До розіграшу
залишилось:
19 днів
Конкурс розробок «Вчительська десятка»
Розробки додавай – подарунки вигравай!

Бінарний захід " Свято весняних квітів"

Про матеріал

Свято весняних квітів для учнів 5-6 класів

(свято із серії бінарних уроків та виховних заходів. Матеріал об'єднує презентацію та сценарій. Може стати помічником класному керівникові або ж творчій групі вчителів української мови та літератури й біології. Розраховано для учнів декількох класів. Містить легенди, поетичні твори

Перегляд файлу

 

Свято весняних квітів

для учнів 5-6 класів

(свято із серії бінарних уроків та виховних заходів  )

Манусенко Олена Олексіївна,

учитель української мови та літератури

Школа І – ІІІ ступенів №8Оболонського району м. Києва

 

Свято проходить у святково прибраній залі . Усі квіти демонструюються за допомогою мультимедійної системи у вигляді слайдів. Свято ведуть двоє вчителів

Учитель

Хтось нашу Землю влучно назвав космічним кораблем, у зелених вітрилах якого гуляє сонячний вітер. Вітрила ці – світ рослинний, який перетворює сліпучу енергію Сонця в те, без чого неможливе життя на Землі: рослини постачають планеті життєдайний газ кисень, вбирають вуглекислий газ, який видихають тварини і люди, ловлять атмосферний пил, приглушують міський гомін, влітку пом’якшують спеку, прямо або опосередковано служать їжею всім живим організмам, а фітонциди, які вони виділяють, убивають хвороботворчі бактерії.

Протягом тисячоліть наші предки жили на узліссях, саджали дерева біля жител, на берегах річок і ставків, шляхом селекції вивели з дичок-кислиць чудові сорти плодових дерев, аби діти їхні і далекі нащадки – ми з вами і ті, що житимуть після нас, - користувалися цими дарами матінки-Природи.

 

Звучить запис мелодіі «Вальсу квітів»

 

 

 

1-й учень

Є в наших календарях і день нового року, і професійні свята – День учителя, День шахтаря. Є навіть день Землі. А чому б не подарувати сторінку нашого календаря квітам?

 

2- учень

Здавна квіти були для людини символом її почуттів, думок, а на Сході існує навіть ціла наука тлумачення мови квітів, за допомогою якої люди нечутно, але зрозуміло можуть висловлювати свої почуття.

 

3-ій учень

Квіти зустрічають новонародженого, проводжають людину в останню путь. Ними прикрашаються, йдучи на бал, в театр. Квітами вітають іменинника, наречену, їх дарують артистам. Одним словом , не буває події веселої чи сумної, яка обійшлася б без квітів, бо вони є виявом гарного ставлення до того, кому призначені.

 

4-й учень

Квіти пробуджують у нас людяність, щирість, сердечність і доброту. Недаремно народ звеличив їх у піснях, казках, легендах, у творах образотворчого мистецтва.

Отже, прислухаймось до мови квітів…

 

5-й учень

 Що каже свіжих квітів жмуток ?

Про що їх мова непроста?

Верба – одвертість, айстри – смуток,

Лілея біла – чистота.

 

6-й учень

Конвалія – любов таємна,

Мак – новий цвіт, що не згаса.

Лавр – завжди успіх, слава певна,

А мальва – холодність, краса.

 

7-й учень

Дзвіночок польовий – то вдячність,

То любов свята.

Нарцис – то горда необачність,

Волошка – ніжність, простота.

 

8-й учень

Саранка – лідія – сміливість,

Півонія – життя століть.

Фіалочка – сором’язливість,

Любов минуща – первоцвіт.

 

9-й учень

Ми любим квіти дарувати

Й коли настане смутний час

Все те, що хочемо сказати,

Букетик висловить за нас.

 

Учитель

Друзі, а чи знаєте ви, як з’явилися квіти на Землі?

 

10-й учень

В давні часи, коли з’явилися перші люди на Землі, її поверхня була вкрита високими деревами, папоротниками, хвощами, мохами. Люди ходили в шкірах диких тварин, займалися лише мисливством і мали дуже жорстоке серце. 

 

11-й учень

Цариця Флора задумалась, як зробити, щоб прикрасити Землю, а людей наділити добром. На допомогу цариці прийшли лісові жителі: гноми, тролі, ельфи та феї: „ Відпусти нас до людей, і ми зробимо їх веселими і добрими”.

Але Флора сумно відповіла: „ Ви беззахисні і люди вас знищать”.

