Батьківські збори "Самоосвіта дитини"

Комунальний опорний навчальний заклад «Іларіонівська загальноосвітня школа  І-ІІІ ступенів» Іларіонівської селищної ради

 

 

 

 

Батьківські збори

на тему: «Самоосвіта дитини»

Розробила і провела:

вчитель початкових класів, спеціаліст,

Грузинська Кристина Олександрівна

смт Іларіоново

2018 н. р.

Мета: розповісти батькам про ставлення школярів до навчання, формувати у них схильностей та інтересів у навчанні, визначення ними улюблених дисциплін; обговорити з батьками прояви факторів у дітей, що заважають правильній організації виконання домашніх завдань; визначити роль батьків у прищепленні учнями зацікавленості до навчання та самоосвіти.

На класній дошці написані вислови: «Вся сім’я разом, так і душа на місці», «Не потрібен і клад, коли вдома лад», «Не буде добра, коли в родині ворожнеча».

Хід зборів

Байдужість до навчання – проблема дитини чи дорослих?

Кожна дитина у будь-якому віці допитлива і розумна по-своєму. В 4-класників ж розумова активність набуває дещо дуже характерних рис. Як ви вже помітили: з кожним роком інтерес до навчання падає. Крок за кроком ми доходимо до тієї межі, коли починаються оті великі проблеми, пов’язані з навчанням дітей. Сьогодні ми поговоримо про те, що залежить від вас, батьків.

Інтерес до навчання може зявитися у дитини лише, якщо з першого дня дорослі створять умови для формування у неї прагнення пізнавати, а також почуття обов’язку, відповідальності, тощо. Вадливе значення у формуванні у дітей цінностей і мотивів мають запитання дорослих. Діти легко переймаються їхніми емоційним ставленням до речей і явищ. Якщо дитина побачить, що тато такий сильний і розумний, цікавиться й розпитує, що писали в класі, тоді й сама повірить: навчання – це справді дуже важливе й необхідне заняття, й ніколи не нудьгуватиме на уроках.

Якщо ж одразу після повернення дитини зі школи бабуся насамперед запитує: «Чим вас сьогодні годували?»  дитина, не бажаючи того, поставить навчання на друге місце.

Коли батьки учня запитують: «Ти відповідав сьогодні?», «Які оцінки одержав?», «Тебе похвалила вчителька?», то у дитини, відповідно, формується інтерес до оцінок, похвали, а не до навчальної діяльності. З такою мотивацією перші невдачі у неї викличуть негативне ставлення до школи, оскільки школа не змогла задовольнити її амбіції. Отже, першим і найголовнішим запитанням батьків, які хочуть сформувати у дитини інтерес до навчання, мають бути: «Що ви сьогодні вчили на уроках?», «Що ти нового дізнався?», тощо. Такі бесіди поставлять на перше місце навчальну діяльність як найважливішу в школі.

Не всі діти можуть стати науковцями, професорами, але і лейбою по життю йти не можна. Тому з самого малечку ми прививаємо у своїх дітях вміння долати труднощі, вміння працювати. Якщо ж ми потураємо дітям у їхньому небажанні вчитися, ми привчаємо жити їх легко, безтурботно, паразитуючи на праці батьків. Таким чином, ніби бажаючи дитині добра ми приносимо їй зло, не розвиваємо здатності і бажання протистояти випробуванням, які готує їм життя.

«Любити дитину, як душу, а трясти, як грушу» говорили наші діди і прадіди. Цим вони не проповідали жорстокості, чи, недай, Боже, насильства над дитиною. Але під цим розуміли поєднання любові з вимогами, привчаючи дітей до відповідальності.

Робота в групах. (Батьки поділені на три групи: Дитина, Батьки, Вчитель)

Завдання; ваша задача подивитися на проблему байдужості навчання. Скласти перелік причин і перелік заходів, які допоможуть виправити цю ситуацію. (Обговорення).

І так, ми з вами зясували, що бажання вчитися утверджується у дитини, яка любить читати. Чи не найбільше лихо сьогоденного виховання – безкнижковість духовного життя. Тепер книжці доводиться змагатися з іншими джерелами інформації – телевізор, комп’ютер, тощо.

Великі надії щодо дитини є природними: всі батьки бажають, щоб їхня дитина вчилася тільки на «відмінно», тим більше що й здібності має, і до школи добре підготовлена. Помилкою є те, що багато хто з батьків намагається навіяти дітям неабиякі сподівання:»Я в школі була відмінницею, тато вчився відмінно, і ти повинен бути відмінником! Це перша типова помилка зниження інтересу до школи.

