Батьківський лекторій "Щаслива родина - щаслива дитина"

Про матеріал

Матеріал можна використовувати при проведенні батьківських зборів, позакласних виховних заходів, родинних свят.

Перегляд файлу

Батьківський лекторій

«Щаслива родина – щаслива дитина»

Є сім чудес на світі,

А восьме чудо – діти.

У полі калина, у полі червона

Хорошенько цвіте.

Ой, роду наш красний,

Роду наш прекрасний,

Не цураймося, признаваймося,

Бо багацько нас є!

Що перший цвіточок – то рідний батенько,

Хорошенько цвіте.

А другий цвіточок – то рідна ненька,

Хорошенько цвіте.

А третій цвіточок – рідна сторононька,

Хорошенько цвіте.

Родина, сім’я – це найдорожче для кожної людини. «З родини йде життя людини», - говорить народна мудрість. Тут людина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. У сім’ї вона навчається любові і добра, у сім’ї вона вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам’ять свого роду.

Великий український педагог К.Д.Ушинський писав: «Важко виразити словами те особливе, світле щось, що народжується в нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в нас якісь сердечні зв’язки з тією родиною, з якої ми вийшли».

Я рідну хатину згадаю –

Оту, що стоїть край села...

І спів соловейка у гаю,

І стежку, що в світ повела.

І промені першого сонця

У житах, як в річці на дні.

І сині, як очі, віконця,

Що світять і досі мені.

Згадаю кохану матусю,

Яка все стоїть край воріт,

І вас, незабутній татусю,

Що ждете на мій поворіт.

Бо знов – соловейко у гаю

І стежка, що в світ повела...

Тож як я тебе не згадаю,

Стежино моя край села?

Мати і батько – найрідніші, найближчі кожному із нас люди. Від них ми одержуємо життя. Батьки вчать нас людських правил, оживляють наш розум, вкладають в наші уста добрі слова. І перше слово, яке вимовляє дитина, - це слово «мама». Це вона нас породила, вигодувала,виплекала і все життя супроводжує і окрилює своєю турботою і ласкою.

Діалог з мамою.

Розкажіть мені, мамо, про вишні...

Їх було не багато в саду?

Були, синку, морози не втішні,

А вони кого хочеш зведуть.

Розкажіть мені, мамо, про зорі,

Чи такими були і колись?

А той, синку, хто виріс у горі –

Не так часто на зорі дививсь.

Розкажіть мені, мамо, про долю,

Чи людині підвладна вона?

Наша доля, мій сину, - як море, -

Той пливе лиш, що має човна.

Розкажіть мені, мамо, про роки, -

Чи спливають помітно вони?

Роки, сину, помітні...допоки

Матерів пам’ятають сини.

Пройдуть роки... Мов лелеки у вирій, розлетяться від отчого порога діти. Та щасливої, погожої днини вас, мов чайка чаєнят, матуся збере до рідної домівки. І защебече, заговорить мамина пісня у ваших серцях. Озветься вона червоною калиною в лузі, стрункою тополею в полі, кучерявою вербою над водою, білокорою берізкою, солов’їною мовою, пахучістю трав.

У мене – найкраща матуся,

За неї до Тебе, Пречиста, молюся.

Молюся устами, молюся серденьком,

До Тебе, Небесна Ісусова Ненько.

Благаю у тебе від серця сльозами

Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку і болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров’я, рукам даруй силу,

Щоб діток зростила і вивела в люди,

Щоб ними раділа й пишалась усюди.

За це ми складаєм в молитві долоні

До Тебе, Царице на сонячнім троні.

Життя біжить дуже швидко. Не встигнеш оглянутися, - як пробіжить дитинство, промайнуть роки юності та зрілості... І, оглянувшись, зрозумієш, що так і не встиг сказати батькові ті слова, які хотів або повинен був сказати.

Татусю мій рідний, татусю мій милий,

Спасибі за те, що ти є.