Тоді ці казкові створіння вигукнули: „Перетвори нас на квіти! ” 

І з тої пори на Землі багато різних трав і квітів: великих і красивих, маленьких і витончених, непоказних, але духмяних.

 

Учитель

А чи відомо вам, що будь-яка травичка, квіточка, особливо лісова, має своє свічення, свій вогник. Його можна спостерігати лише пізно ввечері або рано вранці. Причому кожна квіточка світиться по-своєму, вона має свій ореал. Але чи кожен може бачити це?

Думаю, що ні. Бачити душу квітки, розуміти її може лише той, хто дуже-дуже любить рослини.

 

11-й учень

Як ви думаєте, чи є в країні Квітникарії годинники? Виявляється, що є. Це самі квіти. Запам’ятайте, що календула (нагідки) розкривається о 9-ій годині ранку, картопля- о 7-ій, кульбаба та мак – о 5-ій, цикорій та шипшина – о 4-ій, а козлобородник – о 3-ій годині ранку.

 

12-й учень 

Дивне створіння – квіточка! Скільки сили і ніжності в кожній із них. Не лінувалась матінка природа над прикрасою нашої Землі. Та й люди почали спостерігати, що світ квітів – чарівний і лагідний. Квітка – це не лише годинник, але й барометр.

 

13-й учень

Проліски і підсніжники розкривають свої пелюстки на хорошу погоду, закриваються на негоду.

Коли черемха цвіте, завжди холод живе.

Чим раніше починає цвісти черемха, тим жаркіше буде літо.

 

Учитель 

А ще у кожної квіточки є своя історія, своя легенда.

Весняні квіти... Що може бути чарівнішим, витонченішим, довершенішим за них? Прості, скромні і разом з тим такі дивовижні й незрівнянні.

14-й учень

Кожній квітці навесні

Сняться кольорові сни.

Кульбабі сняться золоті,

Тюльпану – сни червоні.

Бузку бузкові сняться сни,

Фіалці – фіалкові.

Весною прокидаються

Квітки і там, і тут.

І райдужними зграйками

Для вас усіх цвітуть.

15-й учень

Які ж квіти відчиняють весну? Звичайно ж первоцвіт.

Колись апостолу Петру були довірені ключі від царства небесного. Вражений звісткою, що хтось має підроблені ключі і хоче пробратися в рай, апостол злякався і ненароком випустив в’язанку своїх золотих ключів. І ось вони, падаючи від зірки до зірки, долетіли до землі. І там,  де вони впали, виросла жовта, схожа на ключі апостола, квітка. 

16-й учень

А я розповім вам історію про ще одну квітку – нарцис.

Жив колись красень Нарцис,  син річкового бога Цефіза. Він був приреченим на те, що доживе до глибокої старості, якщо ніколи не побачить свого обличчя. Це було тоді звичним. Адже не існувало ніяких дзеркал, хіба що побачиш себе у спокійній воді. Та сталося так, що Нарцис, відчуваючи спрагу, зупинився край чистого спокійого озера. Нахилився над ним, щоб напитися, і тут уперше побачив себе у воді. І так був зачарований, що був не в змозі відірвати погляд від свого образу. І почав він марніти, бліднути і хиріти.

Проте милосердні боги не дали йому загинути остаточно, а перетворили на чарівну квітку, яка чудесно пахне, а голівка  її так і хилться донизу, ніби намагається ще раз помилуватися собою .

17-й учень

Це грандіозні білі з подвійним золотисто-жовтим та червоним бордюром, витончені квіти, що хитаються на легенькому, мов очеретина, стеблі. Запах нарциса подібний до гіацинта.

Наукова назва його – „нарцисус поетікус”- походить від грецького „наркао”- одурманювати, приголомшувати, оскільки запх нарциса в людей нервових справді викликає головний біль, а друга частина поняття означає „поетичний”, через те, що жодна квітка, за винятком троянди, не оспівана поетами, як ця.

Сам Магомет сказав про неї так: „ У кого дві хибини-нехай продасть одну, щоб купити нарцис, бо хліб –пожива для тіла, нарцис – пожива для душі”, а перський цар Кір дав йому таке визначення: „Безсмертної краси творіння насолоди”. Ним захоплювалися Шекспір, Едгар По, Шеллі.