Друга типова помилка зниження інтересу до  школи в молодших школярів зумовлена тим, що багато батьків мають неправильне уявлення про можливості дітей цього віку і схильні надто високо оцінювати успіхи своєї дитини.

Часті конфлікти з приводу шкільних невдач чи домашніх завдань не тільки завдають неправильної шкоди взаєморозумінню в сімї, не лише привчають дитину до сварок, псують її характер, негативно впливають на нервово-психічне здоров’я дитини, а й безпосередньо позначається на навчальній діяльності.

І тому школярі повинні вміти займатися самоосвітою.

Що таке самоосвіта?

Самоосвіта - це особлива діяльність, яка має власну специфічну структуру, відмінну від структури навчальної діяльності та її самостійних форм тим, що її основні компоненти - мотиви, задачі, способи дії та способи контролю учень добирає самостійно.

     У самоосвітній діяльності домінують внутрішні (пізнавальні й соціальні) мотиви, оскільки така діяльність завжди є добровільною. Предметом самоосвіти стають інформаційні матеріали, які виходять за межі шкільної програми. Учень тут сам визначає матеріал для засвоєння: його форму, обсяг, строки та джерела (власна або публічна бібліотека, Інтернет або інші засоби масової інформації). Роль педагога за таких психологічних умов зводиться до формування в учня потреб, мотивів і способів самоосвіти, показу зв'язків самоосвіти й шкільного навчання.

        У самоосвітній діяльності учнів можна виділити такі рівні:

• супутнє шкільному навчанню: самоосвіта здійснюється всередині навчальної діяльності, ще не відокремилась від неї, учіння коректує самоосвітню діяльність;

• особлива самоосвітня діяльність (не сповна розгорнута) по розв'язуванню окремих "утилітарних" задач;

• специфічна самоосвітня розгорнута діяльність по самовихованню особистості.        

        Психологи встановили, що засвоєння знань і способів діяльності набагато міцніше, якщо воно розосереджене в часі. Первинне сприйняття і закріплення знань на уроці - при будь-якій скільки завгодно ефективній організації  навчального процесу, повинні обов'язково підкріплюватися подальшим обдумуванням, застосуванням нового знання, пов'язуванням нового із старим, його творчою переробкою. Тільки ті знання стають переконаннями людини, які нею самостійно обдумані, пережиті. І якщо первинне сприйняття і закріплення знань може бути фронтальним, то подальша робота повинна бути індивідуальною, самостійною, в тому об'ємі і темпі, які необхідні кожному учневі для повного і міцного засвоєння матеріалу. Це можливо тільки в умовах самостійної навчальної роботи вдома.

 Від того, наскільки успішно йде приготування домашніх завдань, часто залежить і успішність навчання в цілому. Але організація домашньої навчальної роботи школярів, мабуть, найважча ланка в навчально-виховному процесі. Багато сторін цієї проблеми вимагають найпильнішої уваги.

        Зі структури навчальної діяльності випливає, що вміє самостійно вчитися той учень, який:

• сам визначає мету діяльності або розуміє і приймає ту, яку ставить учитель;
• виявляє зацікавленість навчанням, докладає вольових зусиль;
• організовує свою працю для досягнення результату;
• добирає або знаходить потрібні знання, способи для розв'язання задач;
• виконує у певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції;
• усвідомлює свою діяльність і прагне її удосконалити;
• володіє уміннями і навичками самоконтролю і самооцінки.

 Зміст, характер і об'єм домашнього завдання, його функції в розвитку і вихованні особистості учня - ось ті питання, які вважаються особливо важливими в проблемі домашньої навчальної роботи. Їх правильне рішення - в руках вчителя та батьків.

   Як же правильно організувати розумову самоосвітню працю учнів вдома?

