінно із щасливим кінцем.

2022

Урок історії, онучку, для тебе.

Тобі лиш три роки, а вже знати треба.

Україна наша є вільна держава.

В цілім світі кажуть: «Україні слава!»

 

На зламі історії ти народився,

Коли весь світ від сну пробудився.

Росія – нацистська, брехлива і підла.

Росія – фашистська, підступна, негідна.

 

Хто дітей вбиває. Не місце у світі.

Хто краї руйнує, будуть усі вбиті.

Кров пролиту українську і сльози, і болі,

Світ їм не пробачить нізащо й ніколи,

 

Ще давно писав Кобзар, наш Тарас,

До дівчат вкраїнських москалеві – зась.

Катерина перша – цариця проклята,

Знищила козацтво України - мати.

 

Ти, внучку Андрійку, боятись не смій.

Ворогу лютому дамо смертний бій.

Будемо нечестивих із землі гнати.

Не допустим ворога до нашої хати.

 

Ці буремні дні довго не забудуться.

Усі мрії українців неодмінно збудуться.

У центрі Європи – Україна вільна.

Незалежна, самостійна, багата і сильна.

 

Слава нації! Смерть ворогам!

Ти, мій онучку, це добре затям.

Будемо жити у вільній державі.

Україна понад усе! Україні слава!

 2022

Україна починається з тебе.

Ти для неї живи і твори.

Лан пшеничний і мирне небо,

Синьо-жовті рідні прапори.

Люби мову свою материнську,

Лелій в серці її слова.

Славна України історія,

Гордо піднята булава.

Ти нащадок великих предків:

Козаків, Січових стрільців.

Не згуби цю священну пам’ять

Про звитяги дідів і батьків.

Будь достойним сином країни,

Гордо стяг український неси.

Україна починається з тебе.

Для Вітчизни життя присвяти.

2022

Молюся за Україну,

За землю мою святу.

Благаю тебе,наш Боже,

Візьми під опіку свою.

 

Молюся за тата і маму,                 

Яких я всім серцем люблю.

Молюся за бабцю і діда,

За всю українську рідню.

 

Молюся за рідне місто,                   

Де стільки гарних людей.

Молюсь за дітей українських,

За долю щасливих сімей.

 

Молюся за щирих друзів,             

Які пізнаються в біді.

За тих,що радіють за мене,

Коли таланить мені.

 

Молюся за небо синє,                        

За пшеничний лан золотий.

За стяг синьо-жовтий шовковий,

Що лине,немов живий.

 

Молюся за кущ калини,               

Що біло зацвів навесні,

Молюся за верби плакучі,

Що купають гілля в воді.

 

Молюся за чорнобривці,                 

За мальви в моїм квітнику.

За цвіт яблуневий рожевий,

Що буяє в моєму садку.

 

Молюся за соловейка,               

Що щебече на всі голоси.

Молюся за наших бузьків,

Без яких не було б весни.

 

Молюся за дощ травневий,       

Від нього буяє земля.

Молюся за трави зелені,

Що вкрила прозора роса.

 

Молюсь за небесну сотню,    

Що впала від рук катів.

Молюсь за сльози гарячі

Їхніх батьків й матерів.

 

Молюся за хлопців  відважних,           

Що стали,немов броня,

Щоб вільна була Україна

Наша рідна земля.

 

Молюся, щоб ворог лютий,  

Пішов із моєї землі.

І більше ніколи злий чобіт

Уже не топтав її.

 

Молюся за мир у світі.      

За сонце ласкаве ясне.

Молюся за Україну

І щастя її земне.

2022

Над Україною витає дух Тараса,

В великі славні роковини.

Ще більше б’ється в грудях совість наша

У ті страшні ненависні години.

Коли земля від ворога страждає,

Безжально край руйнує звір повсюди.

Слова Великого Пророка кожен знає.

«Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!»

І будуть жити в Україні люди.

Боронять землю нашу споконвічну,

Аж кров ворожа в жилах застигає.

В серцях несем науку мудру, вічну.

«За вас правда, за вас слава і воля святая».

У зраненій душі пульсує Гімн –

Шевченкові слова крилаті.

Ми їх відстоїмо в борні.

«І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.»

2023

Над рідною Бібркою райдуга з’явилась,

Через усе місто гнучко пролягла.

Веселка у річці водиці напилась,

Семицвітна стрічка в небі розцвіла.

Я вдивляюсь в барви, що у небі грають

Й забуваю смуток й страх через війну.

Кольори веселки серце звеселяють,

Мають вони силу якусь чарівну.

Грає перша барва полум’ям любові

До країни нашої, рідної землі.

Цей багряний колір  – в душах мільйонів,

Що живуть навіки у нашій душі.

Помаранчі барва розляглась в далечі

І у ній я бачу образ дорогий.

Мама витягає пасочку із печі,

І тато щасливий, такий молодий.

З ясним переливом золота оправа,

Це що найдорожче у житті моїм.

Дзвінкий сміх дитячий, весела забава

На шкільнім подвір’ї й школа – рідний дім.

Змінювалась райдуга смарагдовим цвітом.

Вишневий садочок і пташиний гай.

І зелена Бібрка в яблуневім квіті

І квітник барвистий, наче справжній рай.

А далі ясніє блакитна мережка.

Пісня українська у ній гомонить.

І щаслива й радісна до Церковці стежка,

Де на славу Богу хору спів бренить.

Вплітається синьо небесний пасочок.

Це родина моя й дорога сім’я.

Онучок маленький - синовий синочок,

Божий подарунок, надія моя.

Обрамлена райдуга ніжною фіалкою,

Мрією й надією, що в серці моїм.

Щасливо живу в любій Бібрці з малку я,

На рідній землі, в краю дорогім.

Хай проляже райдуга через Україну.

Вбереже наш край від смутку і біди.

Хай живуть у радості щасливі родини

І на віки щезне чорний дим війни.

2023