Учитель

Нарцис шанують у країнах Західної Європи, в Швейцарії влаштовують навіть свято нарцисів у першу неділю травня. А в Східній Прусії його вважають символом весни й щасливого шлюбу. Дівчина, виходячи заміж, везе нарцис із батьківського дому до своєї нової оселі, дбайливо доглядаючи квітку, оскільки ,за повір*ям, від її краси залежить і щасливе сімейне життя.

Розчавлене листя нарциса застосовують як засіб, що загоює рани  і навіть зв’язує порваті жили.

Сьогодні серед усіх народів найбільше захоплюються нарцисами англійці, які займаються виведенням різновидів цієї квітки.

Карпатський біосферний заповідник належить до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Він розкинувся на площі майже 54 тисяч гектарів. Це діброви, ліси і праліси, збережені від людського впливу у своїй первозданній красі. Тисячі видів тварин і рослин є жителями цього оазису природи східних та центральних Карпат. Це особливий мікроклімат з дуже рідкісними рослинами і старезними деревами, поміж яких бродять ведмеді, рисі, лісові коти. У складі заповідника – відомі всім Чорна гора і Мармарош, це Вулканічні Капати з альпійськими луками та десятками гірських річок.

Та справжньою перлиною заповідника є легендарна «Долина нарцисів».Унікальний природний об’єкт, який не можна побачити більше ніде у світі. Щороку сюди з’їжджаються тисячі туристів з України та закордону. Щоб побачити диво цвітіння дуже красивої рідкісної квітки, занесеної до Червоної книги. Трапляється ця подія щороку і триває приблизно з кінця квітня до середини травня. Важливо не пропустити саме той час, коли квіти буяють у всій своїй красі.

 

 

18-й учень

Мабуть, немає людини, яка б була байдужою до чарівної краси ніжних, витончених, дуже ароматних лісових конвалій. Український фольклор розповідає, що ці квіточки ,подібні до перлин, і є застиглим щасливим сміхом лісової русалки Мавки, яка вперше відчула радість кохання. У Франції в першу неділю травня збирали конвалії, прикрашали ними житла. Запршуючи дівчину до танцю, хлопець дарував їй букетик конвалій. Обмін букетиками навіть означав згоду на одруження. Якщо ж дівчина була не згодна, вона кидала букетик на землю. Сьогодні ця чудова квітка, яку називають” лілія долин”, на грані винищення і занесена до Червоної книги.

19-й учень

Сестра нарцисів, лілій ніжних

І неповторна серед них

Цвіте прекрасна, білосніжна

Конвалія в лісах моїх.

Мов наречена з тонким станом

Стоїть, всміхається мені.

А запах ніжний, незрівнянний,

П*янкий, мов чари весняні.

Її зірвать – зганьбити вроду.

На жаль,знаходяться й такі –

Бездумно нівечать природу,

Пакують квіти у мішки,

А потім нишком, мов злодії,

В мішках красу на торг везуть,

З пучком конвалій лиходії

Свою ж і совість продають.

 

20-й учень

Конвалія – цілюща рослина. Це чудовий засіб проти паралічу, для зміцнення нервів, проти головного болю, а насамперед – хворого серця.

Але квіти конвалії шкідливі для домашньої птиці: траплялись випадки, що кури, надзьобавшись того цвіту, отруювались та гинули.

Та найцікавіше, що запах конвалії є убивчим для деяких квітів. Конвалія немилосердно нищить майже всіх своїх сусідів, що пахнуть; особливо ж не любить бузку. Тому бузок, поставлений до однієї вази з конвалією, швидко в*яне. Але конвалія знаходиться в добрих стосунках з незабудкою.

 

21-й учень

У сиву давнину, коли не було квітучих рослин, Весна разом з богинею веселки Іридою спустилася на землю. Тут вона змішала промені сонця й веселки і почала розкидати їх на луки, гори, гілля дерев. І скрізь, куди вони потрапляли, вмить розпускалися квіти – білі, жовті, жовтогарячі, червоні, сині.

Весна крокувала з півдня на північ, а під кінець трохи стомилась. Та й барв у веселки стало менше. Над Скандинавськими горами лише одні лілові промені й лишилися, перетворившись згодом на кетяги бузкових квітів.

Так за легендою з’явилась чудова ароматна і дуже витривала рослина – бузок.

Насправді ж батьківщина бузку – Балкани і Персія. Згодом бузок став улюбленою рослиною північних країн.

Розкошує бузок і на Україні, не звертаючи ніякої уваги на будь-які несприятливі умови.

