Батьківські збори "Допомога дітям у період підготовки до іспитів"

Тема. Допомога дітям у період підготовки до іспитів.

Мета: навчити батьків, яким чином вони можуть підтримати дитину, сформувати в неї впевненість у своїх силах, створити комфортні умови для складання іспитів.

     Класний керівник повинен дати зрозуміти батькам, що під час підготовки до іспитів діти переживають достатньо складний період. Багато з них вперше зробили самостійний серйозний ви бір, доклали зусиль до його здійснення й очікують на результати своєї діяльності. Успіх або невдача при цьому здатні серйозно вплинути на їхнє подальше життя. У Рудольфа Загайнова — од - ного з найвідоміших практичних психологів, який працював із відомими спортсменами, чемпіонами світу та Європи, у книзі «По - разка» є міркування про те, що вантаж невдач у певні вирішальні моменти життя переважує всі інші фактори: накопичений досвід, навички майстерності тощо. Нагромадження невдач — дуже небезпечна ситуація. Спра - ва в тому, що одна й та сама подія, один і той самий результат можуть стати вагомим внеском у перелік невдач, нейтральною подією або корисним досвідом. У дорослих результат виявляється їх внутрішньою оцінкою події. У підлітків внутрішня самостійна оцінка подій тільки формується, і важливу роль відіграє оцінка з боку оточуючих, особливо батьків, яким важко уявити, що таке іспити. Іспит — це не просто перевірка знань, це перевірка знань в умовах стресу. Надалі дайте батькам пояснення поняття «стрес». Стрес — специфічна відповідь організму на будь-яку вимогу, пропоновану йому. У перекладі з англійської «стрес» — «напруга». Існують три фази реагування організму на стрес (за Гансом Сельє). Перша фаза — реакція тривоги, у ході якої відбувається мо - білізація необхідних сил.  Друга фаза — фаза опору, коли робиться спроба перебороти труднощі, які виникли. На цій стадії організм виявляється більш стійким до різноманітних шкідливих впливів, ніж у звичайному стані. У блокадному Ленінграді лікарями не було зареєстровано випадків підвищення артеріального тиску, ангін тощо. Третя фаза — реакція виснаження, коли після довгої напруги знижується здатність організму до опору. Під час неї можливі порушення сну, сердечного ритму, сприйнятливість до захворювань. Кількість стресових ситуацій необхідно звести до мінімуму тому, що вони мають руйнівну дію на стан здоров’я. Однак було виявлено цікавий феномен, який отримав у медицині назву «хвороба досягнень». Вона виникає у разі, коли людина досягає чогось дуже важливого, наприклад, захищає дисертацію, і дозволяє собі розслабитися та відпочити довгий час. Ознаки ті самі, що при стресі: зміна сердечного ритму, порушення сну, поява відчуття незадоволеності. У психології є поняття «Кризис 30». У цьому віці людина зазвичай досягає певних професіональних успіхів, визначається із сімейним положенням, але у неї з’являється бажання змінити оточення, почати якусь нову справу. Усі ці факти показують, що ставлення до навантажень не може бути однозначним. Не тільки вони впливають на здоров’я.

    Залежно від того, до яких наслідків приводить стан тривоги перед іспитами, усіх дітей можна розподілити на дві групи. Одні приходять до стану підвищеної мобілізації, дочитують розділи книжок, пригадують питання, готові активно відстоювати свої права на гарну оцінку, тобто проявляють риси, аналогіч - ні спортивній злості, яка допомагає виграти. Інші метушливо перегортають сторінки підручника, не можуть зосередитися, слухають тих, хто вже склав іспит, і переконують себе, що вони нічого не пам’ятають, нічого не знають. Ці діти заздалегідь пе - редчувають поразку. Узявши екзаменаційний білет, вони не можуть одразу прочитати запитання. Якщо іспит проходить строго за схемою, то у них є шанс скласти його успішно, але додаткові запитання або відчуття, що хоч одне запитання вони не знають, призводить до катастрофи — вони забувають навіть те, що знали. На перший погляд може здаватися, що дві групи розрізняються за ступенем емоційної напруги, але якби це відповіда - ло дійсності, фізіологічні зміни (частота пульсу, кров’яний тиск) у другій групі були б незрівнянно вищими, ніж у першій. Однак це не так. Показники майже не відрізняються під час самого іспиту, але істотно змінюються після його закінчення. У представників першої групи вони приходять до норми майже за 10—15 хви - лин, у другої групи ці показники не знижуються, а продовжують зростати після іспитів незалежно від результатів. Медики і психологи прийшли до висновку, що причина виникнення невротичної тривожності у даних дітей криється в тому, що іспити зачіпляють більш глибокі якості особистості. Можливість провалу стає для учня показником його життєвої неспроможності, його людської неповноцінності. При такому сприйнятті іспит — уже не просто перевірка знань, а перепона, яка може позбавити людину само - поваги та поваги оточуючих. Це — перевірка на право відчувати себе Людиною. Іспит виявляється приводом, і формується замкнуте коло: минулі невдачі — схожий тип реагування на них — нова невдача — закріплення способу реагування. При цьому стає неважливим, здано іспит чи ні. Гарна оцінка пояснюється «щасливим випадком» або вдалим білетом, а не результатом особистої праці. Діти шкільного віку ще не накопичили вантажу невдач, які формують замкнене коло, але він є у дорослих — батьків, для яких перехід дитини у наступний клас або вихід зі школи рівноцінний відчуттю особистої успішності. Тривога батьків передається дитині. Якщо в неї вже складається низька самооцінка, то спостерігаються всі симптоми, про які йшлося вище. Зробимо висновок, що потрібно дитині напередодні іспитів. Підтримка, впевненість у тому, що її люблять незалежно ні від чого, відчуття надійного тилу, впевненість у своїх силах і наявність запасних варіантів у випадку невдачі, тому що іспит — завжди лотерея.