Живи ти, наш рідний, 100 років на світі,

Хай правнуки згадують ім’я твоє.

Спасибі за ласку, за сонячну казку,

За те, що піклуєшся завжди про нас.

Уклін тобі, рідний, ти так нам потрібний,

Нехай тобі радість сміється весь час.

Хай не знають втоми твої руки,

В серце не закрадеться печаль.

Хай шанують діти, поважають люди,

Щастя і здоров’я линуть через край.

При сучасній зайнятості батьків бабусі у багатьох випадках беруть на себе частку турбот і обов’язків, пов’язаних з вихованням дітей. На дні бабусиних скринь народ віками зберігав щиру доброту і милосердя, рідне слово і самобутню мораль.

Бабусина доля – як ота тополя,

Що посеред степу в небо порина.

Вітер гне тополі, заметілі в полі,

Так біліє в бабці сивина.

Наткало їй горя аж два Чорних моря, -

То роки голодні, то шляхи війни...

Тільки і світало, як пшеницю жила,

Та як повертались доньки і сини.

А іще світало, як защебетали

У дворі онуки, наче ластівки.

Бабусина доля, як в степу тополя,

А над нею небо, як віки.

Дідусь у нашому житті... Святість цієї близької людини завжди була незаперечною. Мудре, хоч іноді й суворе дідусеве слово, вміння заохотити до праці, розповісти цікаві спогади, наповнені природним народним дотепом, прислів’ям і приказками, легендами, - саме таким незамінним помічником і доброзичливим учителем він є для кожного з нас.

Мудрий, добрий наш дідусю, ми твої внучата,

Ми приходимо до тебе, щастя побажати.

Ти нас батькові й матусі помагаєш вчити,

Як буть чесним, мужнім, добрим,

Як по правді жити.

Ми твої слова розважні пам’ятати будем

І в життя твою науку понесемо всюди.

Майже три з половиною тисячі років тому на кам’яних таблицях, які отримав пророк Мойсей від Бога, були викарбувані слова: «Шануй батька твого і матір твою, щоб добре тобі було та щоб довголітнім ти був на землі». Вшанування батьків – один із найсвятіших обов’язків людини і неоплатний борг дітей.

Сім’я – це пристань і гавань, сюди повертаєшся знов

Із мандрів далеких і плавань, тут вічно панує любов.

Тебе тут завжди пам’ятають, куди б ти не їхав, не йшов,

На тебе постійно чекають увага, турбота й любов.

Нехай у великій нашій оселі збудеться воля творящого, святиться ім’я і пам’ять живущого, насититься спрага пошуковця і повернеться слава переможця, кріпиться сила і воля недужого.

Нехай у царстві батьків і дітей наших передається з покоління в покоління працелюбність і достаток, довір’я і подяка, добрий звичай і спомин про славні діла.

Родина, родина – від батька до сина,

Від матері донці добро передам.

Родина, родина – це вся Україна

З глибоким корінням, з високим гіллям.

У морі спокуси є хвилі великі, та не забудь у захопленні ти,

Що лише родина – бальзамові ліки,

Ліки від старості та самоти.

Все відцвітає, жовкне і гине,

Вітром розноситься,ніби сміття...

Тільки родина – як вічна зернина,

На невмирущому полі життя.

Потреба людини в щасті може бути в багатьох аспектах задоволена в сімейному колі. Там ми можемо знайти те, чого ми зазвичай бажаємо: відчуття того, що ми потрібні, нас цінують і люблять. Сердечні стосунки в родині можуть чудово виконати це палке бажання. Вони можуть створити атмосферу довіри, взаємного розуміння і співчуття. Сімейне коло може стати справжнім притулком від труднощів і проблем поза родиною.

Л. Толстой говорив: „Усі щасливі родини схожі одна на одну, кожна нещаслива родина нещасна по-своєму“.

Всі батьки, звичайно, хочуть бачити своїх дітей щасливими. Як же досягти цього?