Учитель

Бузок наділений багатьма „талантами”. Окрім того, що він дуже красивий і пахучий, він ще і вміє співати, здається, найкраще за всі рослини на землі. Жодна деревина не має такої ніжної мелодії, як бузок.    Ще в Стародавній Греції пастушки виготовляли  з бузку сопілки і від раннього ранку до вечора вигравали чудові мелодії.

Слово „дудочка” грецькою мовою звучить як „сирена”. От звідки росіяни взяли назву „сирень”.

За повір’ям, квіточки бузкові приносять щастя, особливо коли вони мають непарну кількість пелюсток: 3, 5, 7. Люди клали їх до рота і деякий час тримали під язиком, щоб бути щасливим.

Квіточки бузкові та листочки вміють знімати всякий біль, навіть такий нестерпний, як зубний.

Свіжими лисочками можна лікувати ячмені на віях. Потрібно тільки зірвати листочок, вимити його, змастити вичавленим соко з іншого листочка та покласти на ячмінь на 10-15 хвилин. Провівши таку процедуру 7-8 разів на день, можна бути впевненим, що ячмінь зникне.

Чай із бузкових квіток дуже цілющий і навіть сильніший за жень-шень. Він додає сили слабким та стомленим людям, лікує нирки, навіть коли в них є камінці.

Дорослі роблять спиртові настої: 100 грамів квіточок на 1 літер горілки. Ними лікують сильні болі в суглобах та виразкову хворобу.

Настої з листків бузку допомагають вилікувати навіть туберкульоз легенів.

Ось такий сильний кущ бузку, який сам ніколи й нічого не боїться та ще й людям допомагає. 

 

22-й учень

А я хочу розповісти про півонію – символ палкого кохання. Це багаторічна квітка, яка щовесни та на початку літа  дарує нам численні розкішні квіти. Її назва пов’язана з ім’ям учня давньогрецького лікаря Ескулапа Пеона, котрий за допомогою цієї рослини здійснив дивовижні зцілення й вилікував нею навіть бога підземного царства Плутона від рани, нанесеної Геркулесом. Але добути цю рослину було нелегко, бо її пильно оберігав строкатий дятел, викльовуючи очі кожному, хто намагався її зірвати. А тому по неї ходили тільки вночі, коли дятел спав.

Грецький переказ додає, що Пеон одержав цю рослину на горі Олмп з рук матері Аполлона. Те зцілення нібито викликало величезні заздрощі в Ескулапа, і він наказав умертвити свого учня Пеона, але вдячний Плутон не дав йому загинути, пертворивши на однойменну квітку.

Ця чарівна квітка користується великою повагою і любов*ю у Китаї. Тут її культивують уже понад 1500 років, вона така ж улюблена квітка, як, скажімо, хризантема для японців і троянда для європейців. Галантний китаєць,бажаючи принести задоволення дівчині, дарує їй півонію. Так само чинить і претендент у наречені, і, якщо дівчина приймає квітку, то це означає її згоду.

Культивація, розведення півонії вважається в Китаї заняттям благочестивим, богоугодним.

Не меншою повагою користується півонія у вірмен, вони важають, що ця квітка зцілює біснуватих, виганяє бісів. За доби Середньовіччя у Швейцарії дітям при судомах одягали вінок із сімдесяти семи пелюсток півонії, а коли різались зуби, то з плодів виготовляли намисто й чіпляли дитині на шию.

Мовою квітів у східних народів півонія означає „сором’язливість”, звідси і вислів: „Вона спалахнула, мов півонія”.Це про дівчину, яка почервоніла. 

23-ій учень

У березні, коли вже земля пробудилася від зимового сну, в лісі трапляється бачити таку картину: ніби клаптики блакитного весняного неба впали на землю і синіють серед голого віття лісових дерев та чагарників. Це квітує провісник весни – пролісок.

Цікаво знати, що на земній кулі нараховується близько 90 видів квіток цього роду, серед них є з лікувальними властивостями.

24-й учень

У проміннях сонця ніжних

Край веселого струмка

Білий, росяний підсніжник

Раптом блиснув з-під листка.

Отакий малий неначе,

Ледь прокинувся від сну,

Тихий-тихий, а одначе,

Він привів до нас весну.

25-й учень

А ось і підсніжник. Він теж ранній посланець весни. Його квіточки неначе виточені з коштовної порцеляни, його білосніжні дзвіночки звеселяють усе довкола.Та не поспішайте його зривати.

