Павленко Марина Степанівна

Українська письменниця з патау

2 зміни у цій версії очікують на перевірку. Стабільну версію було перевірено 29 лютого 2020.

{

Марина Павленко́ (30 березня 1973, село Старичі, Яворівський район, Львівська область) — українська поетеса, письменниця, художниця, науковець, педагог. Найвідоміші твори: "Як дожити до ста", "Півтора бажання", "Домовичок із палітрою", "Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських".

Життєпис

Народилася 30 березня 1973 року у селі Старичі Яворівського району Львівської області в родині вчителів. Незабаром родина переїхала на

Черкащину. Саме завдяки батьку (вчителю української мови та літератури) Марина і почала писати перші твори. З відзнакою закінчила Уманський державний педінститут

(нині університет) імені П.Г. Тичини.

По закінченню вузу працює вчителькою початкових класів Уманської міської гімназії, а з 2000 року Марина Степанівна – викладач кафедри української літератури й українознавства рідного університету. Вона — кандидат педагогічних наук, доцент, автор багатьох наукових публікацій, методичних рекомендацій «У країні Лісових Дзвіночків», монографії про П. Тичину. Член національної спілки письменників України. Автор збірок поезій: «Бузкові зошити» (1997), «Час-папороть», «Душа осики», романів для підлітків

«Русалонька із 7-В…», книги казок «Півтора бажання (Казки старої

Ялосоветиної скрині)», повістей-казок «Домовичок з палітрою», «Домовичок повертається», повістей «Миколчині історії», «Чи шкідливо ходити покрівлями гаражів?». Як художниця, Марина Павленко проілюструвала чимало збірок (у т.ч. й власні). Як художник-ілюстратор Марина Павленка стала відома завдяки оформленню видань своїх поетичних творів: «Чар-папороть» (2002 р.), «Душа осики» (2006 р.). За монографію «Тичининська формула українського патріотизму» Марина Степанівна Павленко удостоєна літературної премії «Благовіст». Викладає сучасну українську літературу на кафедрі української літератури та народознавства Уманського державного педагогічного університету. Член НСПУ з 1997 року.

Захоплення                                                 _…

 Малювання:

 Створила ряд книжокрозмальовок (Пан Крабс., 1998)

 Ілюструвала власні книжки «Чар-папороть» і «Півтора бажання»

=

Нагороди та відзнаки

Марина Павленко — переможець і лауреат літературних конкурсів:

 «Гранослов» (1996 р. — поезія,

2002 р. — проза)

 «Привітання життя» (Львів, 1996)

 Літературний конкурс видавництва

«Смолоскип» (2000, 2001, 2002)^[1]

 «Коронація слова» (Київ, 2004)

 Української бібліотеки у Філадельфії

(США, 1998)

 конкурсу на найкращу поему, присвячену річниці незалежності України (США, 2000)

 Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО) (2005)  «Дитячий портал»(2005)

 Всеукраїнського конкурсу сучасної

новели імені Валеріана Підмогильного (2006)

 Міжнародна недержавна українсько-німецька премія імені Олеся Гончара за збірку «Як дожити до ста»  літературна премія «Благовіст» за монографію «Тичининська формула українського патріотизму».

Посилання

 Марина Павленко: “Наша мова не лише калинова і солов’їна, вона може бути і картопляною, і кукурудзяною, і автобусною.” // Вебресурс Без Купюр. Інтерв'ю -

09.02.2019

Примітки

1. Лауреати видавництва

«Смолоскип» 2002 року — Смолоскип України, № 5(82), травень 2002 . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 вересня 2010.

Отримано з

https://uk.wikipedia.org/w/index.php?

title=Павленко_Марина_Степанівна&oldid=274 99453

 Остання зміна зроблена 7 днів тому 94.153.68.105                            

Вміст доступний на умовах CC BY-SA 3.0 , якщо не вказано інше.