-          домашні завдання слід диференціювати залежно від рівня підготовки учнів, їхніх сил, стану здоров'я і здібностей;

-          якість розумової роботи вдома потрібно систематично контролювати, інакше в учнів можуть розвинутись такі негативні риси характеру, як безвідповідальність, несумлінність тощо;

-          братися до виконання домашніх завдань не варто одразу після закінчення уроків, коли працездатність знизилась, а також після обіду, коли внаслідок інтенсивних процесів травлення частина крові відпливає від головного мозку, що теж знижує інтенсивність розумової роботи;

-          необхідно відновити працездатність дітей, яка суттєво знизилася. Найкращий активний відпочинок на свіжому повітрі: допомога батькам по господарству, догляд за рослинами чи тваринами; рухливі ігри, спортивні та інші розваги. Все це позитивно впливає на функціональний стан центральної нервової системи. Однак слід пам'ятати: тривалість посильної фізичної праці, ігор чи занять спортом на свіжому повітрі не повинна перевищувати 1,5 год, інакше працездатність не лише не відновиться, а, навпаки, знизиться;

-          визначений сталий час для цієї роботи: в учня виробляється умовний рефлекс на час, він швидше входить у роботу, легше засвоює матеріал, отже, виникає стан особливої схильності до розумової праці, практично не доводиться долати внутрішній опір і змушувати себе братися до завдань. Тому тільки якісь надзвичайні обставини можуть бути причиною поодинокого відходу від цього правила;

-          неприпустимо відкладати виконання завдань на більш пізній, ніж встановлено режимом, час через цікаву гру, телепередачу або ж якесь заняття. Відомо, що функціональному стану центральної нервової системи, її збудливості і, ясна річ, працездатності школярів властиві добові коливання. У другій половині дня, приблизно з 16 год, знову підвищується працездатність;

-          у кімнаті, де працює учень, необхідно додержуватись цілковитої тиші;

-          спочатку бажано виконувати письмові завдання, а потім усні; починати з предметів середньої трудності, а тоді переходити до важчих.

       Батьки, щодня спілкуючись з дітьми,  мають змогу виробити у них звичку до організованості. Тоді щоденне приготування уроків стане органічною потребою, а марно згаяний час буде взятий до уваги як неприємний виняток. Бажаючи допомогти дитині у навчанні, нам слід запастися терпінням, але щодня діяти наполегливо.

        Треба щоденно привчати дітей до виконання режиму дня, виховувати організованість, розвивати мислення, спостережливість. Адже нерідко буває так: дитина здібна, вміє щось робити, але не хоче, і, навпаки, хоче, але в неї зразу не виходить, вона втрачає інтерес, і предмет стає незрозумілим, ненависним. Отже, передусім радимо поспостерігати, придивитись, як працює над уроками син чи донька, скільки і на що витрачає часу.

Все добре у свій час, і потрібно вміти застосовувати різні методи у відповідності з конкретною ситуацією. Тоді і виховання буде своєчасним.

Василь Олександрович Сухомлинський у книзі «Сто порад вчителеві» писав: « Ми повинні турбуватися, щоб у матері й батька було єдине уявлення про те, кого вони разом зі школою виховують, а звідси і про єдність їх вимог, передусім – до самих себе. Прийти до того,  що батько і мати, як вихователь, виступали в єдності – це означає навчити мудрості материнської і батьківської любові, гармонії доброти і суворості, ласки і вимогливості. З великим тактом, не доторкаючись, до особистого, часто болісно, ми прагнемо запобігти помилкам батьків у цій найтоншій сфері духовного життя. Там, де немає мудрості батьківської педагогіки, любов матері й батька калічить дітей».

Психологічний практикум для батьків

1. Якщо дитина одержить двійку в школі, ваші дії?

а) задам доброї прочуханки, змушу сісти вдома і зубрити – 2

б) допоможу дитині розібратися з новою темою і вивчити урок – 3

в) одержав двійку, одержить і трійку. Нічого страшного. – 1

г) піду в школу і влаштую вчителям прочуханки - 4

2. Якщо дитина візьме без дозволу гроші й усі витратить, якими будуть ваші дії?

а) шкуру з неї спущу! – 2

б) проведу бесіду, постараюся усе пояснити – 3

в) нехай бере, для неї й працюю – 4

г) мої гроші де не слід не валяються -1

3. Скільки часу на день ви спілкуєтеся з дитиною?

а) необхідний мінімум -2

б) вдень і вночі – 4

весь вільний час – 3

у мене немає вільного часу для спілкування -1

4. Ви читали своїй дитині в дитинстві перед сном книги?

а) систематично -3

б) зрідка – 1

в) ніколи – 0

г) ні до чого дитині перед сном забивати голову різними дурницями - 2

5. Як ваша дитина проводить літній відпочинок?

а) тато - на захід, мама – на південь, діти – у табір – 1

б) намагаємося бути завжди разом: і вдома, і в поході, і на море – 3

в) відправляємо дітей гостювати до родичів або в табір – 3

г) куди дитина побажає, туди й поїде - 4

6. Як часто ви даєте дітям поради?