Запам*ятайте: він потребує охорони. Якщо любите підсніжники, то посадіть їх біля хати, в затінку дерев чи кущів. Він швидко розростеться і щовесни даруватиме вам радість.

 

26-й учень

Знайомтесь, квітка скромності і чистоти – фіалка. Дивовижний, незрівнянний за своєю ніжністю її аромат й приємне поєднання лілового забарвлення квітки із соковитою, яскравою зеленню листя з давніх-давен зробили її улюбленицею людини.

Як оповідає східна легенда, вона виникла із вдячних сліз Адама, коли Архангел Гавриїл приніс йому на острів Цейлон радісну звістку про те, що Господь постив йому гріхи.

Інша легенда свідчить: одного разу бог сонця Аполлон переслідував своїми пекучими променями чарівну дочку Атласа, нещасна дівчина звернулась до Зевса, благаючи сховати й захистити її. Зевс почув її благання, перетворив двічину на чудесну фіалку й сховав у затінку кущів, де вона з того часу щовесни розквітає й виповнює тонким ароматом небесні гаї.

Можливо, ця прекрасна квітка ніколи й не потрапила б на землю, коли б Прозерпіну, дочку Зевса, не викрав несподівано Плутон, якраз тої хвилини, коли вона у небесному гаю збирала фіалки. З переляку дівчина випістила з рук зірвані квіти на землю. Так на землі і з*явились фіалки.

Фіалка була улюбленою квіткою давніх греків, а римляни вживали її як цілющу траву. В Генуї фіалку карбували навіть на монетах. 

27-й учень

Недавно ще гула метелиця

Ще в вибалках не станув сніг.

А вже барвінку листя стелиться

Зеленим килимом до ніг.

Воно під снігом і під кригою

Всю зиму зелень берегло.

І вперше стрінуло з відлигою

Весняне сонце і тепло.

Із перемогою і славою

Весна з’являється на світ.

І квітне радістю яскравою

Барвінкрвий зірчастий цвіт.

 

28-й учень

Багато легенд склав народ про барвінок.   Розповідають, що ще в ті часи, як на Україну напали турки і татари, парубку і дівчині вдалося втекти з розгромленого села в ліс. Але й там не врятувались: їх наздогнали вороги й убили. Ото з парубочої крові з’явився барвінок. Інша легенда запевняє, що барвінком став хлопець-чужинець, який так закохався в українку, що покинув і землю свою, але її так і не знайшов. Просить тоді він Господа: „Впусти мене туди, де вона лишилася”. Милосердний Бог і впустив його квітом синім нев’янучим.

З барвінком пов’язано чимало обрядових дій. Існував звичай ще малим дітям давати з’їсти по одному листочку барвінка з одного стебла, якщо їх батьки хочуть, щоб вони побралися дорослими. Барвінком часто квітчають вишиванки, його вплітають дівчата до віночка, бо барвінковий вінок – це символ незайманості, дівочої честі. Барвінок використовується у весільному обряді: ним квітчали весільне гільце, вінок одягали нареченій. Його вплітали в обжинковий вінок, коли закінчували жнива. Барвінок – це символ краси, відваром з нього дівчата вмивалися, щоб гарними бути. Як символ безсмертності, нев’янучий барвінок висаджують на могилах померлих, вплітають у поховальні вінки. Посаджений у саду, барвінок приносить щастя.

А чи знаєте ви, що барвінку приписували властивість відганяти нечисту силу. Для цього його потрібно зібрати між двома святами: днем Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня) й Різдвом Пресвятої Богородиці (21 вересня). Якщо такий барвінок носити при собі, то над тим, хто його носить, не матиме ніякої влади ні диявол, ані нечиста сила.

Цікавим є те, що крім символу невмирущості, барвінок ще  має силу квітки заздрощів.

29-й учень

Є ув нас скромна квітка ,на стеблі якої висять рожеві квіти, які формою нагадують маленькі сердечка. У народі її називають „розбитим серцем”.

Про цю квіткує така легенда: „Колись жила  мати. І була у неї дочка Настечка. Цілими днями мати гуляла, а дочку лишала на призволяще. Хоч як тяжко жилося дитині, дічина росла, розквітала, ставала ще кращою, а мати в8янула. І покохав Настечку молодий лісник. А цього лісника любила і мати, яка вирішила вбити свою дочку.

Одного разу завела мати Настечку далеко в ліс, ніби по ягоди, і задушила її там. Все уе бачив лісник, але не встиг врятувати свою кохану. З горя попнуло його серце. Люди поховали їх разом: лісника і Настечку. Скоро в нелюдських муках померла і мати. На могилі молодих виросла гарна квітка, якій люди дали назву „розбите серце” , а на могилі жорстокої матері виріс гіркий полин.