Здається, нещодавно Ваші діти були першокласниками, а зараз вони дорослі люди, що стоять на порозі самостійного життя. Вони уже десятикласники, і до них треба ставитися як до особистостей.

Тож, тільки поважаючи особистість дитини, можна допомогти їй стати людиною в найвищому розумінні цього слова. Не можна дивитись на дитину як на власність, з якою що хочеш, те й можеш робити, сприймати її як тягар або іграшку. А.С.Макаренко учив поєднувати високу вимогливість до дітей з любов’ю до них. Байдужість до дітей, неуважність до них не можна вибачити ні службовою зайнятістю, ні захопленістю якими - небуть справами.

Генеральна Асамблея ООН говорить про те, що права дитини вимагають особливого захисту й постійного поліпшення становища дітей.

І тому 20.11.1989 року була створена Конвенція про права дитини. Ця Конвенція про права дитини була ратифікована Верховною Радою України 27.02.1991 року.

Держави – учасники даної конвенції вважають, що дитині для повного і гармонійного розвитку особистості необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові, розуміння.

Особисте щастя і спокійна старість батьків багато в чому залежатиме від того, наскільки добре будуть виховані діти.

Сила впливу батьків – у вірі в них дитини, у її переконанні, що близькі їй люди завжди праві, а рішенні і вчинки їх справедливі. Діти хочуть бути схожими на батьків і несвідомо їх наслідують. Перші уявлення про ідеал, про досконалість вони отримують в образі батьків.

Родина може сприяти або гальмувати розвиток особистості. Теплота домашнього мікроклімату, комфортність стану в домашній атмосфері стимулюють дитину до сприйняття існуючих в родині правил, манери поведінки, поглядів і устремлінь.

Сімейна атмосфера є сприятливою тоді, коли кожний з батьків і членів родини розуміють свою відповідальність за виховання дітей.

Останніми роками стала збільшуватися кількість родин, у яких батьки в пошуках заробітку залишають своїх дітей на піклування одного із батьків або родичів. Благі наміри батьків зрозумілі. Адже батьки бажають щоб їхня дитина була «як усі». І дуже боляче буває дивитись, як діти відносяться до речей, якими ви, батьки, забезпечили своє чадо. Дорогий одяг, взуття, найновіші мобільні телефони, планшети – це все є у наших дітей. А чи виробляється у 15 річного юнака поняття про чоловічу гідність, про відповідальність приймати серйозні рішення, чи закладається в свідомості юної дівчини мораль та цнотливість, чи не заповнять їх молоді душі черствість і байдужість, грубість та аморальність.

У вихованні, як і в математиці, не може бути такого підручника, де були б готові розв’язання для кожної задачі.

Ви родили і виховуєте сина або дочку не тільки для вашої батьківської радості. У вашій родині і під вашим керівництвом зростає майбутній громадянин нашого суспільства.

Десять батьківських заповідей.

Не вважайте дитину своєю власністю: вона особистість.
Любіть дитину такою, як вона є, навіть якщо вона не в усьому досягає успіху.
Не очікуйте, що ваша дитина виросте такою, якою хочете ви. Допоможіть їй стати собою.
Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти дитину. Зробіть так, щоб ваша дитина ділилась з вами своїми проблемами. Ви не суддя, який має право судити, ви не приклад для наслідування. Ви – найрідніша людина, яка може втішити і у 5, і у 25 років.
Не переймайтесь, якщо чогось не можете зробити для своєї дитини. Гірше, якщо можете, але не робите.
Постарайтесь хоч інколи дивитись на світ очима вашої дитини.
Частіше розмовляйте з вашою дитиною, відповідайте на всі її питання.
Не лайте, а тим більше не ображайте дитину, особливо в присутності сторонніх.
Частіше хваліть, захоплюйтесь вашою дитиною, радійте її успіхам.
Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить, давши життя вашим онукам.