а) Щохвилини – 2

б) не дай Боже радити, діти самі все знають – 4

в) за необхідністю – 3

г) раджу всім ніколи нікому не радити – 1

7. Після сварки з дитиною хто перший йде на примирення?

а) той, хто першим усвідомлює свою провину – 3

б) ніхто і ніколи – 1

в) звичайно, дитина, адже вона молодша – 2

г) завжди я, бідне дитя - 4

8. Чи довіряє вам дитина свої секрети?

а) у хвилини щирості – так – 3

б) про всі секрети довідуюсь від сусідів і знайомих – 4

в) її секрети мені ні до чого – 1

г) нікуди не дінеться, натисну – довірить - 2

9. Чи намагаєтеся ви виконати всі бажання дитини?

а) безумовно, всі до єдиного – 4

б) так. Якщо дозволяють засоби і час – 3

в) бажання – так, капризи – ні – 2

г) діти повинні виконувати бажання батьків - 1

10.  Чи здатні ви передати свою дитину на тривалий термін (більше місяця) на виховання казеній установі або родичам?

а) тільки якщо змушують обставини – 3

б) саме так я і роблю – 2

в) ні в якому разі – 4

г) нехай живе, де хоче – 1

Від 10 до 15. Ви байдужий, вважаєте дітей побічним продуктом свого життя, небажаним додатком, що звалився казна-звідки. Ви живете своїм життям, у якому дитині не знаходите місця. Прохолодне відношення до дитини з вашого боку не породжує в неї відповідного почуття прихильності. З кожним роком ви все далі віддаляєтесь один від одного. Повсякденні зустрічі не несуть теплоти і радощів від спілкування. Матеріальне – єдине, що вас пов’язує. Після відокремлення цієї частини життя відбудеться остаточний розрив тендітної сполучної нитки, і треба думати, ваші зустрічі стануть небажаними обопільно.

Від 16 до 25. Ви – деспот, цілком перебуваєте в упевненості, що ви – глава родини і тому дитина повинна неодмінно слухатися вас і беззаперечно виконувати ваші вимоги. Думка дитини, її інтереси і потреби вас цікавлять мало. У вас є чіткий план дій у відношенні виховання і навчання дитини. Опір дитини у вашому шаленому напорові тільки підливає масло у вогонь. Не в силах протистояти, дитина намагається відійти вбік від постійного конфлікту, замикаючись в собі і мовчки вислуховуючи моралізування шаленого батька чи матері. Не виключено, що в майбутньому, вирвавшись з-під вашого невсипущого нагляду, буде робити все навпаки тому, чому ви його невпинно вчили довгі роки. Просто так! На зло…

Від 26 до 34. Ви – друг. У вас довірчі відносини з дитиною. Ви в курсі всіх її маленьких нещасть і радощів. Дитина вважає вас найближчим другом і намагається не засмучувати вас ні словом, ні ділом. Але якщо таке трапиться, то ви швидко знаходите шлях примирення, і конфлікт не перетворюється на затяжну міжусобну війну. Ви впевнені в діях своєї дитини і здатні вгадати її поводження в тій чи іншій ситуації. Дитина бачить у вас надійну опору і захист.

Від 35 до 40. Ви – прислуга.. ваша дитина відверто помикає вами. За власним бажанням ви прийшли до неї в служіння, потураючи з малих років усім її капризам. Підростаючи вона все частіше перестає рахуватися з вашою думкою. Ви в розпачі думаєте:»Що сталося з моїм ласкавим малям?». А воно думає, що весь світ крутиться навколо нього.

Анкета для батьків «Чи знаю я свою дитину?»

1. Улюблений колір Вашої дитини?
2. Улюблене свято?
3. Скільки Вашій дитині років?
4. До якого знаку зодіаку належить Ваша дитина?
5. Скільки грошей Ви даєте дитині на кишенькові розходи?
6. Якому стилю Ваша дитина віддає перевагу в одязі?
7. Скільки друзів у Вашої дитини?
8. Яка улюблена група (співак/співачка Вашої дитини?
9. Чи пише Ваша дитина вірші?
10. Чи веде Ваша дитина щоденник?

І на останок, шановні батьки, нагадаю вам слова відомого американського педіатра Бенджаміна Спока: «Любіть вашу дитину такою, якою вона є, і забудьте про риси, яких у неї немає… Результат виховання залежить не від ступеня суворості чи поблажливості, а від ваших почуттів до дитини й від тих життєвих принципів, які ви прищеплюєте їй».