 

Учитель

Рано навесні, лише зійде сніг, на луках, на пагорбах, понад стежками в саду з’являються маленькі білі квіточки-зірочки...

Це маргаритки. Називають їх ще материнськими сльозами, стокротками. Про них існує багато легенд.

Мала одна вдова три сини-козаки. Та посунула на Україну татарська орда. Пішли сини боронити Батьківщину від ворога. Не дочекалася мати синів додому, бо полягли вони в битві за свободу Вітчизни. Боса по білому снігу бігала вдова і тяжко голосила. Де впали її сльози, там розквітли маленькі квіточки. Ось чому маргаритки називають материними сльозами.

За іншою легендою їх називають „квітами Пресвятої Діви Марії”. Коли Пресвята Діва одержала від архангела Гавриїла благу вість, то вирішила повідомити про це свою родичку Їлизавету. І ось, коли вона йшла горами Іудеї, скрізь, де ступала її нога, виростали маленькі , скромні маргаритки.

Ще розповідають, шо Пресвята Богородиця, бажаючи порадувати маленького Ісуса й подарувати йому серед зими вінок живих квітів, шукала їх на пригнічених холодом полях. Але пошуки були марними. І вирішила вона зробити їх сама ії щовку. Виготовляючи квіти, Богородиця не раз колола свої пальці голкою, і краплини крові подекуди забарвили ті квіти у червонуватий або рожевий колір. Квіти ці дуже сподобались маленькому Ісусу. Він зберігав їх усю зиму, як велику коштовність, а коли настала весна, посадив їх у долині Назарету і, бавлячись поливав їх. І раптом штучні квіти ожили... І тепер, як нагадування про те диво, ці чарівні квіточки цвітуть від ранної весни до глибокої осені, і нема в світі країни, де їх не зустрінеш.

30-й учень

Навесні під теплом і ласкою сонячних променів однією з перших починає зеленіти кульбаба. А мине тиждень-два, і суцільний килим з яскраво–жовтих квітів кульбаби вистилає довколишні простори. Згодом замість квітів з’являються голівки сивої білизни. Досить легнького подиху вітру – і маленькі „парашутики” кружляють у повітрі.

Найпоширеніша кульбаба лікарська. Вона з тих рослин, про які в народі кажуть: „Де не посій, а вродить!” В листках кульбаби чимало вітамінів С, А, Е. У Західній Європі кульбаба культивується як овоч. З ніжних весняних листочків цієї рослини готують салати.

 

31-й  учень

Квіткою вірності, весняною королевою називають в народі цю скромну квітку.

Ніжно-голуба, мов бірюза, з яскраво-жовтою, золотою серединкою, незабудка – окраса нашої весняної флори. Особливо великі та яскраві болотні незабудки, що ростуть на вологих луках, по канавах. Букет незабудок чудесно гарний.

Свою незвичну, чудну наукову назву „муосотіс”, що означає „мишаче вушко”, ця рослина одержала через своє покрите тоненькими волосками листя, котре, розгортаючись із бруньки, справді нагадує мишаче вухо.

Жили колись у Греції Лікас та Егле. Вони були найкращою парою серед пастухів та пастушок. Про їх кохання та вірність складали навіть прислів*я. Та Лікас одного разу одержує наказ батьків: негайно повернутись додому і прийняти  спадок померлого дядька. Настала хвилина розлуки. Серце розривається від горя. Егле не може стриматися від сліз, коли її на прощання обіймає Лікас. Краплини з її чудесних, ясно-синіх очей падають під ноги у траву. І о, диво! Кожна краплина перетворюється на блакитну квітку. То були перші незабудки. Егле мовчки зриває їх і подає коханому, який називає квітку „Не забудь мене”. Колись зривали і зберігали ці квіти як пам*ять про взаємне кохання. Незабудка – мовчазний символ пам*яті і вірності.

Всюди шанують скромну квітку незабудки. В Англії з нею пов*язане свято „весняної королеви”, у Німеччині існує звичай у ародних школах весною вирушати до лісу по незабудки. День збору незабудок минає у танцях, піснях.

Сік цих квітів має властивість загртовувати сталь. А в Голландії із соку незабудки готують сироп проти сухотного кашлю.

А загалом, вона розпускається немовби для того, щоб засвідчувати кохання. В руках закоханих вона промовляє: кохай мене, не забувай!

 

Учитель

Сонячний травневий ранок. Поміж деревами , при самій землі видніється сон- трава. Легенько похитує пухнастими сиво-фіолетовими голівками. Різьблене густо- зелене листя з білявим пушком надає їй ще більшої привабливості. Вона полюбляє сухі та затишні місця.

Народ склав про неї багато казок та легенд. Ось одна з них: „Жив собі пан. Мав він маєтків багато, а також всякого добра. Одгого разу завітала до нього бабуся-старчиха, попросила води наитися. Вигнав пан бабусю з двору. Промовила вона до пана з панею: „Ви зле подружжя. А я злих караю. Ти , пані, в ніч на Івана Купала, коли зацвіте цикута, що в народі називають злим зіллям, народиш дочку іназвеш її Іванною. Але не раді ви будете своїй дочці. Я вас провчу, щоб не забували гідності добра на цій землі”. Де й гордість поділася у пані, впала навколішки, почала благати бабусю, чим пом*якшила серце старої жінки. Промовила вона: „Гаразд! В той день, коли ти народиш дочку, в однім селі народиться у ту ж годину хлопець, назовуть його Іваном. Він дуже буде мудрим, розумітиме мову дерев і птахів, і вони йому підкажуть, як врятувати вашу дочку від страшного лиха”

Пішла бабуся. Потужили пани з тої звістки та й забули. Через деякий час вніч перед Івана Купала народилась у пані дочка. Як глянули пани на неї-одразу ж згадали прокляття: дитина була уродом. Йшли роки, дівчинку нікому не показували. Виросла гнучка, як тополя, мов лебедиця ходить, але замість лиця-вовча паща. До  яких тільки лікарів та ворожок не кидався пан- все марно. Ось Іванні вже й 18. Хороша душа була в неї – все просила батьків, щоб людей не ображали. Виріс й у селі Іван. Попросив одного разу у матері піти до міста, подивитися, як люди там живуть. Йшов, йшов, та й ліг відпочити. Тільки почав засинати, як почув ніжні голоси сон-трави й папорті. Вони повідали юнакові про горе Іванни, навчили Івана, як розвіяти ті чари. Прийшов Іван у місто, до великого будинку, попросив у пана хліба, цибулину та кухоль води. Хотів пан прогнати хлопця, та пригадав доччині слова, щоб був добрим з людьми. Запросив Івана до хати. Подали юнакові те, що просив. Тільки став їсти хліб, як тут зайшла Іванна. Злякався хлопець того лиця, хотів тікати, аж згадав про сон-траву, що лежала за пазухою, почув її голос: „Віддай квітку Іванні і тричі поцілуй в чоло”. Зробив Іван те, що веліла сон-трава. І стала дівчина, мов та квітка небесна: очі сині-сині, мов сон-трава, а коси- наче лист папороті. Всі стояли, як зачаровані. Просили пан з панею, щоб залишилися молоді у місті, та не захотів Іван, забрав свою наречену. І понині живуть у селі гарні нащадки Івана й Іванни, нащадки природолюбів.

Учитель

Ви прослухали цікаві розповіді про весняні квіти. А чи всі вміють правильно скласти букет, що в перекладі з французької означає – красиво зібрана група квітів. Мистецтво створення букета має свою історію.Ікебана – друге життя квітів. Це мистецтво виникло у VI столітті. Майстерно виготовлений букет- це справжня симфонія барв, ліній і форм, своєрідний витвір мистецтва. Ікебана в Японії викладається як факультативний предмет в усіх середніх та вищих учбових закладах і як обов’язкова дисципліна в жіночих школах. Ікебана має форму трикутника з нерівними кутами і складається з трьох основних компонентів. Перший великий- символ неба, другий, середній, - символ людини і третій, малий, - символ землі.

Композиції, як правило, створюються з одного виду квітів, аранжованих листям або гілками також одного виду.

Створити гарний букет, щоб він відповідав  необхідному моменту, не так уже й легко. Кожне свято, кожна подія потребує свого „квіткового ритуалу”, свого асортименту квітів. Наприклад, нареченим зовсім недоречно дарувати букет з квітів темних кольорів. Традиційним привітання для нареченої, для молодого подружжя є букет з невеликої кількості  дорогих красивих квітів – троянд, гвоздик, орхідей, кал, герберів, тобто букет в білих та ледь рожевих тонах. Букет до дня народження дитини не повинен бути великим. Складати його рекомендується з яскраво забарвлених квітів, але не ароматних. При народженні дівчинки дарують квіти рожевого або червоного кольорів, а хлопчика – синього або блакитного. Коли ж нроджуються близьнюки, матері дарують два одинакових букети. Ювілейні букети повинні бути значних розмірів, святкові, красиві. Складають їх з великих за розміром квітів, які підбирають в одному забарвленні, бажано червоному або фіолетовому.

Букет для привітання хворого складається з невеликих, ніжних та яскравих кольорів, але треба уникати сильно ароматних квітів( бузку, лілій, конвалій, півоній, флоксів).

Важко перелічити всі випадки в житті, коли квіти необхідні. Ось кілька загальних порад для тих, хто дарує квіти. Не захоплюйтесь величезними букетами. Перед тим, як вручати квіти, треба звільнити їх від обгортки (целофан можна не знімати). Букет тримають у лівій руці, щоб правиця була вільною для вітання.

Учитель

Почуття найкраще висловлюють за допомогою квітів. А ще існує ціла наука,як квіти зберігати.

Якщо вам сьогодні було цікаво слухати розповіді про перші весняні квіти, якщо у вас виникло бажання розширити ваші клумби вдома та збагатити їх у школі, то наш захід досягнув своєї мети. Якщо у вас виникне бажання, то з часом  ми продовжимо розмову про  літні і осінні квіти. А з сьогоднішнього дня спробуйте в кожній квіточці побачити її живу душу, бо квіти – це очі Землі.

32-й учень

Ще свято не кінчається –

В піснях, веселій грі

Ми квіти будем славити

На радістьо дітворі!

 

Веселі ігри та конкурси, які проводять вчителі

Гра”Впізнай квіти у букеті”

Іде демонстрація букетів, учні повинні назвати квіти, з яких вони складаються.

Гра”Яка квітка”

Учитель називає колір, властивості квітки, де вона росте, а діти зо описом мають назвати цю рослину.

Гра”Кольори”

Учитель рухається по залі, зупиняється біля якогось учня, називає колір. Учень має швидко назвати 5 квітів з такою окрасою.

Ребус”Квітка Ельфа”(дивись додаток)

Конкурс „Віднови букет Альфа” (дивись додаток)

Учитель

Часто можна побачити на весняній клумбі поряд з нарцисом чарівну квітку – тюльпан.

Батьківщиною цієї квітки є Туреччина, мабуть це тому, що назва рослини походить від турецького слова „тюрбан”(чалма).

У 1558 році тюльпани з Туреччини завезли до Західної Європи. Невдовзі вони потрапили до ботанічного саду голландського міста Лейден. Голландію охопила своєрідна епідемія – тюльпаноманія. Заморська квітка стала дорожчою за зерно, ліс, алмази та золото.

Відомий випадок, коли з аодну цибулину сорту „Віце-король” було виплачено срібний кубок, 10 тонн рису, 5 тонн пшенці, 4 бики, 8 свиней, 12 овець, кілька діжок вина, пива, олії. За квітку тюльпана можна було придбати навіть маєток.

У нас тюльпани почали вирощувати у XVII ст. На території нашої країни росте близько 100 видів цих квітів.

Ви знаєте,коли я дивлюсь на тюльпани, переді мною постає Дюймовочка. Бо в нашому дитинстві була іграшка: у тюльпані знаходилась Дюймовочка. Але щоб її побачити, треба було нажати пружину – докласти зусиль.

Так і говориться в легенді. Ніхто не міг дістатися до серединки тюльпана, хоча й намагалися: хто-силою, хто- хитрощами, хто – заклинаннями. Але щастя, яке ховалось у пуп’янку тюльпана, нікому не давалося до рук.

Та ось одного разу повз цю квітку йшла бідна , втомлена жінка з маленьким сином. Вони тихенько підійшли до квітки. Хлопчик побачив пуп*янок тюльпану і розсміявся. І сталося диво! Пуп’янок розкрився! Те, що не вдавалося зробити ні силою, ні хитрощами – зробив веселий, безтурботний ддитячий сміх.

Тому, любі діти, ми теж дуже хочемо, щоб ви росли щасливими, щоб у ваших класах завжди лунав веселий, безтурботний дитячий сміх. Нехай у вашому житті завжди цвітуть квіти, квіти щастя, вірності, любові!

Звучить музика

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
doc
Додано
17 лютого
Переглядів
527
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку